Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Володимир Вiнниченко. Сонячна машина 18 страница



маленькi, на?внi щипчики, якими абсолютно нiчого не можна робити в

електротехнiцi, i нiжно гладить?х кiнчиками пальцiв. I очi не мружаться,

i розтоплю?ться загостренiсть пiдборiддя, i рiвна-рiвна блiдiсть

укрива?ться нiжною, теплою червонiстю. Принцеса раптом одкида? голову

назад i заплющу? очi, але вона тепер не подiбна до винято? з домовини - у

винятих iз домовини, як вiдомо, не пала? лице й вони не думають про те, що

надходить нiч, пiд час яко? бувають глузливi солодкi оргi? челядi без

хазя?на.

***

I пан президент разом iз парадним промоклим на лопатках убранням скида?

напружену врочистiсть. Гей, небо гра?ться блискавками, пiдкида?ться

гирями, гуркоче велетенськими бубнами. Автомобiль! Пан президент також

хоче погратися блискавками. Що? Небезпека? Кому?! Йому, для якого всi

людськi перешкоди, як для гiрського потоку, - дитячi гребельки? Автомобiль

негайно!

Граф Елленберг розгублено пробу? спинити пана президента, але цi спроби

навiть не гребельки, а осiнн? павутиннячко на дорозi кур'?рського по?зда.

Автомобiль! Просто маленький, скромний автомобiль, в якому?здять

незначнi палацовi урядовцi. Подати на заднi ворота. Нiяко? охорони. Пан

президент?де до театру. Вiн?де нам'яти вуха старому Берлiновi.

Граф Елленберг почува?, як не старому Берлiновi, а йому, графовi

Елленберговi, блiднуть вуха й слабнуть ноги - це ж в i н мусить?хати з

паном президентом. Це ж вiн разом iз ним мусить летiти в повiтря вiд бомби

iнаракiста.

Варто ж було для такого непишного фiналу турбувати?? свiтлiсть пишними

парадами.

Але пан президент нi про якi бомби й не дума?. Нема на свiтi нiяких

бомб, нiяких iнаракiстiв - нiчого. Тiльки його мiць, влада й радiсть. Хто

смi? противитись його силi? Хто смi? не вiрити в нього?!

Спухле, темно-буре, понуро п'яне лице неба все нижче та нижче

присува?ться до землi. Розкудовченi, бруднi, густо синi патли хмар

черкають об дахи велетенських башт i небошкрябiв. З-пiд патлiв скажено й

грiзно блискають косi, слiпучо-фосфоричнi очi. I тодi все набухле, п'яне

лице сласно, грiзно реве, гарчить, клаца? зубами, регоче металiчним

реготом.

Маленьке авто палацового урядовця зупиня?ться бiля театру. З нього

виходять двi постатi и скромно проходять у дверi. Вони запiзнилися на

виставу, перша дiя давно вже почалась.

Але вони не хапаються.

Дiйсно, перша дiя ново? опери вже майже кiнча?ться. В театрi висить

мрiйна, пiвтемна тиша. В тишi гойда?ться золотисте, нiжне мереживо звукiв.



Голови слухачiв, як ряди позастромлюваних на темний оксамит головок вiд

шпильок, непорушно куняють у теплiй, затишнiй, помережати пiвтьмi.

I раптом цi голови, як голiвки маку пiд непокiйним вiтром, починають

ворушитись, нахилятись одна до одно?, шепотiтись i все повертатись в один

бiк до ложi президента Об'?днаного Банку Фрiдрiха Мертенса. Там видно

широкi плечi, могутнi червонi груди н важку, чавунну голову з квадратовими

щелепами. Постать спокiйно й рiвно сидить бiля самого бар'?ра.

- Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!..

Рух ста? бiльший, виразнiший, шепотiння переходить у дзижчання. Артисти

починають поглядати на публiку, перезиратися мiж собою, повертаючи обличчя

до ложi Фрiдрiха Мертенса.

А постать сидить непорушне, важко, чавунно. Серед голiв шамотня. Дехто

вста? й швиденько почина? сунутись назад, до виходу. Дзижчання робиться

дужчим, покриваючи звуки музики. Непокiй, замiшання, тривога, захват,

подив шугають по залi, вiють шелестливими крилами.

Вмить десь iзгори чу?ться крик. Хтось iзлякано гуркотить стiльцем.

Голови пiдводяться. Крик повторю?ться збоку виразно, голосно!

- Слава Фрiдрiховi Мертенсовi!

I, наче прорвавши заставку, цей крик упуска? в залу бурхливий,

лопiтливий вихор оплескiв. Вiн пiдхоплю? всi постатi, пiдносить?х на

ноги, сповню??х завзяттям, радiстю, захватом. I тi, що найбiльше

тiльки-но шепотiлись у тривозi й страху, що товпились до виходу, тi

найдужче плещуть i найголос-нiше кричать:

- Слава! Слава! Слава Мертенсовi!

Музика спиня?ться. Артисти пiдходять до рампи i, повернувшись до ложi,

бурно, з ентузiазмом плещуть.

Ярке свiтло залива? весь театр. Ложi, партер, гора - все повне

махаючих, плескаючих рук, розкритих ротiв, блискучих фанатичних очей.

Величезне страховище-юрба ошкiрилась усiма сво?ми шерстинками, швидко

трiпа? й трiскотить ними й реве в дикому слiпому екстазi.

Фрiдрiх Мертенс помалу пiдводиться, поверта?ться всiм присадкуватим

тiлом до роз'ятреного захватом тисячоголового страховища й з посмiшкою

кива? йому головою. Буря ентузiазму громом i ревищем проходить юрбою вiд

цього кивка.

- Слава!! Слава!! Слава геро?вi Мертенсовi! Смерть бандитам! Хай живе

Мертенс! Слава!

Граф Елленберг сто?ть у найдальшому куточку ложi - тут як-не як, а

бiльше шансiв на те, що бомба його не зразу розiрве На його думку, пановi

президентовi можна цiлком вiльно вже задовольнитися цим трiумфом: папери

Об'?днаного Банку пiднято так, як?х не могли б пiднятти десятки хитрих

комбiнацiй.

Пан президент уклоня?ться, спасибi йому, i йде з ложi. Театр реве,

тупотить, трiщить оплесками. Тепер тiльки б устиг пути сiсти в авто й

вiд!?хати. Тiльки б од!?хати вiд цього страшного театру!

Але це не так легко зробити. Страховище з ревом i криком вилива?ться з

зали в коридор, пiдхоплю? пана президента на руки й несе його над сво?ми

головами, наче навмисно пiдставляючи пiд кулi iнаракiстiв. Бiдний пан

президент безпорадно подригу? ногами, вирива?ться, гирка?, облива?ться

потом, але оскаженiле страховище тiльки реве, душиться вiд захвату та

любовi й несе свого iдола на собi.

Граф Елленберг протиска?ться вперед, хапа? перше авто, яке попада?ться

бiля входу, i справля? до нього ревуще страховище з паном президентом на

руках.

Небо шипить рясним буйним дощем i реве назустрiч юрбi, розриваючись, як

вiд бомби, на шматки.

Мокрий, пошарпаний, пожований страховищем пан президент нарештi

вирива?ться з обiймiв його й хова?ться в авто Реве юрба, реве небо, реве

автомобiль, лопотить дощ, лопотять мокрi руки, блискають блискавки,

лiхтарi, сотнi очей...

Граф же Елленберг не блищить i не лопотить, - вiн увесь щемить

нетерплячкою, вiн усiма м'язами, нервами, пальцями рук i нiг витяга?ться,

помагаючи автомобiлевi вибратися з юрби екiпажiв. Не може ж буть, щоб тут

десь не було iнаракiстiв! Не може того бути! Коли вони не насмiлились

пустити в повiтря театр i тисячi невинних людей, то вони не пошкодують

якусь пару автомобiлiв iз шоферами.

Раптом над головою iз страшенним трiском i гуркотом розкочу?ться вибух.

Бомба? Грiм?

Авто видира?ться на чисту дорогу й несеться вулицею. Пан президент,

вiдкинувшись назад, весело витира? лице, шию, руки й важко диха?. Ну, що?

Нам'яв вуха? Що? Нi? Де ж тi паршивцi з сво?ми бомбами? Га?

Видушуючи колесами, як iз сикавок, стру? води, до театру пiдлiта? друге

авто. В ньому сидять Тiле й Макс. Дощ залiплю? вiконця, але й крiзь

заплакане скло видно, що юрба, як пiсля закiнченого свята, живо, пiднято

колихаючись, улива?ться знову в театр.

Тiле люто зцiплю? зуби. Пiзно - втiк товстошкурий бегемот.

***

Задоволене вiдкашлюючись у сиву розпатлану бороду, з гуркотом тупотить

на захiд грiм. Тьмяними слiзьми перешiптуються в ошелешенiй, притихлiй

тьмi нагойданi, натiпанi дерева, часом потрушуючи нам'ятими чубами.

Стомлено, з полегшенням диха? трава, земля, заплаканi квiти.

На терасi з зачиненими вiкнами нудьгують i заздрять непорушнi пальми,

нiколи не тiпанi вiтрами, не поливанi дощами. Помiж ними, зчепивши

пальцями за спиною вузлуватi, кiстястi руки, помалу, важено руха?ться граф

Елленберг. З вiкон Трудино? кiмнати на терасу ляга? тьмяний зеленкуватий

просто-кутник свiтла. I коли постать графа перерiзу? його, бiля лiжка

Труди до вiкна повертаються двi голови. Повертаються й пильно слухають.

- Невже, мамо, вiн насмiлиться?.

- Тш! Нi, вiн не насмiлиться. Але скажи, Фрiдо, ти певна, що Труда

взяла купiль iз льодом?

- Я ж тобi кажу, мамо, що я сама бачила лiд, як вона несла його у

ванну. Вона зробила це навмисне, щоб захорiти й померти!

Графиня з тремтiнням зiтха?. А Труда не чу? нi цього зiтхання, нi

покашлювання грому, нi мокрого перешiптування саду, нi важких,

навантажених думками й ваганнями крокiв батька пiд вiкном на терасi. Не

чу? вона й жахного напруженою чекання двох схилених над нею голiв. Уста

зачервонiлись, запеклися, потрiскались, як перестиглi вишнi на пекучому

сонцi. Оголенi, смугляво-перламутровi руки цупко вп'ялися в простирадла,

очi цупко впилися в гарячi образи - сво?, мiнливi, химернi.

Дверi тихо, повiльно, як у снах перед появою примари, розчиняються.

Понуро похиливши голову, несучи на широкiй горбатiй спинi сувору

рiшучiсть, тихо входить у зеленкуватий присмерк старий граф.

Графиня швидко пiдводиться й заступа? сво?м маленьким, хижо напруженим

тiлом гаряче лiжко, i з очей?? витягаються гострi наготовленi кiгтi.

Фрiда боязко ста? поруч, широко розплющивши зляканi, чекаючi очi, готова

кожно? хвилини наповнити?х жахом i слiзьми.

- Вийдiть обидвi. Я хочу побути сам iз Трудою.

- Ми не вийдемо.

Маленька чорненька постать iз високо, рiшуче, непохитно пiдведеною,

застиглою в чеканнi головою зда?ться великою, висiченою з чорного гранiту.

Стомленi очi в зеленiй пiвтьмi твердо й хижо слiдкували за кожним рухом.

В сивому вусi, позелененому збоку тьмяним свiтлом, ворушиться неохочий

усмiх.

- Викину силою. Виходьте краще так. Швидше.

- Що тобi треба тут? Як не сором: використовувати хоробу для сво?х

гидких пiдозрiнь. Пiдслухувати маячiння хоро? дитини Кати так не...

- А, значить,? що пiдслухати? Ну, виходьте, я вам кажу. Фрiдо, марш.

Фрiда зустрiча?ться широкими очима з грiзними ямками пiд насупленими

кущиками брiв i злякано тулиться до матерi. Графиня обнiма??? однi?ю

рукою, а другу витягу? вздовж лiжка Чорна й бiла постать тiсно зливаються.

- Ми не вийдемо!

Граф мовчки пiдходить, бере кiстястими пальцями чорну тоненьку

витягнену руку й виводить матiр iз дочкою з кiмнати. Чорна тоненька рука

випручу?ться, чорна маленька постать опина?ться, вигинаючись. Бiла постать

труситься й безвольна хита?ться за кожним рухом чорно?. Але кiстястi

величезнi пальцi залiзно, мовчки тягнуть i, зда?ться, можуть пiдняти

обидвi постатi в повiтря й викинути?х крiзь вiкно.

Старий граф замика? дверi на ключ, запина? порть?ри на вiкнах, уважно й

понуро огляда? все навкруги й пiдходить до лiжка. Тiльки на столику та на

пiдлозi круг нього молочно-бiлим колом суму? свiтло, все ж останн? - в

зеленiй, густiй, затихлiй тiнi.

Старий граф сто?ть непорушне бiля лiжка, згорбивши спину, похиливши

голову. На притупленому кiнчику носа Труди скляни блищить зелена смужка.

Пiд заплющеними очима глибокi фiалково-зеленi западини. Темнi уста

напiврозкрились, зашерхли палом, важким диханням. Дрiбно, поспiшно,

легковажно-весело, як коник у травi, стрекотить десь годинничок.

Старий граф озира?ться, обережно пiдсува? фотель i сiда?. Оголенi

плечi, оголена смугляво перламутрова рука (така жiноча, кругла вгорi й

зворушливо-дитяча на кiнцi) iз зеленкуватими тiнями ритмiчно, важко

дихають у мовчазнiй, завзятiй, невиднiй боротьбi.

- Абсолютно несмачно... - раптом байдуже шепоче непорушна голiвка, i

смажнi темнi уста зневажливо кривляться. Старий граф у чеканнi

перехиля?ться над лiжком.

- Взагалi, дали б менi спокiй. Ну, для чого стукать, я не розумiю? Ах,

та боляче ж!

Труда круть головою по подушцi, ухиляючись од ударiв, кривить iз

упертим болем лице, зцiплю? зуби, мугиче, стогне, але нi за що не просить

милосердя. Пальцi вгреблися в простирадло и закоцюбли в стражданнi.

Старий граф обережно, нiжно гладить долонею по скрученiй, уп'ятiй у

лiжко руцi й шепоче:

- Трудонько!.. Трудонько!..

- I не скажу! I не скажу! Ну, нехай i Макс! I не скажу!

Голос хрипкий, чужий, мертвий. Смугляве, вкрите зеленою тiнню лице,

поламане нестерпним болем, погнуте, як ногами потоптане, пашить вогнем,

шумно, шершаво, трудно диха?, задиха?ться.

I раптом усе тiло з лютою натугою, з одча?м стрiпу?ться, скидаючи з

себе страшенну, задушливу вагу. Воно корчиться, вирива?ться, викручу?ться,

голова вiдкида?ться назад, зламаною дугою випнувши горло, шукаючи

манесенькоi щiлинки з повiтрям, а пальцi скажено, iз сухим дряпанням

гребуть по простирадлi.

- Трудо! Трудонько! Дитинко!

Ах, тiло корчиться, вигина?ться.

Старий граф розгублено, з болем, з розхристаною нiжнiстю, з випущеною

на волю любов'ю, з тремтячими, старими, одвис-лими вiд одчаю губами

гладить скорченi руки, безпорадно тупчиться, нагнувшись над лiжком, шепоче

старi, не забутi, але глибоко-глибоко захованi слова, вiд яких вi?

дитячими, атласово теплими нiжками.

- Тудi!.. Крихiтко?дина.. Тудi!.. Ну, що ж це? Тудi Не треба...

Старi, тремтячi, як дерев'янi габлi, руки безпорадно обнiмають

скорчене, молоде, пашуче вогнем, стонуче тiло, захищають усi?ю кров'ю

сво?ю вiд незримого ворога, торкаються то тут, то там нiжно? гарячо?

шкiри, гладять, голублять.

- Тудi! Тудi, нiжна моя! Тудi!

I потроху закинута назад голiвка вирiвню?ться, дуга горла опада?, руки

слабнуть, груди дихають важко, трудно, але рiвнiше Старий граф iз нiжною

судоргою обхоплю? габлями розпатлану голiвку й жадно, злодiйкувато,

ненаситно цiлу? гарячi, випуклi повiки очей, щоки, пукате, вперте, розумне

чоло, хлопчачi, зашерхлi гарячою шкуринкою уста. Вiн хапа?ться, тремтить,

мучить затиснену в долонi голiвку й стогне вiд щастя й муки.

- Тудi моя! Тудi,?дина дiвчинко! О Тудi!

Вiн хапа? в руки смугляву знесилену ручку i зверхнiм боком притуля???

до свого незвично розгаряченого, огрiтого рiдким вогнем, одвислого, з

колючими суворими кущиками брiв лиця. Ручка безвольно, байдуже гнеться й

пашить вогнем.

У дверi стукають.Старий граф поспiшно й обережно кладе руку на

простирадло. Потiм насуплю? сивi стрiхи на очi, помалу вста? й пiдходить

до дверей. Одчинивши, мовчки впуска? графиню. Тривожно шукаючi очi матерi

швидко обмацують суворе, жорстоке лице з обвислими внизу, як вим'я корови,

щоками й бачить: воно щось хова? в собi, щось задоволене i, значить,

вороже до не? й до то? iстоти, що там, на лiжку.

Не кажучи нi слова, граф важко виходить iз кiмнати на терасу. Вiкна

розчиненi. Пальми, нiколи не кудовченi бурями й дощами, жадно дихають

вогкою свiжiстю бурi. У вiкна здивовано вгорi клiпають дитячi очi зiр. Iз

саду вi? духом дитинства, нiжними атласистими нiжками, любими вечорами,

коли не займана бiлiсть крихiтного лiжечка робить жичтя зворушливо важним.

Далеко-далеко оксамитним, добродушним, незлобним буркотiнням

обзива?ться грiм.

***

З доктором Рудольфом дi?ться щось цiлком непевне. Вiн уже з тиждень

нiчого не?сть, анi рiсочки, нi вранцi, нi вдень, нi увечерi. Все, що

приносить йому Кетi, вiн систематично вiдсила? назад, навiть не

подивившись на страви. Тiльки весело, радiсно смi?ться з дивування й

страху добро? дiвчини, любовно обнiма? за плечi й говорить?й чуднi слова,

вiд яких Кетi ста? моторошно. А очi доктора Рудольфа блищать, як мокрi

шибки на вiкнах, волосся покручене буйно-веселими вихорами, на тоненьких

волосинках уст невтримно трiпотить сонячною, переливчастою росою посмiшка.

А садiвник Йоганн, старенький дiдусь, що зустрiча? разом iз квiтками

сонце, розповiда?, як доктор Рудольф рано-ранесенько виходить у сад, як

цiлу? траву, листя, як раптом простяга? обидвi руки до неба, до сонця,

весь витягнеться, неначе збираючись летiти, i тихенько про себе смi?ться.

I так ста? чудно, i так жаль од того смiху, що дiдусь Йоганн одверта?ться,

щоб не дивитись. Доктор Рудольф, для чогось нарвав ши оберемок трави,

весело верта?ться з ним до лабораторi?, наспiвуючи й шкандибаючи.

Панi Штор, мовчазна й поважна, тiсно затиснувши сво? волосинки уст,

щодня ходить до сина. Вона не докуча? йому, нi про що не пита?, не

припроху??сти, от собi зайшла мимохiдь до Рудi на хвилинку. Очi, великi,

поважнi, чистi й мовчазнi, допитливо збоку вдивляються в сина, бояться, не

розумiють, вишукують.

А Рудi смi?ться, любовно обнiма? й мамуню за плечi, радiсно цiлу? й

нiтрошки не нагаду? хорого. лице свiже, свiжiше, нiж уперед, очi яснi,

чистi, одвертi, тiльки бризкають, вихлюпують переповненою, затримуваною,

лукавою радiстю. Трудно йому стримувати, от-от перелл?ться через край i

розкри?ться вся тайна. Але нi, мовчить Рудi, регоче, обнiма?, пусту?,

фальшиво висвисту? губами легковажнi мелодi?, з пiдскоком шкандиба?,

кудовчить волосся й уперто, щасливо мовчить.

Нiщо його не зачiпа?, не тривожить, нiщо не може пригасити дивне

палахкотiння цi?? радостi.

На столi в нього купа газет. I газети, i радiо, i екран - усi криком

кричать про грiзнi, величезнi подi?, що назрiвають у надрах людськостi.

Блискавки великих бур синiми загравами прорiзують густу, пересичену

атмосферу земно? планети. Пiв-землi на пiвземлi Схiд на Захiд, розколоте

людство наставило груди на груди. В повiтрi за хвилину пролiта? круг землi

тисячi радiокрикiв, зойкiв, наказiв, алярмiв. Тисячi велетенських

лабораторiй гарячкове, наввипередки виробляють газ "маюн", страшну новiтню

зброю, яка може за кiлька хвилин покласти смертним потоком тисячi живих

iстот. Величезнi повiтрянi флоти озбро?нi "маюном", готовi щохвилини

хмарами майнути в небо, сповнити його мертвячою трутою й разом iз ворогом

попадати на землю мертвими купами. Мiтла смертi занесена над людством.

А доктор Рудольф ся? голими одвертими очима, подiбними до мокрих шибок

на вiкнах, i смi?ться собi трiпотливими куточками уст.

Союз Схiдних Азiатсько-Африканських Держав одкинув постанови Паризького

Конгресу. Одкинув iз таким брутальним викликом, який не допуска? без

пониження гiдностi захiдних держав нових переговорiв. Азiя, Африка й

Австралiя нахабно заявили претензiю на гегемонiю над землею.?вропа й

Америка цей пантеон вищо? людсько? цивiлiзацi?, повиннi пiдпасти пiд

залежнiсть од одстало?, напiвварварсько? частини земно? кулi. Людство

сто?ть перед загрозою одкиду на цiлi столiття назад. Жовто-чорна раса

простяга? свою дикунську руку до горла бiло? раси. Старий великий. Захiд

повинен iще раз стати на оборону людськостi, скувати злочинну жовто-чорну

руку в кайдани iстини, права й культури. Захiд повинен покласти край

розбратовi серед людства i встромити на вiки вiчнi в груди землi прапор

?дностi й вiчного миру. Перемога Сходу е перемога смертi.

А доктор Рудольф безжурно перегорта? кричущi аркушi газет i фальшиво

видмуху? крiзь верхню губу грайливий мотив маленько? бiска?.

Захiд хвилю?ться, колотиться в серединi себе. Людськi хвилi набiгають

одна на одну, з ревом i люттю стикаються, пiняться, знову розбiгаються.

Робiтничi маси порозколювалися ва ворожi табори. Мiльйоновi демонстрацi?

за вiйну, проти вiйни, конгреси, конференцi?, манiфести, вiдозви, бiйки.

Державнi апарати в скаженiй напрузi тримають рамцi велетенських

механiзмiв, де страшним темпом гуркочуть розiгнанi сили?хнi. Одного дня

не видержать - i на друзки, на черепки, на порох розлетиться культурний

свiт, загинувши пiд ру?нами й залившися власною кров'ю.

А доктор Рудольф весело-радiсно чучверить i загрiба? пiдпалене

каштанове волосся розчепiреними пальцями й мокро ся? внутрiшнiм лукавим

захватом очей.

I тiльки раз переста? посмiхатись i сяяти. Болюче зморщивши брови, вiн

мовчки чита? нову сенсацiю.

Iнаракiсти висадили в повiтря лондонську бiржу. Загинуло тисячi мирних

людей. Вибух був тако? страшно? сили, що на кiлька кiлометрiв навкруги

повисипалися з вiкон шибки. У вiкно одного помешкання (пiвкiлометра вiд

мiсця вибуху) влетiла в кiмнату вiдiрвана голова жiнки, вбивши дiвчинку.

Доктор Рудольф схоплю?ться й швидко ходить по хатi, обхопивши голову

обома руками i з стражданням прицмокуючи язиком:

- Тьа! Тьа!.

Але радiсть помалу проступа? знову, розгладжу? покривленi уста,

наморщене болючими горбиками чоло, знову вогко промiниться з очей. I

доктор Рудольф знову ходить по саду, оiлядаючи небо, хмари, аероплани,

дерева, будинки хазяйським, задоволеним, радiсним поглядом, то лежить десь

на травi, примруживши до сонця очi й завмерши в тонкiй, волосянiй

посмiшцi.

Часом тут находить його Труда. Вона ходить непевно, помалу, без

колишньо? недбалостi. Вона схудла, на щоках западини, темнiють пiд очима

рудi круги, а в очах до тако? мiри виразно нема колишньо? iронi? до

всього, що поряднi люди шанують, що хочеться?? нiжно нiжно пожалiти.

Лл? доктор Рудольф не жалi?. Тiльки любовно, так само, як хмари,

аероплани й дерева, обводить очима змарнiле смугляве личко з синьою

родинкою коло вуха й з тихим смiхом одмов-чу?ться на запитання Труди - чи

правда, що вiн дав зарiк постити сорок день i сорок ночей. На думку Труди,

всякi подiбнi примiтивнi способи самогубства не рацiональнi. Коли вiн

гада? так знищити себе, то вона йому радить не затягати часу й вибрати

доцiльнiший спосiб.

I Труда злегка червонi?. Але доктор Рудi смi?ться, дяку? за пораду й

весело шкандиба? собi додому.

Iнодi вiн зустрiча? й принцесу Елiзу. Вона тепер чогось часто гуля? по

саду, заходячи iнодi навiть до оранжере?. Але тепер доктор Рудольф не

щулиться, не стиску?ться винуватим соромом, а ясно, радiсно, одверто

дивиться на матово-бiле, погордливо-величне, обрамлене червоними крилами

лице й любовно, радiсно посмiха?ться так само, як до Иоганна, матерi,

Труди. Вiн поштиво, низько вклоня?ться принцесi, але не хапа?ться пробiгти

повз не?.

I Фрiц iнодi з за кущiв бачить, як принцеса Елiза озира?ться на

шкандибаючу постать iз непокритою, розкудовченою головою, i в похмурених

очах?? проходить не то здивування, не то гнiв, не то тривога.

***

В небi - сонячна пожежа, на землi - пекуча з роззявленим ротом, iз

млосною застиглiстю спека. Сад знеможено куня?. Пiсок на дорiжках, лави,

шибки на вiкнах, схiдцi на терасу - все гаряче. До металiчних ручок дверей

не можна торкнутись.

Доктор Рудольф, молитовно, щасливо пiдвiвши лице до сонця, розхриставши

до нього спiтнiлi груди, мружачись i блаженно посмiхаючись, шкандиба?

вулицею. Прохожi з легким здивуванням проводжають очима чудну постать iз

непокритою, розкудовченою головою й не зовсiм звичайним усмiхом. Полiца?

лiниво виймають адресову книжку й шукають адресу найближчо? лiкарнi для

душевнохорих.

Доктор Рудольф нiкуди не поспiша?. Коли вiн увiходить у центр мiста,

сонце заступають будинки, вiн переста? мружитись i огляда? свiт iз

цiлковитим задоволенням власника, який щойно вигiдно закупив його.

Розумi?ться, багато в ма?тку негодящого, смiшного, шкiдливого, але загалом

усе досить добре. I небо, i спека, i трамва?, i пiтнi, заклопотанi,

потомленi люди. З уст його не сходить вибачлива, любовно-iронiчна,

волосяна посмiшечка, очi з прощаючою насмiшкою поглядають навкруги.

От доктор Рудольф зупиня?ться бiля величезного, на всю стiну скла

гастрономiчного магазину. З покiрним, тупим жахом висять униз головами

темно-золотистi великi трупи риб iз пороззявлюваними ротами. В тоненьких

прозорих кишках лежить набите м'ясо трупiв рiзних тварин: свиней, волiв,

коней, а часом i собак. Мертве тваринне м'ясо, червоне, з салом,

виставлене великими купами просто так, не в кишках. I в людей, що

зупиняються перед цим вiкном, горлом проходить спазматичний рух ковтання.

Страшенно?м смакують цi шматки тваринних трупiв!

Доктор Рудольф скоса погляда? на сусiдiв - i жалiючий, вибачливий усмiх

розгорта? його закрученi куточки уст.

- А правда, не можна й уявити собi, що коли-небудь люди перестануть

?сти трупи тварин? Е?

Сусiд здивовано дивиться на вибачливо-iронiчне лице чудного чоловiка,

але в тiй iронi? така певнiсть, така ясна любов-нiсть, що сусiд теж

посмiха?ться:

- Може, колись i перестануть.

Доктор Рудольф кладе раптом руки на плечi сусiдовi, присува? до нього

почервонiле вiд сонця й духоти лице й притишеним лукавим голосом каже:

- I не колись, а дуже швидко. Можете бути спокiйнi.

I вiдходить iз тою самою певнiстю, прощаючою насмiшкою й нехапливим

виглядом хазя?на, що вийшов на огляд свого ма?тку. Вражений сусiд довго

дивиться вслiд йому й пiдозрiло, з сумом похиту? головою.

По кафе й ресторанах, внизу глибочезних вулиць, у вогких затiнках барiв

паряться пiтнi, гарячi купи людських тiл. Нагрiте згори двадцятьох

поверхiв залiзо й бетон безупинно пашать теплом i випарами людей. Спалений

бензин, тютюн, гас густою атмосферою сто?ть, як вода в озерi, в берегах

кам'яного мiста. Небо бозна-де, десь далеко далеко над височенними

прорiзами велетнiв-будинкiв. Сонце кипить десь там, над ними, пала?,

клекотить, i тiльки часом дивом якимсь просковзне вниз, перестрибуючи з

металу на скло, така блiденька, жовтенька, недокровна смужечка. В руках

розпарених, знеможе-них живих iстот довгi шматки паперу, з яких вони

висмоктують у себе хвилювання, тривогу, роздратування. Iз склянок же вони

всмоктують у себе повiльними ковтками маленькi рiзнокольоровi дози отрути

й щохвилини витирають iз набухлих облич лоскiтливий пiт.

Доктор Рудольф цю частину свого ма?тку огляда? з жалем i досадою.

Чекайте, чекайте, ви, нещаснi самогубцi!

Перед магазином Крумпеля, як звичайно, величезна юрба. Вся вiтрина

миготить переливчастим голчастим блиском брильянтiв. Коль?, перснi,

шпильки, голе камiння, справжн?, фальшиве, кругле, довгасте, воно то

крутиться на спецiальних кружалах, то дрiбно труситься на мiсцi, то важно,

велично лежить непорушне на оксамитних подушечках i все випромiню?

блискаючi кольори, легкi, прозорi, грайливi. З очей публiки випромiнюються

заздрiсть, жаднiсть, тупа задума, нелукаве милування, нiмий захват.

Доктор Рудольф зупиня?ться й з веселою цiкавiстю вдивля?ться в обличчя.

В очах у нього блискають нестримнi смiхотливi iскри, як у людини, якiй

жагуче хочеться розповiсти смiшний анекдот.

- А, правда, неможливо собi уявити, що колись оцими цяцьками будуть

гратись дiти на вулицях?

Дама в прозорому, як крильця бджоли, капелюшку здивовано озира?ться й

бачить такi одвертi, чистi, любовно-насмiшкуватi очi, що не зна?, що

сказати.

- Правда, неможливо? А уявiть собi, що настане час, коли вся вартiсть

цих камiнчикiв буде рiвнятися вартостi всякого iншого камiнчика. Трудно

собi уявити? Правда? Га?

I дама, i вся юрба настромлюють на сво? очi чудного чоловiка, i по

?хнiх обличчях, з яких ще не зiйшли чари вiтрини, почина? грати непевна

посмiшка: божевiльний чи п'яненький?

Доктора Рудольфа страшенно смiшить цей усмiх. Ах ви, бiдолахи, ах ви,

замацапуренi малесенькi дикуни, що з виглядом вищостi смiються з людини,

яка не вiрить у колосальну, мiстичну вартiсть металевого гудзика вiд

штанiв солдата.

- Панове! Я вас дуже прошу запам'ятати собi: незабаром кожний iз вас

зможе мати собi скiльки схоче оцих "дорогоцiнностей". Чу?те? Але

попереджаю: вартiсть?х буде така сама, як отого скла з вiкна, розбитого

на шматочки. Будьте здоровi, мо? панове, i хай вам буде добре без

камiнчикiв i гудзикiв од штанiв!

Весело й мило похитавши головою, доктор Рудольф, не хапаючись, iде

далi, а юрба регоче й проводжа? його криками, в яких чу?ться порада не

заходити дуже часто в шиночки - в таку спеку це рiч небезпечна.

Доктор Рудольф слуха?ться поради й сiда? на трамвай. Трамвай,

безумовно, рiч хороша й корисна в його господарствi. Де ж його перейти


Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.07 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>