Специфіка занять з рідної мови в різновікових групах

Великої майстерності вимагає від вихователя проведення занять у різновікових групах, які можуть об'єднувати дітей двох, трьох і навіть чотирьох вікових категорій. При цьому діти кожної вікової підгрупи мають ефективно вправлятися з роз­витку мовлення і мислення, якісно засвоювати програмні зав­дання. Зміст, кількість і тривалість занять також повинні відпо­відати вимогам програми і віковим особливостям, рівневі роз­витку дітей кожної вікової підгрупи. Тому вихователь визначає програмні завдання занять для кожної підгрупи окремо. На­приклад, проводячи дидактичну гру «Чарівна торбинка», він пропонує молодшим дітям витягти предмет і назвати його, дітям середньої групи - розпізнати предмет на дотик, а старшим - описати предмет у формі загадки.

Спільно з дітьми різновікових груп можна проводити деякі дидактичні ігри з розвитку мовлення та ознайомлення з довкіллям, розгляд картин, спостереження у природі, інсценівки, драматизації, повторення знайомих віршів, перегляд діафільмів, вистав лялькового театру. Не можна спільно проводити складні заняття, які вимагають від дітей зосередженої уваги: читання і переказ оповідань, казок, вивчення напам'ять віршів, бесіди, розповіді дітей, словесні дидактичні ігри, навчання елементів грамоти, написання листів.

Освітньо-виховні завдання з розвитку мовлення та ознай­омлення з довкіллям здійснюється у формі занять трьох видів:

¾ з усіма дітьми з одного розділу програми, але з різними завданнями для вікових підгруп (усі розглядають картинку);

¾ з усіма дітьми з різних розділів програми для підгруп (одна підгрупа малює, друга займається рідною мовою):

¾ з кожною віковою групою окремо.

Наукові дослідження (В. Аванесова, В. Гербова, А. Давидчук) і педагогічний досвід засвідчують позитивні моменти й труднощі в роботі в разі використання кожного з означених за­нять.

На думку авторів, найраціональнішою є така організація навчання, коли заняття проводиться одночасно з усіма дітьми з одного розділу програми, але з диференціюванням навчальних завдань для кожної вікової підгрупи. Тема заняття для всіх підгруп спільна. Наприклад, у процесі заняття на тему «Звуко­ва культура мовлення» визначаються такі програмні завдання: для дітей п'ятого року життя — виховувати вміння правильно й чітко вимовляти звуки з, ж, розрізняти на слух слова з цими звуками, правильно вимовляти їх; для дітей шостого року - ви­ховувати вміння розрізняти на слух звуки з, ж, визначати місце звука ж у словах; для дітей сьомого року життя — закріплювати перелічені вище вміння, вправляти у доборі слів зі звуком з.

Вихователь у цьому разі має враховувати, що тривалість за­нять для дітей різного віку - різна. Досягають цього послідов­ним початком занять. Так, молодших вихованців або запрошу­ють на заняття пізніше, або раніше закінчують його. Проте така організація навчання виправдовує себе тільки тоді, коли у групі об'єднані діти суміжного віку. Якщо в групі є діти контрастно­го віку (молодший — старший), молодші дуже часто погано сприймають завдання, які особисто до них не звернені, а якщо й сприймають, то не завжди правильно розуміють і запам'ято­вують мимохідь або замінюють їх власними завданнями. Особ­ливо це стосується малознайомого матеріалу. Тому за фронталь­них форм організації педагогічного процесу в різновіковій групі ділові взаємини встановлюються у педагога лише з частиною дітей (найбільш активних і самостійних). Решта або виконує завдання на основі сліпого наслідування товариша, або замінює його своїм. Звичайно, при цьому малята частково засвоюють матеріал, але процес розвитку їхніх здібностей, творчості, ак­тивності значно уповільнюється. Тому вихователь має вміти організовувати роботу з підгрупою дітей. Організоване навчан­ня кожної вікової підгрупи окремо розширює можливості вра­хування індивідуально-вікових особливостей вихованців унас­лідок зменшення кількості дітей, що навчаються одночасно (10-15 дітей), і скорочення діапазону індивідуальних відмінно­стей. Працюючи з підгрупою, педагог може більше часу при­ділити розв'язанню нових, перспективних для цього віку зав­дань. Діти у невеликій підгрупі краще засвоюють матеріал, ними легше керувати. Це дає можливість значно збільшити змістову насиченість занять, скоротити їх тривалість і викона­ти програму за меншої кількості занять на рік. Способи органі­зації дітей при цьому можуть бути різними.

Розглянемо один із варіантів організації навчання дітей кон­трастного віку. Доки вихователь займається з молодшими дітьми, старші граються і готуються до занять під наглядом помічника вихователя. Потім педагог працює зі старшими, а молодші гра­ються і допомагають помічнику вихователя готувати матеріал до наступного заняття. Педагог знову займається з малятами, зали­шаючи старших під наглядом помічника. Коли малята збирають­ся на прогулянку під наглядом помічника, вихователь проводить друге заняття зі старшою підгрупою. Після заняття педагог ви­ходить з молодшими дітьми на прогулянку, а старші під нагля­дом помічника вихователя починають одягатися.

Оскільки результативність навчання в умовах невеликої підгрупи є значно вищою, ніж під час роботи з усією групою, тривалість таких занять можна зменшити порівняно з фронталь­ними. Однак добре налагодити роботу з підгрупами можна лише за умови активної участі помічника вихователя в педагогічно­му процесі та чіткого розподілу обов'язків між вихователем і його помічником.

Заняття в різновікових групах потребує чіткого розподілу мису для роботи з кожною підгрупою, правильного планування навантаження (щоб діти були задіяними і не цікавилися, чим займається суміжна підгрупа), організації самостійної діяль­ності дітей на кожному етапі. Завдання для самостійної роботи: класифікація предметів, явищ, подій; складання оповідання за картинкою; пригадування чи складання загадки про явище, подію, предмет, зображені на картинці, тощо. Оскільки молодші діти часто граються у тому самому приміщенні, де проводять заняття зі старшими, дуже важливо навчити їх гратися само­стійно і тихо; не звертатися до вихователя, поки працюють старші. Треба забезпечити дітей ігровим матеріалом, а до за­няття обговорити, в які ігри, як і де вони гратимуться. Педагог має частіше хвалити дітей за хорошу поведінку, а в старших — виховувати почуття подяки молодшим за їхні старання.

Готуючись до заняття, вихователь має продумати, як роз­містити дітей за столами, поставленими в три ряди, на стільцях, розставлених півколом чи якось інакше, тощо. Важливо, щоб одну вікову підгрупу було відокремлено від інших. Це полег­шує диференційований підхід до дітей різного віку та індиві­дуальну роботу в підгрупі. Матеріал засвоюється значно кра­ще, якщо дітей залучають у міжвікове спілкування як індиві­дуального, так і групового процесу взаємонавчання.

Групове взаємонавчання може відбуватися також у процесі вільного спілкування дітей під ненав'язливим керівництвом педагога. Спочатку старшим дають нові знання з настановою на те, що вони мають передати їх малятам. Наприклад, ознайом­люючи дітей п'ятирічного віку з працею будівельника, вихова­тель готує їх до екскурсії на будівництво і проводить поперед­ню бесіду. Розмовляє він з усією групою і говорить про те, що старші під час екскурсії дізнаються, хто і як будує дім, а потім обов'язково мають розповісти про все молодшим товаришам.

Така настанова підвищує інтерес обох підгруп до теми. Після екскурсії старші із задоволенням діляться враженнями з малятами, а ті, в свою чергу, з цікавістю про все розпитують. При цьому молодші діти знайомляться з працею дорослих, а старші закріплюють й узагальнюють свої знання.

Чинником, що підтримує інтерес дітей до заняття, є співро­бітництво молодших і старших дошкільників. Наприклад: ви­хователь вправляє дітей у виразному читанні віршів. При цьо­му старші дошкільники знають текст повністю, а молодші — один стовпчик. Педагог викликає читати вірш старшого, а той запрошує малюка: «Давай читати разом...» або «Чи не погодиш­ся ти читати вірш разом?» тощо. Або молодші діти замальову­ють готові контури овочів і потім пропонують старшим відгада­ти їх назву за описом.

У різновікових групах за великої різниці в мовленнєвому розвитку дітей особливо важливою є систематична робота, спря­мована на формування вмінь вслухатися в мовлення довко­лишніх. Оцінюючи виконання завдання, відповіді дітей, треба зважати на характер відповіді, її мовленнєве оформлення. Слід відзначати не лише правильні відповіді, а й вдало використа­ний мовленнєвий зворот, порівняння, протиставлення, правильну побудову складнопідрядних речень.

Дата добавления: 2015-11-04