рослина, вклада?ться в апарат у саму середину. А всерединi, от принцеса
може сама бачити,? валок iз зубцями. Гой валок iз зубцями ма? знадвору
корбу. Коли за корбу крутити, то валок зубцями почина? розтирати рослину.
В той же час апарат наставля?ться так, щоб сонячнi променi падали просто
на скло. Скло ж тут не звичайне, а з гелiонiтом. Гелiонiт ма? здатнiсть,
як сказано, у надзвичайнiй мiрi скупчувати сонячну енергiю й певним
способом переробляти??. Iз скла ця скупчена й перероблена енергiя попада?
в апарат на рослину, вбира?ться нею й знову проходить певний процес.
Тут доктор Рудольф спиня?ться. Боже, як зворушливо-уважно, з яким
самозабуттям розкрите все лице!
Але цей процес ма? одну дуже цiкаву рису. Надзвичайно цiкаву! Рослина,
сонячна енергiя тiльки тодi можуть стати сонячним хлiбом, як вони увiйдуть
у контакт з енергi?ю то? людини, яка робить той хлiб Це вiдкриття прийшло
докторовi Рудольфовi цiлком випадково Експеримент довго не давав нiяких
позитивних результатiв. Доктор Рудольф уже впадав в одчай, у iнiв, у лють.
Стоячи над розкритим апаратом, вiн майже всунув у нього голову, щоб краще
придивлятися до маси. Вiд вертiння корби, вiд руху й сонця було страшенно
душно, i з лиця доктора Рудольфа в апарат упало кiлька крапель поту. I, на
диво, моментально маса в тих мiсцях набрала iншого кольору й запаху. Тодi
доктор Рудольф умисно вже майже цiлком устромив голову в апарат так, щоб
лице прийшлося над самим валком iз розтертою й налиплою на нього масою й
щоб iз лиця падав на не? пiт. Коли вiн вийняв цим разом масу з апарата,
вона стала отаким сонячним хлiбом, фiалково-золотистим, чого ранiш
добитися було неможливо.
- Як це надзвичайно! Боже, як це... I ви вже вiсiм днiв тiльки цим
хлiбом живете?
- Тiльки ним! I нiякого iншого не хочу, не можу хотiти. Менi гидко
думати про м'ясо, мене нудить од одно? уяви цi??... отрути.
- А вiн на смак.. добрий?
- Я нiчого кращого в життi нiколи не?в. Смак його не можна описати. Я
пишу книгу тепер про це сво? вiдкриття. Вона вже майже готова. Але, коли я
пробую описати смак цього хлiба, я не знаходжу нiяких аналогiчних почувань
од людсько??жi.
- Менi страшенно хочеться спробувати! Можна менi взяти шматочок?
I зеленi очi так благальне, так вiддано, так нiжно дивляться в голi,
мокросяйнi, одвертi, сiрi очi. В лабораторi? нiкого нема, крiм цих очей.
Ворушаться, гомонять, дивуються, скрикують, штовхають?х якiсь тiнi,
вражено розглядають апарат, хлiб, схвильовано питають щось i дiстають
навiть одповiдь, але живуть тiльки двi пари очей.
Спробувати? О господи, звичайно, можна спробувати, але тут. але тут
доктор Рудольф бо?ться, може виявитися знов одна цiкава прикмета цього
хлiба. Зда?ться, той хлiб, який зроблений одною людиною, не може бути
вжитий другою. Так йому зда?ться на пiдставi певних мiркувань. В кожному
разi, коли може бути вжитий, то тiльки органiчно спорiдненим органiзмом.
Наприклад, мати, батько можуть уживати хлiб, зроблений сином, i навпаки
.Але чужий органiзм, зда?ться, нi. Так принаймнi кажуть деякi данi. Але
спробувати, розумi?ться, можна I коли?? свiтлiсть бажають...
?? свiтлiсть бажають. А головне,?? свiтлiсть зовсiм не гидують, що цей
хлiб зроблений iз потом його лиця.
Одначе доктор Рудольф знаходить серед тiней, що тут-таки товпляться
круг його, дороге, миле обличчя, а радiсно, любовно цiлуючими його очима,
мовчазними й кричущими гордiстю й безмiрною вдячнiстю йому, сонцевi,
чорному апаратовi, цим усiм людям, що вiрять, що не бачать уже нiяко?
хоростi.
- Мамуню, хочеш також спробувати? А ти, тату? Не хочеш?
Навiть мiнiстерська постать утратила свою недоступнiсть, на бездоганно
гарному жовто-смуглявому чолi виступив пiт, в очах i замiшання, i несмiла
радiсть, i дивування.
Сонячний хлiб! Це ж нарушения порядку само? природи, це втручання в
компетенцiю самого бога.
Але сумувати чи радiти з такого нахабства власного сина? Панi Штор не
суму? й навiть не вага?ться. Вона просто й смiло, як добре вiдомий?й, нею
самою зроблений пудинг, бере принесеною Рудi ложкою шматочок сонячного
хлiба й кладе його в рот.
Принцеса Елiза другою ложкою обережно вiдщипу? менший шматочок i, iз
страхом та хвилюванням поглядаючи на нього, тихо пiдносить до уст. Четверо
iнших пар очей перебiгають iз одно? ложки на другу, з одних уст на другi й
напружено чекають.
Сонце радiсно червоним металiчним полум'ям горить на розчинених шибках,
трiумфу? на металiчних частинах машин i приладдя Бджола раптом почала
виразнiше, чутнiше густи, а квiтки застигли в чеканнi Малиново-червонi
уста принцеси, на яких лишились зеленi крихти хлiба, несмiло, нерiшуче
ворушаться, жують, очi широко розплющенi, ждуть, слухають у серединi себе
й щодалi, то бiльше лякаються, не розумiють. Нарештi уста кривляться,
голова заперечливо, непри?мно труситься. Принцеса бiжить до вiкна й
випльову? за нього зелену розжовану масу. Фе!
Але лице панi Штор ста? щораз певнiше, яснiше, радiсно вражене, як у
людини, перед якою щодалi, то бiльшi чудеса розгортаються.
- Господи, що за надзвичайний смак!
- Правда, мамуню? Правда? Ти дiйсно чу?ш смак? Дiйсно?
- Я готова з'?сти цiлий центнер цього хлiба. Батьку, ти мусиш
покуштувати! На, вiзьми.
Але Ганс Штор крутить головою. Не тепер. Вiн iще подума? Ще? час.
- Та ти ж тiльки подумай, вдумайся!. Ти тiльки спробуй! Це ж чудо! Ти
розумi?ш?! Вiн i дума?, i вдуму?ться, i все це, розумi?ться, гарно, але..
- Докторе! Як так, то я хочу сама для себе зробити сонячний хлiб!
Можна? Ради бога! Що у вас?, трава, листя? Чи що треба? Я хочу зараз! Я
хочу перевiрити на собi.
I зеленi, дитячi, палаючi нетерпiнням очi ревниво слiдкують, як рука
панi Штор одколупу? новий шматок червоняве золотистого хлiба й пiдносить
до уст.
Доктор Рудольф з огiрченням i жалем дивиться за вiкно: сонце вже сiда?,
червоно регочучи, за деревами саду. Його праця на сьогоднi скiнчена -
запiзнились.
- Ах, як досадно! Але завтра, як тiльки воно зiйде, я неодмiнно хочу
зробити собi хлiба. Добре?
- О принцесо!
Доктор Рудольф обома руками, здираючи шкуру з черепа, як скальп, всi?ю
душею зачiсу? волосся на потилицю. Краще йому нiчого несила вiдповiсти.
Краще за цей вечiр нiчого в свiтi не може бути нiде, нi в кого. Кращих,
любiших, прекраснiших облич, як оцi, що тут, що так хвилюються, що так
сяють, що так божественно, сонячно радiють, не може ж бути нiзащо, нiде,
нiколи! Навiть старий граф, любий, дорогий, бiдний граф, вiчно суворо
насмiшкуватий iз себе, з людей, iз свiту, навiть у нього на вилицях
червонi схвильованi плями, навiть його старi намученi очi мокро блискають.
- Ну, добре. Рудi, а нерiдний батько не може, значить,?сти хлiб
нерiдно? дитини?
- Не може! Нiяк не може! Чужий же органiзм!
- Умгу! I, значить... Ага. Ну, так... Я розумiю.
Маленька графяня раптом швидко зирка? на старого графа i вона вже
розумi?.
- Докторе! А пити хочеться? Треба?
- I хочеться, i треба.
- Нi, це так надзвичайно, фантастично, що я ще не можу вiрити. Це,
дiйсно, чудо. Ах, як досадно, що сонце заходить! Ви не можете спинити
його, вернути хоч на десять хвилин назад? Ви ж чудодiй. Зробiть це.
Доктор Рудольф обнiма? всю?? палаючу червону голiвку сяйвом сво?х очей
i побожно-радiсно, в блаженному захватi й замiшаннi голубить. I голiвка
так довiрливо, так по-iншому тепер повернена до нього, так тягнеться до
його очей, так внутрiшньо вся соромливо-щасливо злива?ться з ним.
Граф Адольф раптом сильно струшу? головою.
- Це - генiально! Нi, це таки генiально. Це матиме надзвичайнi
наслiдки. Я просто не можу прийти до себе Але я вже передбачаю такi
можливостi, що... Скажiть, дорогий Рудi, цей мiнерал... як ви його
назвали?
- Гелiонiт.
- Чи цього гелiонiту багато можна знайти в природi? На це питання
доктор Рудi не може вiдповiсти з точнiстю. Але вiн iз певнiстю може
сказати, що тих запасiв його, якi вiн одкрив у горах на мiсцi землетрусу,
вистачить на продукцiю апаратiв для всього населення?вропи. Та то?
кiлькостi, яку вiч привiз iз собою, може вистачити на всю Нiмеччину. Для
одного скла треба крихiтну дозу гелiонiту. Його чулiсть i сила значно
перевищують силу радiю.
- В такому разi. В такому разi свiт, мо? панове, належить тепер
Нiмеччинi! Рудi, ви - генiальна, ви - велика людина Нiмеччини!
Граф Адольф у невиданому нiколи в нього хвилюваннi простяга? обидвi
руки до доктора. Але велика людина б'? себе раптом рукою по чолi й з усi??
сили бiжить до столу. Вирвавши з нього шухляду, вiн гарячкове довба?ться в
нiй i, нарештi, знайшовши, радiсно шкандиба? назад. Руку вiн обережно
трима? обiч себе, а в нiй держить щось, наче мишу за хвостик, тiльки
блискуче, переливчасте. Вiн пряму? просто на широкi, чекаючi, зеленi очi й
простягу? до них руку з блискучою мишею.
- Будь ласка: коронка Зiгфрiда!
I, сяючи голими, одвертими, спiваючими очима, пода??? червонiй, зразу
зблiдлiй, враженiй голiвцi.
- Боже! Коронка?! Звiдки вона у вас? Як ви знайшли??? Де?!
- Вона була весь час у мене.
I очi так само радiсно спiвають, голi, одвертi, на?внi очi.
- Як у вас?! Коли? Чого?!
- Я взяв??. Вона менi потрiбна була. Не вона, а брильянти. Я спочатку
думав, що в скло мусить увiйти брильянт.
Одвертi, на?вш, спiваючi очi раптом трохи змiшуються, вони бачать, як
на обличчях умить з'являються зовсiм несподiванi тiнi жах, дивування,
обурення, гнiв.
- Як?! Так це ви тодi взяли???
- Я... Я прошу простити менi, але я думав... Вона цiлком цiла, я тiльки
вжив один невеличкий камiнчик. Розумi?ться, це, може, негарно, що я... Але
я де мiг купити брильянтiв. I я думав, коли я досягну сво?? цiлi, то менi
простять. Може, це злочинство, але. моя цiль...
Лице принцеси Елiзи всиха?, твердiша?, овал ста? костяний, очi
звужуються, мружаться. Вона помалу поверта?ться до старого графа й знизу?
плечима. В руцi?? коронка Зiгфрiда, як миша, за хвiст пiднесена?й.
Коронка Зiгфрiда!
В очах старого графа десь у спущених додолу колючих вiях просковзу?
ледве помiтний усмiх, а графиня бо?ться крикнути: значить, не Труда!!
Ганс Штор закам'янiло, оглушено, непорозумiло дивиться на сина
прекрасними, мiнiстерськими очима. Йому була потрiбна коронка Зiгфрiда!
Вiн через те вкрав коронку Зiгфрiда. Коронку Зiгфрiда!
Панi Штор обережно, тривожно й нiжно бере батька пiд руку, готова з
усi?? сили спинити скажений вибух, який уже трiпотить у побiлiлих губах.
- Я дуже прошу простити менi, ваша свiтлосте. Але ви самi можете
оцiнити, яка велика була моя цiль, i як можна за не? на всяку жертву,
навiть сво?ю честю, пiти. Але я мав на увазi неодмiнно вернути вам
коронку.
Граф Адольф швидко-швидко тре кiнчиками пальцiв чоло - вiн не може
отямитись од цього несподiваного сюрпризу
- Стривайте, Рудi, як ви могли?? взяти? Яким чином? Ви ж були тодi в
горах Ви саме ви?хали того дня
- Я вернувся по одну книжку Вона була в бiблiотецi. Я прийшов на
терасу, в мене ж? ключi вiд тераси й бiблiотеки. Ну, побачив брильянти
крiзь вiкно А менi?х тодi страшенно бракувало. Менi було трудно це
зробити, але я мусив.
Ганс Штор шарпа? свiй лiкоть iз рук панi Штор.
- Вiн мусив?!
Доктор Рудольф ясно дивиться в його бiк Розумi?ться, мусив. А то ж як
же ж би вiн мiг узяти чужу рiч? Правда, один камiнчик вийнято, але тепер
це не може мати нiякого значення, бо взагалi брильянти тепер утратять
усяку вартiсть.?дине хiба що, так сказати, з естетичного боку вони...
Принцеса Елiза зненацька рiзко поверта?ться й пильно дивиться в лице
доктора Рудольфа: нi крихти в ньому насмiшки, нi тiнi сорому, на?вне
здивування й благання. Бiльш нiчого.
- Ну, слава богу, що все ж таки знайшлася... - суворо, примирливо
бубонить iззаду голос графа. - А цiль, справдi, така, що.. Тiльки чому
було не звернутися до нас. Брильянтiв можна й не на коронцi знайти.
Доктор Рудольф охоче поверта?ться до свого заступника. Вiн не мiг
бiльше звертатися до пана графа. I вiн знав, що.. що це не так легко дати
брильянтiв на непевний експеримент, на знищення. Так, вiн розумi?, що це
велике злочинство, але.. вiн же мiг не вертати коронки, вiн же мiг??
пiдкинути, i нiхто нiколи не знав би, що вiн?? взяв. Значить, вiн не
хотiв Покрасти. Хiба нi?
В сивi очi не то мушка, не то посмiшка заплуталась, i великий палець
старанно протира??х, нахиливши голову.
Граф Адольф скоса погляда? на принцесу, що уважно дивиться у вiкно. За
вiкном на листях кудлатих каштанiв червоним золотом залягло вечiрн? сонце.
- Дiйсно, ваша свiтлосте, хоча вчинок доктора не можна виправдати, але,
з другого боку, коли, дiйсно, так би мовити, вiн зроблений не з злочинною
метою... А, крiм того, результат такий великий... Я прохаю вибачення, ваша
свiтлосте, але ге нiальне вiдкриття доктора таке велике, таке, я дозволив
би собi сказати, епохальне, що ради нього...
Принцеса Елiза вмить озира?ться, дивиться на притихло-здиаоване,
невинне лице пана доктора - i смiшливий усмiх мимоволi теплить?? уста. I
в той же мент лице пана доктора спалаху? такою радiстю, що кiстяний овал
м'якша?, зашарю?ться й ста? нiжно-дитячий, невинно-рожевий, як тiльки но
знесене яйце.
Тодi граф Адольф смiливо випростову?ться.
- Рудi! На колiна! Дякуйте!
Рудi, питаюче, охоче дивиться в зеленi, знову непримружеш очi: падати
на колiна, чи не можна?
Не можна. До нього просто-так простяга?ться вузька, рiвно-бiла з
рожевими нiгтями ручка. А на самому кiнчику нижньо? губи - невеличка
зелена цяточка сонячного хлiба.
Доктор Рудольф побожно цiлу? ручку, i йому зда?ться, що вiд не? так
само солодко й нiжно йде тонкий аромат, як од сонячного хлiба.
Коронка Зiгфрiда поштиво, але з нiяковiстю швиденько загорта?ться в
чистий папiр i доруча?ться пiд охорону графа Адольфа. Променiв сонця в
лабораторi? вже нема, тiльки на шибках i на стiнах густо малиновий
рум'янець. Бджоли важко, кошлато вилiтають у вiкна й зникають десь за
каштанами.
Увага всiх знову жадною бджолою всмокту?ться в чорний, малоподiбний до
квiтки апарат. Знову мiстичнiсть, казковiсть його хвилю?, пiднiма?,
мокрить блиском очi.
Граф Адольф iз дiловим обнюхуючим захватом розгляда? Сонячну машину.
- Рудi, дозвольте менi, дорогий, задати вам одне питання: ви
кому-небудь говорили вже про свiй винахiд?
Доктор Рудольф енергiйно, злякано крутить толовою. Боже борони!
- В такому разi, Рудi, я вас дуже прошу й дуже раджу нiкому не казати
нi слова, поки я вам не скажу. Я зараз?ду до пана президента Об'?днаного
Банку з докладом про ваше велике вiдкриття Я не сумнiваюсь, що пан
президент iз неменшим захватом оцiнить цей генiальний, епохальний факт,
вiж ми всi. Ви, розумi?ться, зараз же дiстанете патент, а право на
експлуатацiю винаходу...
Доктор Рудольф одмаху?ться руками од графа Адольфа, як од бджоли: геть,
геть iз усякими патентами!
Граф Адольф iз м'якою, нiжною суворiстю старшого брата спиня?
легковажне вiдмахування.
- Рудi, ви - генiальний вчений, але в практичних справах ви - хлопчик,
вибачте менi, i не ма?те нiякого голосу. I тут ви вже дозвольте занятись
менi цi?ю стороною справи. Через тиждень ви матимете колосальне багатство
й всесвiтню славу, а Нiмеччина - владу над усiм свiтом. Прошу, прошу,
Рудi, нiяких заперечень! Я хочу виконати свiй обов'язок. Я ж пам'ятаю,
Рудi, що ви врятували менi життя, i думаю, що ви дозволите менi виплатити
свiй борг, трошки потурбувавшись вашими справами. Я прохав би також усiх
вас, панове, нiкому нi одного слова поки що не казати про вiдкриття Рудi.
Рудi все ж таки не може так лишити мило?, великодушно? пропозицi?
графа. Вiн дуже-дуже вдячний графовi, але вiн нiколи не мав на увазi
робити свого винаходу монополi?ю сво?ю, чи якого товариства, чи навiть
Нiмеччини.
Граф Адольф нiжно обiйма? його за руку вище лiктя.
- Вибачте, дорогий Рудi, я хотiв би, мiж iншим, нагадати вам, що колись
ви мене називали не графом, а просто мо;м iменем, Адi. Я був би дуже
радий, коли б ми вернулись до тих часiв. Добре? А потiм, любий Рудi,
дозвольте вам сказати, що ви - iдеалiст. Це - нiтрошки не погано, о,
навпаки! Але це эа наших часiв так непрактично, так ненормально, що вiд
цього виходить тiльки сама шкода. Запевняю вас, Рудi, що тiльки шкода
справi вийде, справi самого вашого вiдкриття, iде? його, коли ви не
станете на нормальний, практичний шлях. Ну, та про це ми ще будемо
говорити. Я мушу зараз?хати з докладом. Завтра ми будемо говорити. Через
тиждень. Рудi, ви будете, кажу вам, одним iз найбагатшик людей свiту. I
найслаанiших. Тiльки це треба зорганiзувати. Розумi?те? Без цього нiчого
не вийде. Але це я беру на себе. Ну, дозвольте, дорогий, ще раз подякувати
вам i скласти мо? найщирiше привiтання з великим, славним винаходом.
Граф Адольф спочатку мiцно тисне руку докторовi Рудольфовi, потiм не
витриму?, обнiма? його й цiлу?. Панi Штор чу?, як очам?? ста?
солодко-гаряче, але вона бо?ться клiпнути ними, щоб не закапали сльози.
Принцеса теж простяга? руку й раптом не вiдомо чого густо-густо
червонi?. Вона також вiта?, дяку? й завтра неодмiнно буде робити собi
сонячний хлiб. А зеленi очi такi м'якi, сяйнi, такi вiдданi!
Коли всi виходять, а доктор Рудольф лиша?ться тiльки з матiр'ю, вiн
бурно обнiма???, тулиться до не? улюбленим у дитинствi жестом,
зариваючись чолом?й у шию на плечi, витира? поцiлунками?й сльози на
щоках.
А коли й мати виходить, вiн цiлу? незграбний чорний апарат i побожна
притуля? уста до кiнчика то? ложки, яка торкалась уст ч-ервоно?, тако?
сьогоднi зовсiм-зовсiм iншо? голiвки.
Потiм ходить по!лабораторi?, пiдстрибуючи й провалюючись за кожним
кроком в ямку, зачiсу? волосся, не може винести тягаря щастя, не зна?, як
зменшити його. Тодi хапа? рукопис i гарячкове почина? писати, перекладаючи
на нього зайву вагу сьогоднiшнього вечора.
ЧАСТИНА ДРУГА
В кабiнетi навiть холоднувато, граф Адольф, хоч i розпалевий спекою,
пiдняттям i доповiддю. Трошки щулиться вiд холодних подувiв холодникiв.
Але пан президент усе ж таки потiють безустанно, люто, патьоками потiють.
(I мимоволi час од часу посеред найважнiшо? розмови вискаку?
богозневажлива, божевiльна думка: як же це потiюче, мокре тiло обнiматиме
принцеса Елiза?).
В кабiнетi жовто червоний присмерк. Потьмянiв, принишк скляний блиск
дерева й металу. Урочисто застигши й ритмiчно цокають черговi апарати. В
небi синювато-фiалковою чiткою лiнi?ю боязко й нiжно заклiпала рання
зiрка.
Пан президент слуха? доклад мовчки, час од часу широкими штрихами
стираючи пiт iз сiдластого, набухлого вiд духоти чола. I щодалi, то
здивування й захоплена увага стають тихшi, заглибленiшi. Вiн уже рiдше
завда? питання. Питання стають лаконiчнiшi. В банькуватих свiжих очах
павутиниться задума.
Граф Адольф закiнчу? доповiдь, i йому ста? вже трошки душно вiд
гордощiв, широченних перспектив i нетерпiння, навiть малесенька пiтна
вогкiсть виступа? на горбкуватому чолi.
Пан президент мовчки пiдводиться, сильним рухом розмина? короткi товстi
ноги й почина? ходити по кабiнету. Пукатi, заглибленi в себе очi, немов
чогось шукаючи, неуважно блукають навкруги. Вiн зупиня?ться бiля вiкна й
довго дивиться в парк. На тлi сталево-синюватого неба видно, як на контурi
голови ворушаться волосинки вiд зустрiчних течiй гарячого повiтря знадвору
й охолодженого з кiмнати. Зда?ться, що гх ворушить ота напружена, вперта
робота думок пiд ними.
Граф Адольф сидить непорушне, але дедалi, то все непокiйнiше. Про що
можна думати так довго й так понуро в такiй яснiй i радiснiй справi?
Пан президент раптом рiшуче поверта?ться до графа. Лице його зовсiм у
тiнi, темна важка маса голови на тлi вечiрнього неба.
- Широко вже вiдомо про винахiд?
Граф Адольф поспiшно перехиля?ться наперед, ледве втримавши посмiшку:
от хто зна?, як найпрактнчнiше пiдходити до добро? справи Нi, крiм тих, що
були при демонстрацi? винаходу, нiкому не вiдомо й не буде вiдомо, бо вiн,
граф Адольф, розумiючи всю колосальну вагу.
- Добре. В такому разi не пiзнiше, як завтрашнього ранку, автора цього
винаходу арештувати. Абсолютно iзолювати. Апарат нi однiй душi не
показувати. Усякi чутки про його нищити. Коли треба, знищити самого автора
й машину його. Розумi?те?
Коли б оцi бiлi телеграфiчнi стьожки перевернулись у живих гадюк i
засичали на нього, граф Адольф легше зрозумiв би таке явище, нiж короткi
яснi фрази пана президента. Вiн мовчить i невiдривне, зацiпенiло дивиться
на темну масу голови, кострубате обгризену по лiнi? жорсткого волосся.
Пан президент важко, помалу пiдходить до столу й зупиня?ться проти
графа. Граф Адольф поштиво пiдводиться. Мертенс кладе йому руку на плече.
- Графе, цей винахiд занадто рано з'явля?ться на свiт. Рано. Страшнi
нещастя несе. Наслiдки його катастрофiчнi. Для всi?? культури, людськостi.
Анархiя. Ру?на всього. Сядьмо.
Граф Адольф злякано сiда?. Пан президент задумливо, рiвно, коротко
обрубуючи думки, кида??х сво?му мiнiстровi, дивлячись у стiл i не
цiкавлячись, що вони роблять iз його слугою.
А роблять вони те, що граф Адольф щораз бiльше й бiльше зiщулю?ться, як
людина, яка довiду?ться, що та чудесна, мальовнича скеля, з яко? щойно
розгортались у далинi такi чарiвнi перспективи, на якiй ця людина щойно
так безжурно, радiсно, в захватi танцювала - вся повна вибухових мiн, жаху
й смертi йому тепер зовсiм холодно. Пан президент коротко, сильно вiдламу?
шматок за шматком ту чудесну скелю, i графовi Адольфовi видно всi ходи,
всi розгалуження страшних мiн, уся неминуча, грiзна логiка й пов'язанiсть
?х. I мимоволi морозною поштивiстю пройма? вiд цi?? сили аналiзу,
передбачування, прозорливостi та ясностi важко? ржаво? голови.
- Тепер яснiше розумi?те? Це те, що об'?дна??х усiх. Запам'ятайте собi
- об'?дна?. Тепер вони роз'?днанi. Самi нейтралiзують свою руйнiвну
енергiю. Ми тiльки керму?мо цi?ю нейтралiзацi?ю. Тодi ж ця машина дасть
демагогам, ледарям, нездарам точку опертя. Самi загинуть i весь свiт
загублять Повторюю, знищити. Щоб i слiду не лишилося. Життя одно? людини -
нiщо перед долею людства. Коли треба, вбити. Це ваше дiло знайти найкращий
спосiб лiквiдацi?. Роз'яснiть принцесi й графовi Елленберговi. А завтра я
на вiзитi сам буду говорити з?? свiтлiстю. Ви переконанi, графе?
- Переконаний, пане президенте!
- Твердо переконанi?
- Нi крихти вагання, пане президенте!
- Добре. Спiшiть, пане графе.
Граф Адольф серйозно й поштиво проща?ться. В кабiнетi синi присмерки, а
за вiкном у небi тривожно, поспiшно трусяться зорi -спiшiть, пане графе!
***
Доктор Тiле, близько нахилившись у присмерку, з нiжнiстю водить
сокирчастим носом од чорно-синювато? голови до золотисто-кучеряво? й
веселим шепотом волоконце за волоконцем розгорта? перед ним завтрашн?
майбутн?. Чорно-синя голова слуха? строго й непорушне, золотисто-кучерява
- напружено-уважно. Уважно й не клiпаючи слухають першi вечiрнi зiрки в
потемнiлому темно-зеленому небi з чiткою оксамитове фiалковою хмарою,
подiбною до суходолу Америки. Легковажно миготять i нiчого не слухають
рiзнофарбнi свiтлянi реклами над велетенськими шпилями небошкрябiв.
Отже,? три можливостi: прийде пiшки, при?де, прилетить. Остання
можливiсть одразу виключена: занадто помiтно, незручно, галасливо.
Значить, лиша?ться або прийти, або при?хати. Але так чи сяк, а прибути
треба так, щоб, крiм?х трьох, нi одна душа бiльше не знала. Такий
верховний наказ. З одного боку, цей наказ чудесний тим, що усува? всяку
охорону, зайвi перепони й труднощi в полюваннi. Але, з другого боку,
примушу? звiра пильно ховатися. До будинку веде три вулицi. I? три нори,
кудою можна проскочити всередину: параднi дверi, садова хвiртка й ви?знi
ворота. Бегемот може пiд!?хати, але може й пiдiйти. Нiхто йому не може
заборонити загримуватися так, як вiн схоче, i всi сво? характеристичнi
прикмети приховати. Отже, на всiх трьох норах треба мати по револьверу й
бомбi. Це - перше.
Доктор Тiле похапцем закурю?. Свiтло сiрника на мент освiтлю? великий
вогкий на крилах нiс, весело-заклопотанi очi й розхристанi голi груди.
Розгорненим розрiзом червонiють на мент хлопчачi Фрiцовi уста, уважнi,
скупченi.
Але нори - не найголовнiшi позицi?. Бiля нiр можна легко пропустити -
входять, виходять рiзнi звiрята. Центр полювання переходить туди,
всередину, там тiльки можна бити з певнiстю, без риску не в того влучити.
Але знов-таки наказ дуже ускладня? й там операцiю. Вся прислуга, очевидно,
буде вигнана з тих ходiв, якими приходитиме звiр. Пiдiбратися до нього
так, щоб можна було тiльки його самого покласти, ма буть, буде неможливо.
Отже, треба рахуватися з тим, що до ведеться все лiгво завалити.
Розумi?ться, невиннi жертви, але на полюваннi - як на полюваннi.
I чорно синя, i золотисто-кучерява голова не рухаються: на полюваннi -
як на полюваннi.
Отже, головна вага операцi? ляга? на плечi тих товаришiв, що можуть
пройти всередину, цебто на товариша Фрiца й Макса Штора. Товаришi Фрiц i
Макс Штор кивають головами - розумi?ться, вони можуть пройти всередину,
про що тут балакати.
Сокирчастий нiс, як стерно, поверта?ться то в один бiк, то в другий i з
нiжною захопленою заклопотанiстю шепоче далi, прозорливо передбачаючи
щонайдрiбнiшi можливостi. Часом то одна, то друга голова вставить свою
увагу, i нiс швиденько згiдливо цюка? повiтря або ж роздумливо й заперечно
хита?ться, як маятник.
У хатi по кутках туляться та?мничi, пiдслухаючi тiнi. Але лампа не
свiтиться, i так досить видно вiд вечiрнього сяйва мiста, вiд слiпучих,
крикливих реклам, вiд безгучних, вiчних зiр. Три обличчя здаються
сiроблiдими, задимленими жахом, але голоси рiвнi й дiловитi.
Один раз виходить маленьке непорозумiння. Товариш Фрiц, як молодий iще
член Iнараку, робить невеличку помилку, з огляду на те що управитель дому,
пан Ганс Штор, батько товариша Штора, Фрiц пропону? як-небудь на цей вечiр
видалити пана Штора й панi Штор iз дому. На його думку, нема нiяко?
потреби, щоб вони постраждали.
Доктор Тiле на це нiчого не каже, бо саме в цей час почина? заклопотано
шукати щось у шухлядi столу. Але Макс спокiйно й сухувато зауважу?
Фрiцовi, що в нього, Макса Штора, батькiв нема? й що це питання не може
мати нiякого значення в планi всi?? акцi?.
Фрiц нiяковi?, щипа? за волосинки сво?х кучерявих вусикiд i шепотом
проха? вибачення. Тодi доктор Тiле iз жалостi до нього нiжно поясню? йому,
що таке попередження пана управителя дому графа Елленберга могло б
провалити всю операцiю, бо зразу викликало б пiдозрiння й настороженiсть
iз боку то? сторони. I таке цiлком натуральне гуманне почуття стало б
причиною великого злочинства супроти всi?? органiзацi?.
Фрiц iще раз нiяковi?, а доктор Тiле засува? шухляду, i обговорення
провадиться далi живо й дiловито.
Нарештi все вже обговорено, обмiрковано, умовлено; лрослi-джено всi
!ходи, нори, нiрки, щiлинки, в якi комаха не може пролiзти, не те що
бегемот, призначено всi пости, сигнали, паролi.
Всi пiдводяться i, не хапаючись, прощаються. Доктор Тiле сам вiдчиня?
дверi на сходи, нiжно, жваво хита? гостям носом i швиденько верта?ться до
кабiнету.
Але в кабiнетi вiн зупиня?ться коло столу й довго сто?ть без усяко?
жвавостi. Потiм бере телефонну рурку й напам'ять надушу? гудзика цифр.
- Клара, ви?..
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 25 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |