Структура господарства ФНР

Серед найрозвиненіших країн Німеччина виокремлюється своєю “надіндустріалізованістю”: частка промисловості тут найбільша. У структурі валового національного продукту ФРН головні галузі економіки мають такі позиції (%):

· промисловість 29,6;

· сільське господарство 0,9;

· сфера послуг 69,5;

Основою промисловості Німеччини тривалий час була важка індустрія. У 1955 р. її частка в усьому промисловому виробництві становила понад 73%. Поступово, під впливом науково-технічного прогресу структура промисловості почала трансформуватися.

Нині Німеччина відзначається у світовій економіці як один з провідних виробників продук­ції важкого машинобудування, найбільший експортер металообробної техніки, хімічної про­дукції.

Найконкурентнішими галузями промисловості Німеччини є: автомобілебудуван­ня, літакобудування, виробництво локомотивів і вагонів, верстатобудування, виготовлення приладів, електротехнічна промисловість, точна механіка й оптика, хімічна й фармацевти­чна промисловість, чорна металургія. Гірнича промисловість посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі були важливим чинником розвитку промисловості й сільського господарства.

Найбільша кількість зайня­тих у промисловості припадає на сектор загального машинобудування й верстатобуду­вання, далі йде автомобілебудування, хімічна промисловість, харчова й електротехнічна галузі. Широко відомі традиційні галузі країни – пивоваріння й виноробство. У ФРН виробляється 4 тис. сортів пива, кожний німець пересічно споживає 150 л. пива на рік.

Промисловість Німеччини відзначається високим рівнем концентрації виробництва. Великі підприємства, що становлять тільки 2% від загальної чисельності, обіймають 30% усіх зайнятих у промисловості і дають половину виробництва продукції. В обробній промислово­сті 100 найбільших фірм зосереджують 60% загального обороту й понад 50% загальної кількості зайнятих. Найбільшими й найвідомішими корпораціями є: виробники ав­томобілів “Фольксваген”, “БМВ” і “Даймлер-Крайслер”; хімічні концерни “Гехст”, “Байєр” і “БАСФ”; вугільний концерн “Рурколе АГ”; електроконцерни “Сіменс”, група “Бош”.

Серед 220 найбільших промислових корпорацій світу 17 – німецькі; за цим по­казником ФРН посідає четверте місце після США, Японії та Франції. Німецькі корпора­ції успішно просуваються на світові ринки, скуповуючи акції зарубіжних компаній. Так, завдяки злиттю німецької автомобільної корпорації „Даймлер-Бенц” і американської „Крайслер” утворилося ТНК „Даймлер-Крайслер”. „Фольксваген” зумів прорватися на світовий ринок вантажівок, скупивши пакет акцій шведської фірми „Сканія”.

Сільське господарство забезпечує потреби країни в продовольстві на 80%, а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла – на 100%. У сільському господарстві, як і в промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо в 1950 р. налічувалося 1,6 млн. фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Нині один фермер «годує» понад 100 осіб, що є високим показником продуктивності праці.

Основою сільського господарства є тваринництво. Воно дає чотири п’ятих усі­єї продукції сільського господарства. Середній надій від одної корови – понад 4786 л на рік. За розвитком свинарства ФРН посідає перше місце в ЄС.

Сільськогосподарське виробництво Німеччини має вищу собівартість продукції, ніж в інших країнах ЄС, особливо у Франції, Нідерландах, Данії. Тому великого значен­ня надається захисту аграрного сектору від зовнішньої конкуренції. Держава здійснює активну політику, надаючи податкові пільги фермерам, установлюючи підвищені тари­фи на імпорт сільгосппродукції з-за меж ЄС, а також регулюючи ціни в інтересах фер­мерів. Аграрна реформа ЄС, рішення про яку було прийнято в 1992 p., головним заходом підтримки сільського господарства визначає надання прямих субсидій.

Незважаючи на успіх сільського господарства, Німеччина залишається найбіль­шим у світі імпортером продукції сільського господарства.

Основними галузями сфери послуг ФРН є торгівля, транспорт, банківські й фі­нансові послуги, а також державне управління. На торгівлю припадає приблизно 10% ство­реної брутто-вартості, на її підприємствах працює 4 млн. осіб.

Німеччина має розвинену банківську систему. Емісійним банком є Німецький федеративний банк. Федеральний банк очолює Рада центральних банків ЄС. Серед приватних банків найпотужнішими є «Дойче Банк», «Дрезднер Банк» і «Коммерцбанк». Усього в Німеччині функціонує 330 кредитних банків, 704 ощадних кас, 2778 кредитних товариств, 33 іпотечних банків та ін.

Особливістю економіки ФРН є наявність невеликої кількості фінансових груп (приблизно 10). Це пояснюється величезною концентрацією банківського ка­піталу в руках трьох названих вище гроссбанків: “Дойче Банку”, “Дрезднер Банку” й “Комерцбанку”.

Високими темпами зростають операції з цінними паперами на фондових біржах. У Німеччині вісім бірж: Берлін, Бремен, Штутгард, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер і Мюнхен. Найбільшою є біржа у Франкфурті; за значенням вона посідає четверте місце у світі, після Нью-Йорку, Токіо й Лондона.

Німецька марка, яка тривалий час була другою після долара США резервною валютою у світовій економіці, від 2002 р. замінюється на спільну валюту Європейського Союзу – євро. У 1999 р. була введена фіксована ставка марки до євро у відношенні 1,96 марки за 1 євро.

Дата добавления: 2015-11-03