Тодi так пишно, так наввипередки горять на аеростатах i хмарах
прокламацi?. На стiнах миготять радiоекрани вулиць Парижа, демонстрацiй
пролетарiату всоого свiту за i проти Парижа, першi делегати перед Палацом
Свiтового Миру.
Радiорупори на палацах i по скверах громовими гунявими голосами
вигукують промови, iнтерв'ю цих великих осiб.
От вiн часом заходить до Макса. Вечорами цей чудачина переважно дома
сидить. Вiн пише книгу про красу. О нi, не про гiмалайську красу. Трошки
про iншу. Про брудну, негарну, непомiтну, буденну, зацьковану,
закривавлену, замучену - велику красу. Про ту красу, яка сама лiвою рукою
забива? цвях на правiй руцi свого розп'яття, не дивлячись нi в дзеркало,
нi в iсторiю, i яка одним пiдставля? лiву щоку, а другим - кулак у зуби.
От про яку красу пише книгу Макс вечорами, коли розпалене спекою небо й
камiнь Берлiна шугають i пашать духотою, коли залiзнобетоновi будинки
потiють i зорi клiпають од крику й блиску реклам про Свiтовий Конгрес.
Макс не може спокiйно говорити про цю всесвiтню подiю Свiтовий Конгрес?
Це та бутафорiя, яку подихаюча буржуазiя з такою помпою буду? собi перед
загином? Конгрес Миру, який рiшатиме всесвiтню вiйну? Тiльки слинявi
соцiал-демократи ще здатнi щиро бути дурнями й вiрити в цю цинiчну
комедiю. Конгрес, на якому захiдний iмперiалiзм, що задиха?ться вiд самого
себе, ма? схопити за голову схiдний? У цьому? наближення соцiалiзму? Га?
Чи в тому, що буржуазiя добалака?ться до способiв навiки обеззбро?ти
пролетарiат? Га?
Це вже зовсiм чорне скло. Чорно кривава гримаса без тiнi рожевостi.
"Народи вирiшують свою долю"
Ах, нахабнi Ах, цинiки! Ах, соцiал-демократичнi йолопи, як вони вуха
порозпускали! А хто ж то в вiллi французького короля, банкiра Фуж!?,
дикту? всiм прем!?рам свiту ту "волю народiв"! О, то собi невеличке
приватне зiбрання. От собi, зна?те, позлiталися з рiзних кра?н. Заходу
приятелi й друзi та спочивають на березi зеленого бретонського моря.
Зовсiм собi приватна невеличка, але чесна компанiйка, серед яких У?ллем
Брайтян, нафтяний король Америки, Азi? й?вропи; брати Фуж!?, королi
Францi?, Фрiдрiх Мертенс, король Нiмеччини; англiйськi королi й магнати.
Всього душ тридцять. Дурниця. Вони абсолютно не мають нiякiсiнького
вiдношення до Конгресу. Вони - не депутати парламентiв, не мiнiстри, не
голови комiсiй, не президенти держав. Просто собi нiщо, нулi. I приватнi
знайомi. Катаються на яхтах, купаються, одне слово, одпочивають. I хiба що
часом побалакають мiж собою про те та це, а мiж iншим i про Конгрес. А
потiм iз делегацiями. I дивись, яка кумедна рiч усе, що говорять мiж собою
отi нулi, приватнi знайомi, все те дивом якимсь у всiх промовах на
Конгресi що до слова повторя?ться Якi чулi "народи" до сво?х приватних
пророкiв. Га?
А ще цiкавiше, що в горах Швейцарi?, в затишному шале, з якого видно
шапку Монблану, зiбралася собi друга невеличка, але також чесна й цiлком
приватна компанiйка з Японi?, Китаю, Iндi?, Австралi?, Африки. А на чолi
?? сто?ть король бавовняних плантацiй Японi?, Китаю й Iндi? з островами.
Японець, крихiтний японець Кутуяма, i так само компанiйка ця нi в що не
втруча?ться, самi?хнi народи рiшають свою долю, а вони тiльки так собi
теж приватне часом побалакають iз сво?ми делегацiями. Але в схiдних
народiв виявля?ться також велика чулiсть до приватних розмов сво?х
королiв. Вони також до слова повторюють швейцарськi балачки.
От яка дивна iсторiя!
А ще знаменитiше, що цi приватнi компанiйки охороня? така непролазна
зона шпигiв, жандарiв, полiцi? й вiйська, що за десять кiлометрiв до них
не можна наблизитись чоловiковi з чужого мiста. Га? Цiкаво?
Ах, йолопи, ах, зрадники, пiдлизи, розпусники!
А Берлiн горить, миготить, гуркоче, пашить нiчною спекою. А там десь,
за Берлiном,? старий, тихий, зачучверiлий сад. I в тому саду нема нi
свiтових конгресiв, нi пiдлиз i розпусникiв, нi рупорiв i екранiв iз
залами Палацу Миру, з ораторами, з знаменитостями, юрбами, овацiями,
арками й парадами. Там тихо й самотньо. Там? тиха робiтнч, де ранiше жили
квiти. Тепер там живе те, вiд чого гаснуть усi екрани, конгреси, чеснi
компанiйки, розпусники, вiд чого душа холоне тривожним болем сумнiву й
несмiло? радостi. Там, у тому саду,? ще. Нi, там бiльш нiчого нема.
I щоразу, як доктор Рудольф збира?ться йти туди, де нема свiтових
конгресiв, Макс неодмiнно зупиня? його, просить почекати, хмарнi? весь,
мружить очi, понуро ходить по хатi й мовчить. I раптом простяга? руку й
сердито каже:
- Ну, що ж, бувай.
I доктор Рудольф тисне руку, хоче в очi зазирнути, але Масi вiдкида?
чуба головою назад i вiдчиня? йому дверi до передпокою. А на порозi
неодмiнно додасть:
- Гляди ж, як закри?ться Конгрес, того самого дня зайди до мене! Чу?ш,
Рудi? Дуже прошу.
Яке ж, власне, вiн. Рудi, ма? вiдношення до Свiтового Конгресу?!
Але скiльки Рудi не дивиться на екрани, вертаючись додому, вiдповiдi на
них на це питання нема?.
I коли вiн тихенько вiдмика? хвiртку саду i, обережно пройшовши алею,
сiда? на лаву й сидить там, довго думаючи, вiдповiдi однаково не
знаходить. Та й на багато iнших питань, що постають йому на цiй лавочцi,
не знаходить вiн вiдповiдi.
Чого, наприклад, одправлено Мiцi? Вона, мовляв, без вiдповiдно? пошани
говорила про принцесу. I принцеса сама прохала графиню вiдпустити Мiцi.
Так каже мама. А Мiцi присягалась, що нiколи нi одним словом не обiзвалась
про принцесу непоштиво. I нема? Мiцi, нема? бiло-червоно? дiвчини, яка
була причиною... Ах, хто зна?, який саме пункт у безперервному потоцi явищ
треба вважати за причину? А може, той, що ця мила, прекрасна, дорога
лавочка сто?ть пiд густим кущем бузку, з-пiд якого не видно добре, хто
саме йде але?ю? Може, коли б?? були поставили на три метри далi, то й
нiчого взагалi не було б? I Мiцi б була не пiшла, i вiн би не сидiв тут iз
щемлячим соромом, одгадуюч!и загадки. Може, комусь би хотiлось, щоб i його
було видалено з дому? Вiн би пiшов, вiн би давно вже сам пiшов, коли б
там, у лабораторi?, за тими блискаючими одсвiтом берлiнських вогнiв
вiкнами не було того, що бiльше за його волю.
I розгадки нема на питання - нi на цi, нi на Максове.
Свiтовий Конгрес! Розумi?ться, вiн прийде-таки того самого дня, як
"народи вирiшать свою волю". Хто зна?, може, з тим iще чиясь доля
зв'язана? Хто зна?, може, й вiн, доктор Рудольф, якимись заплутаними
нитками з'?днаний iз тими величними, врочистими парадами народiв, та й не
зна? того, сидячи собi тут, на лавi, пiд кущем одцвiлого бузку?
***
I оi, коли нарештi всi паради, всi приватнi й урочистi засiдання
вiдбуто, коли винесено всi приватнi й урочистi постанови, коли паризькi
радiо сповiстили всьому свiтовi, що велика, епохальна подiя сталась, свiт
уступа? в нову еру життя, а всi екрани, рупори, газети й реклами пiдхопили
це, того ж самого вечора доктор Рудольф шкандиба? до Масi за розгадкою.
Масi дома. Тiльки таке свинство. Масi дуже поспiша?. Вiн дуже дяку?
Рудi за те, що не забув обiцянки, але вiн, на жаль, абсолютно не ма? часу.
Ну, а як Рудi подобаються милi постанови Конгресу? Га??дина
федеративна свiтова республiка! Знищення армiй! Вiчний мир! Навiть
Швейцарiю вибрано мiсцем осiдку свiтового центрального уряду. Вiльнолюбну,
споконвiку республiканську, демократичну Швейцарiю. Там житиме президент
Землi, там будуть усi уряди, апарати. Знаменито? Га?
От тiльки двi малесенькi заковички, двi шершавинки на цьому блиску не
затерто як слiд. Перша шершавинка, що всi народи Сходу, всi цi паршивi
азiати, австралiйцi й тому подiбний гнiй, на якому Захiд хоче викохувати
сво? банки, що вони голосували проти. Вони стоять за заховання митових
кордонiв. Подумати собi, якi реакцiонери, азiати, варвари, вони не хочуть
пускати без мита прекрасних американсько-?вропейських товарiв до себе,
вони хочуть самi?х виробляти, вони не хочуть прийняти честi бути панами,
яким усе постачатиме?хнiй слуга, захiдний iмперiалiзм!? Бiльше того: вони
передадуть цю резолюцiю на ратифiкацiю "?хнiх народiв". Вони порушують
умови, на яких Конгрес скликано.
Оце одна шершавина. Друга - "армiя порядку". Навiть соцiал-демократам
вона зда?ться зайвою. Вони не розумiють, для чого вона. Ах, йолопи,
паршивцi, зрадники, лицемiри! Для того, щоб тримати не тiльки косооких
азiатiв у кулацi, а й вас, i всiх, хто посмi? пiкнути проти свiтового
модерного монарха - Капiталу.
О, подi? розгораються! Швейцарiя ще бачитиме не тiльки туристiв. Шапка
Монблану ще зачервонi?! I не тiльки шапка Монблану! О, не тiльки!
I раптом Макс круто зупиня?ться проти доктора Рудольфа i знайомим,
понурим поглядом дивиться на нього згори вниз. Потiм так само круто
вiдверта?ться й мовчки ходить по хатi, мружачи вiястi, глибокi, як два
тунелi, очi. I докторовi Рудольфовi зда?ться, що вiн на очах ще бiльше
худяе, лице робиться довшим, старiшим, жорстким.
I вмить, змахнувши чубом, знову зупиня?ться й тихим, ирн-глушеним
голосом пита?:
- Ти зна?ш, що ваша паршивка, дегенератка збира?ться замiж за Мертенса?
Рудольф широко дивиться на Масi: яка паршивка?
- Ну, принцеса ваша знаменита! Зна?ш ти це?
Тоненькi волосинки уст доктора Рудольфа так розгублено загинаються
усмiхом донизу, в одвертях, голих, чистих очах таке непорозумiння, бiль i
страх, що Макс здивовано вдивля?ться в задерте до нього, застигле в цьому
виразi лице. Невже вiн зразу зрозумiв усе?
- Та ти знав це чи нi? Знав, Рудi?
Рудi помалу крутить головою: це неправда, цього не може бути, це -
абсурд, це - дурний наклей, демагогiя.
- Рудi! Залиши сво? мiркування. Це-факт. Вiр менi. Вона поставила умову
Мертенсовi - президентський трон Землi. Конгрес цю умову вже здiйснив.
Мертенс один iз кандидатiв. I недобиток старо? монархi? вже пнеться на
новий трон. За це навiть убiйника свого батька готова цiлувати. Шлюха!
Гидь!
Доктор Рудольф пiдводиться, помалу ходить по хатi, переставля? на столi
попiльничку з одного мiсця на друге й сiда? на старе мiсце.
- Але плювать би на не?, коли б... Тiльки, Рудi, слухай: я роблю
злочинство проти сво?? органiзацi?, кажучи тобi це. Розумi?ш? Але прошу
тебе абсолютно нi однiй душi цього не казати.
Рудi, не пiдводячи голови, мовчки хита? нею. Пальцi рук злегка
трусяться на колiнi, i вiн?х хова? за спину.
- Так от... у тому домi, де живе ця шлюха...
Доктор Рудольф кашля? й робить рух, неначе хоче встати.
-...там живе наша мати. Ну, i батько, розумi?ться. Вiзит Мертенса до
цi?? дегенератки може скiнчитись катастрофою для всього дому. Ти розумi?ш?
Доктор Рудольф пiдводить голову й пильно дивиться в схудле, постарiле
лице брата. I в прекрасних очах Макса, неклiпаючих, темних, змучених, вiн,
дiйсно, бачить розп'яття.
- Батьки повиннi якомога швидше ви?хати з цього дому, Рудi.
Вiн одверта?ться, вiдходить до столу, але зараз же швидко озира?ться й
дода?:
- Але нiхто, нi самi батьки не повиннi знати, через що. Це тво? дiло
зробити. Я сво? зробив.
Доктору Рудольфовi руки вже не трусяться. Вiн опира? на них голову й
довго мовчки сидить.
Берлiн безупинно гуркотить, дзвенить, трiска? ракетами фей?рверкiв,
миготить святочними рiзнокольоровими повiтряними рекламами. В розчинене
вiкно пашить розiгрiтим залiзом, каменем, асфальтом i поливаним порохом
вулиць.
Макс ходить уздовж вузенько? й довго? кiмнати й час од часу стрiпу?
чубом.
- Це неможливо. Масi, - не пiдводячи голови, нарештi глухо й стомлено
каже доктор Рудольф. - Батько не покине графа. А мама не покине батька.
Навiть коли б вони знали, через що.
Макс сам це зна?, але вiн гнiвно, з ненавистю вiдкида? шматок
скрученого паперу й зупиня?ться проти брата.
- Але вони мусять! Розумi?ш ти?
О, доктор Рудольф розумi?. Але це неможливо. Безнадiйно. Навiть коли б
вони знали, через що. Навiть тодi.
Макс знову ходить уздовж хатинки. Доктор Рудольф сидить непорушне. Макс
зупиня?ться i, притулившись спиною до шафи, нахиля? голову.
- Ну, добре...
Але замовка? й знову ходить. Доктор Рудольф на мент пiдводить голову й
знову кладе?? в руки.
- Ну, добре! Але ти обiцяй менi, що того дня, як Мертенс матиме бути з
вiзитом у цi?? дiвки, ти вивезеш iз дому батькiв.
- Як же я знатиму про той вiзит?
- Я тобi скажу.
- Добре, Масi. Я все зроблю, що...
- Ти мусиш не все, а тiльки це й неодмiнно це зробити! А тепер я мушу
йти. Вибач.
Вiн хмарно, стомлено, простяга? руку братовi. Доктор Рудольф помалу
пiдводиться, бере руку й просто дивиться в очi Максовi. I очi цi вмить
страшенно чимось нагадують йому очi старого пса Трезора, коли йому авто
пере?хало ногу Вiн помалу, незручно обiйма? Макса за голову и мовчки
притягу? до себе, як у дитинствi, як i тодi, коли батько виганяв його з
дому. I, як тими разами, Макс i тепер соромливо судорожно притиску?ться до
плеча старшого брата й зараз же вирива?ться.
Коли доктор Рудольф верта?ться додому садом, вiн не сiда? на лавочцi.
Але так само й не кида?ться до лабораторi?, як iще вчора, а проходить до
спальнi i, не роздягаючись, ляга? на лiжко.
Так от який зв'язок iз Свiтовим Конгресом! Вiн-людина, i гримаса
людства? i його гримаса, болюча i страшна.
***
Лежить Нiмеччина внизу, у легкiй блакитнiй курявi туману, як наречена в
вiнчальному серпанку. Стьожками рiк срiбно-синiх, жевтяво-зелених
прибралася, хутра лiсiв накинула на плечi. Стрiча? жениха, владику й
господаря свого.
Стрiчай, наречена, стрiчай радiсно, гордо, любовно. Хто зна?, може, на
тво? чоло вперше ляже корона Землi.
Нечутно, м'яко, плавко несеться напiвскляний рекордовий "Азарт". Тiльки
на легких пiднятках i повiтряних ямах чу?ться пiд Мертенсом глибокий,
спокiйний фотель. I жива смуга землi тодi хита?гься й наче здiйма?ться до
неба.
Поля, лани, як рiзнофарбнi, порозстелюванi для просуху полотна, як
понамотуванi на величезну цiвку, розсотуються внизу пiд апаратом.
Величезнi фабричнi димарi здаються коротесенькими недокурками цигарок.
Широченнi шосе - наче мотузочки, порозкида!нi без ладу по рiзнофарбнiй
полотнинi. I тихо, тихо все сунеться. А там же гуркiт, стукiт, свист,
зойк. Там же без устанку, без перерви працю? велетенський маши-но-людський
апарат.
Мертенс переклада? сигару з одного кутка рота в другий, i м'ясистi,
впертi губи його торка? легесенький усмiх. А досить одного слова, досить
одного мига оком, i весь цей бага-томiльйоновий апарат моментально
зацiпенi?. Перестануть куритись димарi, спиняться отi червачки-потяги,
затихне грюкiт i свист.
Зна? ж це принцеса? Що? Нi? Зна? ж, що везе вiн корону на?? червоно
золоту голову.
Мертенс зiтха? i знову посмiх, але iнший, заляга? в пука-тих, великих,
розумних очах.
Якби вона знала! Якби вони всi знали, чим саме йому ця горда принцеса
така необхiдна, така...?дино дорога. Кров??? А чим, наприклад, кров
дочки сучасного короля Уiллема Брайтона гiрша за кров дочки короля
колишнього? Краса? О, цього цвiту в повнi руки набирай.
I знову, як тiльки почина? про це думати владика й господар Нiмеччини,
йому на серцi нiби хтось тихенько, холодно й лоскiтно дмуха?, вухам ста?
гаряче, i по тiлу проходить мо лоде, давно-давно загублене, гаряче
почування. А в очах, i не в очах, а десь у кровi, м'язах уста?
червоно-золота голова Марти Пожежi. Розпатлана, вiчно напiдпитку, вiчно з
очай-душно блискаючими зубами, неохайна, весела й до всiх мужчин на
фабрицi безжурно й байдуже охоча любовниця. Але жоднi обiйми з усiх тих
багатьох пiзнiше коханих i некоханих красунь нiколи не давали йому то?
насолоди, того раювання, що першi обiйми чотирнадцятилiтнього хлопця з
цi?ю пiвп'я-ною "полум'яною Мартою".
I коли б вони всi знали, що ця принцеса тiльки одна ма? щастя бути
подiбною до Марти Пожежi. Трошки б здивувались? Що? Нi? Принцесочка
образилась би? Е, а коли б ще в принцесочки було на носi й пiд очима
ластовиння! Коли б не таке точено-правильне лице було в не?, коли б губи
були товстiшi, коли б збоку двох зубiв бракувало, коли б од не? так само
гостро, солоно й дурманяче пахло потом, як од то? прекрасно?, чудесно?,
негарно?, брудно? Пожежi! О, що б це було! Але iдеали взагалi подiбнi до
штучних виставок на вiтринах магазинiв,?х можна прагнути, мати за зразок,
але задовольнятися треба менше досконалими, але подiбними до них живими
речами. I коли в п'ятдесятдвохлiтньому тiлi, байдужому до краси та принад
тисяч рiзнофарбних красунь, одна червоно-золота голiвка виклика?
чотирнадцятилiтнього хлопця, з його глупотою, з його вiрою в казки, не
шкода й пiв-Нiмеччини вiддати.
А вiддати щось доведеться. Пiв не пiв, а з чверть Об'?днаного Банку на
кiн у грi за першiсть на президентство Землi доведеться поставити. А коли
бiльше, то й бiльше. Елiза Пожежа варта й бiльше. А гра буде гаряча. О,
гаряча! Але чия вигра?, то ще невiдомо. То ще невiдомо. Вигра? не той, хто
багато може поставити, а хто багато на поставлене може взяти.
Ага, вже Берлiн? Здоров, велетню! Почав, нарештi, вгору рости? I тобi
неба подряпати хочеться сво?ми омне?стичними баштами? Чекають там iз
парадами, зустрiчами. Добре, чекай, Нiмеччино, вiтай салютами, бий у
гарматп, бубни, литаври. I ти, принцесо, стрiчай, млiй од щастя й
гордощiв. Двi корони тобi готуються за тво? волосся Марти Пожежi. Сьогоднi
двi Нiмеччини, нова й стара, подадуть руки одна однiй. Сьогоднi двi кровi
зустрiнуться, п'ятдесятилiтня й чотирнадцятилiтня, в руцi й очах Елiзи
Пожежi. Хiба не варто вiтати салютами, бити в гармати й литаври? Хiба не
трiумф? Що? Га?
В пана президента чудесний настрiй. I коли Вiнтер, нiжно пiдтримуючи?х
за жилаву, товстелезну, як нога в самого Вiнтера, руку, помага? зiйти на
аеродром палацу, пан президент жартують i блискають на всiх, зiбраних на
зустрiч, квадратовими жовтими зубами. I всi обличчя - i пана президента
республiки, i пана райхсканцлера, i панiв мiнiстрiв держави, i особистих
панiв мiнiстрiв, i членiв управи Об'?днаного Банку, - всi також сяють i
блискають хто якими може зубами.
I раптом над Берлiном розкочу?ться величезний гуркiт, за ним зараз же
другий, третiй. У вухах тоненько почина? дзвенiти, всi замовкають,
клiпають очима, мружать очi з чеканням нових вибухiв Берлiн вiта? нову еру
людства. Чути музику, крики. Пан президент пiдходить до балюстради
аеродрому. Згори палацу видно за гратами парку церемонiальний марш
нiмецького вiйська. Пан президент прийма? парад, а очi його торка? усмiх
чотирнадцятилiтнього хлопця. Xa-xa! Це ще не все. Повнота трiумфу ввечерi,
там, у руцi й волоссi червоно золото? голiвки, яка чу? цi сальви. Нехай
чу? й готу?ться, нехай горять щоки волоссям??!
- З перемогою пана президента! З великим успiхом, з новою ерою!
- Ха-ха! Щодо повно? перемоги, то ще вона не вся. Ще не вся. Що? Га?
Ха-ха!
I, гиркаючи то в одне нахилене лице, то в друге, пан президент,
нарештi, просту? до себе. Просто до кабiнету. Просто до кабiнету. Не
можна. Кiлька годин iз бiржею зв'язку не мав.
Але ж усе-таки, перше нiж iзв'язатися iз бiржею, пан президент хоче
зв'язатися з паном мiнiстром графом Елленбергом. I коли пан мiнiстр
нечутно, пiдтишком уносить у кабiнет сво? ватяне тiло, пан президент,
сяючи спiтнiлим цегляно-червоним лицем, бере його за одне плече i злегка
струшу?.
- Ну, корона землi?! А корона Зiгфрiда? Знайдена?
Граф Елленберг винувато, безпорадно дивиться в очi пана президента й
мовчить. Мовчить i дивиться.
Пан президент переста? сяяти, здiйма? руку з плеча, вiдверга?ться, з
волосяним свистом почина? сопти, люто надушу? на зелений гудзик i раптом
знову круто поверта?ться до пана мiнiстра. Очi в нього червонi, над
горiшньою губою, ледве стримуючись, здрига?ться крапля поту.
- Йолопи! Нiкчеми! Не знайти яко?сь паршиво? коронки! Що? Нiкчеми, пане
мiнiстре!
Пан мiнiстр стиха доводить до вiдомостi пана президента, що всi заходи
пороблено, якi тiльки можна. В газетах щодня друкують оповiстку. Найкращий
детектив, вiдомий доктор Тiле, працю? в цiй справi.
- Працю?! Оповiстки! Ледарi! Бiльш нiчого. Хто казав, що на столi в
день мого при?зду буде коронка? Хто?!
Граф Елленберг ворушить зблiдлими губами й нiчого не каже. Вiн, дiйсно,
обiцяв, але...
Якусь нiкчемну коронку не знайти! Чого ж варта вся його сила, мiць? Для
якого чорта салюти, паради, трiумф?!
Пан президент зрива? з себе верхню парадну пишну одiж i жбурля??? на
пiдлогу. Граф Елленберг не смi? пiдняти?? й сто?ть, як обм'яклий манекен.
В очах його непорозумiння чого така непомiрна лють, такий одчай пана
президента?!
Ха! Повнота трiумфу! Двi Нiмеччини! Коли ця Нiмеччина не може з якоюсь
мiзерною коронкою справитись!
Пан президент шарпа? фотель, сiда? в нього i з ненавистю машинально
тика? пальцем у червоний гудзик апарата. I вмить знову круто поверта?ться
до графа Елленберга.
- Так, значить, безнадiйна справа, чи як?!
Граф Елленберг несмiло пiдступа? на два кроки ближче й просить у пана
президента дозволу висловити деякi мiркування з цього приводу. Судячи з
того, що злодiй не обзива?ться нi на якi пропозицi?, не робить
нiякiсiньких спроб увiйти в переговори, можна гадати, що тут справа не в
грошах, а в чомусь iншому. На його думку, коли пан президент дозволить, то
це справа Iнараку. Тiльки вiн може з чисто мстивих, не грошових мотивiв
ховати цю рiч у себе. А з Iнараком, як вiдомо пановi президентовi, не так
легко справитись.
Пан президент раптом iз усi?? сили б'? кулаком по столу. Щось хряска?,
з якогось апарата вiдлiта? щось металiчне й котиться по пiдлозi.
- Проклята банда!!
Граф Елленберг довго навшпиньки ходить круг столу, нахилившись i
шукаючи металiчну частинку, а пан президент, во-лосяно сопучи носом,
гнiвно тика? по черзi то в червоний, то в зелений гудзик. I на червоному
та на зеленому екранчику швидко, злякано миготять цифри.
- Пане мiнiстре! Я вас прошу зараз же поспитати?? свiт лiсть принцесу,
чи не можу я все таки побачитися з нею, не виконавши поки умови щодо
коронки. А начальниковi полiцi? i вам, пане мiнiстре, я висловлюю сво?
незадоволення. Можете йти.
Граф Елленберг низько вклоня?ться i стишка, м'яко виходить iз кабiнету.
Вигляд у нього непорозумiлий, винуватий, хмарно-пригнiчений i побожно
поштивий.
Але в себе в кабiнетi, приймаючи начальника полiцi?, вiн люто, швидко,
штурхаючись у кутки, як пантера у клiтцi, бiга? по кiмнатi й тоненьким
голосом iз посiрiлими устами кричить:
- Йолопи! Нiкчеми! Ледарi!
Начальник полiцi? винувато, пригнiчено гладить спiтнiлу червону лисину
й побожно-поштиво зiтха?.
Пiсля того граф Елленберг?де до принцеси, i вигляд у нього такий, як у
людини, якiй би доручили з голими руками пере лiзти височенну стiну.
Пан же президент кличе Вiнтера й велить подати лiки. I новi, новi, а не
старi! Йолопи!
Серце спотика?ться, як пiдбитий кiнь. Пiт без перестанку виступа? й
тече по тiлу, наче по дiрявiй дiжцi з водою.
Вiн прийма? аж пiвсклянки лiкiв i оголю? груди. Розумi?ться, принцеса
без коронки Зiгфрiда не прийме його. I ма? рацiю!
Салюти, вибухи, музика, крики галасують за вiкном, йолопи, нiкчеми,
злодi?, бандити. Кра?на рабiв, хамiв, бандитiв i злодi?в.
- Позачиняти всi вiкна! Зашморгнути порть?ри!
Вiнтер, увесь витягнений, як тонюсiнька злякана гадючка, нечутно бiжить
од вiкна до вiкна, швиденько зачиня??х, зашморгу? темнi порть?ри i,
тривожно блискаючи очима в темно-золотiй пiтьмi на непорушне розхристане
пiтне тiло пана президента, так само нечутно на хвостику вислизуе з
кабiнету.
А Нiмеччина салюту?, гримить, трiпочеться в нацiональних прапорах, -
стрiча? трiумфуючого нареченого, владику й господаря свого.
***
У вiкна червоного салону громовими хвилями раз по раз укочуються вибухи
гармат. I щораз на столi в панiцi й жаху дрiбно труситься тонесенька
вазочка.
Принцеса Елiза сидить у фотелi, закинувши голову на спинку його,
виставивши довгу, обточену шию наперед. Очi в не? заплющенi й слабо
здригаються за кожним вибухом салюту. Трiумф хама, вбiйника й злодiя, що
вкрав трон Нiмеччини, життя батька й брата, коронку Зiгфрiда й хоче
вкрасти життя та честь принцеси Елiзи. Чи не забагато, пане злодiю? Чи не
доведеться дорого заплатити за все?
От зараз ма? при?хати посланець банкiра Мертенса, слуга "ново?
аристократi?". Що вiн ма? переказати вiд свого ясновельможного пана? Що
умови виконано i?й треба брати свiй хрест? З радiсним, щасливим, гордим
усмiхом?
Добре. Вiзьме. Усмiхнеться. Але останнiй?? усмiх, пане банкiре, буде
iнший. I коли все те, що вона ма? на метi, виявиться утопi?ю й
неможливiстю, як каже герцог бравншвайзький, то одне, у кожному разi,
утопi?ю не буде. помста! Люта, всевикупаюча, всепокриваюча помста. О, це
буде! Нехай тепер трiумфуючий пан пиша?ться цим гуркотом. Нехай. От вiн у
цей момент гордо, велично, всемогутньо возсiдае на тронi бiржово? слави
сво?? i жде на не?, спадко?мицю слави справжнiх тронiв, щоб ущасливити
сво?м вибором. Добре. Вона готова на цю честь. Готова з щасливим i вдячним
усмiхом прийняти з його рук ним самим таки украдену коронку Зiгфрiда. Але
чи не буде це символом, пане трiумфаторе?
Тiльки трохи дивно, що про знайдення?? принцесу Елiзу не сповiщено.
Ага, бояться, - це ж торг- з поли до поли. Чи хоче з помпою трiумф свiй
заокруглити? I так добре.
Гарматний гук потроху стиха?. Ста? чути, неначе пiсля бурi й зливи,
шелест листя, щебет птиць, голоси людей. З саду па шить теплим нiжним
духом квiток. Квiти - як династi?: однi помирають, другi заступають?хн?
мiсце, щоб i собi уступитися наступникам сво?м. Але б уз к у вже нема?,
вiн одцвiв!
I раптом князiвна Елiза чу?, як солодкий страх нiжно коле в серце. I
сьогоднi ж буде вечiр, буде нiч, i будуть сни. I сьогоднi, лягаючи в
лiжко, вона буде боятись, i хотiти, i дивуватись, i горiти соромом i
гнiвом. I може буде "те", страшне, незрозумiле, дике, хворобливе й
безмежно блаженне. А може, й нi. А як не буде,?й завтра буде й легко, i
надiйно, i тайно-сумно та журно.
Що? сон? Постiйне осоромлювання законiв людсько? логiки, приписiв,
моралi, всiх тям часу й простору, бенкет голо? челядi без хазя?на; глум i
трiумф голо? людини над сво?м одягом.
Що ж, як не безсоромний, цинiчний глум -?? безумнi сни, над якими
вона, хазя?н, не ма? нiяко? волi. Що ж, як не осоромлювання всiх людських
законiв логiки й розуму - ця?? хороблива нiчна радiсть? Та хiба тiльки ж
нiчна? Хiба вона вдень, у хвилину втоми, знесилля, коли пада? воля??,
хiба вона не чу? то? само? незрозумiло?, божевiльно?, але
нестямно-квилюючо?, вдячно? й зворушно? нiжностi до цього кривого, чудного
сина льокая? I хiба вона не стояла вже раз пiд вiк ном у нього вночi й не
слiдкувала з болючим зворушенням, як мило, втiшно й заглиблено-серйозно
видмуху? губами пiснi над роботою цей син льокая? I не тяглись?? руки до
нього, i не хотiлось?й крикнути криком усе? iстоти сво??: "Мужу мiй!
?диний, прекрасний мужу мiй!" I коли вона це каже щоразу ввi снi (але каже
вiльно, голо, скинувш i логiку и розум, див но забувши про?х iснування),
коли та сама нiжнiсть хапа? в обiйми пекучу насолоду й справля? з нею
банкет радостi, то де ж сон, а де не сон? А хiба це не сон, що вона ще нi
разу, крiм то? ночi пiд вiкном, не бачила його пiсля того вечора в
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |