Сутність кредитування за факторингом

Головна функція факторингу — зняття ризику неплатежів покупця. Укладання договору факторингу означає, що банк придбав право в продавця товарів або послуг на стягнення суми дебіторської заборгованості покупця. При цьому протягом двох–трьох днів банк переказує продавцеві від 70 до 90 % суми боргу. По суті, банк купує борг клієнта під пред’явлені документи на відвантаження товару. Після того, як від покупця надійшли гроші, банк перераховує клієнтові суму, що залишилася, за мінусом винагороди за факторингову послугу.

Компанія, що надає послуги з факторингу, стягує комісійні в розмірі 3 % і надає позичку корпорації в розмірі до 75 % суми дебіторської заборгованості, яку вона викуповує за 1 % на місяць. Обсяг продажу в кредит становить 400 000 дол. За договором факторингу компанія може заощадити 6500 дол. за місяць на вартості кредиту і від продажу безнадійних боргів у розмірі 2 % обсягу продажу в кредит. Банк також запропонував свої послуги. Він може надати позичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості за ставкою 2 % на місяць плюс 4 % нарахувань, пов’язаних з роботою стосовно дебіторської заборгованості (одержання інформації про фірму-боржника, відшкодування можливого ризику та ін.). Період інкасації грошового виторгу за продаж у кредит становить 30 днів. Корпорація має намір взяти максимально можливу позичку. Фінансові менеджери повинні вирішити питання, що вигідніше — продати дебіторську заборгованість чи одержати кредит у банку.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за факторингом.

За дебіторську заборгованість, що купується (0,03 · 400 000)	12 000
Комісійні за позичку (0,01 · 0,75 · 400 000)
Усього, витрати	15 000 дол.

2. Визначимо вартість банківської позички.

Процентні платежі (0,02 · 0,75 · 400000)
Нарахування, пов’язані з роботою стосовно дебіторської заборгованості (0,04 · 0,75 · 400 000)	12 000
Додаткові витрати (втрачена вигода) через невикористання факторингу:
витрати, пов’язані з кредитуванням
безнадійні борги (0,02 · 400 000) (за умови факторингу ці борги були б продані)
Усього, витрати	32 500 дол.

Наведені розрахунки показують, що банківська позичка обій-
деться в два рази дорожче, ніж факторинг, тому фінансові менеджери вибирають факторинг.

Вибір рішень про метод кредитування

Під час випуску комерційних паперів компанії проводять гнучку політику, так само як і у випадку застосування інших видів фінансування. Залежно від обставин перевага віддається одержанню банківської позички або емісії комерційних паперів. Розглянемо ситуацію, пов’язану з вибором методу кредитування.

Ситуація

Компанії потрібно в листопаді мати у своєму розпорядженні 300 000 дол. Можливі варіанти одержання потрібної суми такі. Перший: відкриття в банку кредитної лінії на суму 300 000 дол. терміном на один рік. Комісійні становлять 0,5 %, процент за користування позичкою — 12 %. Другий варіант: емісія 10-про­центних комерційних паперів терміном на два місяці. Сума в 300 000 дол. потрібна тільки на листопад, тому надлишкова сума може бути інвестована у 8-процентні ринкові цінні папери в грудні місяці. Комісійні за угодою з ринковими цінними паперами становлять 0,3 %. Фінансові менеджери вивчають, яка угода вигідніша для компанії — банківська чи емісійна.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за кредитною лінією

Комісійні за невикористаний період (0,005 · 300 000 · 11/12)
Процент за один місяць (0,12 · 300 000 · 1/12)
Усього, витрати	4375 дол.

2. Визначимо витрати, пов’язані з емісією комерційних паперів.

	Нарахування процентів (0,10 · 300 000 · 2/12)
	Комісійні витрати (0,003 · 300 000)
Мінус	Прибуток, зароблений на вкладенні надлишкових коштів у ринкові цінні папери в грудні (0,08 · 300 000 · 1/12)	(2000)
	Усього, витрати	3900 дол.

Отже, варіант із випуском комерційних паперів є найкращим.

Дата добавления: 2015-11-04