Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину пов'язана з ухиленням від проведен­ня заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення.

Коментований склад злочину є абсолютно новим для кримінального за­конодавства України.

2. Нормативно-правова база, яка визначає порядок здійснення заходів що­до ліквідації наслідків екологічного забруднення, включає в себе закони Ук­раїни «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546); «Про захист населення і тери­торій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 40. - Ст. 337); «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 12. — Ст. 81); «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 28. — Ст. 222); «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 42. - Ст. 348), «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 15. — Ст. 73), постанову КМ України «Про порядок класифікації надзви­чайних ситуацій» від 15 липня 1998 р. № 1099, наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці «Про заходи щодо виконання постанови КМ України від 05.05.97 № 409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж» від 27 лис­топада 1997 р. № 32/288; наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ката­строфи «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небез­печних об'єктів» від 18 грудня 2000 р. № 338 та інші нормативно-правові акти.

3. Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруд­нення.

4. Предметом даного злочину є територія, що зазнала забруднення небез­печними речовинами або випромінюванням.

Територія — частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами (ст. 1 Закону України «Про плануван­ня та забудову територій» від 20 квітня 2000 р.).

Під територією, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або ви­промінюванням, треба розуміти певну територію України, що була піддана негативному впливу випромінювання, шкідливих речовин, матеріалів, відходів виробничої або іншої діяльності, які можуть заподіяти шкоду довкіллю, людині, тваринному та рослинному світу.

Небезпечна речовина — хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горю­ча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здо­ров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливос­тей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»).

Випромінювання — виділення джерелами іонізуючого випромінювання електромагнітних або корпускулярних променів.

5. Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні двох альтернативних діянь:

1) в ухиленні від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням;

2) в неналежному проведенні зазначених заходів.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення мо­же бути вчинене шляхом дії або бездіяльності.

Під ухиленням від проведення варто розуміти пряме невиконання відпо­відальною особою необхідних дій або прагнення не брати участі в діях, які не­обхідні для ліквідації чи усунення наслідків екологічного забруднення. Ухи­лення в житті може бути виражене: у непроведенні відповідних заходів; зни­щенні або приховуванні матеріалів, техніки, засобів, устаткування, необхідних для ефективної ліквідації наслідків екологічного забруднення; невідданні відповідних наказів, розпоряджень, вказівок; приховуванні інформації тощо.

Неналежне проведення зазначених у диспозиції статті дій для ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення на визначеній території означає, що особа хоч і діє в межах своїх службових обов'язків і повнова­жень, але виконує їх неналежним чином, тобто не так, як це необхідно і від­повідає правилам та інтересам служби, з порушенням чинних вимог, норм, стандартів і правил, що призводить до значного зниження ефективності і зменшення можливості ліквідації наслідків екологічного забруднення.

І ухилення, і неналежне проведення може бути лише стосовно дій, що входять до кола службових обов'язків даної особи, і за умови, що вона ма­ла об'єктивну можливість їх виконувати.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням дезакти-ваційних заходів слід мати на увазі: ухилення від здійснення чи неналежне здійснення заходів по виявленню чи невиявленню радіаційної обстановки через недбалість, або помилкову оцінку; ухилення від здійснення чи нена­лежне здійснення дозиметричного контролю; незабезпечення населення за­собами індивідуального і колективного захисту, забезпечення неякісними або непридатними засобами тощо.

Під ухиленням від проведення або неналежним проведенням інших відновлю-вальних заходів треба розуміти ухилення від проведення чи неналежне прове­дення заходів медичного (розгортання недостатньої кількості лікувальних за­кладів чи їх нерозгортання взагалі; несвоєчасне застосування або незастосуван-ня профілактичних медичних препаратів; недбалий контроль за якістю харчо­вих продуктів, питної води тощо), біологічного (ухилення від проведення чи не­належне проведення заходів по запровадженню режимів карантину і обсервації;

порушення таких режимів; недодержання протиепідеміологічного режиму то­що), хімічного характеру (ухилення від проведення чи неналежне проведення заходів по виявленню і оцінці хімічної обстановки, її неправильна оцінка; неза­безпечення населення засобами індивідуального і колективного захисту тощо).

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає також наявність наслідків, що настали в результаті невжиття заходів щодо ліквідації екологічного за­бруднення. Вони можуть бути виражені або в загибелі людей, або в інших тяжких наслідках.

Загибель людей означає настання смерті хоча б однієї людини в резуль­таті забруднення небезпечними речовинами або від дії випромінювання.

Під іншими тяжкими наслідками варто розуміти істотне погіршення якості довкілля або об'єктів рослинного і тваринного світу на визначеній забруд­неній території: захворювання або масова загибель тварин і птахів, знищен­ня рибних запасів, деградація земель, деревно-чагарникової рослинності та ін.

Шкідливі наслідки, що настали в результаті того, що винна особа через недосвідченість, недостатню кваліфікацію або з інших незалежних від неї обставин не могла справитися з роботою або повною мірою передбачити на­стання тяжких наслідків екологічного забруднення, не дає підстави для об­винувачення такої особи в аналізованому злочині. Так само особа не може відповідати і за шкідливі наслідки, що настали з незалежних від неї причин, яких вона не могла передбачити, а отже, і запобігти їм.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою ви­ни: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.

7. Спеціальним суб'єктом злочину може бути особа, на яку покладені обов'язки з проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

Дата добавления: 2015-10-02