Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомо­стей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здо­ров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюва­ності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою —

Караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель лю­дей чи інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у підвищеній небезпеці діянь, пов'язаних із приховуванням або умисним перекрученням службовою особою відомостей про екологічний та радіаційний стан, що пов'язаний із радіаційним забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і негативно впливає на здо­ров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також на стан захворюваності населення в цих районах.

Природне середовище не завжди має стабільний характер. У деяких ви­падках в результаті певних негативних впливів воно може змінитися і погіршитися, становлячи конкретну небезпеку для довкілля і самої людини. Для встановлення та запобігання таким випадкам існують спеціальні орга­ни захисту, що контролюють ситуацію і вживають необхідних заходів. У цьому сенсі істотне значення має своєчасне і чітке повідомлення цим ор­ганам даних про екологічну обстановку в регіоні.

2. Нормативно-правова база, яка визначає порядок збирання, обробки та подання визначених диспозицією статті відомостей, є досить широкою та різноманітною, зокрема, закони України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 42. — Ст. 348), «Про Загальнодержавну програму фор­мування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» від 21 вересня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 47. - Ст. 405); постанови КМ України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від ЗО березня 1998 р. № 391, «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію» від 17 листопада 2001 р. № 1520; «Про пе­релік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну не­безпеку» від 27 липня 1995 р. № 554 та ін.

3. Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також економічні інтереси держави та суб'єктів господарювання, суспільні відносини по підтриманню задовільного екологічного стану в Україні.

4. Предметом аналізованого злочину є відомості про стан екологічної об­становки і захворюваність населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Стан екологічної обстановки визначається додержанням або порушенням існуючих екологічних нормативів, які встановлюють граничне допустимі ви­киди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів, використання природних ресурсів (ст. 33 Закону Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та при­родних ресурсів України відповідно до законодавства України.

Отже, відомості про екологічний, у тому числі радіаційний, стан — це інформація про значне перевищення встановлених нормативів і звичайного для даної місцевості ступеня радіоактивного та іншого забруднення земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини.

Забруднення земель — внесення в ґрунт землі речовин у вигляді відходів і залишків виробничого застосування або невиробничої сфери, ядохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин, а також матеріалів після неправильного їх збереження або понад норму їх застосування, що призводить до неспри­ятливих фізичних, хімічних або біологічних змін ґрунту (додатково див. ко­ментар до ст. 239 КК).

Забруднення водних ресурсів — надходження до водних об'єктів забрудню­ючих речовин (додатково див. коментар до ст. 242 КК).

Забруднення атмосферного повітря — це привнесення в його склад або утворення у ньому забруднюючих речовин в концентрації, яка перевищує нормативи якості і рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмо­сферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без за­безпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт та ін. (див. коментар до ст. 241 КК).

Забруднення харчових продуктів і продовольчої сировини — наявність на поверхні харчових продуктів або у самих клітинах рослинного, тваринного чи іншого походження часток забруднюючих речовин.

Вказівка в диспозиції статті на те, що забруднення земель, водних ре­сурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини має бути таким, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тва­ринний світ, означає, що предметом аналізованого злочину є не всі відомості про екологічний стан, а лише ті, які становлять реальну загрозу для здоров'я людей, рослинного і тваринного світу.

До негативних впливів на здоров'я людей належать не тільки випадки по­яви захворювань у людей, які раніше були здоровими, а й погіршення ста­ну здоров'я хворих.

Тваринний світ — сукупність усіх тварин, які перебувають у стані при­родної волі, у неволі чи у напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України і належать до національного багатства України (Закон України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.).

Рослинний світ — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворе­них ними угруповань на певній території (ст. З Закону України «Про рос­линний світ» від 9 квітня 1999 р.).

Окремим предметом злочину є відомості про стан захворюваності насе­лення. Вони законодавцем пов'язуються з районом підвищеної екологічної небезпеки і розглядаються як результат радіоактивного забруднення та інших змін обстановки. При цьому враховуються не тільки хвороби, прямо пов'язані з погіршенням екологічного стану, тобто специфічні (наприклад, променева хвороба), а й хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів та ін.), а також дані про загальну кількість хворих у районі та їх діагноз. Такі дані дають можливість оцінити ступінь загрози для населення даного району і вжити профілактичних та лікувальних заходів або провести еваку­ацію людей.

5. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох видів протиправ­них діянь: 1) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, який пов'яза­ний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчо­вих продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний і тваринний світ; 2) приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності насе­лення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

З метою забезпечення збору, опрацювання, збереження та аналізу інфор­мації про стан довкілля, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу довкілля.

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навко­лишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідли­вих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у га­лузі охорони довкілля і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

Збір, опрацювання і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднюючих речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань з охорони навколиш­нього природного середовища, ведення екологічних паспортів здійснюється за єдиною для країни системою в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Зобов'язання по збору і опрацювання відомостей, які є предметом злочи­ну, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» покладене на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях. По­становою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. № 1520 та­ким спеціально уповноваженим органом визначено Державну екологічну інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України.

Під приховуванням розуміється умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відомостей про екологічний стан і захворюваність населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

Під перекрученням відомостей, вказаних у статті, мається на увазі повідо­млення в офіційних документах явно неправдивих відомостей про наявність небезпечної екологічної ситуації, а також захворюваність населення в певній місцевості або повідомлення цих відомостей, але в такій формі, що спотво­рює зміст і дійсність стосовно як екологічного стану, так і захворюваності населення (наприклад, заниження показників забрудненості довкілля, запис у відповідних документах меншої кількості хворих тощо).

Склад злочину є формальним і настання наслідків для притягнення до відповідальності за цією статтею непотрібне.

6. Суб'єктивна сторона злочину — умисне ставлення особи і до прихову­вання, і до перекручення. Особа усвідомлює, що не подає необхідних даних або представляє їх у перекрученому виді. Мотиви тут вирішального значен­ня не мають, особа може діяти з мотивів кар'єризму, або бажаючи уникну­ти відповідальності та ін.

7. Суб'єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність населення. Про поняття «службова особа» див. коментар до ст. 364 КК.

8. Частина 2 статті передбачає відповідальність особи за наявності та­ких кваліфікуючих обставин:

вчинення тих самих діянь повторно;

вчинення тих самих діянь в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації;

вчинення діянь, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше скоїла такий самий злочин, тобто приховування або перекручення відомостей про еко­логічний стан або про захворюваність населення, якщо судимість не була знята чи погашена, а також до моменту вчинення злочину повторно не ми­нули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Зона надзвичайної екологічної ситуації — окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація. Надзвичайна екологічна си­туація — надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися нега­тивні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребує засто­сування надзвичайних заходів з боку держави. Негативні зміни в навколиш­ньому природному середовищі — це втрата, виснаження чи знищення окре­мих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, які обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах (див. закони України «Про охорону навколишнього природного се­редовища», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації»).

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президен­та України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної еко­логічної ситуації затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України.

Загибель людей — настання смерті хоча б однієї людини. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (во­дойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги Ук­раїни, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибел­лю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій тери­торії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Дата добавления: 2015-10-02