Караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі діяння, вчинені на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо вони спричинили загибель лю­дей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добуто­го і знарядь видобування.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у порушенні встановлених правил охорони надр, якщо це створює небезпеку для життя, здоров'я лю­дей чи довкілля.

Розуміння надр як основного сировинного джерела матеріального вироб­ництва не виключає визнання за ними, в кінцевому підсумку, екологічних пріоритетів. Злочинно на них впливаючи, особа своїми діями призводить до негативної зміни екологічної обстановки. Так, нераціональне використання надр може вплинути саме на надра та корисні копалини в них, на суміжні природні об'єкти — води, землі, ліси, на здоров'я людини та її майно.

2. Відносини, які виникають у процесі використання надр, регулюють­ся Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишньо­го природного середовища», Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р. (ВВР. — 1994. — № 36. — Ст. 340), «Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню надр України», затвердженим постановою КМ України від ЗО листопада 1994 р. № 801; «Порядком надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користу­вання надрами», затвердженим постановою КМ України від 31 серпня 1995 р. № 709; постановами КМ України «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» від 27 січня 1995 р. № 59, «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцево­го значення» від 12 грудня 1994 р. № 827 та іншими нормативно-правови­ми актами.

3. Об'єктом злочину є надра як складова частина охоронюваного кри­мінальним правом навколишнього природного середовища з метою дотри­мання раціональних і ефективних методів видобування незагальнопошире-них корисних копалин, недопущення понаднормативних втрат корисної природної сировини.

4. Предметом злочину є надра і незагальноноширені корисні копалини, які видобуваються з надр землі.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вив­чення та освоєння (ст. 1 Кодексу України про надра). Надра належать до невідновлюваних природних ресурсів, геологічна швидкість утворення чи акумуляції яких є значно повільнішою за швидкість їх використання люди­ною в процесі виробництва. Вони є сукупністю різних корисних копалин, що широко використовуються в господарській діяльності.

До корисних копалин належать горючі речовини (нафта, природний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець), неметали (глина, пісок, вапняк), благо­родні метали (золото, іридій, платина, срібло), води, інертні гази та інші за­гальнодержавного значення корисні копалини (постанова КМ України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 р. № 827).

Загальнопоширені корисні копалини місцевого значення (пісок, гравій, гли­на, галечник та ін.), що використовуються як сировина у фарфоро-фаян-совій і цементній промисловості, предметом цього злочину не є, і їх видобу­вання не потребує особливого дозволу.

5. Об'єктивна сторона злочину виявляється у двох видах діянь: 1) у по­рушенні встановлених правил охорони надр; 2) в незаконному видобуванні корисних копалин (окрім загальнопоширених). Відповідальність за даною статтею настає у випадку вчинення хоча б одного з вказаних у диспозиції діянь.

Порушення встановлених правил охорони надр — це дії осіб, які здійсню­ють користування надрами на законних підставах (ліцензія), проте допуска­ють при цьому порушення термінів користування, місця, розміру й виду ко­ристування надрами та інших умов і правил, що забезпечують безпеку лю­дей і надр.

Видобування корисних копалин передбачає дії, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом.

Незаконне видобування корисних копалин державного значення — це здійснення їх видобування без відповідного дозволу (без акта про надання гірничого відводу або з відхиленням від умов, зазначених у цьому документі). Злочин буде мати місце і в тому разі, коли дозвіл є підробленим або простроченим.

6. Надра надаються громадянам і юридичним особам (у тому числі іно­земним) в користування для:

геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки ро­довищ корисних копалин загальнодержавного значення;

видобування корисних копалин;

будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуван­ням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання наф­ти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, рекреаційно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні за­повідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

реалізації угод про розподіл продукції;

задоволення інших потреб.

Усі зазначені види користування надрами, права та обов'язки користу­вачів, підстави для виникнення права користування, строки, види робіт, види корисних копалин, які визначені для використання та інші умови встановлюються спеціальним державним дозволом у вигляді ліцензії (див. «Порядок надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування над­рами», затверджений постановою КМ України від 31 серпня 1995 р. № 709).

Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів (ліцензій) видобувати для своїх гос­подарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 м і прісні підземні води до 20 м та ви­користовувати надра для господарських і побутових потреб.

7. Кодекс України про надра у цілому вирішує питання про відпові­дальність за порушення законодавства про надра. Проте диференціації за­значених у Кодексі порушень на злочини та адміністративні проступки не проводиться.

Найбільш характерними порушеннями правил охорони надр, які перед­бачають настання кримінальної відповідальності, можна вважати: са­мовільне користування надрами; самовільне видобування запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; самовільне використання надр без дозволу при будівництві, розміщенні, експлуатації гірничодобувних підприємств; розробку надр за межами гірничого відводу, наданого корис­тувачу; здійснення таких видів користування надрами, які не вказані в ліцензії; видобування корисних копалин понад встановлений в ліцензії обсяг; необгрунтована та самовільна забудова площ залягання корисних ко­палин; забруднення надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів тощо.

У Кодексі про адміністративні правопорушення адміністративними про­ступками названі такі діяння: невиконання правил охорони надр і вимог що­до охорони навколишнього природного середовища, будівель і споруд від шкідливого впливу робіт, зв'язаних з користуванням надрами; знищення або пошкодження спостережних режимних свердловин на підземні води, а також маркшейдерських і геодезичних знаків; вибіркова відробка багатих діля­нок родовищ, яка призводить до необгрунтованих втрат балансових запасів корисних копалин, наднормативні втрати і наднормативне розубожування корисних копалин при видобуванні, псування родовищ корисних копалин та інші порушення вимог раціонального використання їх запасів тощо (статті 57, 58 КпАП).

8. Розмежування подібних правопорушень і злочинів відбувається за наслідками. Злочин вважається закінченим, якщо вчинено хоча б одне з діянь, вказаних у статті, і воно створило небезпеку для життя, здоров'я лю­дей чи довкілля.

Склад злочину є матеріальним, між діянням і наслідками необхідно вста­новити наявність причинного зв'язку.

Небезпека для життя — це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини.

Небезпека для здоров'я — створення загрози отримання тілесних ушкод­жень або захворювання людей.

Небезпека для довкілля — загроза настання таких наслідків, як знищення або пошкодження рослин, падіж худоби тощо.

9. З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як правило, непрямий), так і з необережності. На практиці здебільшого трапляються справи, де фігурує необережне ставлення особи до наслідків вчиненого.

10. Суб'єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і приватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатність або перевищення влади, її дії кваліфіку­ються за сукупністю ст. 240 і злочину у сфері службової діяльності.

11. Кримінальний кодекс України як кваліфікуючі ознаки злочину в ч. 2 передбачає:

1) вчинення тих самих діянь на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

2) повторність;

3) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, на­укову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збережен­ня природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослин­ного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (статті 1, З Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. № 2456 (ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 502)..

Про повторність вчинення злочину див. коментар до ст. 32 КК. Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини. Масове захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, при-чинно пов'язане з порушенням правил охорони надр.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, зруйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (водойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об'єктів природи, занесених до Червоної книги Ук­раїни, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибел­лю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій тери­торії, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Дата добавления: 2015-10-02