Розробка Б.Хмельницьким основних принципів державної ідеї ( перша половина 1649 р).

Українська державна ідея починає формуватися в період грудня 1648- травня1649 року. Важливе значення для самоусвідомлення гетьманом мети боротьби зростання його авторитету серед українців мали зустріч і бесіди з єрусалимським патріархом Паїсієм. Де відбулося посвячення Хмельницького на гетьманство, узаконюючи тим самим владу Богдана, як надану Богом. Він же надав релігійну легітимність повстанню. Патріарх титулував його князем Русі і порівнював з римським імператором Констянтином який проголосив держану релігію християнством. Патріарх титулував його князем Русі.. Провівши у люто­му 1649 р. переговори з українським володарем булави, польські комісари зауважили зміну його поведінки й самооцінки. Українська державна ідея являла собою створення Української незалежної держави, як спадкоємниці Київської Русі і передбачала поновлення ідеї українського монархізму. Під впливом його титанічної волі відбувається докорінна зміна засадничих принципів політично­го життя Війська Запорозького. Насамперед запо­чатковується еволюція влади виборного і детермі­нованого «колективною волею» козацької спільно­ти гетьмана в освячену Богом владу володаря, волі якого тепер мала підлягати «колективна воля» Війська Запорозького. Б. Хмельницький домігся швидкого та неухильного виконання своїх розпоряджень полковниками і сотниками. Створена держава передбачалася буди аж до Вісли,захоплюючи межі колишнього Галицько – Волинського князівства. В основному охопити простір між Балтикою і Чорним морем. Не лише козаки, а й поспільство розглядали свою Батьківщину незалежною від Речі Посполитою.

27. Лоївська битва 31 липня 1649р. та її значення Украй загрозлива для гетьмана ситуація складалася й на півдні Білорусії, де після здобутих перемог литовське військо було готове наступати на Україну. Тому посланий сюди полковник С. Кричевський, маючи під своєю орудою близько 15 тис. козаків, діяв рішуче. 23 липня неподалік Мозиря він почав переправляти через Прип'ять свої полки. Довідавшись про наступ українців, Я. Радзивілл вирішив зупинити його в районі Лоєва, в околицях якого і став табором 23 липня. Спочатку він мав намір переправити через Дніпро частину свого війська (на цей час у його розпорядженні перебувало 16 тис. вояків) та вдарити на козаків із тилу, але, довідавшись 25 липня, що Кричевський прямує до Річиці, відмовився від цієї думки. Тим часом козацький полковник 29 липня зайняв містечко Хелмеч і, вдавши, що рухається одним шляхом, пішов іншим та, обминувши литовський обоз, зупинився у двох милях від нього в лісі з боку Брагина. 30 липня він оглянув литовські позиції та прийняв рішення атакувати їх, хоча інші старшини вмовляли його не робити цього.

Йому поталанило непомітно для супротивника дістатися до його табору та зайняти стратегічно вигідне місце для розташування своїх сил. Полковник вирішив будь-що виконати наказ Хмельницького — не допустити прориву литовців на терени козацької України та їхнього виходу в тил українського війська. Таким чином, доля воєнної кампанії 1649 р. значною мірою мала визначитися під Лоєвим. Уранці 31 липня козацькі полки почали наступ на позиції війська Радзивілла. Той негайно вивів у поле кінноту, й незабаром біля переправи через Лоївку спалахнула битва. Праве крило атакуючих спершу відступило, але під лісом козаки спішилися й сильним вогнем відкинули литовську кавалерію, а ліве крило, перейшовши в контрнаступ, почало заходити їй у тил, щоб відрізати від табору. Здавалося, ще одне зусилля — й неприятель кинеться навтікача, однак у цей критичний для нього час на полі бою цілком випадково з'явилися підрозділи жовнірів, що поверталися з роз'їздів. Вони несподівано атакували з тилу українську кінноту й таким чином урятували Радзивілла від поразки. Потрапивши під удар із двох боків, козаки не витримали та відійшли до лісу. Кри- чевський віддав наказ будувати укріплений табір й очікувати там на підхід полковника С. Пободайла. Однак, зазнавши поразки, останній не зміг надати допомоги. Литовський гетьман кинув проти Кричевського основні сили своєї армії, й спалахнула запекла січа. Українці відчайдушно боронилися. Після кількагодинного невдалого штурму, коли вже впала темрява, Радзивілл дав відбій. А вночі обложені непоміченими вислизнули з оточення. В цій битві загинуло близько 7 тис. українського війська.

Дата добавления: 2015-10-24