Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Філософська герменевтика, як методологія гуманітарного пізнання.

Діалектика як філософська методологія: її місце в історії філософії. | Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння. | Відкрите суспільство, демократія і тоталітаризм в трактуванні К. Поппера. | Професійна філософія в Україні (XVI - XVII ст.): неоплатонізм та арістотелізм. | Міфологічний світогляд та його риси. Функції міфології. Міфотворчість у XX ст. | Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки. | Поняття суспільного розвитку та його критерії. Характерні риси екологічної парадигми та її відмінність від класичної (детерміністичної). | Соціальні спільності людей та співвідношення їх інтересів в суспільному розвитку. Нація в структурі суспільства. Проблема націоналізму | Онтологія як галузь філософського знання. Буття та його структура. | Культура і цивілізація. Філософські підходи до аналізу культури. |


Читайте также:
  1. Діалектика як філософська методологія: її місце в історії філософії.
  2. Застосування соціально-інженерного та гуманітарного підходу в управлінні суспільством
  3. Методологія педагогічного дослідження
  4. Наука як методологія управління
  5. Поняття методології та методів наукового пізнання.
  6. Поняття методу, стилю та методології наукового пізнання. Методологія класичної науки та її кумулятивна модель..
  7. Соціально-філософська проблематика в Україні XIX - початку XX ст.

 

Гуманітарне пізнання і знання, яке В. Дільтей означив як “науки про дух”, безпосередньо пов’язане з текстами. Виокремлення гуманітарних наук із філософії, що відбувалося в ХІХ ст., актуалізувало проблеми розуміння та інтерпретації тестів, знакових систем і символів, які презентують тексти. Філософську рефлексію гуманітарного пізнання та знання започаткувала традиційна герменевтика.

 

Мова, за Гайдеґґером, – основа всіх висловлювань та тлумачень і єдиний спосіб встановлення смислів буття. Сутність буття – це його смисл, який належить “розшифрувати”, витлумачити. Мистецтво такого тлумачення має назву “герменевтика”.

Термін походить від імені Гермеса, який у давньогрецькій міфології був посланцем богів. Його місія полягала у тому, щоб донести веління богів до людей у зрозумілій формі. Гермеса вважають винахідником мови і письма.

Витоки герменевтики сягають VI ст. до н. е. й пов’язані з пошуками прийомів розкриття “прихованого” смислу, який нібито містять твори Гомера. Християнство дало новий поштовх для розробки методів інтерпретації, поставивши проблеми перекладу Біблії грецькою мовою. У середні віки склалося розуміння герменевтики як сукупності певних правил, що дозволяють популярно пояснити біблійні тексти. Подальший розвиток герменевтики як методу тлумачення текстів пов’язаний з іменем теоретика протестантизму XVI ст. Флаціуса Ілірійського. Флаціус вводить у герменевтику її основні принципи: принцип герменевтичного кола, принцип контекстуальної інтерпретації та принцип врахування мети та замислу автора текстів.

Вчення про мистецтво розуміння та тлумачення текстів виникло у ХVII-ХVIII ст. Саме тоді постали спеціальні герменевтики як мистецтво розуміння релігійних текстів (М. Лютер), юридичних (Ф. Савіньї) та літературних (В. Гумбольдт).

Ф. Шлейєрмахер (1768 – 1834) (засновник), робота “Перший начерк герменевтики”, перетворює герменевтику в теорію та мистецтво розуміння текстів і мови взагалі. Він трактує герменевтику передовсім як мистецтво розуміння, а не тлумачення, виділяє умову розуміння – тотожність і відмінність між духовним світом двох співрозмовників, автором твору та читачем, також характеризує середовище розуміння, яким є мова.

Розглядаючи розуміння як універсальний феномен людського життя, він виокремлює в ньому три сходинки: механічне (неусвідомлене) розуміння; розуміння як тлумачення, що здійснюється на основі узагальненого досвіду в певних сферах знання; досконале розуміння, яке базується на знанні спеціальних правил та вміння їх точно застосовувати.

В. Дільтей (1833 – 1911), який ставить питання про розуміння “життя” як цілісного духовного переживання, як духовно-чуттєвого осягнення “чужого світу”. Стосовно явищ культури минулих епох такий метод розуміння, що розглядає їх як моменти цілісного духовно-душевного життя конкретної доби.

Гайдеґґер: розуміти феномен можливо лише за умови, коли вже маєш уявлення про нього (принцип герменевтичного кола). “Буття і час” питання: як з’ясовується смисл буття. Мова – це єдиний спосіб проникнути в його сутність.

Ґадамер (учень Гайдеґґера). Предметом філософської герменевтики, на його думку, є вся сукупність людського знання про світ та буття в ньому. Головне питання філософії – яким чином можливе розуміння світу, який нас оточує, як у цьому розумінні втілюється істина буття?

Мова апріорі визначає межі і спосіб розуміння нами нашого власного світу. Істина буття, саморозкривається за допомогою не лише мови, а й гри. Через “гру” інтерпретатор, прийнявши умови та правила і в такий спосіб увійшовши в неї, ніби в ній розчиняється, втрачає власну позицію. Тільки через гру інтерпретатор спроможний виявити як сутність мистецького твору, так і сутність “життєвого світу” та свою власну сутність.

Герменевтичне осягнення істини буття виключає будь-які наукові методи та підходи. Художнє сприйняття не відображає, а переживає дійсність, тому саме мистецтво є формою філософської істини.

 


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 237 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття світогляду. Історичні типи світогляду. Філософія як теоретична форма світогляду.| Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)