Особлива частина

1. Система Особливої частини кримінального права та Кримінального Кодексу України.

Кримінальне право складається із двох органічно пов’язаних між собою частин – Загальної та Особливої. У ЗЧ зібрані принципові відправні положення: підстава крим. відповід., поняття злочину, мета та система покарань, підстави і порядок їх призначення, умови звільнення від крим. відповід. та покарання. В ОЧ формулюються ознаки окремих злочинів із вказівкою на види покарань і межі, в яких вони можуть призначатися.

Норми ЗЧ І ОЧ крим. права як певні підсистеми ККУ перебувають у тісній і нерозривній єдності. Єдність ЗЧ і ОЧ КК забезпечує внутрішню узгодженість інститутів та норм Кодексу і, в кінцевому результаті, ефективність їх застосування.

ОЧ КК – це система норм, що встановлюють, які саме конкретні сусп. небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили. Тільки діяння, передбачене відповідною статтею ОЧ КК, може вважатися злочином. Діяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування крим. закону за аналогією цілком виключається. Суд зобов’язаний керуватися тільки прямими вказівками того закону, який передбачає відповід. за цей злочин.

Значення ОЧ полягає в тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації сусп. небезпечних діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання законності та прав людини. Крім того, в ОЧ законодавство диференціює крим. відповід. за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості, тобто характеру і ступеня сусп. небезпеки. Загально превентивна функція норм ОЧ також полягає у тому, щоб під загрозою покарання примусити нестійких членів суспільства утриматися від вчинення злочинів і, тим самим, сприяти їх попередженню.

ОЧ КК побудована за родовими об’єктами злочинів. Родовий об’єкт – це певна групи сусп. відносин, що відрізняються за своєю однорідністю (єдністю). Цій групі сусп. відносин відповідає і певна група однорідних злочинів, які посягають на ці відносини. Найменування відповідних розділів прямо вказують на цей об’єкт (злочин проти основ національної безпеки У., злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту…).

Всі норми ОЧ за своїм змістом можна поділити на три групи: заборонні, роз’яснювальні та заохочувальні. Заборонні (більшість) норми, що забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливого виду державного примусу – крим. покарання. Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції та санкції. Роз’яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. У КК також міститься багато заохочувальних норм, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від крим. відповід. з урахуванням її посткримінальної поведінки. Заохочувальні норми мають важливе значення для попередження і припинення відповідних злочинів, стимулювання посткримінальної поведінки, що свідчить про втрату особою сусп. небезпеки.

2. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.

Злочин проти основ нац. безпеки У. є найбільш небезпечними посяганнями на сусп. відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Родовим об’єктом злочинів є сусп. відносини з охорони основ нац. безпеки У: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканості, обороноздатності.

Родовим об’єктом злочинів є сусп. відносини з охорони основ нац. безпеки У.: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканості, обороноздатності, тобто сусп. відносини, що забезпечують саме існування У. як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.

З об’єктивної сторони злочини проти основ нац. безпеки У. здійснюються шляхом активної поведінки – дії, вони вважаються закінченими з моменту здійснення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам нац. Безпеки У.

Висока небезпеки цих злочинів виражається і в їх суб’єктивних ознаках: всі вони здійснюються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам нац. безпеки У.

Злочини проти основ нац. безпеки У. – це передбачені крим. законом умисні сусп. небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканість У. до їх числа відносяться дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканість У.; державну зраду; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсію; шпигунство.

3.Юридичний склад злочину: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ус. 109)

(По цьому питанню та в подальшому, коли вказується назва статті ККУ необхідно проаналізувати юридичний склад злочину)

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади. Об’єкт злочину – усп.. Відносини, що забезпечують внутрішню безпеку У., захист конституційного ладу і державної влади в країні. Конституційний лад – це устрій держави і суспільства, а також їх інститутів відповідно до конституційно – правових норм. Нормальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних інтересів. Об’єктивна сторона виражається в 4 формах: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; змова про вчинення таких дій; публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади; розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. Злочини вважаються закінченими у разі здійснення будь – якої дії з метою зміни чи повалення конституційного ладу чи захоплення державної влади. Суб’єктивна сторона – прямий умисел з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або з метою захоплення державної влади. Суб’єкт злочину – будь – яка особа, що досягла 16р. кваліфікуючими ознаками діянь є: 1) вчинення їх особою, що є представником влади, тобто особою, яка перебуває на службі в органах державної влади та наділена владними повноваженнями; 2) вчинення цих самих дій повторно, тобто хоча б у другий раз, незалежно від того, чи була особа засуджена за перший злочин; 3) вчинення їх організованою групою, тобто трьома або більше особами, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для вчинення публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або на захоплення державної влади, або для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій; 4) здійснення їх з використанням засобів масової інформації.

Дата добавления: 2015-10-02