Карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

І. Кримінальна відповідальність за піратство встановлена відповідно до «Женевської конвенції про відкрите море» від 29 квітня 1958 р. і «Міжна­родної конвенції з морського права» від 10 грудня 1982 р.

2. Безпосередній об'єкт цього злочину — безпека міжнародного морепла­вання. Додатковим об'єктом можуть бути відносини власності, а також життя, здоров'я, свобода, права та законні інтереси екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна.

3. Об'єктивну сторону злочину характеризує використання озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення іншого морського чи річкового судна, 2) застосування насильства, 3) пограбування, 4) інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

4. Під морським і річковим судном розуміють будь-яке судно, у тому числі підводне, незалежно від його практичного призначення і використання.

5. Усі піратські дії, альтернативне передбачені ст. 446 КК, вчинюються з використанням судна. Таким піратським судном, відповідно до зазначених вище міжнародних конвенцій, як правило, є приватновласницьке судно. Ви­користання військового корабля та іншого державного судна може кваліфіку­ватись як піратство лише у тих випадках, коли над ними встановлений кон­троль екіпажу, який учинив заколот, або вони були захоплені сторонніми особами та в інших подібних випадках, коли вони фактично незаконно перебували під владою приватних осіб і використовувалися в їх інтересах.

6. Захоплення іншого судна означає самовільне встановлення фактичного панування (влади) над ним з отриманням можливості його використання на власний розсуд.

7. Під насильством розуміють фізичне насильство щодо екіпажу чи паса­жирів іншого судна або погрозу його застосування. Воно може полягати в нанесенні тілесних ушкоджень, побоїв, мордуванні тощо.

8. Пограбування — це протиправне відкрите викрадення чужого майна, яке знаходиться на борту іншого морського чи річкового судна. Таке майно може бути власністю членів екіпажу чи пасажирів цього судна або інших осіб, що не має значення для кваліфікації цього злочину.

9. Інші ворожі дії щодо екіпажу чи пасажирів іншого судна можуть виявлятись у позбавленні або обмеженні волі, захопленні в рабство, нарузі над їх гідністю тощо.

10. Обов'язковою ознакою піратства є місце його вчинення — відкрите море або інше місце поза юрисдикцією будь-якої держави. Учинення таких дій у межах території держави кваліфікується за іншими статтями КК як за­хоплення морського чи річкового судна (ст. 278), бандитизм (ст. 257), розбій (ст. 187), грабіж (ст. 186) тощо.

11. Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазна­чених у ст. 446 КК дій.

12. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом і метою одержання матеріальної винагороди (безпосередньо в резуль­таті пограбування іншого судна чи від інших осіб) або іншої особистої ви­годи (усунення чи послаблення конкурента, підвищення на роботі, службі чи в злочинній ієрархії тощо).

13. Суб'єктом цього злочину може бути член екіпажу чи пасажир піратського судна, який досяг 16-річного віку.

14. У частині 2 ст. 446 КК встановлена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони вчинені повторно (до осудження або до зняття чи погашен­ня судимості за цей злочин), або спричинили загибель людей (хоча б однієї людини) чи інші тяжкі наслідки (наприклад, затоплення судна; завдання тяжких тілесних ушкоджень з кваліфікуючими ознаками, перед­баченими ч. 2 ст. 121 КК, або інших тілесних ушкоджень багатьом по­терпілим; знищення чи пошкодження майна в особливо великих розмірах тощо).

Дата добавления: 2015-10-02