Читайте также:
|
Діалектика – розділ філософії, що досліджує категорії розвитку (необоротної, спрямованої, закономірної зміни об’єктів).
Поняття "діалектика", декілька визначень: 1) в античній філософії поняття "діалектика" означало мистецтво суперечки, суб'єктивне вміння вести полеміку — вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів; 2) діалектика – це теорія розвитку "абсолютної ідеї", "абсолютного духу" (у Гегеля); 3) діалектика – це теорія розвитку не лише "абсолютної ідеї", "абсолютного духу", а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо; 4) діалектика — це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання; (Марксизм) 5) діалектика — це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.
Сократ: діалектика, як метод, завдяки якому і через який можна було б збагнути, що таке людина та в чому полягає смисл її буття. Діалектика Сократа за формою: поділяється на іронію і маєвтику, і за змістом – на індукцію та визначення. Тобто в ній неначе закладено два первні: негативний і позитивний, чи точніше – деструктивне й конструктивне.
Еріуґена: “Властивість діалектики, – пише він, – полягає в тому, щоб природу всіх речей, які тільки можуть бути осягнені, ділити, поєднувати, вказувати властиве місце кожної речі”.
Гегель («Феноменологія духу»): формальна логіка є наукою про форми скінченного, розсудкового, людського мислення, то діалектична логіка є наукою про форми нескінченного мислення розуму як мислення стосовно Бога. Геґель розглядає суперечність як корінь будь-якого руху, як джерело саморозвитку речей. Осягаючи Абсолютну Ідею, філософія разом з тим осягає загальні закономірності, які керують людським мисленням, тобто метод мислення і пізнання. “Наука логіки” і є наука про метод. Цим методом є діалектика. Загальні закони буття, які фіксують логічні категорії і виявні у мисленні як закони пізнання істини, є не що інше, як закони діалектики.
Діалектичний матеріаліз м, як і філософський матеріалізм у цілому, базується на фундаментальному твердженні про первинність матерії щодо духу, яке не може бути перевірене досвідом, а тому він є гіпотетичний (тобто предмет віри). Матеріалістична діалектика як "учення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства та мислення" тотожна теорії пізнання та логіці, оскільки закони мислення й закони об'єктивного світу збігаються за своїм змістом. Категорії матеріалістичної діалектики воднораз мають онтологічний зміст і виконують гносеологічні функції як сходинки пізнання світу. Вихідним принципом діалектичного способу мислення є пізнання істини через осягнення єдності протилежних визначень предмета. Основними законами діалектики є перехід кількісних змін у якісні (показує, що всякий розвиток здійснюється як процес поступового нагромадження кількісних змін, які на певному етапі неминуче приводять до змін якісних), єдність і боротьба протилежностей (розкриває джерело руху і розвитку,саморуху, об’єктивної дійсності. Показує, що таким джерелом є внутрішня суперечність предметів і явищ), заперечення заперечення (розкриває загальну тенденцію розвитку, його напрям, розкриває зв’язок між попередніми і наступними ступенями розвитку, між новим і старим).
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 146 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Предмет філософії та його історична еволюція. Класичний та некласичний період. | | | Суспільний прогрес. Формаційний, цивілізаційний, технократичний та інформаційний підходи до його розуміння. |