Караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

(У редакції Закону України від 03.04.2003 р. № 669-ІУ)

1. Відповідно до ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються зако­ном.

2. Об'єкт цього злочину — конкурентні відносини між суб'єктами госпо­дарювання. Додатковими об'єктами є особистість та власність.

Економічна конкуренція — змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єкта­ми господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання ма­ють можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 12. - Ст. 64).

3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) дії — примушу­вання до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, 2) способи дій — насильство чи заподіяння матеріальної шкоди або погроза застосування насильства чи заподіяння та­кої шкоди.

4. Узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а та­кож будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також ство­рення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є ко­ординація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що ство­рили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та цовоствореним суб'єктом господарювання (ст. 5 вказаного Закону).

Суб'єкт господарювання — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність із виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими (ст. 1 вказаного Закону).

3. Антиконкурєнтні узгоджені дії — це узгоджені дії, які призвели чи мо­жуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Ан-тиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків або джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх, реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, про­давців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єкта­ми господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конку­ренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господа­рювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торгови­ми та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосують­ся предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин (ст. 6 вказаного Закону).

6. Примушування — це протиправна вимога, що висувається суб'єктам господарювання і спрямована на те, щоб у зазначений в ст. 228 КК спосіб примусити їх (усупереч їх небажанню) вчиняти узгоджені антиконкурентні дії. Така вимога може висуватися: 1) в різний час або одночасно двом чи більше суб'єктам господарювання, 2) тільки одному суб'єкту господарюван­ня, наприклад, коли другий суб'єкт господарювання вже згоден вчиняти ан­тиконкурентні узгоджені дії. Форма передачі суб'єктам господарювання відомостей, що містять таку вимогу, може бути будь-якою (усне повідомлен­ня, направлення листа, повідомлення через Інтернет тощо).

7. Під насильством слід розуміти фізичне насильство у вигляді за­подіяння тілесних ушкоджень, побоїв тощо. Якщо воно саме по собі більш суворо карається за Кримінальним кодексом, потрібна додаткова кваліфікація як злочину проти особи. Наприклад, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження чи смерті додатково кваліфікується відповідно за статтями 121 та 115 КК.

8. Завдання матеріальної шкоди може полягати у викраденні, знищенні чи пошкодженні майна, збитках у вигляді додаткових витрат чи неодержа-ного прибутку (втраченої вигоди) тощо. Нерідко на практиці такі види ма­теріальної шкоди поєднуються, наприклад, злочинець проникає на підприємство і частину майна викрадає, частину — знищує та пошкоджує, внаслідок чого суб'єкт господарювання вимушений нести додаткові витрати на придбання нового устаткування, відновлення пошкодженого майна, а та­кож не одержує прибуток через вимушену зупинку виробництва. Коли в діях особи, яка завдає матеріальну шкоду, є ознаки ще й іншого, більш тяж­кого злочину, необхідна кваліфікація за сукупністю злочинів, наприклад, при умисному знищенні або пошкодженні майна за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 194 КК).

9. Погроза насильством і заподіянням матеріальної шкоди має бути ре­альною, тобто своїми діями винний викликає в інших осіб обгрунтоване по­боювання реалізації погрози негайно чи у майбутньому. Така погроза може поєднуватися з фактичним застосуванням насильства чи завданням шкоди, наприклад, особа спочатку протиправне вилучає чуже майно, а згодом вису­ває вимогу щодо вчинення антиконкурентних узгоджених дій, погрожуючи неповерненням вилученого майна.

10. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення суб'єкту гос­подарювання вимоги вчинити антиконкурентні узгоджені дії, яка поєднана із застосуванням насильства чи заподіянням матеріальної шкоди або погро­зою застосування насильства чи заподіяння матеріальної шкоди.

11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою недопущення, усунення чи обмеження конкуренції між суб'єктами господарювання.

12. Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення службовою особою передбачених ст. 228 КК дій з використанням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень, за наявності підстав, додатково кваліфікується за ст. 364 чи 365 КК.

13. У частині 2 ст. 228 КК встановлена відповідальність за дії, передба­чені ч. 1 цієї статті, вчинені: 1) організованою групою (це поняття визначене у ч. З ст. 28 КК); 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Судимість за частинами 1 або 2 не повинна бути знята чи погаше­на на момент учинення злочину. Про поняття судимості, її погашення та зняття див. статті 88-91 КК і коментар до них.

14. Порівняно з першою редакцією в ст. 228 КК скасована кримінальна відповідальність: 1) за змову про штучне підвищення або підтримання мо­нопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок із метою усу­нення конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності всупереч ви­могам антимонопольного законодавства (ч. 1); 2) за примушування до штуч­ної зміни або штучного фіксування цін шляхом заподіяння нематеріальної шкоди чи погрози заподіяння такої шкоди (ч. 2); 3) за примушування до аи-тиконкурентних дій (штучної зміни або штучного фіксування цін) за відсутності ознак узгодженості таких дій (ч. 2). Примушування до антиконкурент-них узгоджених дій, які проявляються в штучній зміні або штучному фіксу­ванні цін, шляхом насильства чи заподіяння матеріальної шкоди або погро­зи застосування насильства чи заподіяння такої шкоди є злочином за обома редакціями ст. 228 КК.

Дата добавления: 2015-10-02