|
Читайте также: |
Строки виконання обвинувального вироку: 2р. – у разі засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 5р. – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5р. за тяжкий злочин; 7р. – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 5р. за тяжкий злочин; 10р. – у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Примусовими заходами медичного характеру є: надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила сусп. небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею сусп. небезпечних діянь.
Підставами застосування до особи примусових заходів медичного характеру є: вчинення нею сусп. небезпечного діяння, що містить ознаки злочину; наявні в особи психічного захворювання; визнання судом того, що особа є небезпечною для суспільства.
Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися судом до осіб, які: вчинили в стані неосудності сусп. небезпечні діяння (такі особи не підлягають крим. відповід.); вчинили у стані обмеженої осудності злочини (такі особи підлягають крим. відповід.); вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку (ці особи не підлягають покаранню. До них за призначення суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання можуть підлягати покаранню); вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання.
Суд може застосовувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Слід зазначити, що застосування примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов’язком суду. Вони застосовуються лише до осіб, які є сусп. небезпечними.
Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає в тому, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у зв’язку із вчиненням ними сусп. небезпечного діяння, передбаченого КК. Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини визнається злочинним діянням.
Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за рішенням органів досудового розслідування чи суду за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховується до строку покарання день за день.
Амністія – це правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного крим. закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від крим. відповід. та покарання.
Звільнення від крим. відповід. на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує.
КК встановлює перелік осіб, щодо яких забороняється застосування амністії: особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі; особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин; особи, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.
Закон розрізняє три види амністії: 1 ) повна – це повне звільнення у законі про амністію осіб від крим. відповід. чи від покарання; 2) часткова – це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання; 3) умовна. У виняткових випадках, з метою припинення сусп. небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.
Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.
Судимість не може бути знята законом про амністію.
ВРУ може приймати ЗУ про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило, амністія проголошується з приводу знаменних дат і виступає як прояв гуманізму в державі.
На відміну від амністії акт помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права щодо конкретної особи або групи індивідуально зазначених в Указі ПУ осіб.
Помилування – акт глави держави, за яким певна особа (чи група осіб) повністю або частково звільняється від покарання, або до неї застосовується більш м’яке покарання, або знімається судимість.
Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі не строк не менше 25р.
Право на клопотання про помилування має особа, яка: 1) засуджена судом У. і відбуває покарання в У.; засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в У. без умови про незастосування помилування; засуджена в У. і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в У. рішення про помилування; відбула покарання в У.
Помилування здійснюється ПУ.
Основні види покарань (громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі) – від менш тяжких до більш тяжких. До неповнолітніх також можуть бути застосовані додаткові покарання, але тільки у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Штраф в межах до 500 НМДГ.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці 16-18р. на строк 30-120 годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати 2 годин на день.
Виправні роботи можуть бути призначені у віці 16-18р. за місцем роботи на строк 2-12 місяців. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах 5-10%.
Арешт полягає в утриманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16р., в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.
Позбавлення волі на певний строк – це найбільш суворе покарання в системі покарань, які застосовуються до неповнолітніх. Воно має призначатися тоді, коли, на переконання суду, решта більш м’яких покарань не дозволяє досягти мети крим. покарання. Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18р., не може бути призначене на строк більше 10р., а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - більше 15р. неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.
Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 1) за вчинений повторний злочин невеликої тяжкості – не більше 2р.; 2) за злочин середньої тяжкості – не більше 4р.; 3) за тяжкий злочин – не більше 7р.; 4) особливо тяжкий злочин – не більше 10р.; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15р.
Судимість обмежує права людини лише певний, чітко визначений у законі строк. Громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, не може бути обраний народним депутатом У.; особа, яка має судимість, не може бути суддею.
Судимість – це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до крим. покарання.
Крим. – правове значення судимості: 1) судимість впливає на визнання злочину повторним; 2) судимість за умисний злочин є обов’язковою ознакою визнання рецидивом злочинів вчинення особою нового умисного злочину; 3) повторність злочину та рецидив є обставиною, що обтяжують покарання; 4) за наявності судимості не можливе звільнення особи від крим. відповід. у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зі зміною обстановки, із застосуванням примусових заходів виховного характеру; 5) судимість в деяких крим. – правових нормах ОЧ КК є кваліфікуючою обставиною; 6) передбачає більш суворі умови умовно – дострокового звільнення від відбування покарання, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі, а також за умови заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо особи, яка до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин будь – якої тяжкості, за який вона була засуджена до позбавлення волі.
Судимість – це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до крим. покарання.
КК передбачає два види припинення судимості: погашення; зняття судимості.
Погашення судимості – це автоматичне її припинення за встановлення певних, передбачених законом умов.
Три види строків погашення судимості: 1) судимість погашується закінченим встановленого вироком суду іспитового строку особі за дотримання нею передбачених законом вимог; 2) судимість погашається самими фактом відбуття покарання; судимість погається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання. При цьому судимість погашається за умови, що усувається каранність діяння.
Судимість погашається закінченням встановленого вироком суду іспитового строку осіб за дотримання нею передбачених законом вимог, якщо: особа, засуджена відповідно до ст.75, протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання. 2) жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК, протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не могла бути звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття додаткового покарання.
Судимість погашається самим фактом відбуття покарання: 1) коли особи, які були засуджені ідо позбавлення права обіймати пені посади чи займатися певною діяльністю, відбули це покарання. 2) коли особи відбули покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців або тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні чи дострокове звільнення від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту.
Судимість погашається через певні, чітко визначені законом строки після відбуття покарання, якщо: особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчиняють нового злочину; особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, протягом 2р….; особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, протягом 3р….; особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, протягом 6р….; особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, протягом 8р….
Такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні: засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості або середньої тяжкості, якщо вони протягом 1р. з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом 3р….; засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 5р….
Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного та додаткового покарання.
Судимість – це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до крим. покарання. КК передбачає два види припинення судимості: погашення; зняття судимості.
Погашення судимості – це автоматичне її припинення за встановлення певних, передбачених законом умов.
Зняття судимості можливе: після відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі; якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення; після закінчення не менш як половина строку погашення судимості, зазначеного у ст 89КК. Порядок зняття судимості встановлюється КПК У.
Дострокове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.
Дострокове зняття судимості не застосовується до: 1) військовослужбовців, яким позбавлення волі на строк до 2р. замінено на тримання у дисциплінарному батальйоні на цей же строк; 2) звільнення від відбування покарання з випробуванням: за умови, що вони успішно пройшли випробування і не направляються для відбування призначеного покарання; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7р.; 3) звільнених від покарання: у вигляді позбавлення волі або обмеження волі у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; унаслідок бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці осіб, яких на час розгляду справи у суді не можна вважати сусп. небезпечними; 4) осіб, яким невідбута частина покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі замінена або ж на підставі акта амністії чи помилування на більш м’яке покарання. Це не поширюється на осіб, яким позбавлення волі було замінено на обмеження волі – судимість з них може бути знята достроково; 5) звільнених від відбування покарання: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3р.; за хворобою.
Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановленого законом.
Оскільки судимість є наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то й зняття судимості здійснюється стосовно кожного х них окремо.
Зняття судимості, на відміну від її погашення, відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідною постановою суду. Наслідком зняття судимості, як і її погашення, є припинення всіх її правових наслідків як крим. – правового характеру, так і загальноправових.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Загальна частина 5 страница | | | Особлива частина |