Раціонування капітальних вкладень

Поняття раціонування капітальних вкладень відповідає положенню про обмеженість фінансових фондів, що перебувають у розпорядженні корпорації. Необхідність раціонування, або лімітування, виникає в тих випадках, коли необхідна сума фінансових фондів обмежена на даний період часу з об’єктивних чи суб’єктивних причин, менеджери корпорації прийняли рішення не робити нових емісій цінних паперів.

Припустимо, що менеджери компанії прийняли рішення про обмеження в даному році інвестиційних проектів. Установлено суму інвестицій у 5 млн дол., хоча прийнята раніше сума становила 8 млн. Це рішення було обумовлено побоюваннями як швидкого зростання виробництва (тобто непевністю в конкурентній позиції), так і небажанням використовувати зовнішні джерела фінансування. Корпорація раніше прий­няла сім інвестиційних проектів з позитивними показниками чистої приведеної вартості на загальну суму 8 млн дол. Зав­дання полягає в тому, щоб знайти найбільш прийнятні проекти для фінансування в даному році. Із цією метою здійснюється ранжирування проектів за показником чистої приведеної вартості (табл. 9.18).

Ранжирування інвестиційних проектів

Проект	Інвестиції за проектом	Усього інвестицій	Чиста приведена вартість
	2 000 000		400 000
	2 000 000		380 000
	1 000 000	5 000 000	150 000
			930 000
	1 000 000		100 000
	700 000		30 000
	600 000		20 000
	350 000		10 000
	350 000	8 000 000

На підставі ранжирування можуть бути ухвалені тільки перші три проекти, що принесуть компанії нові грошові потоки на суму 930 тис. дол. Решта п’ять інвестиційних проектів на суму 3 млн дол., незважаючи на позитивні значення чистої приведеної вартості, відхиляються на підставі політики раціонування капітальних вкладень.

Ситуація 2

Корпорація прийняла рішення про раціонування капітальних вкладень. Фінансові менеджери вирішили ранжирувати сім проек­тів за двома показниками: чиста приведена вартість і внутрішній коефіцієнт прибутковості — і на підставі отриманих результатів вибрати найбільш прийнятні. У поточному році корпорація може про­фінансувати проекти на суму 115 000 дол., тоді як усі сім проектів потребують 215 000 дол. (табл. 9.19).

Ранжирування інвестиційних проектів

Проект	Капітальні вкладення, дол.	Чиста приведена вартість, NPV	Внутрішній коефіцієнт прибутковості, IRR
	10 000	3000 (3)	0,24 (1)
	30 000		0,18 (3)
	40 000	10 000 (2)	0,22 (2)
	60 000	15 000 (1)	0,16
	25 000		0,17
	20 000		0,16
	30 000		0,18 (3)

Як показано в табл. 9.19, на підставі ранжирування за NPV слід прийняти четвертий, третій і перший проекти, що приносять NPV відповідно 15 000, 10 000 і 3000 дол.

У результаті ранжирування за показником IRR на перше місце виходить проект 1 зі ставкою прибутковості 24 %, на друге — третій зі ставкою прибутковості 22 %, на третє місце — другий і сьомий проекти, що можуть принести 18 % прибутковості. Перед фінансовими аналітиками постає питання: на підставі якого з двох методів варто прийняти рішення?

Розглянемо застосування IRR. Якщо ми вибираємо проекти 1, 2, 3 і 7, то загальна сума, необхідна для вкладення, становитиме 110 000 дол. за рівня прибутковості не менше 18 %. За обраними проектами чиста приведена вартість становитиме 25 500 дол. Менеджери компанії заінтересовані в зростанні добробуту своїх акціо­нерів, тому для них більш важливою проблемою є зростання чистої приведеної вартості, тобто зростання грошових потоків, ніж досягнення високої норми прибутку. Отже, вони будуть ранжирувати проекти за показником NPV. У цьому разі за тієї самої суми інвестицій у 110 000 дол. приріст грошових потоків становитиме 28 000 дол. З економічного погляду ранжирування перешкоджає досягненню максимальної прибутковості, тому що основна мета корпорації — забезпечення зростання чистої приведе­ної вартості.

Дата добавления: 2015-11-04