Читайте также:
|
Міфологічний світогляд – система образного знання про світ, що виражене сукупністю міфів. Міф – оповідь про життя та вчинки істот або героїв, пов’язаних з вищими силами й наділених надприродними здібностями та властивостями. Образи міфу несуть у собі закодовану модель сприйняття світу та поведінки.
Цей світ існує для людини як справжня дійсність, як єдиний світ мислення і речей. Поділ світу на духовний і тілесний для мислення міфологічного невластивий. Для творення міфу не потрібно якихось значних інтелектуальних зусиль. Його реальність постає із чуттєво-емоційного напруження й існує в символічній формі як реальність життєтворної чуттєвості. Міф є байдужим до логічної суперечності і критичності мислення.
Через специфічні дії у формі ритуалу переживається єдність “людина – світ”. Це переживання в архаїчному суспільстві має значення сенсу, мети життя.
У ритуалі виразно проглядається містика й магічне ставлення до світу. Містика – це відчуття світу вищих сил, прагнення в нього ввійти та спосіб життя, що намагається його відтворити. Магія – це дія або сукупність дій, що базуються на залученні вищих сил для впливу на вчинки, поведінку людей у реальному світі. Магічні предмети наділяються у міфологічному світогляді значеннями, які виражають певні зразки сприйняття світу й набувають функції символів та вартостей культури. Під символами розуміють форму передачі духовного змісту за допомогою образу, знаку, фігури, предмета.
Вода є образом первісного хаосу, з якого твориться світ. Особливою магічною силою міфологічна свідомість наділяє вогонь.
Система світовпорядкування в міфологічному світогляді виражена фігурою світового дерева.
Отже, існування людини міфологічного світогляду сповнене значень, які мають покров магічної таємничості. До таємниць належить і започаткування роду чи племені. Тотемізмом – люди вважають засновником роду чи племені тварину.
Синкретизм – нерозривна єдність думки та дії, вони не розділені, як у сучасної людини, котра, зазвичай, подумає, а потім зробить. В мисленні сучасної людини домінує логічне мислення, то в людини міфологічного світогляду – асоціативне мислення та мислення за аналогіями.
У ХХ ст. спостерігаємо явище свідомої художньої міфотворчості, пов’язаної з іменами Д. Джойса, Ф. Кафки, Т. Манна, Х. М. Борхеса, Ж. Ануя, Ж. Кокто, Т. Уайдлера, Г. Г. Маркеса, М. Булгакова, А. Платонова, М. Куліша та інших.
Особливої уваги заслуговує соціально-гуманітарна міфотворчість, яка знайшла втілення в соціологічних і політичних концепціях: “науковий комунізм”, расизм, нацизм, антисемітизм, шовінізм тощо.
Спільні риси (традиційних і політичних міфів):
- не лише пояснюють те, що існує, але і створюють образ нової реальності, якою ще належить втілитися насправді.
- основним об'єктом міфологізації в обох випадках є минуле даного соціуму, яке зберігає свою актуальність для сьогодення.
- є дієвою силою, яка організовує поведінку індивіда і людських мас, реалізуються в суспільних ритуалах і укріплюють соціальні зв'язки. Виконують функції психологічної компенсації.
Відмінності:
- об'єктом традиц. міфологізації є боги, культурні герої або предки, в міфах ХХ ст - реальні люди і події справжнього і недавнього минулого.
- політичні міфи не успадковуються з глибини століть, але створюються певними людьми або групами людей. Наукоподібність.
- на відміну від міфів архаїчних, політ. Міфи поширюються не усним або рукописним шляхом, а головним чином через засоби масової інформації.
Можна намітити 4 групи сучасних міфів.
1. політичного і суспільного життя.
2. Міфи, пов'язані з етнічною і релігійною самоідентифікацією.
3. Міфи, пов'язані з позарклігійними віруваннями (НЛО, екстрасенсів).
4. Міфи масової культури (міф про Америку).
Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 157 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Професійна філософія в Україні (XVI - XVII ст.): неоплатонізм та арістотелізм. | | | Філософська парадигма марксизму: основні ідеї, концепти та їх соціально-політичні наслідки. |