Контрабанда ( ст. 201 )

Контрабанда (ст. 201). Безпосередній об'єкт контрабанди — суспільні відносини, що забезпечують нормальний товарообіг черв і митний кордон і внесення до бюджету мита та зборів. Додатковий безпосередній об'єкт — суспільна безпека — при контрабанді озброєння; а також здоров'я населення — при контрабанді отруй них, сильнодіючих, радіоактивних речовин.

Предмет цього злочину — товари. Під «товарами» розуміється будь-яка переміщувана через митний кордон України продукція, І

тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи, що є об'єктом купівлі-продажу або обмі­ну (п. 11 ст. 15 Митного кодексу України). Склад злочину матиме місце, якщо переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 201 контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість і тисячу і більше разів перевищує НМДГ.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в діях, що по­лягають у переміщенні у великому розмірі через митний кордон Ук­раїни товарів чи інших предметів, вказаних у ч. 1 ст. 201, вчинене поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.. Злочин вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів через митний кордон України. Затримання особи у межах митного кордону України в момент його перетину з предметами контрабанди кваліфікується як замах на цей злочин.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 201 передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше су­димою за контрабанду.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 201 — позбавлення волі на строк від 3 до 7р. з конфіскацією предметів контрабан­ди; за ч. 2 ст. 201— позбавлення волі на строк від 5 до 12р, з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

53.Порушення встановленого порядку заняття підприємницькою чи банківською діяльністю

(ст. 202)

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушенням порядку зайняття господарською ді­яльністю і пов'язаного з нею отримання доходу у великих розмірах. Господарська діяльність — це будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовлен­ням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт Злочин може виражатися у здійсненні господарської діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу — ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлено, що внаслідок порушення порядку зайняття господарською діяльніс­тю отриманий дохід у великих розмірах. Ним визнається у примітці до ст. 202 дохід, сума якого у тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка зобов'язана зареєст­руватися як підприємець або отримати відповідну ліцензію на за­йняття певною діяльністю. Суб'єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

Частина 2 ст. 202 передбачає відповід. за здійснення бан­ківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансо­вих установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Банківська діяльність — це один з видів комерційної підприєм­ницької діяльності, яка регулюється Законом України «Про банки і банківську діяльність»¹, іншими законодавчими актами України, а також нормативно-правовими актами Національного банку України. Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини, які регулюють діяльність комерційних банків та інших кредитних орга­нізацій, осіб, які здійснюють банківські операції, професійну діяль­ність на ринку цінних паперів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується вчиненням ді­яння і пов'язаного з ним отриманням доходу у великих розмірах. Злочин може виражатися у здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цін­них паперів без реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачене законодавством, або з порушенням умов ліцензування.

Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлений факт отримання внаслідок незаконної банківської діяльності доходу у великих розмірах (див. примітку до ст. 202).

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єктом злочину може бути особа, яка фактично є засновником комерційного банку або іншої кредитної організації або управляє ді­яльністю таких організацій, а також особа, яка зобов'язана зареєст­руватися як підприємець і отримати відповідну ліцензію на здійснення банківських операцій або професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 202 — штраф від 100 до 250 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 202 — штраф від 200 до 500 НМДГ або обмеження волі на строк до 3р.

54 Фіктивне підприємництво (ст. 205)

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у створенні або придбанні суб'єктів під­приємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття неза­конної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є забо­рона.

Створення або придбання фіктивної організації, що не є суб'єк­том підприємницької діяльності (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205.

Злочин вважається закінченим з моменту створення або при­дбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) неза­лежно від того, чи досяг винний поставленої мети.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що по­єднаний із спеціальною метою — прикриття незаконної або забороненої підприємницької діяльності.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 205 встановлена відповідальність за ті самі дії, і якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у 200 і більше разів перевищує НМДГ, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у 1000 і більше разів перевищує НМДГ.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 205 — штраф від 300 до 500 НМДГ або обмеження волі на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 205 — позбавлення волі на строк від 3 до 5р.

55. Протидія законній господарській діяльності (ст. 206)

Об'єктивна сторона цього злочину виражається у проти­правній вимозі припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, вико­нання (невиконання) якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господар­ською діяльністю, поєднаній з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодженні чи знищенні їхнього майна за відсутності ознак вимагання. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, поєднаної із зазначеною у законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Якщо особа вчиняє дії, зазначені в ст. 206, з метою отримання майна від підприємця, права на його майно, або домагається здійснення дій майнового характеру, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 206 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погро­зою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна.

Частина 3 ст. 206 передбачає відповідальність за протидію за­конній господарській діяльності, вчинену організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднану з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або те» ку, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки. До інших тяжких наслідків можна віднести самогубство потерпі­лого, заподіяння великої матеріальної шкоди декільком особам.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 206 — виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 206 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. З ст. 206 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

56. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207)

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відноси­ни у сфері валютного регулювання та валютного контролю.

Предмет злочину — виручка в іноземній валюті, отримана від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або товари та інші ма­теріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Об'єктивна сторона злочину виражається в ухиленні від по­вернення з-за кордону у передбачені законом строки вищеназваного предмета злочину або в його приховуванні будь-яким способом.

Злочин вважається закінченим з моменту неповернення виручки в іноземній валюті або інших матеріальних цінностей, одержаних від цієї виручки, у відповідний строк. Не вимагається, щоб мало міс­це приховання валютної виручки, досить самого факту неповернен­ня виручки з-за кордону по закінченню встановленого строку.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єкт спеціальний — це службова особа підприємства, уста­нови чи організації незалежно від форми власності, або особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи, на яких покладено забезпечення повернення з-за кордону валютної виручки або інших матеріальних цінностей.

У частині 2 ст. 207 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у ве­ликих розмірах. У частині 3 ст. 207 встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені в особливо великих розмірах, тобто якщо ця виручка, това­ри або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів переви­щують НМДГ.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 207 — штраф від 600 до 1000 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 207 — обмеження волі на строк від 3 до 5р. або позбавлення волі на строк до 3р.; за ч. З ст. 207 — позбавлення волі на строк від 3 до 7р.

57. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

(ст. 208)

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відноси­ни у сфері валютного регулювання та валютного контролю.

Предмет злочину — валютні рахунки, що незаконно відкрива­ються чи використовуються за межами України (це рахунки фізич­них, юридичних осіб чи осіб, які займаються підприємницькою ді­яльністю без створення юридичної особи).

Об'єктивна сторона злочину може виразитися у незаконному відкритті за межами України валютних рахунків або в незаконному використанні за межами України валютних рахунків.

Незаконне відкриття резидентами України рахунків в іноземній валюті за межами України має місце, якщо воно здійснюється без отримання відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є міс­це його вчинення — територія іншої держави. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт спеціальний — це три групи осіб: громадянин України, який постійно проживає на її території; службова особа підприєм­ства, установи чи організації (юридичних осіб), незалежно від фор­ми власності, які діють на території України, або інша особа, яка вчиняє дії, передбачені ст. 208, за дорученням такої службової особи; особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

У частині 2 ст. 208 встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 208 — штраф від 500 до 1000 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на строк від 2 до 4р., з конфіскацією валютних цінностей, що знахо­дяться на вищезазначених рахунках; за ч. 2 ст. 208 — позбавлен­ням волі на строк від 3 до 5р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р. та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на вищезазначених рахунках.

58. Легалізація грошових коштів чи майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209)

Ця стаття вклю­чена до Кримінального кодексу відповідно до низки міжнародних угод, до яких приєдналася Україна. Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері підприємницької діяльності.

Предмет злочину — грошові кошти та інше майно, здобуте завідомо злочинним шляхом. Грошові кошти — це готівка та безготів­кові гроші у будь-якій національній валюті, у тому числі в гривнях. До іншого майна відносяться цінні папери, рухомі і нерухомі речі, будови, автотранспорт, сировина, матеріали, товар, земельні ділянки тощо). Грошові кошти та інше майно є предметом легалізації замови, що вони здобуті завідомо злочинним шляхом.

Об'єктивна сторона злочину полягає у легалізації (відмиванні) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Легалізація означає надання грошам, що відмиваються, та майну офіційного характеру, маскування їх злочинного походження. Об'єк­тивна сторона злочину може виражатися у вчиненні фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, у використанні зазначених коштів для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також у створенні організова­них груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з вказаних дій, що створюють його об'єктивну сторону.

Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 209 передбачена відповід. за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 209 — штраф від 500 до 3000 НМДГ або об­меження волі на строк від 3 до 5р., або позбавлення во­лі на строк до 3р., з конфіскацією грошових коштів та іншо­го майна, здобутих завідомо злочинним шляхом; за ч. 2 ст. 209 — позбавлення волі на строк від 5 до 12р. з конфіска­цією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочин­ним шляхом, та з конфіскацією майна.

60. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212).

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування і формування прибуткової частини державного бюджету.

Предметом цього злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що сплачуються як юридичними, так і фізичними особами.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи держав­них цільових фондів коштів у значних розмірах, у великих розмірах або в особливо великих розмірах. Ухилення як ознака об'єктивної сторони цього злочину виражене в бездіяльності. Способи ухилення можуть бути різними, наприклад, внесення до поданих по­даткових декларацій, розрахунків завідомо помилкових відомостей про доходи і видатки, приховання або заниження об'єктів оподатку­вання, просто відмова сплатити податок тощо. Спосіб ухилення від сплати податків на кваліфікацію злочину не впливає. Якщо він утво­рить самостійний злочин (наприклад, фальсифікація документів), кваліфікація настає за сукупністю злочинів.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законодавством НМДГ, під великим розміром — суми, які в 3000 та більше разів перевищують установлений законодавством НМДГ, а під особливо великим розмі­ром — суми, які в 5000 і більше разів перевищують НМДГ.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадходження зазначених сум до бюджету або цільового фонду.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину — службові особи підприємства, установи, ор­ганізації незалежно від форми власності, на які покладені обов'язки щодо ведення і подання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також фізичні особи, якщо вони мають ознаку платника податків, у тому числі ті, які займаються підприємницькою діяльніс­тю без створення юридичної особи.

У частині 2 ст. 212 передбачена відповід. за ті самі діян­ня, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони при­звели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних ці­льових фондів коштів у великих розмірах. Частина 3 ст. 212 передбачає відповід. за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, раніше суди­мою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

Частина 4 ст. 212 встановлює, що від крим. відповід. звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові пла­тежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчас­ною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Покарання за злочин; за ч. 1 ст. 212 — штраф від 300 до 500 НМДГ або позбав­лення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 212 — штраф від 500 до 2000 НМДГ або ви­правні роботи на строк до 2р., або обмеження волі на строк до 5р., з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до 3р.; за ч. З ст. 212 — позбавлення волі на строк від 5 до 10р. з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р. з конфіскацією майна.

61. Фіктивне банкрутство (ст. 218)

Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини в сфері виконання суб'єктами госпо­дарської діяльності своїх фінансових зобов'язань.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: діяння у вигляді неправдивої офіційної заяви про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом; наслідок — велика матеріальна шкода кредиторам або державі; при­чинний зв'язок між діянням та наслідком. Офіційна заява стосовно фіктивного банкрутства робиться відпо­відно до законодавства про банкрутство. Згідно з приміткою до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у 500 і більше разів перевищує НМДГ. Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої ма­теріальної шкоди кредиторам або державі.

Суб'єктивна сторона злочину — умисел, при якому особа усвідомлює неправдивість інформації про фінансову неспроможність суб'єкта господарювання, яка передається нею. Мотив і мета можуть бути різними. Суб'єкт злочину — громадянин-засновник або власник суб'єкта господарської діяльності, службова особа суб'єкта господарської ді­яльності або громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності. Покарання за злочин: за ст. 218 — штраф від 750 до 2000 НМДГ або обмеження волі на строк до 3р.

62. Обман покупців та замовників (ст. 225)

Об'єктивна сторона цього злочину включає три ознаки: 1) діяння — обман покуп­ців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг; 2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225, перевищує три неоподатковувані мінімуми І доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком. Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190). Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матеріальної шкоди покупцеві або замовникові. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує товари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господа­рювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її [ організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична осо­ба — суб'єкт підприємницької діяльності.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємниць­кої діяльності, а також в інших випадках, коли він вчиняється при реалізації товару або наданні послуг не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання, кваліфікується як шахрайство (ст. 190).

У частині 2 ст. 225 встановлена відповідальність особи, раніше судимої за обман покупців чи замовників.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 225 — штраф до 50 НМДГ або громадські робо­ти на строк від 100 до 200 годин, або виправні роботи на строк до 2р., з позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 225 — штраф від 100 до 500 НМДГ або обмеження волі на строк до 3р., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.

63. Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227)

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відно­сини, що забезпечують випуск доброякісної продукції. Додатковим безпосереднім об'єктом є життя і здоров'я споживача.

Предметом злочину виступають недоброякісна або некомплект­на продукція чи товари.

Об'єктивна сторона злочину виражається у випуску на товар­ний ринок або іншій реалізації споживачам недоброякісної або не­комплектної продукції та товарів, вчинених у великих розмірах, тоб­то в таких, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочин вважається закінченим з моменту випуску на товарний ринок або іншої реалізації недоброякісної або некомплектної продук­ції у зазначеному розмірі.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину — особа, відповідальна за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію продукції споживачу.

Покарання за злочин: за ст. 227 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посаді чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

64. Незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231)

Безпосередній об'єкт злочину — сфера охорони комер­ційної таємниці.

Предмет злочину — комерційна таємниця. Це відомості, пов'я­зані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фі­нансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною та­ємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоду його інтересам. Водночас законом визначене коло органів, які мають до­ступ до комерційної таємниці. Це суди, господарський суд, органи прокуратури, слідства, служби безпеки, податкова служба, аудиторські організації тощо.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, спрямо­ваних на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, або у незаконному використанні таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності.

Закон встановлює відповідальність за будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, будь яким протиправним способом (так зване комерційне шпигунство).

Незаконне використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, полягає у розпорядженні ними будь-яким способом — продаж, обмін на іншу інформацію або матеріальні цінності, засто­сування відомостей в інтересах виробництва, для коректування сво­їх дій при укладенні договору з власником таємниці тощо. Обов'яз­ковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є спричинення іс­тотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, суть якої визна­чається кожного разу залежно від обставин справи. Злочин є закінченим з моменту спричинення істотної шкоди.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел при ко­мерційному шпигунстві поєднаний зі спеціальною метою — розголо­шення чи іншого використання цих відомостей. При незаконному використанні відомостей, що становлять комерційну таємницю, що- їдо наслідків у вигляді істотної шкоди у винного може бути умисел і необережність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 231 — штраф від 200 до 1000 НМДГ або обмеження волі на строк до 5р., або позбавлення волі на строк до 3р.

65. Розголошення комерційної таємниці (ст. 232)

Безпосеред­ній об'єкт цього злочину — сфера охорони комерційної таємниці.

Предмет злочину — комерційна таємниця.

Об'єктивна сторона злочину виражається у розголошенні ко­мерційної таємниці без згоди її власника, якщо це завдало істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Під розголошенням відо­мостей слід розуміти передачу їх, без згоди власника, хоча б одній Особі, яка не володіла такою таємницею. Злочин вважається закінченим з моменту завдання істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності..

Суб'єктивна сторона цього злочину — щодо діяння — прямий умисел, поєднаний з корисливими чи іншими особистими мотивами, щодо наслідків у вигляді істотної шкоди — може бути умисел або необережність.

Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку, якій у зв'язку з професійною або службовою діяльністю стали відомі відомості, що становлять комерційну таємницю. Це, наприклад, керівни ки і службовці комерційних організацій, банкіри, працівники подат­кових, правоохоронних, митних та інших органів.

Покарання за злочин: за ст. 232 — штраф від 200 до 500 НМДГ з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р., або виправні роботи на строк до 2р., або позбавлення волі на той самий строк.

66. Загальна характеристика злочинів сфері приватизації (ст. ст. 233-235)

Незаконна приватизація державного, комунального май­на (ст. 233). Предмет цього злочину — державне або комунальне майно.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися у прива­тизації шляхом заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом, або у приватизації шляхом викорис­тання підроблених приватизаційних документів, або у приватизації майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або у привати­зації неправомочною особою. Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними. Суб'єктом злочину можуть бути працівники органів приватиза­ції та інші особи.

У частині 2 ст. 233 встановлена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна державної чи комунальної власності в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою. Великим розміром визнається незаконна приватизація майна на суму, що у 1000 і більше разів перевищує НМДГ.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 233 — позбавлення волі на строк від 3 до 5р.; за ч. 2 ст. 223 — позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.

Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Предмет цього злочину — приватизаційні папери. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується купів­лею, продажем або іншою незаконною передачею чужих приватиза­ційних паперів (наприклад, використання для розрахунків або як за­ставу для забезпечення платежів підприємств), або розміщенням та іншими операціями з чужими приватизаційними документами без належного дозволу (наприклад, посередницька діяльність з привати­заційними паперами без ліцензії).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з передбачених у ст. 234 дій. Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є власником прива­тизаційних паперів.

Частина 2 ст. 234 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, пе­редбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з ви­користанням службового становища. У частиш 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.

Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману, зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також їх привласнення чи розтрата кваліфікується як злочин проти власності (статті 190 і 191).

Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери ви­лучені, а винний отримав можливість користуватися чи розпоря­джатися ними. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що по­єднаний з корисливим мотивом. Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 234 — штраф від ста до 500 НМДГ або виправні ро­боти на строк до 2р., або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 234 — позбавлення волі на строк від 2 до 5р., за ч. З ст. 234 — позбавлення волі на строк від 3 до 7р.

Недотримання особою обов'язкових умов щодо привати­зації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235). Предмет цього злочину — документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується поданням неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотриман­ням вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених зако­нами та іншими нормативно-правовими актами.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь – якої з указаних дії. Суб’єктивна сторона – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними. Суб’єкт – будь – яка особа. За недотримання обов’язкових умов щодо приватизації несе відповідальність особа, яка зобов’язана їх дотримуватися згідно із законодавством про приватизацію.

Покарання: ст. 235 – штраф від 100 до 400 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р.

67. Загальна характеристика злочинів проти довкілля (ст. 236-254)

Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. ККУ встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля. Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обґрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери. За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на: 1) злочини проти екологічної безпеки; 2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря; 3) злочини у сфері охорони водних ресурсів; 4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного світу.

Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236).

Об'єк­тивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил І екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів. Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або ін­ших тяжких наслідків. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується склад­ною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність. Суб'єкт злочину — службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних пра­вил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та Інших об'єктів. Покарання за злочин: за ст. 236 — позбавлення волі на строк під 5 до 10р. з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237). Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в ухиленні від проведення або неналежному проведенні на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних за­ходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд­нення.

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає наслідки у ви­гляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки.

Інші тяжкі наслідки — це істотне погіршення довкілля або стану рослинного і тваринного світу на визначеній забрудненій те­риторії, захворювання або масова загибель тварин, птахів, рибних запасів тощо.

Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і за ст. 236.

Суб'єкт злочину — службова особа, на яку покладені обов'язки щодо ліквідації та усунення екологічного забруднення.

Покарання за злочин: за ст. 237 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Приховування або перекручення відомостей про еколо­гічний стан або захворюваність населення (ст. 238). Предме­том цього злочину виступають відомості про стан захворюваності населення; екологічний, в тому числі радіаційний, стан.

Збирання і обробка цих відомостей покладена на екологічну ін­спекцію Міністерства екології та природних ресурсів України. Об'єктивна сторона злочину полягає в приховуванні або умис­ному перекрученні службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан у районах з підвищеною екологічною небезпекою, а також про стан захворюваності населення. Злочин вважається закінченим при вчиненні хоча б однієї з ука­заних дій. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину — службова особа, відповідальна за відомості про екологічний стан та захворюваність населення. Частина 2 статті 238 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи ін­ші тяжкі наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 238 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 238 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або по­збавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох ро­ків або без такого.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253). Об'єктивна сторона цього злочину характери­зується розробкою і здачею проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, або ін­ших тяжких наслідків (наприклад, затоплення населеного пункту, зруйнування споруд, забруднення природного об'єкту тощо). Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, перед­баченому ст. 236. Суб'єкт злочину — службова або спеціально уповноважена [ особа — розробник або здавальник проекту чи іншої аналогічної до­кументації замовнику. Частина 2 ст. 253 передбачає відповідальність за ті самі дії, як­що вони спричинили наслідки, передбачені ч. 1 цієї статті. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 253 — позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 253 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до п'яти років.

Забруднення або псування земель (ст. 239). З об'єктивної сторони цей злочин проявляється в забрудненні або псуванні зе­мель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спе­ціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля. Злочин вимагає настання наслідків у вигляді створення небезпе­ки для життя, здоров'я людей чи довкілля. Між порушенням спеціальних правил і цими наслідками має бу­ти встановлений причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона цього злочину така сама, як і в злочині, передбаченому ст. 236. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Частина 2 ст. 239 передбачає відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 239 — штраф до двохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 239 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Порушення правил охорони надр (ст. 240). Предметом цього злочину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених. Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні встановлених правил охорони надр, або в незаконному видобуванні корисних копалин. Порушення встановлених правил охорони надр може полягати в недотриманні строків видобування, місця, розміру і видів копалин та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей та видобу­вання. Суб'єктивна сторона злочину — умисел і необережність. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, як приватна, так і службова. У частині 2 ст. 240 передбачене вчинення цього злочину на те­риторіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо він спричинив загибель людей, їх масове захворювання або ін­ші тяжкі наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 240 — штраф до 50 НМДГ або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 240 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого і знарядь видобування.

Безгосподарське використання земель (ст. 254). Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в безгосподарському вико­ристанні земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту. Безгосподарське використання земель може виражатися у вико­ристанні земель сільськогосподарського призначення для інших потреб, в перенасичуванні пестицидами та іншими агрохімікатами тощо. Злочин вимагає настання наслідків у вигляді тривалого знижен­ня або втрати родючості земель, виведення земель з сільськогоспо­дарського обороту, змиття гумусного шару, порушення структури ґрунту. Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел або необереж­ність. Суб'єкт злочину — особа, обов'язком якої є дбайливе відно­шення до використання земель. Покарання за злочин: за ст. 254 — штраф до двохсот п'ятдеся­ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Забруднення атмосферного повітря (ст. 241). Предметом цього злочину є атмосферне повітря, що знаходиться у відкритому просторі над територією України. Об'єктивна сторона злочину — це дія або бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни його природних влас­тивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля. Суб'єктивна сторона цього злочину виражена в змішаній фор мі вини: щодо порушення правил може бути умисел або необережність, щодо наслідків — необережність. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, в тому числі службова. У частині 2 ст. 241 передбачена відповідальність за порушення спеціальних правил, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 241 — штраф від ста до дво­хсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого; за ч. 2 ст. 241 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Порушення правил охорони вод (ст. 242). Предметом цього злочину є всі водні об'єкти на території України, що беруть участь в кругообігу вод і нерозривно пов'язані з довкіллям. Це — ріки, озе­ра, водосховища, канали, ставки, підземні води, джерела, морські І затоки, протоки, лимани та інші водоймища, що знаходяться на поверхні або під землею, включені та не включені до господарського обороту. Об'єктивна сторона злочину проявляється в порушенні правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел І питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, І здоров'я людей чи для довкілля. Між забрудненням вказаних водних джерел і наслідками, що настали внаслідок цього, має бути встановлений причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона злочину — змішана форма вини, тобто умисел або необережність щодо порушення правил, та необереж­ність до наслідків. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, в тому числі службова. У частині 2 ст. 242 передбачена відповідальність за ті самі діян-I ня, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масо­ву загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі і наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 242 — штраф від ста до двох­сот НМДГ або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Забруднення моря (ст. 243). Об'єктивна сторона цього зло­чину визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил з матеріала­ми чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні вка­заних матеріалів, речовин та відходів. Важливе значення у визначенні об'єктивної сторони цього скла­ду має така ознака, як місце вчинення злочину. Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму ви­ни: щодо забруднення моря — умисел або необережність, щодо на­слідків — необережність. Суб'єкт цього злочину — будь-яка особа, частіше службова. Частина 2 ст. 243 передбачає відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу або інші тяжкі на­слідки. Частина 3 ст. 243 передбачає по суті самостійний склад злочину. Об'єктивна сторона цього складу проявляється в неповідом­ленні спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, ад­міністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому ор­гану або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод Ук­раїни або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що міс­тять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або
перешкодити іншим законним видам використання моря. Суб'єктивна сторона цього злочину може бути у вигляді умис­лу або необережності. Суб'єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своєчас­не і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі. Покарання: з а ч. 1 ст. 243 — штраф від трьохсот до І восьмисот НМДГ або обме­ження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 І ст. 243 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. З ст. 243 — І штраф від ста до двохсот НМДГ або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися І певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на І строк до трьох років.

Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244). Предметом цього злочину є континентальний І шельф України. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 244, характеризується дією або бездіяльністю і виражається: в порушенні законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжитті особою, що відповідає за експлу­атацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей. Суб'єктивна сторона злочину може бути як умисною, так і не­обережною. Суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 244 — громадяни України, а також особи без громадянства. У частині 2 ст. 244 передбачена відповідальність за дослідження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на конти­нентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою інозем­ною державою, згода на обов'язковість якого надана ВРУ або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку. Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, можуть бути тільки іноземці. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 244 — штраф від ста до дво­хсот НМДГ або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої; за ч. 2 ст. 244 — штраф від п'ятдесяти до ста НМДГ або арешт на строк до шести місяців, з конфіскацією обладнання.

Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245). Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження нав­коло населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження.

З об'єктивної сторони злочин проявляється в знищенні або по­шкодженні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи ін­шим загальнонебезпечним способом.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму ви-| ни: щодо дії — умисел або необережність, щодо наслідків — необе­режність. Наявність умислу щодо наслідків може свідчити про здійс­нення іншого, більш небезпечного злочину. Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 245 передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки (наприклад, велику матеріальну шкоду, в тому числі і витрати через гасіння вогню тощо).

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 245, про­являється в умисній вині щодо дії та умислу або необережності що­до наслідків. Якщо загибель людей при цьому охоплювалася умис­лом винного (прямим або непрямим), дії мають кваліфікуватися як за цією статтею, так і за статтею про вбивство (ст. 115).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 245 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 245 — позбавлення волі на строк від п'яти до де­сяти років.

Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фон­ду (ст. 252). Предметом цього злочину є території, взяті під охоро­ну держави, та об'єкти природно-заповідного фонду. До них відно­сяться такі об'єкти природи, які являють собою велику наукову, іс-і торичну цінність, а також цінність в лікувально-оздоровчому плані. Об'єктивна сторона злочину проявляється в знищенні чи по­шкодженні зазначених територій. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий або непрямий умисел. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. У частині 2 ст. 252 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 252 — штраф від ста до дво­хсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 252 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Незаконна порубка лісу (ст. 246). Предметом цього злочину є ліс, тобто дерева і чагарники в природному стані, які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно від їх характеру, а також у заповідниках, на територіях і об'єктах природно-заповід­ного фонду або в інших лісах, що особливо охороняються. Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в незаконній порубці лісу, тобто у відділенні дерев, що знаходяться в лісі, від кореня незалежно від засобів, що використовуються для цього, і способів (за допомогою сокири, пилки або механічної тяги тощо). Незаконною визнається порубка лісу без відповідного дозволу. Закінченим злочин є з моменту, коли дерева зрубані і цим заподіяна істотна шкода. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Покарання за злочин: за ст. 246 — штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно до­бутого.

Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247). [ Об'єктивна сторона цього злочину полягає в порушенні правил, [ установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та ін­ших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі і наслідки, між якими і вказаними порушеннями є причинний зв'язок. Тяжкими наслідками слід визнати заподіяння І значної матеріальної шкоди, зараження хворобами або загибель І значної частини площ лісу, залишення великої площі землі без посадок тощо. Суб'єктивна сторона злочину — змішана форма вини: щодо І порушення — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Покарання за злочин: за ст. 247 — штраф до ста НМДГ або обмеження волі на строк до; двох років.

Незаконне полювання (ст. 248). Полювання — це висліджування з метою здобичі, переслідування і сама здобич. До полювання прирівнюється також і перебування в мисливських угіддях з мисливськими об'єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією. Предметом незаконного полювання є дикі звіри та птахи, які перебувають у стані природної волі та відносяться до так званого мисливського фонду. Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в незаконно­му полюванні, тобто в порушенні правил полювання, якщо воно за­подіяло істотну шкоду, а також незаконному полюванні в заповідни­ках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фон­ду, або полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел або необереж­ність. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Службова особа, яка вико­ристала своє службове становище для полювання несе відповідаль­ність за ч. 2 ст. 248. У частині 2 ст. 248 передбачена відповідальність за полювання, вчинене службовою особою з використанням службового станови­ща, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з ви­користанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за цей злочин. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 248 — штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всьо­го добутого; за ч. 2 ст. 248 — штраф від ста до двохсот неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк де п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіска­цією знарядь і засобів полювання та всього здобутого.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249). Предметом цього злочину є риба різних видів, дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби та інші водні тварини, які знаходяться в стані природної волі, а також морські водорості і трави, що мають промислове значення длявиробництва добрива, медичних препаратів і продуктів харчування. Об'єктивна сторона злочину проявляється в незаконному зай­нятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, як­що воно заподіяло істотну шкоду. Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. У частині 2 ст. 249 передбачена відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу (наприклад, вибухом) або особою, ра­ніше судимою за цей злочин. Для встановлення істотної шкоди не­обхідно враховувати вартість, екологічну цінність, кількість здобуто­го, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 249 — штраф до ста НМДГ або обмеження волі на строк дотрьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого; за ч. 2 ст. 249 — штраф від ста до двохсот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з конфіска­цією знарядь і засобів промислу та всього здобутого.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охо­рони рибних запасів (ст. 250). Об'єктивна сторона цього злочинупроявляється в проведенні вибухових робіт з порушенням пра­вил охорони рибних запасів або диких водних тварин. Для відповідальності не потрібне настання шкідливих наслідків, досить самого факту проведення вибухових робіт з порушенням пра­вил рибоохорони. Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел або необереж­ність. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Покарання за злочин: за ст. 250 — штраф до п'ятдесяти НМДГ або арешт на строк до Нести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, абопозбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення ветеринарних правил (ст. 251). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими ознаками: наяв­ністю дії або бездіяльності, що полягає, наприклад, в неправильному лікуванні тварин, неприйнятті заходів для виявлення діагнозу захво­рювання тощо. Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразливих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масовістю епі­зоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслід­ки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, загальних для людей і тварин тощо). Між порушенням ветеринарних правил і цими наслідками слід встановлювати причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом чи необережністю щодо порушення ветеринарних правил і необе­режністю — щодо наслідків. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Покарання за злочин: за ст. 251 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

68. Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

Злочини проти громадської безпеки є загальнонебезпечними ді­яннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Об'єктом цих злочинів є громадська безпека — стан захище­ності суспільства — таких його цінностей, як життя та здоров'я лю­дей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, уста­нов та організацій від загальнонебезпечних посягань.

Предметом багатьох злочинів проти громадської безпеки є зброя, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоак­тивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небез­пеку для оточення.

Об'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську (загальну) безпеку і створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров'ю і/або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій.

Суб'єктивна сторона багатьох цих злочинів — прямий умисел або змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (на­приклад, щодо порушення певних правил) і необережність щодо на­слідку (наприклад, до загибелі людей).

Суб'єкт злочинів проти громадської безпеки, як правило, — будь-яка особа, а за деякі злочини, наприклад, терористичний акт — особа, яка досягла 14-ти років.

У багатьох випадках кваліфікуючими або особливо кваліфікую­чими ознаками злочинів проти громадської безпеки є загибель лю­дей або настання інших тяжких наслідків. Виходячи з послідовності злочинів, вказаних у дев'ятому розділі Особливої частини КК, всі злочини проти громадської безпеки мо­жуть бути поділені на три групи:

1) створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь в них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язаних з ними; 2)незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами; 3)порушення різних правил, що забезпечують громадську без­пеку.

69. Види злочинної діяльності, що здійснюються в складі групи осіб

(ст. ст. 255-257,260).

Створення злочинної організації (ст. 255). Об'єктивна сторона цього злочину виражається в таких формах: 1) створенні злочинної організації для вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину; 2) керівництві такою організацією; 3) участі у ній; 4) участі у злочинах, вчинюваних такою організацією; 5) організації зустрічі (сходок) представників злочинних організацій або організо­ваних груп для розроблення планів і умов спільного вчинення зло­чинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи коорди­нації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп; 6) керівництві цією зустріччю (сходкою); 7) сприянні такій зустрічі (сходці). Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 звільняється від кримінальної відпові­дальності особа, крім організатора чи керівника злочинної організа­ції, за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, якщо вона до­бровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю. Добровільність заяви про ство­рення злочинної організації або участь у ній означає вчинення цих дій з різних мотивів, але з власної волі і за усвідомлення об'єктивної можливості і надалі брати участь у ній.

Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256). Об'єктивна сторона цього злочину виражається в двох формах: 1) заздалегідь не обіцяному сприянні учасникам злочинних організацій та укритті їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засо­бів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних па­перів; 2) заздалегідь не обіцяному вчиненні інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності. Заздалегідь обіцяне вчи­нення цих дій утворить собою співучасть у злочині, передбаченому ст. 255.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення, чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної ор­ганізації та укрити їх злочинну діяльність. Досить встановити, що дія була направлена на здійснення вказаного сприяння. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними і не є обов'язковими ознака­ми складу цього злочину. Суб'єкт злочину: за ч. 1 ст. 256 — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, за ч. 2 цієї статті — тільки службова особа або осо­ба, яка вчинила злочин, передбачений ст. 256. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 256 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років; за ч. 2 ст. 256 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати пев­ні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Бандитизм (

Дата добавления: 2015-10-02