Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Володимир Вiнниченко. Сонячна машина 8 страница



грабуючих вас, пiдставляйте вашi лiвi щоки, коли вас б'ють у правi, i

любiть, любiть ближнього, як самого себе. Любiть i бiйтесь, уникайте

всякого гнiву, злостi, ненавистi, грiх бо це великий перед отцем вашим

небесним.

Хе! I бiля двох тисяч лiт живе ця безглузда брехлива нiсенiтниця. I всi

розчулюються перед нею, i всi, навiть соцiалiсти, вважають?? за святе

iдеальне вчення! Величезнi фiлософи людства всiх вiкiв на всi лади

пережовують??, реставрують, пiдновлюють. Всi зеленi, порохливi дiди, всi

оцi Канти, Толстi, Ма?ри, всi нею зашiптують сво? молодi пакостi, всi нею

консервують сво? немощнi лiта. Его?зм - ваша унiверсальна любов, зеленi

дiди! Чу?те ви? Жорстокий, злий, тупий, лицемiрний его?зм! Любити всякого,

почувати до кожного тепле, лагiдне почуття, вiд усього мати тiльки

викликаюче благословення, нiколи не мати вщипливо?, отруйно? злостi,

нiколи не противитися злому, нiколи не задихатись од гнiву, нiколи не

зеленiти вiд ненавистi, - та це ж надзвичайно гiгi?нiчна штука, це ж

зберiга? органiзм краще за всякi патентованi препарати, це ж вiчний,

сонячний, цiлющий курорт, санаторiя, рай небесний на землi!

Макс обережно ставить намилену пухку шапочку щiтки на стiл, засува?

руки в кишенi i, одкинувшись на стiлець, дивиться у вiкно. В щiлину мiж

дахом протилежного будинку й синiм далеким небом врiзалась густа жовта, як

стара вата, хмара. Пiд нею просуваються то в той, то в другий бiк

аероплани. Вони пролiтають на годину по кiлькасот кiлометрiв, а звiдси

зда?ться, що вони ледве рухаються.

Люби всiх ближнiх, як самого себе. Хе! Непогано.

Ах ви, хитрi, зеленi, порохнянi дiди! Як ви охоче вхопились за таку

святiсть! Як ви ретельно захища?те саме до всякого ближнього любов.

Начхати вам на те, що любов до Мертенса е - неминуче й необхiдно -

ненависть до Наделя, до мiльйонiв Наделiв. А любов до Наделiв? ненависть

до Мертенсiв! Нi, вам конче треба до всiх, бо вам, власне, наплювать на

Мертенсiв i на Наделiв. На всiх ближнiх, крiм самих себе, вам наплювать,

зеленi ви, старi, себелюбнi пакосники!

Сузанна теж ма? таку любов. Вона iнакше назива?ться - красою, але назва

справи не мiня?. Служiння красi, любов до краси - це ж так гарно звучить,

це ж така шляхетна, висока цiль життя. У-у, лицемiрна, паразитарна гидь,

вона не задовольня?ться тим, що безкарно, безупинно смокче Наделiв, вона

ще вимага? атестата на святiсть, красу, вищiсть!

 

Макс уста?, хапа? рушника i, намочивши його, рiшуче витира? лице. Для



сьогоднiшньо? розмови цiлком вистачить i неголеного лиця.

Так, тепер ясно вагання к чорту. З чим, з чим, а з Сузанною повинен

бути рiшучий кiнець!

***

Коли Макс пiдходить до вiлли Сузанни (о, не пiд!?жджа? й не пiдлiта?, а

пiшечки, злiзши з трамвая, пiдходить), перед ворiтьми сто?ть уже ряд

автомобiлiв. Збоку вiлли, посеред парку, на маленькiм аеродромi стоять

аероплани рiзних розмiрiв.

Значить, сьогоднi дiйсно ма? бути цвiт "артистичного свiту". Перед

роз'?здом на лiто остання артистична бiская. Чудово.

Макс iде повiльним лiнивим кроком, заклавши одну руку в кишеню й

одкинувши голову назад, як ходять по передмiстi вiдомi всiм, але не

спiйманi злодi?; такi собi зневажливо-веселi, нахабно добродушнi, з

виразом вибачливо? вищостi лiнi й готовностi моментально вихопити

револьвера й покласти на мiсцi всякого, хто спробу? зробити замах на?хню

свободу. Розхристанi майже до пояса груди Макса не напудренi, без на

грудного жабо i з неповищипуваним густим чорним волоссям (Навмисне

сьогоднi жабо, хоч i поганеньке, не надяг!). Лице неголене, а головне, нi

вуста, нi очi, нi щоки не пiдмальованi, вуса i брови свого кольору;

убрання сiре, не шовкове й не кольорове. Одне слово, всi ознаки людини з

простонароддя, - робiтник або зовсiм маленький урядовець. (I сiре убрання

теж навмисне одягнув!)

Так, значить, останнiй раз вiн ма? честь i щастя входити до цього храму

краси. Храм, правда, дуже подiбний до "храму" Мертенса, поганенька копiя з

поганого гевала. Т? самi дорiйськi колони, портал, банi, маса наростiв,

бородавок, шпилiв. А пнеться як, кричить, навалю? всiм тiлом, - схились,

задушу!

Внизу льока?, знаючи Макса, поштиво й занадто ласкаво, як до улюблених

звiрят пана, вiтаються до нього. I тiльки як його висока, недбала постать

хова?ться вгорi на сходах, перезираються, посмiхаються й зiтхають, - удова

радника комерцi?, консервного короля Ернеста Фiшера може собi все

дозволиш.

Дiйсно, сьогоднi злетiвся весь цвiт "творчого" Берлiна. Велика кругла

зала з банею, з церковними довгими кольоровими вiкнами, з фресками (знову

поганенька копiя з мертенсiвсько? препогано? зали) повна тихого, густого

гомону голосiв. Вгорi горить жовтий, перепущений через жовто-червоне скло

вiкна, великий снiп сонячних променiв. Од цього внизу на все лягас легкий

золотистий тон, злагiднюючи вмисну, холодну, синю напiвтьму закуткiв.

Посеред зали, закинувши в жагучiй радостi й тузi руки за голову, вся

витягнена криком нестримного прагнення, сто?ть прекрасна копiя "Краси"

Аделя, суперницi Венери Мiлосько?.? двох бокiв?? синюватими спiральними

пасмами здiйма?ться вгору димок тимiяму, набираючи вгорi то зеленкуватого,

то червоно фiолетового тону вiд променiв рiзно-фарбних вiкон. Навколо

стату? невеликий круг, - нiхто не смi? сидiти близько коло не?. Тiльки за

кругом пiд гiллям лапатих схiдних рослин, за майстерно задрапованими

зеленню столиками, в фотелях-ложах, пiдроблених пiд зарослi мохом скелi,

купчиться все товариство.

Макс усе тою ж недбало-лiнивою ходою перерiзу? порожнiй круг i

наближа?ться до гостей. Гомiн розмов, як туркiт затихаючо? машини, почина?

помалу вщухати, а обличчя повертатись назустрiч високому, з випнутими

волосатими грудьми красуневi. Хто не зна? Макса, той робить широкi питаючi

очi, а хто зна?, посмiха?ться так, як посмiхаються з примхи близько?

людини, i з загадковою простотою поясню? незнаючим:

- Соцiал демократ Журналiст. Давнiй знайомий панi господинi.

З дальшого кутка, з синьо? глибини грота вже спiшить Сузанна. Срiбно

рудява, з модним розрiзом по боках до самих клубiв сукня, - власне два

фартухи, спереду i ззаду, упевнено, ритмiчно й важкувато погойдуються,

часом бiлiючи тiлом голо? ноги. А очi, коров'ячi, темнi, вогкi, з темно

синiми баньками, вже так знайомо, так хвилююче й так насмiшкувато-ласкаво

грають йому назустрiч. О, вона вже з одного погляду на нього зна?, в якому

вiн станi I вже моментально виставила свою зброю вогкi смiхотливi очi.

Закони омнеi!зму, поважанi в цьому домi, як нiде, почасти звiдси й

виходячи, дозволяють усi форми поведiнки, якi коли-небудь вживалися в

людському товариствi (виключаючи тiльки негарнi). Макс може здоровитись,

може не здороватись, може потисну i и тiльки руку, може прикласти руку до

чола або хитнути головою Коли гарно зробив би, може стати на колiно i

схилити голову.

Макс недбало пода? руку господинi й зирка? на сусiдню групу, в центрi

яко? сидить гола жiнка з прозорою сiткою на грудях i вузеньким поясом на

клубах. Жiнка синiми здивованими очима дивигься на нього

- Я, Сузанно, власне, на хвилинку. Так, пару слiв сказати. Ма?ш час?

Група з голою жiнкою може чути його слова. Можуть навiть i дальшi чути.

Цiлком можливо. Але Макс може ще й голоснiше сказа?й. Коли Сузаннi це не

до вподоби, що ж робити?

Але Сузаннi саме це до вподоби, - очi так смiхотливо, роблено-здивовано

поширились. На хвилинку? Господи, як це надзвичайно з його боку: тiльки на

хвилинку. Зда?ться, це перша?хня зустрiч, що почина?ться вiд "хвилинки"?

Нi? Чи, може, iнодi це вже бувало?

А оголена до плiч, темно-бiлого тону рука вже владно, м'яко й

жартiвливо бере його попiд лiкоть i веде пiд величезний, з морозцем iз-пiд

низу, лопух. Лопух так дбайливо й догадливо розвiсив сво? листя, що з

бокiв майже нiчого з-яiд нього не видко.

- Ну?

Але, скоса зиркнувши до сусiдньо? групи, Сузанна раптом витягу? наперед

до Макса бiле лице та темно-червонi уста й з натиском i погрозою

смiхотливо шепоче:

- Милий! Ти милий. Чу?ш ти?

Ага, це значить бiй розпочався. Ах, чортяка його мамi, раз у раз вiн

отак-о почина?ться, раз у раз вона захоплю? iнiцiативу в сво? руки, робить

перший наступ, ослаблю? його, розумi?ться, перемога майже раз у раз бува?

на?? боцi. От уже тепло-тепло занило по всьому тiлi вiд цього тону, вiд

любовно-загрозливо витягнених уст, вiд вогких, чистих, звiрячих очей.

Та що йому, нарештi, до цi?? жiнки?

- Вибач. Я на одну хвилинку. Тодi буду вся до тво?х послуг. Вся. Чу?ш?

I, пiдвiвшись, вона знову нахиля?ться до нього й притиску? очима, в

яких i загроза, i жага, i насмiшка мiшаються разом. Потiм раптово легко

випростову?ться i, випинаючи трохи наперед колiна, переходить круг i

пряму? до грота, з якого вийшла. I молочно-бiла спина так тепло й яскраво

вiдтiня?ться темно-бронзовою важкою краскою волосся.

Ага, пiшла когось там заспоко?ти, близько-близько, в самi очi шепнути

йому "милий!" i випрохати кiлька хвилин для одного чудака, якого приговту?

i вводить у свою вiру. Нiчого, тепер усi?? хвилини будуть вiльнi.

В залi вже знову сто?ть рiвний гомiн голосiв, як шум гiрського ручаю.

Часом iз нього, наче срiбна рибка, скиду?ться, виплiску?ться жiночий смiх

i скрик. Пасма тимiяму листочкуватими нитками струнко й безупинно

тягнуться вгору до жовтогарячих променiв банi. Туди ж тягнеться й

безупинно рветься мармурове, але живiше, правдивiше, жагучiше за всi живi

тiла, що гомонять круг нього, тiло. I таке дитяче, чисте зворушення, така

тиха благiсть, така радiсна туга випромiнюються з цього мертвого мармуру,

що глузливою богозневажливiстю зда?ться дзвякання посуду, димок сигар,

виплески смiху. Ех, розкласти б усi цi понамальовуванi, штучнi, недогнилi

тiла "творцiв" перед отим куривом i вихльостать?х усi пiдряд. Оце була б

жертва красi!

Макс перехиля? трошки вбiк тiло й почина? розглядати присутнiх.

Так, так, сьогоднi, справдi, добiрний цвiт iзлетiвся з усiх дерев.

Скiльки фарб на матерiях, на волоссi, на пиках! Скiльки камiння, золота,

брилiантiв!

Так, так, "знаменитостi", "королi", "зорi", "зенiти" творчостi: науки,

журналiстики, малярства, музики, поезi?, сцени. О, в радницi комерцi?

Сузанни Фiшер (ех, яке неаристократичне, не "творче" прiзвище!) тiльки

цвiт, тiльки вибранi можуть бути. Запросити до Сузанни Фiшер - це одчиненi

дверi до всiх салонiв, банкiв, кабинетiв редакторiв. Але тим-то й чудно,

що така постать, як Максова, попала сюди! Хе!

А якби ж вони ще знали, хто вiн! Все фарбоване волосся, як трава, як

кущi, повставало б?м догори. Од дрижакiв уся штукатурка пообвалювалась

би.

Але, бiдолахи, якi вони все-таки нещаснi: це ж кожна з них увесь час

твердо пам'ята?, що воно е воно, що на нього дивляться, що кожне слово

його в iсторiю запису?ться, моментально, без авторсько? коректури в

iсторiю! Через те вони всi такi поважнi, вибачливо-благодушнi, з

найкращими сво?ми посмiшками, в найкращих сво?х позах, - всi ж вони без

перестанку фотографуються.

Тiльки жiнки не фотографуються й не позують. Правда, теж позують, але

зовсiм не для iсторi? й не як спiвачки, актриси, малярки. О, для то?, якiй

лиша?ться тiльки так позувати, можна складати сво? манатки й?хати на той

свiт.

До групи з голою Сiкстинською Мадонною в темно-зеленому китайського

тонкого, як павутиння, шовку (останнiй крик моди!) пiвсмокiнгу важко й

похекуючи пiдходить Брук. Мадонна трошки посува?ться, за нею посува?ться

панок iз довгим синiм волоссям i фiолетовими вустами. Брук iспочатку

садовить свiй важкий зад, потiм сам сiда? i розпина? руки на спинцi

канапи-скелi. Гладкi, м'ясистi, напудренi, але червонi й крiзь пудру груди

його випинаються наперед упевнено й недбало. Нижня намальована губа

гидливо одвисла. Брук дозволя? собi позувати без посмiшок, вiн

фотографу?ться a naturelle, брутальним, нахабним, тупим, деспотичним

хамом. Бо вiн - Брук,?диний бас на весь свiт, оперовий король. Той самий

Брук, який на сценi в екстазi хамства упав на колiна перед ложею Мертенса,

що зволии милостиво хитнути йому головою. I цей суб'?кт у Сузанни за

найпочеснiшого гостя!

Макс нетерпляче й iпонуро дивиться до гроту. Забула, чи що? Власне,

якого чорта вiн, йолоп проклятий, приплiвся сюди? Порвати з Сузанною? Та

для цього треба неодмiнно бачити??, та ще в час бiска?? Вияснити? Що

вияснити, лицемiре, паскуднику? За любовника свого вона його брати не

хоче.?й треба чоловiка, хазя?на?? ма?ткiв, якi розкрадають управителi.

Вона хоче прилаштувати його на цю посаду. Ясно ж не раз казала, чого ж

йому ще? Вiн теж не хоче?? мати тiльки за любовницю. Значить, що ж тут

виясняти? Чи не сподiва?ться вiн, що вона все ж таки вiдмовиться вiд усiх

сво?х ма?ткiв, стане його жiнкою, "другом", "товаришем", пiде на службу до

якогось бюро, буде носити дешевенькi капелюхи, на якi iплю??? поко?вка? А

вiн за це одкри??й, що вiн член Iнараку, член страшно? банди розбiйникiв,

що за саму участь у нiй - смертна кара. Божевiльний вiн чи просто

мерзенний, жалюгiдний лицемiр?

Сузанна виходить iз грота i, кругло пiднявши повну руку, легкими

дотиками пальцiв поправля? зачiску. Цiлував?? там хто? Лице спокiйне, очi

привiтно-насмiшкуватi повертаються то до одно?, то до друго? Але хiба

пiзна?ш що-небудь по?? лицi?

Пiдходить до групи голо? Мадонни. Чогось, видко, просить у Мадонни.

Обидвi дивляться в його бiк. Мадонна нерiшуче знизу? голими рожевими

плечима. Сузанна, очима смiючись, часто, певно хита??й головою й iде

через круг до лопуха.

Макс поспiшно вiдхиля? тiло в другий бiк, заклада? ногу на ногу й

напiвприплющу? очi.

- Я була бiльше, нiж хвилинку? Сердився? Га?

О, дурницi. Вiн собi трошки задрiмав Надворi така спека, а iут такий

чудесний холодок.

- Ну, так Я так i знала, що ти задрiма?ш. Я умовляла на ших дам

затанцювати бiскаю. Спецiально для тебе. Цих ти ще не бачив. Одна

вiдмовилась, - шкода! - а друга, зда?ться, буде. Ти зробив на не?

враження.

Гм. Бiская - рiч, розумi?ться, непогана, естетична з усiх поглядiв, але

перше те, що вiн абсолютно не ма? часу, по-друге вiн ма? до не? справу,

яка нiяк не пiдходить до бiска?, а трет?, нарештi, танцювати бiскаю перед

твором Адел трош ки... неестетично. I навiть непристойно.

З iусiх аргументiв вона, розумi?ться, почула тiльки трсгiй. Вона,

Сузанна Фiшер, може зробити що-небудь неестетичне?

Вона, якiй найвищi митцi, найтоншi, найчулiшi знавцi краси щодня

спiвають хвалу i славу за?? власну красу й за найкраще розумiння всяко?

естетики?! О, як зараз вона за це вишкiрить зуби!

Сузанна сiда? поруч iз Максом, швиденько, непомiтно проводить нiжною й

теплою долонею по лицi йому и просто, лукаво, пошепки говорить:

- А от ти зараз побачиш, чи пристойно. А за те, що не поголився, укушу

Чу?ш?

I зараз же пiдводиться i, подивившись кудись угору, хита? головою.

Пiсля руки на щоцi Макса лиша?ться атласистий теплий слiд i свiжий,

нiжний запах, од якого на губах виступа? почування м'яких, вогких i таких

хвилюючо-податливих уст Сузанни.

Макс прибiльшено зiтха?, переклада? ногу на ногу й схиля? голову на

плече з виглядом людини, яка дожида?ться потягу.

Раптом звiдкись ледве чутно просочу?ться до гомону голосiв трошки

гунявий, металiчний i нiжний звук. За ним другий, смiливiший, виразнiший,

хвилястий. Першi ноти бiска?! Гомiн майже зразу затиха?, поспiшно дзвяка?

посуд, по залi проходить шелест шовку, i з-за дерев, кущiв, лапатого

листя, з синiх iприсмеркiв закуткiв з'являються рiзнофарбнi плями облич,

як химернi живi квiтки.

Мадонна з синiми очима лiниво, неохоче пiдводиться й байдуже поправля?

на клубах легенький рожевий пояс, який не зовсiм точно викону? сво?

призначення. Знизнувши одним плечем, вона зiтха? й повiльно, дивлячись

собi пiд ноги, взутi в легенькi рожевi черевички, дрiбними кроками

виходить у круг i ста? перед мармуром.

Макс iз ворожим, гидливим усмiхом слiдку? за нею. Яка вона здаеться тут

незграбна, важка, м'ясиста в порiвняннi з iим незаймане дiвочим,

зворушливо чистим тiлом каменя. (Хоча збудована Мадонна досить гарно, це

треба признати, i окремо взяте тiло?? може претендувати на вистанцi на

першу премiю).

Мелодiя бiскаi все густiше, виразншiе заповню? залу. Зда?ться, вона

виходить не з одного мiсця, а з усiх бокiв, зi стiн, зi стелi, з кожно?

щiлини. Гунявий звук, як голос дiвчини, якiй затулено носа, веде перед,

тамтам обережно час од часу робить два удари й замовка?, неначе легенько

пiдпиха? у спину дiв чину.

Мадонна з синiми очима сто?ть лицем до стату?, все нижче й нижче

похиляючи перед нею ясно жовту голову. Потiм ста? на одне колiно й витягу?

врiвнi з похиленою головою рожевi молодi руки Тамгам голосно, вiадно б'?

два рази. I зараз же дзвенить мiдь, вихром здiймаються скрипки, гунява

дiвчина розкрива? уста, випускаючи вiльнi, металiчнi, нiжнi звуки.

Мадонна схоплю?ться з колiн, пiдкида? руки i, легко, гордо несучи груди

вперед, iде назустрiч коханому.

1 з перших же крокiв??, та, власне, з перших рухiв, усерединi в Макса

щось легесенько клаца?, наче тихенько розчинилися замкненi досi дверi до

якогось передiлу душi. I ста? легко, затишно, цiкаво хвилююче. Та сама

бiская, яка сво?ю розхристаною похiтливiстю, сво?м гунявим, сифiлiтичним

цинiзмом виклика? раз у раз почування зв'язаностi, нiяковостi й полового

роздратування, тепер легко, нiжно проходить усередину, вроста?, злива?ться

з усiм Максом. Вона вже перестала бути бiска?ю, модерним танцем салонiв i

кабаре. Це чудесна, зворушлива поема, що розповiда? про вiчне в людинi.

Нiчого нового не каже Мадонна, все те саме: зустрiч: захват, страх, потяг,

вiддавання. Але все, що вона каже,? таке необхiдне, таке одверте,

природне й таке невинно чисте, як це може бути тiльки в тварин i в

великому творi мистецтва. I вже вона не зда?ться важкою в порiвняннi з

"Красою", навпаки, зда?ться, що вони обидвi мають щось надзвичайно спiльне

й рiдне мiж собою. Одна сестра, кремово-бiла, непорушне застигла в русi

екстазу, а друга, рожева, дихаюча, переказу??? мовчазну жагучу мову.

Макс увесь витягу?ться наперед i не зводить поширених очей з рожевого

ритмiчного тiла. Ах, так! Ах, мила, голубко, так! Ну, ще, ради бога, ще!

Ото, от так! I це так.

Кожний?? рух, поворот, вигин тiла, кожна лiнiя наче розв'язу? вузлик

за вузликом у душi, розвя!зу? легко, дивно, нiжно, викликаючи щоразу

внутрiшнiй крик полегкостi, увiльнення й ритмiчно?, все ширшо? та ширшо?

радостi.

Тамтам рiзко, часто б'?, труситься, скажено шарпа?ться i, знесилено

затримуючи темп, блаженно затиха?. Рожеве тiло в солодкiй, вдячнiй знемозi

схиля?ться перед тимiямом i ляга?.

Макс, як пiдкинений, схоплю?ться, пiдбiга? до Мадонни, що почала

пiдводитись, i бурно, вдячно, сяючи очима, простяга??й руку.

- Я страшенно вам дякую! Я перший раз сьогоднi зрозумiв, як ображають

автора бiска?, танцюючи?? не так, як ви Я дуже дякую!

Мадонна з сильно, глибоко дихаючими грудьми, сидячи на килимi, звiвши

на нього великi, благальнi очi, пода? йому свою руку й засоромлено

посмiха?ться. I видно, що?й пiд його поглядом страшенно соромно й солодко

вiд сво?? наготи, яку вона носила iак легко й просю, як одежу.

Макс, не помiчаючи цього, сильно струшу? теплу, трохи вогку руку,

поверга?ться п iде знову до лопуха, йому нiяково, але загонисто весело.

Рiзнофарбнi обличчя посмiхаються, ворушаться, спiшать до Мадонни,

проводжаючи ного насмiшкува тим поглядом Сузанна з чудним блиском в очах

сто?ть бiля лопуха.

- Ну, що? Непристойно? Га?

О нi, цього вiн не може бiльше сказати. Про цей танець цього нiхто не

смi? сказати. Хто вона?

Сузанна пильно, насмiшкувато й чудно водить поглядом по лицi Макса. Де

дiлась умисна розвезенiсть, нахабнувата недбалiсть, виклик, примруженi

очi? Очi промiняться, блискають, у плечах енергiя, рiшучiсть. Ех, давайте

тепер йому ворогiв! Ах, Максе, ах, експансивний, запальний, мiнливий,

бурний хлопчиську! Узять би тебе отут при всiх за твою дику, прекрасну

голову й боляче боляче укусить у проклятi губи!

- Хто вона? Гм. Цiкаво? Зачепила? Вона... Рiта Менцель

Рiта Менцель?! Так це вона Рiта Менцель?! Нова балетна знаменитiсть?

Ах, он вона яка!

Макс озира?ться, але нова знаменитiсть уже оточена старими

знаменитостями, i бiльше не видно синiх благаючих очей Мадонни i спiвучого

рожевого тiла, яке стало таким рiдним. Шкода Але все одно, спасибi?й, -

тепер вiн може говорити з Сузанною як с л i д, не так, як iзбирався, а

так, як танцювала та, - просто, чисто, одверто й по-людськи.

Вiн поверта?ться до Сузанни. Коли вона не дуже занята, вiн прохав би в

не? декiлька хвилин для розмови. Тiльки декiлька хвилин. I десь у iншому

мiсцi, не серед цього натовпу.

Сузанна мовчки, не перестаючи чудно посмiхатись, рушiче бере його пiд

лiкоть i веде з залу. В зеленому салонi вона на хвилинку зупиня?ться,

дума? i, посмiхнувшись, веде праворуч до низеньких дверей. Макс слухняно

йде за нею, весь час почуваючи?? голу, налягаючу на його лiкоть руку i

ждучи моменту, щоб увiльнитись од не?.

- Ну, прошу.

Але в кiмнатi зовсiм темно. I вмить уся вона, як величезний лiхтар без

ламп, засвiчу?ться жовтогарячим свiтлом. Зда?ться, з усiх куткiв зiйшло

палюче лiтн? сонце i, невидне для ока, залило всю кiмнату пекучим вогнем.

Угорi пiд круглою стелею воно - як лiтнього ранку, внизу - як перед

вечором.

Макс швидко, вражено дивиться на Сузанну.

Вона з невинним, лукавим i насмiшкуватим виглядом пово дить рукою до

широко?, низько?, укладено? масою подушок канапи й уклоня?ться.

- Будь ласка. Я вибрала найбiльш вiдповiдне мiсце для нашо?

пресерйозно? справи. Правда?

Це - "каплиця Афродiти". Посерединi сто?ть лицем до канапи?? фiгура,

роботи омне?ста Лiнде, -.похiтливо гарний соковитий образ. На стiнах

висять найкращi речi старого й нового еротизму. В кутках стоять старовиннi

вази в формi фалусiв i скульптури, яких прилюдно не можна було виставити.

I те, що все це твори щирого мистецтва, що вся каплиця заповнена ними й

погляд неодмiнно мусить натикатись на них, що свiтить лiтн?, пекуче сонце,

- все це зразу обхоплю? душним, непо-кiйним, п'яним духом.

- Будь ласка. Прошу.

I Сузанна знову поводить голою рукою до канапи Бiльш нiяких меблiв у

каплицi нема?.

Макс, заклавши лiву руку в кишеню, лiнивим i недбалим кроком пiдходить

до канапи й сiда? на не?. Спинки нема?, через те вiн пiдмощу? пiд спину

декiлька подушок i спира?ться на них. Добре, вiн може й тут балакати так,

як вiн хоче, а не вона. Властиво, i балакати нема чого. Треба тiльки

по-дружньому, просто, щиро подати?й руку, подякувати за все добре й

попрощатись. Так вiн i хотiв зробити. Так вона й повинна була зрозумiти з

усього його вигляду (а коли треба, вона чудесно все зрозумi?!). Але вона

не схотiла зрозумiти. Добре. Вона озбро?лась каплицею Афродiти Чудесно.

Вiн може й тут прийняти бiй.

Сузанна не сiда? поруч iз Максом. Вона спира?ться спиною об п'?дестал

Афродiти, нiби шукаючи в не? оборони й пiдтримки. Мармурова богиня,

знеможено вiдкинувши торс назад, з сласно-блаженним усмiхом дивиться згори

на Макса. I груди??, живiт i стегна, зда?ться, дихають солодкою втомою. I

пiд нею розiп'яла на п'?десталi матово-бiлi руки, вузькi на кiнцях i

широкi та повнi бiля плiч,?? приклонниця. У срiбно-бронзовiй блискучiй

лусцi, як морська царiвна, вона злегка похиту?ться всiм тiлом, неначе

всерединi ще танцюючи бiскаю. I гола, туга, блискуча пiд гарячим свiтлом

нога то блиска? бiло молочною смугою, то хова?ться пiд лускою. А очi

телицi вогко, свiжо й iронiчно ласкаво не перестають посмiхатись.

I раптом Максовi невiдомо з чого пригаду?ться, що в цiй каплицi вiн

уперше поцiлував Сузанну. Там, бiля то? групи лесбiйок. I, вириваючись з

обiймiв, Сузанна боляче вкусила його за шию. Сьогоднi?й не доведеться

кусатись. I взагалi, не доведеться бiльше нi кусатись, нi...

- Ну, так от, Сузанно, справа моя дуже коротка.

Макс зупиня?ться, силкуючись подивитись на не? якомога простiше,

сердечнiше та спокiйнiше, i, замiсть того, байдуже й недбало примружу?

очi.

- Нам треба рiшуче й остаточно попрощатись i розiйтись, Сузанно.

Сузанна, не перестаючи погойдуватись, так само вогко, насмiшкувато й

мовчки дивиться на нього. А зi стiн, зi скульптур, з усiх бокiв одверто,

настирливо, неначе в змовi з нею, лiзуть в очi йому оголенi, знеможенi,

оскаженiлi, раюючi, спочиваючi тiла.

I те, що вона, Сузанна, сто?ть i дивиться на них, дивиться при ньому,

це особливо здiйма? душним, нестерпним хвилюванням.

Макс заплющу? очi. Власне, йому б треба пiдвестись, потиснути?й руку й

пiти собi геть, - все сказано. Але тiло млосно, важко лежшь, i нема сил

рухнути його. Вiд мовчання Сузанни серце почина? глухо, холодно й важко

стукатись об груди.

- Я жду вiдповiдi.. - одкинувши голову назад, iз заплющеними очима

хрипко каже вiн, сам почуваючи сором од сво?х дурних, нещирих i зраджуючих

його слiв i в той же час напружено ждучи, що робитиме вона.

Сузанна помалу, повiльно пiдходить до нього, заходить збоку i, раптом

нахилившись, коротким клюючим поцiлунком швидко торка?ться його уст. I

зараз же, вiдхилившись, одсува?ться й прилипа? до стiни, знов

погойдуючись.

Макс розплющу? очi й помалу поверта? до не? голову. Згори вниз дивиться

мовчазне, смiхотливе, порожевiле лице пiд каскою волосся, а в розрiзi

сукнi ритмiчно, нестерпно-бiло руха?ться сильна, струнка нога.

Макс раптом пiдводиться, ста? на ноги i, зiтхнувши, простяга? до

Сузанни руку.

- Ну що ж. Коли iншо? вiдповiдi нема, треба задовольнятись i такою.

Прощай, Сузанно. Вибач менi, коли чим був тобi непри?мний, i дякую за все

добре вiд тебе.

Сузанна помалу бере його руку в обидвi сво? й почина? нiжно гладити??.

Макс пробу? потиснути одну з них i визволити свою, але вони не пускають.

Вони тихенько, але настiйно притягують?? до себе ближче, цi двi голi,

нестерпно-бiлi руки, зовсiм близько, так що треба ступити один крок, щоб

не перехiлитись усiм тiлом.

- Ти... милий Чу?ш ти?

Макс посмiхасiься.?й треба вже йти, гостi будуть ображенi. I з й йому

треба.

- Ти... милий. I дурний. I любий. I прекрасний. Чого ж ти хочеш бiльше?

Ну?

- Ми так багато говорили вже про це, Сузанно, що краще не псувати собi

нудьгою вiд цих балачок останнього нашого побачення. Я знаю, чого ти

хочеш, ти зна?ш, чого я хочу. Нi ти, нi я не можемо того зробити, що хоче

другий. Це - не наша вина. Такi ми?. Так нас зробило життя. Нема ради.

Треба, значить, iз тим помиритись.

Хвилювання принишкло. Стало сумно й тихо вiд сво?х слiв, i вперше

виника? справжн? переконання, що це - кiнець. I те саме серце, що

тiльки-но душно й трудно стукалось об груди, самотньо й тоскно

стиска?ться. Сузанна швидко випуска? його руку, пiдходить до канапи й

сiда?, щiльно закривши розрiзи сукнi. Рукою поводить бiля себе поруч.

- Сядь.

Макс помалу крутить головою. Не треба бiльше балачок, не треба зайвих,

непотрiбних дискусiй. Вiн хоче пiти вiд не? от iз цим враженням?? теплих

плiч, вогких очей, з враженням прекрасно?, бажано?, хвилюючо? женщини, а

не... не переконано? капiталiстки.

- Сядь, я тебе прошу!

Макс iзнизу? плечима й сiда? з краю канапи, незручно повернувшись до


Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 23 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.072 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>