Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Володимир Вiнниченко. Сонячна машина 6 страница



суми викупу? Де ж найдеться той багатiй, щоб справився з цiннiстю коронки?

Чи принцеса гадають, що?? так само легко купити, як усяку брильянтову

цяцьку? Так?

Принцеса Елiза пильно обводить шукаючим поглядом схилене набiк сумно й

улазливе смiхотливе горбасте лице.

- Значить, ви вважа?те справу за цiлком безнадiйну?

Сiрi очi в жовтих вiях примружуються, голова нерiшуче втяга?ться у

плечi, плечi нерiвне, вихилясом пiдводяться, неначе випручуючись iз чогось

липкого

- Н-н-нi, я та ак не сказав би... Але...

I вмить - клац! - цiлковита змiна: постать рiвна, спокiйна, лице повне

гiдностi, поважностi, врочистостi.

Вiн буде зовсiм щирий iз принцесою. Справа не така безнадiйна. Але

треба говорити одверто в Нiмеччинi? тiльки одна людина, що може боротися

з цiннiстю коронки Зiгфрiда, тiльки вона одна може взяти на себе вiдвагу

викупити?? в усякого, хто володi? тепер нею. Ця людина - Фрiдрiх Мертенс.

Точене кiстяне пiдборiддя принцеси ста? холодно чiтким, сухим i

гострим.

- Дякую, графе, за щирiсть Але я волiю, щоб коронка лишалась поки що в

руках злодiя, нiж бути зобов'язаною цьому фабрикантовi гумових препаратiв.

Перед словом високо? особи, хоч яке воно, всяка голова повинна побожно

й покiрно схилитись Але було б злочинство супроти само? принцеси, коли б

граф з поштивостi сховав свою власну думку з цього приводу Коли??

свiтлiсть дозволить, то вiн скаже, що цей фабрикант гумових препаратiв?

найгенiальнiша людина в Нiмеччинi й наймогутнiшии представник ново?

аристократi?

Принцеса Елiза здивовано й зневажливо, як расовий кiнь, якого торкнуто

вiжками, закидуе голову догори. Аристократi??! Граф ма? смiливiсть цього

iндивiда називати аристократом, цю коротконогу довбню iз лицем

професiйного ката, з руками горили, з манерами зарозумiлого, незловленого

вбiйника?!

Князiвнi аж кров шуга? в лице, i горить, i пашить, як у дiвчинки, як у

звичайнiсiнько?, нестримано?, глибоко обурено? дiвчинки. А граф Адольф

тiльки схиля? голову, ховаючи задоволення.

- Ви зводили, ваша свiтлосте, намалювати досить яскраву, соковиту

карикатуру. В дiйсностi ж пан президент? нащадок старого торговельного

роду, могутнiй i владний проводир, смiю повторити, ново? молодо?

аристократi?. Так, ваша свiтлосте, но воi аристократi?. Старо? вже нема?,

вона вмерла, здiйснивши свою iсторичну роль. Закони виросту, смертi й

нових народин, ваша свiтлосте, не минають нiкого, нi окремих людей, нi



класiв, нi цiлих народiв.

I, злегка помахуючи хвостом, уважний i поштивий, вiн чека? декiлька

ментiв наслiдкiв сво?х слiв. Розумi?ться, вiн цими словами каже?й, що й

вона померла, оця молода, опукогруда, червоноволоса, довгошия князiвна.

Померла давно, без слiду, без слави, без надi? воскреснути, разом iз

усiма сво?ми коронками, порохнявими органiзацiями, з цими смiшними

забавками непристосованих нездар, недотеп i слинявих романтикiв

Розумi?ться, вона рiдкий анахронiзм, вогнекровна мумiя, гра природи

красуня з повернутою назад головою Так, каже граф Адольф посмiшечкою.

А принцеса Елiза теж посмiха?ться як зрадник, перевертень жагуче прагне

заплювати, вмертвити, знищити те, то вiн зрадив, щоб у знищеннi знайти для

себе виправдання. Ренегат готовий глумом, багном закидати, кров'ю залiти

дiрки у сво?й душi вiд одiрвано? й продано? ворогам честi.

- I, на вашу думку, нова аристократiя ма? заступити стару, графе?

I на графа з-пiд приплющених закруглених вiй iз цiкавiстю й гидливим

чеканням скоса дивляться очi, а довга, вузька, з витягненими вiковим

пещенням пальцями рука недбало перебира? золоту плiть ланцюжка з олiвцем

на кiнцi, оздобленим манюсiнькою коронкою.

Граф схиля? голову, i на злизах лисуватого чола скляним блиском червоно

вiдбива?ться свiтло.

Так, вiн дума?, що нове завсiгди заступа? старе. Бiльше того: нове

викону? ще й сво? призначення. А призначення ново? аристократi?? нечувано

величезне, безприкладне грандiозне. Так, так. Нова аристократiя сто?ть на

порозi тако? епохально?, свiтово? подi?, перед якою блiднуть найбiльшi

подi? з iсторi? людства, перед якою всi вони - дитячi iграшки, белькотання

немовляток.

Принцеса робить перебiльшено здивованi, навiть трохи зляканi очi, а

кутики уст здiймаються догори легесеньким усмiхом.

Граф же Елленберг не помiча? нестриманостi?? свiтлостi - при тяжких

операцiях рiдко хто може довести свою стриманiсть до того, щоб не

скривитись i не крикнути.

Так, так, нова аристократiя досягла небувало? сили. Минулi доби во?н,

революцiй, доби струсiв, нищення й розпорошування вiкових надбань

загартували наступникiв, викликали протилежну страшну енергiю збирання,

скупчування, концентрацi?. Що на початках двадцятого столiття, здавалось

би, було неможливим, фантастичним, те тепер зда?ться цiлком нормальним,

законним i необхiдним. Наприклад: у руках однi?? людини половина всього

нацiонального майна Нiмеччини. Один рух пальцем Фрiдрiха Мертенса, один

натиск на гудзик апарата - i мiльйони людей засудженi на голод i смерть. I

всi мiльйони неодмiнно помруть, коли на те буде воля Мертенса. I нiяка

сила не може противитись тiй волi. Чи могли ж похвалитись такою могутнiстю

представники колишньо? аристократi?, колишнi монархи? Нехай самi принцеса

скажуть.

Принцеса нiчого не каже. Вона байдуже, грайливо перебира? рожево

точеними пальцями м'яку плiть ланцюжка.

Розумi?ться, проти цього нiчого нiхто не смi? сказати. Це видно кожнiй

дитинi, хоча знаходяться такi дiди, що вмудро-вуються не бачити цього й

мрiяти про неповторне. Дiди не помiчають, що дi?ться в них перед носом, i

вглядаються в те, що дiялось столiття назад. А вiдбува?ться воiстину

величезний i величний процес, який от-от ма? закiнчитися таким актом, що

радикально, нечувано змiнить усю мапу земно? планети. Принцеса,

розумi?ться, знайома з iде?ю "?дино? республiки землi"? I, розумi?ться, не

вiрить у не? й уважа??? за пустiсiньку фантазiю газетярiв? Про не?,

мовляв, уже стiльки писалось i говорилось? Але це - не фантазiя. Це -

найреальнiша, найдозрiлiша iдея часу. I здiйснить?? ота сама нова ари

стократiя. О, це буде не знаний досi, безкровний, всесвiтнiй переворот,

який утворить цiлком новi вiдносини на всiй пла нетi, який без болю, мирно

переверне тисячi людських поглядiв i створить такi колосальнi багатства

людей, що про них не мрiялось нi в однiй казцi за старих часiв. Нова

аристократiя дасть, нарештi, свiтовi так довго й так жагуче бажаний мир.

Уперше й навiки буде знищений жорстокий бог вiйни, за яким раз у раз

ховався маленький iдол революцiй. Мечi перекуються на рала, а в

солдатських казармах задзвенять веселi, юнi голоси школярiв...

Рука принцеси, строго обтягнута чорним блискучим шовком, переста?

гратись ланцюжком. Занадто широкi й густi брови злегка здiймаються на

чоло, очi поширюються, як двi морськi черепашки.

- Соцiалiзм?

- О принцесо!

Граф Адольф схиля? голову на лiве плече й ображено приплющу? очi. Йому

дуже сумно, що?? свiтлiсть тако? низько? думки про його розумовi

здатностi. Соцiалiзм - це вiра в чорну магiю. Проповiдують?? фанатичнi

дурнi або реалiстичнi шарлатани, а вiрять у не? калiки, невдахи i плебс.

Вiн же, граф Елленберг, зда?гься, не подiбний нi до мага, нi до дурня, анi

до шарлатана, вiн бiльше, нiж хто небудь, вiрить у вiчний, абсолютний

закон- рiвностi людей не було, нiде нема? й бути нiколи не може. Слабшi й

дужчi, гiршi й кращi, чернь i аристократiя. Так було завсiгди, так? тепер

i так буде повiк. Мiняються тiльки форми, але сам закон зоста?ться

непорушним i незмiнним. Хiба ж це соцiалiзм?

Принцеса лиша? ланцюжок i сiда? рiвнiше. Як так, то вона не зовсiм

розумi?, що хоче сказати граф. Ну, добре, мир, тиша, овечки, мечi на рала.

Все це чудово. А як же буде, коли ота чернь, отi фанатичнi дурнi,

шарлатани не задовольнягься вiчним законом нерiвностi й почнуть виробляти

те, що вони раз у раз цiлi тисячолiття виробляють на землi? Як ота нова,

всемогутня, чудодiйна аристократiя без вiйська справиться з ними? Оце вона

хотiла б знати, з ласки пана графа.

Ах, нема? нiчого втiшнiшого, коли жiнка, гарненька, от iз такою

лебединого шисю й пожежею волосся на прекраснiй голiвцi, коли вона,

замiсть давати насолоду мужчинi, пресерйозно, преповажно и прехитро

береться пiдставляти йому нiжки в полiтицi, задаючи йому прена?внi, дитячi

питання!

- Ви ма?те рацiю, ваша свiтлосте Ваше питання глибоке й трудне. Але

воно вже розв'язане нами. Декiлька полiца?в, ваша свiтлосте, з науково

вдосконаленими газовими скорострiлами - i багатотисячний натовп дурнiв i

шарлатанiв буде в панiцi тiкати вiд них. За секунду такий скорострiл може

вбити тисячi людей. Це, мiж iншим, ще один доказ, ваша свiтлосте, що вiйна

бiльше неможлива, вона ста? цiлковитим безглуздям. А, крiм того, дозвольте

вам додати, ваша свiтлосте, що ми ма?мо таких чудових помiчникiв, як самi

панове соцiалiсти. Як вам, розумi?ться, вiдомо...

(Що?й може бути вiдомо, цiй невиннiй черницi, посвяченiй на пожертя

боговi минулого?)

- Як вам вiдомо, соцiалiсти подiляються на рiзнi партi?, групи й секти,

що вiчно й люто борються мiж собою. Це, мiж iншим, знову показу?, що

навiть серед робiтництва нема? рiвностi. I серед нього е рiзнi верстви з

рiзними iнтересами, що й кидають?х на боротьбу помiж собою. Правi

соцiалiсти, лiвi соцiалiсти, старокомунiсти, неокомунiсти,

анархо-соцiалiсти, анархо-комунiсти, активiсти, пасивiсти, iнаракiсти. I

так далi, i так далi. Числа?м нема?. Пролетарiату як класу нема?. Це

вигадка теоретикiв-економiстiв.? рiзнi собi бiльш менш постiйнi групи з

часто протилежними iнтересами. Завдання ж мудрого керманича повертати всi

цi сили так, як поверта? вiжками шестерню коней добрий вiзник. Повертати

ними так, щоб вони самi в собi й собою нищили ру?нницьку енергiю. I нова

аристократiя, смiю сказати, ваша свiтлосте, блискуче справля?ться з цим

найважчим завданням. Ви погляньте, ваша свiтлосте робiтничi органiзацi?

виносять мало не половину всього населення. Нiмечини; в парламентi

робiтничi партi? становлять абсолютну бiльшiсть, зда?ться, треба?м тiльки

захотiти, i все буде по глаголу?хньому. А насправжки вся сила, вся влада

в нас, невеличко? купки вибраних людей. I ми не бо?мось нiяких загроз,

нiяких прийнятих чи неприйнятих законiв, нiяких страйкiв i революцiй. Ми -

велика, непоборна, самодержавна сила!

Ага, зникла вищирена насмiшкуватiсть? Приховала кiгтi? О, перед силою

жiнка моментально хова? всi сво? посмiшки й кiгтоньки. Перед богом сили

вона згина?ться з спадщинною побожнiстю i в жертву йому споконвiку

приносить усiх сво?х слабших богiв. Покора перед силою? шостий смисл

жiнки.

- О ваша свiтлосте, нема тi?? сили, що могла б порушити чи зупинити

могутнiй iсторичний поступ новiтньо? аристократi?! А щодо решткiв старо?,

яка подекуди збереглася в пережитках монархiй, то недалеко той час, коли

рука iсторi? легесенько, ваша свiтлосте, збере?х усi й поштиво, але

твердо, складе в музе? старовини. I сповниться старе пророцтво: "?дине

стадо й един пастир". Цебто, ваш свiтлосте?дина республiка землi й?диний

президент??. I поклоняться йому всi народи й iплеме на земно? планети.

Ага, брiвки похмурилися? В очах уже уважнiсть, пильна думка? А як же

буде тодi з тво?ми мрiями, з тво?ми коронками, з тво?ми музейними планами,

черничко ти бiдолашна? Кому ж ти тодi приноситимеш у жертву твою

молодiсть, пишнiсть грудей, мокрий блиск оче?? Як же iснуватимеш ти на

свiтi без влади, без самопожирання честолюбностi, без того бога, якому

тебе з пелюшок навчено молитися?

- О, це не фантазiя, ваша свiтлосте, а неминуча конечнiсть iсторi?. Ви,

мабуть, ваша свiтлосте, не дуже пильно слiдкували з вашого замку за ходом

сучасностi. А ви зводьте, ваша свiтлосте, звернути ласкаву увагу, як ця

концентрацiя нацiонального багатства вiдбува?ться скрiзь, по всiх кра?нах

свiту. Англiя, Францiя, Середня?вропа, Америка, Африка, Азiя, весь свiт,

ваша свiтлосте, втягнений у цей процес. Всi багатства, вся промисловiсть,

торгiвля, вся продукцiя матерiальних i духовних вартостей життя - все це в

руках невеликих центрiв, банкiв. Ви подивiться, ваш свiтлосте, простим

оком навкруги, й ви побачите, яким скаженим, нестримним темпом, якими

кругови ми вихрями все життя стремить до центрiв. От коли закони життя

планетарних свiтiв ясно помiтнi й у життi людства. Кожне тiло до свого

центру, а всi разом до?диного спiльного всiм центру. Людство, ваша

свiтлосте, входить у нову фазу сво?? iсторi?. Наста? доба Королiв Землi!

Королiв-Президентiв. Подумайте тiльки, ваша свiтлосте: Король Землi!

Король усiх народiв i земель. Iм'я його луна? вiд краю до краю всi??

поверхнi земно? кулi. Його сила й воля сяга? на всi землi моря, суходоли,

острови. Найменше сiльце в якомусь глухому кутку Iндi?, чи Гренландi?, чи

Африки зна?, поважа? i слу ха?ться вселюдського короля. Що може бути на

землi вище прекраснiше за це? Нi, скажiть самi, ваша свiтлосте, чи могли ж

мрiяти про такий апогей слави й могутностi наймогутнiшi монархи минулих

вiкiв? Що, ваша свiтлосте? I що ж справдi перед цею величчю корона чи трон

якогось там декоративного убогенького монарха, з голови до нiг обплутаного

боргами в банках? Жалощi тiльки й бiльш нiчого!

Старий облудник-ягуар затиха? и повiльно, ласуючи, поводить хвостом: ще

трошки - й можна робити останнiй, рiшучий скок.

Принцеса хмуро, притихло й задумливо водить пальцем по оздобленiй

золотом палiтурцi "Теорi? омне?зму".

- I народ того хоче? - раптом занадто недбало вирива?ться з?? тiсно

стиснених уст.

Граф Адольф придушу? вибачливу посмiшку й обережно обводить князiвну

поглядом.

- А що таке народ, ваша свiтлосте? Мила собi поетична фiкцiя, яко?

вживали доти, доки була корисна. Народу, як i пролетарiату, нема?, ваша

свiтлосте.? держава. А держава - це Фрiдрiх Мертенс, князiвно. А коли

Фрiдрiх Мертенс хоче того, то, значить, того хоче й Нiмеччина. Ну, i

народ, коли хочете, ваша свiтлосте. Так, так, ваша свiтлосте, оцей самий

фабрикант гумових препаратiв. Бiльше ще, ваша свiтлосте: цей фабрикант

гумових препаратiв буде одним iз перших Королiв Землi. Королiв Землi, ваша

свiтлосте!

I голос графа Адольфа ста? строгий, притишений, як у храмi. Улазливе,

виварене, мучне лице з сiрими риб'ячими очима витяга?ться поштивим ляком.

Вiн злегка перехиля?ться до принцеси й ще притишенiше, ще побожнiше

жаха?ться.

- Мертенс... один iз перших кандидатiв! Нехай це мiж нами, але його вже

намiчено. А може, i зразу перший? Хто зна?? Але подумати тiльки, та й то

страшно - Король Землi! А дружина його - Королева Землi!?дина,

всемогутня, всевласна. Всi розкошi землi, всi здобутки культури, вся краса

людського духу, всi оздоби, все на одне?? слово... перед нею. З цим нiяка

казка не зрiвня?ться. Королева Землi! Що ви скажете на це, ваша свiтлосте?

?? свiтлiсть якусь мить нiчого не каже, тiльки блiда, крива посмiшка

холодком пробiга??й на устах.

 

- Що ж, коли це не фантазiя, то досить... iнтересно.

- Ах, так?! "Досить iнтересно"? А не досить заздрiсне? А не досить

болюче, страшно й нестерпно привабливо?

- Тiльки, на жаль, ваша свiтлосте, пан президент не ма? дружини. Не

ма?. I не так легко такому велетневi знайти?? собi до пари. О, не так

легко. Це мусить бути жiнка, що родиться раз на столiття. А хiба таких

багато? на нашiй бiднiй землi? Дружина Мертенс а! Дружина найгешальнiшо?

людини, наймогутнiшого владаря незчисленних багатств, майбутнього Короля

Землi. Легко сказати! Це ж мусить бути, дiйсно, вибра-ниця, рiвна генi?м

та силою, гiдна корони всi?? землi.

Блiда, тонюсiнька посмiшка в!?дливо, як ниточки огрути, розлилась

куточками уст князiвни та так i застигла. I раптом принцеса живо

переводить очi на графа й пильно, з тихим, зляканим непорозумiнням

вдивля?ться в нього.

Ага, торкнуло?

- Я не розумiю, нарештi, графе, для чого вся ця розмова?

Ах, ти не розумi?ш? А чого з очей такi гострi колючки випнулись? А чого

голос став такий тьмяний, стиснутий? А чого рука дрiбно-дрiбно труситься

на поруччi фотеля?

Граф Адольф скромно спуска? очi додолу й, замiсть вiдповiдi, тихо,

обережно, в задумi каже

- Я тiльки одну таку жiнку знаю в Нiмеччинi. Одну-?дину, що гiдна бути

Королевою Землi.

I знову задума ляга? на зiгнуту круглу спину, на схилену, з затоками

лисини голову. Тiльки очi, як два цвiркуни з дiро чок, швидко визирають

з-пiд жовтих вiй i зараз же ховаються.

Принцесина рука дрiбно-дрiбно труситься. Лице залива? вiд ши? густа,

гаряча хвиля й червоною плямою, як хмари з-за обрiю, суне по

молочно-бiлому лицi.

- Хто ж ця жiнка? - раптом голосно i твердо пита? принцеса.

Тодi граф пiдводить голову, ста? на всi чотири лапи, смiливо, одверто

дивиться просто в дивно блискучi очi принцеси i, змахнувши хвостом, робить

останнiй рiшучий скок:

- Ви, ваша свiтлосте!

I вмить принцеса помалу, спокiйно, велично пiдводиться й показу?

обтягненою в чорний блискучий шовк рукою на дверi. З лиця вмент випарувала

червона пляма, i воно ста? моторошно блiде.

- Вибачте, графе, це...?дина вiдповiдь, яку я можу дати вам на вашi

останнi слова.

Граф Адольф помалу пiдводиться й низько вклоня?ться.

- Занадто жорстока вiдповiдь, ваша свiтлосте. Не вiдповiдна до тих

мотивiв, якi кермують мною.

- Вона заслаба, графе, супроти чо? образи, яку ви вчинили менi. Коли б

на мойому мiсцi був мужчина, я не певна, чи взагалi ви змогли б вийти з

цi?? кiмнати. Прошу вас залишити мене i сподiваюсь...

Граф Адольф покiрно схиля? голову.

- Я корюся, ваша свiтлосiе, але прошу вибачити менi, я таки мс розумiю

сво?? провини й образч, про яку ваша свiтлiсть зводили згадати.

Очi принцеси раптом дивно спалахують, стають не зеленi, а червонi, як

волосся, i моторошно горять цегляно-червоними жаринами серед

помертвiло-бiлого лиця. Граф не розуми??! Вiн смi? це говорити?! Вiн не

розумi? образи, яку вчиня??й, пропонуючи шлюб iз убiйником?? батька i

брата, з убiиником?хнього роду, з грабiжником, з людиною, що за

можливiсгь випускати?й кров по краплi вона, принцеса, готова вiддати всю

свою кров по краплi?

Голос уже не тьмяний, не рiвний, не грiзно величний, а дзвiнкий,

металiчне ляскливий, нестримний, бризка? розпаленими шматками слiпучо?,

назбирано? ненавистi.

Граф Адольф твердо й чудно зустрiча??? цегляно-червонi очi.

- Я маю вашу свiтлiсть за надзвичайну людину. I тiльки через це в мене

повернувся язик зробити вам цю пропозицiю. I саме через те, що знаю вчше

вiдношення до пана Мертенса, що знаю всю тяжку кривду, яку вiн заподiяв

вашому родовi, вам i Нiмеччинi.

- Через це ви робите?!

- Так, ваша свiтлосте, саме через це. I через те, що моя пропозицiя...

Граф Адольф озира?ться на дверi, робить невеличку павзу й притишу?

голос:

-...що моя пропозицiя, коли ваша свiтлiсть згодяться прийняти??, да?

можливiсть досягти.. укохано?, свято? мети наших батькiв Так, так, ваша

свiтлiсть, наших батькiв! Моя пропозицiя, ваша свiтлосте, да? можливiсть

пройти в табiр ворога, опанувати всiма його силами зсередини, звалити

його, зци-щити i в нових, перетворених формах одновити могутнi? гь кращих,

вибраних. Це грандiозна iдея, ваша свiтлосте! Це.. чудо, ваша свiтлосте,

це... геро?чний подвиг! Але якраз тому, що це чудо, геро?зм i подвиг, тому

я пропоную це тiльки вам. Бо тiльки ваша велика душа, ваша свiтлосте,

тiльки ваш геро?чний дух здатний на таку надлюдську жертву, на таку

генiальну волю й на високе, мудре розумiння речей. I уявiть собi, ваша

свiтлосте, тiльки на хвилину уявiть усю величнiсть, усю грандiознiсть

такого подвигу! Я просто млiю вiд побожностi, ваша свiтлосте, уявляючи

собi всi наслiдки такого кроку. I от це боротьба! Це... не фантастична

мрiя, не романтизм, а реальна, захоплива, велетенська, геро?чна боротьба!

От через що, ваша свiтлосте, я насмiлився зробити вам цю пропозицiю.

I старий ягуар покiрно, смиренно, як уже впокорений, схиля? голову.

Принцеса ж Елiза, вирiвнявшись, злегка поширю? очi. В них уже погасли

цегляно-червонi iскри, вона з хмурим, суворим непорозумiнням обходить iз

усiх бокiв обкутану покорою постать, шукаючи кiнчика запони, щоб пiдняти

?? й подивитися,.нiяка пастка за ними хова?ться. Але граф Адольф

щiльно-щiльно закутаний, нi однiсiнько? щiлинки, нi найменшого кiнчика -

покора, побожнiсть, розкриття душi до останнього, до мовчання.

Пришерхлi дитячi уста й зеленi очi легесенько обмiта? кiнчиком усмiху.

- Я дуже вам дякую графе, за високу думку про мо? здатностi, але, на

жаль, про вашi здатностi в дипломатi? я тако? думки не маю. Гнучкiсть i

мiнливiсть переконань не завсiгди? ознака?хньо? мiцностi, щиростi й

правильностi. Я рiшуче, без дальших пояснень, прошу вас, графе, скiнчити

нашу розмову й залишити мене саму.

Граф Адольф на мент, на коротюсiнький мент визира? бистрим сiро-жовтим

поглядом з-пiд запони, але зараз же ще щiльнiше закуту?ться в не?, низько,

побожно вклоня?ться й не чутною котячою ходою виходить iз салону.

***

Вечiр блакитно-рожевий, iз лляними довгими хмаринками, такий

задумливо-розумненький, поважний i сумирний, ну, чисто як голiвка Лорхен.

А старому Наделевi сумно й тягiсно. Тягiсно-тоскно слухати йому невдалих

синiв сво?х. Не любить вiн цих розпанаханих, бурхливих, безладних розмов.

Вiн любить порядок, точнiсть, певнiсть.

Шестеро дiтей у старого Наделя: тро? синiв i тро? дочок. Рiч,

розумi?ться, не в кiлькостi, а, як то пишуть у партiйнiй газетi, в

персональнiй якостi. Персональна ж якiсть якраз i не задовольня? старого

Наделя.

Про дво? меншеньких, дво? дочок, взагалi не варто говорити, - яка з них

там персональна якiсть, коли Гретi всього дев'ять, а Лорхен зовсiм тiльки

п'ять рокiв. Вiчно голоднi, вiчно пороззявлюванi дзюби, та й бiльше

нiчого. Знай, набивай?х зранку до вечора, щоб не пищали. Третя дочка...

Третьо? дочки... Третьо? дочки, взагалi, нема? й не було нiколи.

Сини ж... От вернулися з роботи, на столi вечеря, не пишна, проста,

пролетарська, а проте таки людська вечеря. Спокiйно, пристойно попо?сти б,

погомонiти, почитати газету чи книжку, iпiти. перейтися десь сквериком, де

так чисто, акуратно, рiзнобарвними кружечками ростуть квiти. А почiм

спочину i й, побажавши одне одному на добранiч. Замiсть того, глитнувши

похапцем, жужмом, без ладу, без уваги, все, що стояло на столi, вчепились

один в одного i гризуться до ненавистi, до сласностi. А стара панi Надель

байдуже плете собi панчохи бiля вiкна. Рот?й трошки перекривлений на

правий бiк, щоки одвисли двома жовто-смуглявими, пом'ятими торбинками;

припухлi синюватi повiки важко й безпричасно налягли на банькатi чорнi

очi. I блакитно рожевий вечiр, i крик синiв, i злякано уважнi оченята

Лорхен, i неспокiйне потирання плеча одiрвано? руки старого - все?й

байдуже. Час од часу вона прутиком чуха? волосся за вухом, чорно-сiре,

масне, неохайне, i знову плете - тупо, мляво, механiчно. А колись же...

Нi, не подоба?ться старому. Наделевi сьогоднiшня балачка синiв. Вiн

пiдбира? три крихiтки хлiба, кладе на тарiлку, бере газету й iде собi до

другого вiкна. Йде дрiбними, строгими кроками, такий собi сам увесь

строгенький, чистенький, iз гострою жовто-сивою борiдкою; щiчки

рум'яненькi, з фiолетовими жилочками, як на осiннiм червонуватiм листi,

сиве волосся рiвнесеньким?жачком пiдстрижене. Газетку (тижневик

партiйний) акуратненько кладе на пiдлокiтник розчиненого вiкна, вийма?

правою (?диною) рукою окуляри з лiво? боково? кишенi i, помагаючи головою,

зручно наклада??х на нiс. Але газетка - партiйний тижневик - щось не

чита?ться.

Гудуть, лопотять мотори за вiкном; дзвенять, гуркочуть трамва?; ревуть

i хрюкають авто; над будинками, на фояi блакитно-рожевого молодого неба,

прожогом пролiта? повiтряний трамвай, лишаючи за собою металiчну шипучу

смугу звукового шумовиння. Небо, як озеро човнами, всiяне аеропланами всiх

систем i розмiрiв - то beau monde. Берлiн вилетiв на вечiрню гулянку.

Рiзнокольоровi балони й аеростати-реклами слабенько, меланхолiчне

погойдуються на дротяних шворках. Тепер вони такi самотнi, жалюгiднi,

безпораднi серед рухливих вiльних аеропланiв. Але ввечерi, вночi, о, тодi

вони пани всього неба, тодi вони бундючно, кричущо горять вогнями, всiма

можливими фарбами, мигками, пiдскоками, електричними фейерверками,

рефлекторами, проголошуючи небовi й землi найкращi в свiтi цигарки,

шоколад, пасту на чоботи, пiдв'язки до шкарпеток.

Раптом десь iзнизу, збоку, несмiло, самотньо бенька? нiжне контральто

вечiрнього дзвона. Продираючись крiзь гущу галасу, дзвякоту, гуркоту,

нiжнi контральтовi хвильки, як чистенькi гарненькi дiвчатка у п'яному

натовпi, взявшись за ручки, дивом якимсь прокладають собi дорогу. I

старому Наделевi, з акуратно i строго начепленими окулярами на рожевому

носику, ста? тепло й по-iншому сумно. Пашить дитинством, старим, суворим

батьком, строгим соцiалiстом, який щоразу, як ловив Густава бiля церкви,

брав його голову собi мiж колiна и боляче шпарив великим, товстим бiлим

олiвцем. "А не бiгай до попiв! А не бiгай до попiв!"

Було ж колись щастя! Можливе ж воно? Бо чого ж так тепло, так

радiсно-журно, з такою подякою цiлу? душу пам'ять тих часiв?

"Де-еннь!.. Бе-еннь!"

Густав Надель заплющу? очi. В жовтiй тьмi хвилясте дрижать нiжнi звуки,

рiднi, далекi. Минуло життя. Шостий десяток. Ще рокiв п'ять-десять - i

каюк, смерть. I все? А де ж життя, а де ж те хвилююче, сонячне, та?мно

вабливе, що визирало й манило колись iз кожно? травинки, з кожно? посмiшки

дiвочо?, з кожно? зiрки на густо-синьому небi?

Старий, маленький, рожево чистенький Надель розплющу? очi й з-за

великих окулярiв дивиться по хатi. Герман, прищуливши праве око, як мати,

коли сердиться, перехиливши чорну патлату голову на праве плече, немовби

страшно уважно, але iронiчно слуха?. Вiн заранi нiчому не вiрить, що скаже

Дiтрiх. Але Дiтрiх i не потребу?, щоб той йому вiрив. Вiн п'яний, просто

п'яний, це тепер ясно видно. А Фрiц лежить поперек лiжка, паца? ногами й

смi?ться. В хатi брудно, неохайно, безладно.

I це все? I тридцять рокiв за верстатом, за дротиками лампочок, i

одрiзана рука, i щоденне побивання за писклятами, - все те от за це?

Маргарита, колишня вiрна, смугляво-червона, бистроока товаришка, апатично

плете панчохи, i рот од недавнього паралiчу?й скривлений набiк, i брудне

посивiле волосся неохайними пасмами звиса? на жовту шию, i бiднi спухлi

ноги болять-болять.

"Бе-еннь!.. Бе-еннь!"

Украдено життя! Украдено спокiй, затишок, старечий, передвечiрнiй,

передсмертний спочинок! Украдено родину. Нема родини, нема? рiдностi, самi

лютi вороги, якоюсь силою збитi докупи Ач, як клацають зубами одне на

одного!

Густав Надель стомлено пiдводиться, скида? окуляри й пiдходить до

столу.

Лорхен, високо пiднявши лiктi, випива? з миски рештки супу. А Грета

витрiщила очi на Дiтрiха й нiчого не бачить.

Дiтрiх, високо й здивовано пiднiсши брови, врочисто вийма? з кишенi

портсигар, б'? по ньому долонею й пiдморгу? Германовi. Портсигар зовсiм

новий, шкурятяний, оздоблений золотими защiпочками.

- Бaчив? Отож-то!

Вiн поважно витяга? з портсигара жовту елегантну сигару й одкушуе

кiнчик, плюючись i витираючи маснi, спухлi, занадто червонi губи. Вiн

маленький, молочно-рожевий, iз бiлявим, як у батька, волоссям. Вiн весь


Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 20 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.068 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>