Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194).

Без­посереднім об'єктом цього злочину виступають відносини власнос­ті з приналежності матеріальних благ (при знищенні майна) і вико­ристання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додатковим об'єктом злочину виступає життя і здоров'я людини. Предмет злочину — майно, що належить державним, колектив­ним організаціям, а також індивідуальне чи приватне майно. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинно мати товарну, мінову вартість. При цьому воно повинне бути для особи, яка вчиняє цей злочин,чужим — тобто належати на праві власності іншій особі і на це майно винний не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або по­шкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Суспільно небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину виражаються в шкоді у великих розмірах.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умис­ною формою вини — прямий або непрямий умисел. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, а за ч. 2 ст. 194 — особа, яка досягла 14р.

Частина 2 ст. 194 передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмі­рах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 194 — штраф до 50 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або позбавлення волі на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 194 — позбавлення волі на строк від 3 до 15 років.

Погроза знищення майна (ст. 195). Об'єкт злочину — відно­сини власності. Додатковий об'єкт — особиста безпека.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у погрозі знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпеч­ним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Цей злочин з усіченим складом і вважається закінченим з моменту здійснення погрози, за наявності реальних підстав побоюва­тися її здійснення. Якщо після погрози майно знищене, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом.

Мотиви і мета погрози можуть бути різними — помста, нена­висть, нездорова конкуренція тощо. Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 195 — штраф до 50 НМДГ або виправні роботи на строк до 1р., або арешт на строк до 6 місяців.

Необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) утворить злочин, якщо воно спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей.

Об'єкт, предмет і об'єктивна сторона злочину такі самі, як і в злочині, передбаченому ст. 194.

Суб'єктивна сторона — необережність (злочинна самовпевне­ність або злочинна недбалість).

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 196 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197). Предметом цього злочину виступає чуже майно, яке передане власником іншій особі, наприклад, сторожу, водію, кур'єру на збері­гання чи під охорону і яка несе перед власником на договірних ос­новах обов'язок із забезпечення збереження цього майна.

Об'єктивна сторона злочину виражається в порушенні винним обов'язків із забезпечення збереження майна, тобто у невиконанні або неналежному виконанні особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов'язків. Об'єктивна сторона злочину відсутня, якщо у особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок сти­хійного лиха — землетрусу, розливу ріки, раптового приступу хво­роби, серцевого нападу тощо). Для наявності об'єктивної сторони необхідне настання, внаслі­док порушення особою обов'язків щодо охорони майна, тяжких на­слідків, які мають перебувати в причинному зв'язку з цим порушен­ням. Суб'єктивна сторона злочину — стосовно порушення обов'яз­ків щодо охорони майна — будь-яка форма вини (як умисел, так і необережність), щодо тяжких наслідків — тільки необережність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є службовою. Для службової особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість за ст. 367.

Покарання за злочин: за ст. 197 — штраф до 50 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на той самий строк.

49. Придбання або збут майна, за відомо здобутого злочинним шляхом (ст. 198)

Безпосереднім об'єктом злочину виступають відносини влас­ності в області виникнення, зміни і припинення права власності на майно. Суспільна небезпека злочину, який розглядається, полягає в дезорганізації порядку придбання і відчуження майна, внаслідок чо­го до товарного обігу надходить і легалізується майно, здобуте зло­чинним шляхом.

Предмет злочину — майно, здобуте злочинним шляхом. Це — товари (промислові, побутові товари, продукти харчування), речі, гроші, цінні папери (векселя, акції), які мають являти собою матеріальну цінність і володіти товарною, міновою вартістю. Таке майно має здобуватися злочинним шляхом, тобто бути «результатом» вчи­неного суспільно небезпечного діяння, що визнається злочином. Виключення складають предмети, поводження з якими (при­дбання, зберігання, збут) утворить самостійний склад злочину — зброя, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263), радіоактивні матеріали, легкозаймисті та їдкі речовини (ст. 267), наркотичні засо­би, психотропні речовини або їх аналоги, прекурсори (статті 307, 309, 311) тощо. Стаття 198 в цих випадках не підлягає застосуванню.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у заздалегідь не обіцяному придбанні, збуті чи зберіганні майна, завідомо здобу­того злочинним шляхом.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що придбає, зберігає чи збуває майно, здобуте злочин­ним шляхом і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати конкретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обста­новка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Досить, щоб він ус­відомлював, що майно здобуте за допомогою вчинення іншою осо­бою суспільно небезпечного діяння, що визнається злочином в ре­зультаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабежу тощо.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Дії, вчинені службовою осо­бою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364.

Покарання за злочин: за ст. 198 — арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3р., або позбавлен­ня волі на той самий строк.

50. Загальна характеристика злочинів у сфері господарської діяльності.

Спільний родовий об'єкт злочинів у сфері господарської діяльності є суспільні відносини, що складаються з приводу виробництва, розпо­ділу, обміну та споживання товарів, робіт і послуг.

Безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають конкретні суспільні відносини, що складаються у певній сфері господарської діяльності. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюєть­ся крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції, є суспільні відносини, що забез­печують випуск доброякісної продукції, а додатковим можуть висту­пати життя та здоров'я споживача.

З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господар­ської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво, протидія законній господарській діяльності, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, контрабанда тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо).

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді, коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується виключно умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної таємниці настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів.

Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб'єкт деяких злочинів — спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб'єкта господарської діяль­ності та інші).

З'ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак до­зволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяль­ності. Це умисне діяння (дія або бездіяльність) у сфері господар­ської діяльності, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживан­ня товарів, робіт і послуг.

Залежно від безпосереднього об'єкта посягання, злочини, які вчи­няються у сфері господарської діяльності, можуть бути таких видів: 1)Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної
систем У.; 2)Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та
іншої діяльності господарюючих суб'єктів; 3)Злочини у сфері банкрутства; 4) Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів; 5) Злочини у сфері обслуговування споживачів; 6) Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна.

51. Злочини, що пов’язані з підробкою або збутом документів, цінних паперів (ст. 199,200)

Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пе­ресилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут під­роблених грошей, державних цінних паперів чи білетів дер­жавної лотереї (ст. 199). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері кредитно-грошової системи України, а також інших країн у разі підробки їх валюти. Предмет цього злочину становлять: підроблені національна валюта України у вигляді банкнот або металевої монети; іноземна ва­люта; державні цінні папери; білети державної лотереї.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні і в Україну з метою збуту, а також збуті зазначених предметів.

Для кваліфікації дій особи за ст. 199 необхідно встановити, що підроблені гроші, державні цінні папери чи білети державної лотереї мають значну зовнішню схожість зі справжніми за формою, розмі­ром, кольором і основними реквізитами. У разі грубого підроблення, що легко виявляється, і обманного способу збуту діяння кваліфікується як шахрайство. Злочин вважається закінченим з моменту виготовлення хоча б одного фальшивого примірника для подальшого збуту незалежно від того, чи вдалося вчинити збут підроблених предметів.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєдна­ний з метою збуту вказаних вище предметів.

Відсутність такої мети виключає кримінальну відповідальність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 199 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у велико му розмірі. Великий розмір, відповідно до примітки до ст. 199, маємісце, якщо сума підробки у 200 і більше разів перевищує НМДГ.

Частина 3 ст. 199 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені організованою групою чи в особливо великому розмірі. Особли­во великий розмір, відповідно до примітки до ст. 199, має місце, як­що сума підробки у 400 і більше разів перевищує НМДГ.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 199 — позбавлення волі на строк від 3 до 7р.; за ч. 2 ст. 199 — позбавлення волі на строк від 5 до 10р.; за ч. З ст. 199 — позбавлення волі на строк від 8 до 12р. з конфіскацією майна.

Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських ра­хунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері діяль­ності кредитно-фінансових органів з випуску в обіг і використання документів на переказ.

Предмет злочину складають: підроблені документи на переказ; платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків. Документи на переказ, платіжні картки чи інші документи, що виступають предметом злочину, який розглядається, не є цінними паперами.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися в підроб­ленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збу­ту вказаних предметів, а також у використанні підроблених доку­ментів на переказ або платіжних карток, чи збуті цих предметів.

Придбання, зберігання, перевезення, пересилання, використан­ня, збут підроблених документів на переказ або платіжних карток є закінченим злочином з моменту вчинення цих дій.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, що поєдна­ний з метою збуту. Мета збуту передбачає, крім мети передати ін­шій особі відшкодувально або безвідплатно підроблені документи на переказ або платіжні картки, також і мету використати ці докумен­ти у фінансових відносинах. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 200 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 200 — штраф від 500 до 1000 НМДГ або позбав­лення волі на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 200 — позбавленням волі на строк від 2 до 5р.

Дата добавления: 2015-10-02