Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбаче­них цими статтями.

Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хаба­ра з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи служ­бового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідли­вим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

1. Обов'язковою ознакою злочину, передбаченого ст. 368 КК, є його пред­мет — хабар, який являє собою незаконну винагороду матеріального (май­нового) характеру (Рішення... — 2001. — С. 116—117). Ним може бути:

а) майно, у тому числі і вилучене з вільного обігу (цінності та інші речі, гроші, у тому числі в іноземній валюті, цінні папери); б) право на майно (до­кументи, що надають право на одержання майна, користування ним або пра­во вимагати виконання майнових зобов'язань); в) будь-які дії майнового ха­рактеру (передача майнових вигід, відмовлення від них або від права на майно, безоплатне надання послуг матеріального характеру, санаторних чи туристичних путівок, здійснення будівельних або ремонтних робіт тощо). Якщо як хабар службова особа одержує предмети, збут та придбання яких утворюють самостійний склад злочину (вогнепальна чи холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), то її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Послуги, пільги та переваги, що не мають майнового характеру (похваль­на характеристика, позитивна рецензія у пресі, виступ на радіо, надання престижної роботи, інтимний зв'язок тощо) не можуть визнаватися предме­том хабара. Одержання такого роду послуг, пільг чи переваг може розціню­ватися як прагнення задовольнити інші особисті (некорисливі) інтереси службової особи і за наявності необхідних підстав може бути кваліфікова­не за ст. 364 КК (п. 4 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. (ВВСУ. - 2002. - № 3. - С. 9-16 вкладки.)

2. Об'єктивна сторона одержання хабара характеризується декількома обов'язковими ознаками та являє собою прийняття службовою особою від іншої особи (осіб) предмета хабара: а) в будь-якому вигляді; б) за виконан­ня чи невиконання якої-небудь дії; в) з використанням наданої їй влади чи службового становища; г) в інтересах хабародавця або третьої особи.

3. Вказівка закону на одержання хабара в будь-якому вигляді означає не тільки те, що сам хабар являє собою будь-яку вигоду матеріального характеру, але й свідчить, що його одержання (прийняття) може здійснюватися у будь-який спосіб: незаконне нарахування різних виплат, продаж майна по заниженій вартості, надання необгрунтованих пільг по кредитах, звільнення від сплати податків та ін.

4. Хоча одержання-давання хабара може вчинятися різноманітними спо­собами, однак будь-які з них можна звести до двох основних форм: а) про­ста (відкрита) та б) завуальована (прихована). Перша з них здійснюється без усякого прикриття і припускає або безпосереднє вручення службовій особі предмета хабара, або передачу його через посередників, або вручення хабара рідним та близьким винного. При цьому хабар може бути спрямова­ний на адресу службової особи і одержаний нею шляхом використання діяльності юридичних осіб (бандероль чи посилка поштою, переказ коштів через установи банку) або через фізичних (третіх) осіб (родичів, знайомих, товаришів за службою), не обізнаних про те, що матеріальні цінності, які во­ни передають, є предметом хабара.

Сутність завуальованої форми одержання-давання хабара полягає у тому, що хабар маскується під зовні законну угоду і має вигляд цілком пра­вомірної операції: різні виплати, премії, нарахування зарплати, погашення боргу, надання кредиту, договір купівлі-продажу, оплата консультацій, екс­пертиз тощо (п. 8 вищезазначеної Постанови ПВСУ).

5. У випадках, коли предмет хабара передавався родичам службової осо­би чи близьким їй особам, то дії винного можуть бути кваліфіковані за ст. 368 КК лише за умови, якщо така передача здійснювалася хабародавцем на прохання (за рекомендацією, вказівкою, розпорядженням) або, у будь-якому разі, з відома та за згодою службової особи.

6. Для кваліфікації діяння за ст. 368 КК не має значення, як фактично був використаний предмет хабара (майно продане, загублене, гроші розтра­чені, путівка не використана тощо). Тому одержання хабара буде мати місце й у тому випадку, коли службова особа одержує хабар не для себе особис­то, а для своїх родичів чи інших близьких їй осіб (п. 5 вищезазначеної По­станови ПВСУ).

7. Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища. З цих положень закону, по-пер­ше, випливає, що за хабар службова особа може вчинити активні дії або мо­же утриматися від їх вчинення (бездіяльність). По-друге, як дія, так і бездіяльність, які обумовлені хабаром, службова особа могла чи повинна бу­ла вчинити з використанням наданої їй влади, покладених на неї ор­ганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків. Інак­ше кажучи, діяння, вчинене винним за хабар, повинне бути пов'язане з йо­го службовим становищем. Судова практика відносить до таких не тільки дії, що безпосередньо входять до кола службових повноважень службової особи, але й ті, які вона хоча й не уповноважена була здійснювати, однак за­вдяки своєму службовому становищу могла вжити необхідних заходів для їх вчинення іншими службовими особами (п. 2 вищезазначеної Постанови ПВСУ). Наприклад, коли до компетенції службової особи, яка безпосеред­ньо одержала незаконну винагороду, не входило вирішення питання про на­дання пільг з оподаткування, однак підготовлені нею документи давали хабародавцю право отримати такі пільги при наданні цих документів до відповідних органів.

8. Якщо незаконна винагорода була одержана у зв'язку з виконанням осо­бою не службових, а технічних, виробничих чи професійних обов'язків, то її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 368 КК (Практика... — С. 163). За наявності необхідних умов такі дії можуть містити ознаки складу злочину, передбаченого ст. 354 КК (див. коментар до ст. 354 КК). Не може кваліфіку­ватися за ст. 368 КК і одержання службовою особою незаконної винагоро­ди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не своє службове становище, а дружні, родинні відносини чи інші особисті зв'язки з іншими, у тому числі й службовими особами (наприклад, коли службова особа місцевої державної адміністрації за одержану незаконну винагороду звертається з проханням до свого родича — працівника виконкому місцевої ради, — про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності).

9. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, вичерпується самим фактом одержання хабара. Тому дії службової особи, обумовлені ха-барем, знаходяться за межами об'єктивної сторони даного складу і відповідальність за ст. 368 КК настає незалежно від того: чи був одержаний хабар до (хабар-підкуп) або після (хабар-винагорода) вчинення цих дій (Рішення... — 2002. — С. 112—113), чи було заздалегідь обумовлено одержан­ня хабара; виконала чи не виконала службова особа обіцяні за хабар дії; чи збиралася вона їх виконати або не мала такого наміру.

10. Для кваліфікації діяння службової особи за ст. 368 КК не має також значення, одержала вона хабар за вчинення правомірних чи протиправних дій з використанням службового становища. Якщо ж вчинені у зв'язку з одержанням хабара дії (бездіяльність) самі по собі містять ознаки складу іншого злочину (наприклад, службового зловживання, перевищення влади, службового підроблення), вчинене слід кваліфікувати за сукупністю.

11. Дії, обумовлені хабаром, вчиняються (не вчиняються) службовою особою в інтересах хабародавця чи третьої особи. Причому, злочин, перед­бачений ст. 368 КК, має місце й у тому випадку, коли умови незаконного одержання службовою особою матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально й не обговорювалися, але винний усвідомлював, що йому дають хабара з метою задоволення тих чи інших інтересів хабародавця або третіх осіб.

Інтереси хабародавця або третіх осіб можуть бути різними і мати як ма­теріальний (одержання майна, пільг з оподаткування), так і нематеріальний характер (підвищення за службою, одержання квартири). При цьому під третіми особами розуміються будь-які інші (крім хабародавця) фізичні чи юридичні особи. Зокрема, одержання службовою особою незаконної винаго­роди від підлеглих чи підконтрольних осіб за протегування чи потурання, за вирішення на їх користь питань, що входять до компетенції службової осо­би, також слід розцінювати як одержання хабара.

Інтереси хабародавця чи третіх осіб можуть мати як законний, так і про­типравний характер. Тому, якщо службова особа за хабар сприяє хабародав-цю у вчиненні якого-небудь злочину, ЇЇ дії слід кваліфікувати як одержання хабара та співучасть у відповідному злочині (наприклад, в ухиленні від сплати податків, у викраденні майна). Якщо дії службової особи, обумовлені хабаром, містять ознаки приховування тяжкого або особливо тяжкого зло­чину, їх слід кваліфікувати і за ст. 396 КК.

12. Одержання хабара визнається закінченим злочином з моменту прий­няття службовою особою хоча б частини хабара (Рішення... — 2000. — С. 98— 100). Ознаки закінченого складу злочину є у діях службової особи і тоді, ко­ли вона одержує (приймає) хабар від особи, яка вручає його з метою вик­риття хабароодержувача і у зв'язку з цим звільняється від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених законом (п. 10 вищезазначеної Постанови ПВСУ).

13. Якщо службова особа лише створювала умови для одержання хабара (наприклад, підшукувала співучасників, обговорювала суму хабара, місце та час його одержання) або виконала певні дії, спрямовані на його прийняття, але не одержала хабар із причин, що не залежать від її волі (наприклад, внаслідок вручення замість грошей так званої «ляльки»), вчинене в першо­му випадку слід кваліфікувати як готування до одержання хабара, а в дру­гому — як замах на цей злочин. Якщо службова особа вчинила лише підго­товчі до одержання хабара дії (наприклад, домовилася про суму і час його одержання), але потім добровільно відмовилася від його прийняття, вона звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 17 КК (див. коментар до ст. 17 КК).

14. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується тільки пря­мим умислом та наявністю корисливого мотиву. Особливість суб'єктивної сторони цього злочину полягає у тому, що між умислом хабароодержувача та хабародавця є тісний, нерозривний зв'язок, оскільки і той, і інший по­винні усвідомлювати, що має місце давання-одержання хабара. Умислом ха­бароодержувача в усіх випадках повинне охоплюватися, крім іншого, усвідо­млення того, що і сам хабародавець розуміє сутність того, що відбувається, і усвідомлює, що незаконна винагорода передається ним службовій особі й приймається останньою саме як хабар. Тому, якщо особа, яка передає служ­бовій особі фактично незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), що вона дає хабар (наприклад, помилково вважаючи, що вона зобов'язана спла­тити штраф), то вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова особа — за його одержання. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися в цих випадках як службове зловживання, обман покупців і замовників, шахрайство тощо (п. 9 вищезазначеної Поста­нови ПВСУ).

15. Дії службової особи, яка одержала гроші чи інші матеріальні цінності нібито для передачі іншій службовій особі як хабар, а насправді мала намір їх не передавати, а привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 КК, а за відповідними частинами статей 190 та 364 КК як шахрайство і службове зловживання, а за наявності до того підстав — й за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху або пособництво у зама­ху на давання хабара.

16. Суб'єктом одержання хабара може бути тільки службова особа. Од­нак співучасником цього злочину, який організував одержання хабара, підбурював службову особу до його вчинення чи сприяв їй у цьому, може бути і приватна особа. При цьому питання про кваліфікацію дій такої особи як співучасника або в одержанні (ст. 368 КК), або в даванні (ст. 369 КК) хабара, повинне вирішуватися з урахуванням спрямованості її умислу та ви­ходячи з того, у чиїх інтересах, на чиєму боці та з чиєї ініціативи — хабаро-одержувача або хабародавця — вона діяла (див. п. 11 вищезазначеної Поста­нови ПВСУ).

17. До кваліфікованих видів злочину закон (ч. 2 ст. 368 КК) відносить одержання хабара: а) у великому розмірі; б) службовою особою, яка займає відповідальне становище; в) за попередньою змовою групою осіб; г) повтор­но; ґ) поєднане з вимаганням хабара. До особливо кваліфікованих видів зло­чину (ч. З ст. 368 КК) — одержання хабара: а) в особливо великому розмірі і б) службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

18. Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинен одержати грошову оцінку в національній валюті України. Це необхідно у випадках, коли предметом хабара були валюта або майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (було подароване, знайдене, викрадене, здобуте іншим злочинним шляхом тощо). У цих випадках при визначенні вартості предмета хабара слід виходити з тих мінімальних цін, за якими у даній місцевості на момент вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості (п. 13 вищезазначеної Поста­нови ПВСУ).

19. Якщо службова особа одержала декілька хабарів, кожний з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і при цьому всі вони не охоплювалися єдиним умислом винного, то вчинене не можна кваліфікувати як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна сума таких хабарів перевищує зазначені розміри (п. 14 вищезазначеної Постанови). У таких випадках одержання кожного окремого хабара містить ознаки самостійного складу злочину і вчи­нені службовою особою дії повинні розглядатися (за інших необхідних умов) як одержання хабара повторно (Практика (1993—1995)... — С. 173— 179; ВВСУ. - 1998. - № 1. - С. 29).

Якщо службова особа послідовно одержує один хабар у великому розмірі, а інший — в особливо великому, то вчинене слід кваліфікувати за су­купністю злочинів (ч. 2 ст. 368 КК та ч. З ст. 368 КК), і покарання призна­чати за правилами ст. 70 КК.

20. Якщо при одержанні декількох хабарів умисел службової особи був спрямований на збагачення у великому (особливо великому) розмірі (на­приклад, при систематичному одержанні хабарів дрібними сумами на підставі так званих «такс» чи у формі «поборів», «данини»), її дії необхідно розцінювати як один (єдиний) продовжуваний злочин (див. коментар до ч. 2 ст. 32 КК) і залежно від суми отриманого в цілому хабара кваліфікувати як одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.

21. Якщо умисел службової особи був спрямований на одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, але з причин, що не залежать від волі винного, фактично була отримана лише частина обумовленого хабара, його дії слід кваліфікувати як замах на одержання хабара в тому розмірі, який охоплювався його умислом (Рішення... — 1997. — С. 133—134).

22. При визнанні службової особи такою, що займає відповідальне (ч. 2 ст. 368 КК) чи особливо відповідальне (ч. З ст. 368 КК) становище, слід керуватися п. 2 примітки до ст. 368 КК. Перелік таких службових осіб, наве­дений у п. 2 примітки до ст. 368 КК, є вичерпним і поширеному тлумачен­ню не підлягає.

23. Одержання хабара за попередньою змовою групою осіб повинне відпо­відати всім ознакам цієї форми співучасті, закріпленим у ч. 2 ст. 28 (див. ко­ментар до ст. 28 КК). Відповідно до ч. 2 ст. 368 КК ці ознаки виявляються у такому:

1) в одержанні одного або декількох хабарів повинні брати умисну та спільну участь декілька (не менше двох) суб'єктів цього злочину — службо­вих осіб;

2) учасники групи повинні заздалегідь, тобто до початку вчинення зло­чину, вступити у змову про спільне одержання хабара. При цьому змова по­винна відбутися до стадії замаху на одержання хабара і визнається поперед­ньою, якщо угода між учасниками групи була досягнута як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара хоча б однієї зі службових осіб, але до вчинення дій, спрямованих на фактичне його одержання;

3) службові особи визнаються учасниками групи незалежно від того, як були розподілені ролі між ними і які конкретні дії виконувала у злочині кожна з них. Закон (ч. 2 ст. 28 КК) не вимагає для цієї форми співучасті обов'язкового співвиконавства співучасників злочину. Тому на кваліфікацію вчиненого за ч. 2 ст. 368 КК не впливає, чи діяла службова особа як вико­навець (співвиконавець) при одержанні хабара за попередньою змовою гру­пою осіб, чи була лише організатором, підбурювачем або пособником цього злочину;

4) дії винних кваліфікуються за ч. 2 ст. 368 КК незалежно і від того всі чи лише одна службова особа повинна була виконати (не виконати) обумов­лені хабаром дії; усвідомлював чи не усвідомлював хабародавець, що в одер­жанні хабара беруть участь кілька службових осіб; один, декілька чи всі учасники групи безпосередньо приймали предмет хабара від хабародавця;

5) одержання хабара за попередньою змовою групою осіб вважається закінченим злочином з моменту прийняття хабара хоча 6 одним з її учас­ників.

З урахуванням зазначених ознак дії винних слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 368 КК, наприклад, у випадку, коли, вступивши у змову, одна службова особа схилила іншу прийняти хабар, який їй запропонували; третій учасник групи розробив план одержання хабара та надав приміщення, у якому він повинен був бути прийнятий; четвертий — виконав дії, обумовлені хабаром;

п'ятий — забезпечував безпеку службової особи, яка безпосередньо прийма­ла хабар і, нарешті, останній співучасник безпосередньо одержав предмет ха­бара від хабародавця.

24. Одержання хабара організованою групою службових осіб також слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 368 КК, оскільки обов'язковою ознакою такої гру­пи є попередня змова її учасників (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК). Якщо хабар був одержаний службовими особами, які є учасниками злочинної ор­ганізації, то їх дії слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 255 КК, оскільки участь у злочинах (у тому числі й передбаченому ч. 2 ст. 368 КК), вчинюваних та­кою організацією, у даному випадку цілком охоплюється ознаками ч. 1 ст. 255 КК і додаткової кваліфікації не потребує (див. коментар до ч. 4 ст. 28 та ст. 255 КК). Якщо злочинною організацією службових осіб було одержа­но хабар в особливо великих розмірах, вчинене слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 255 та ч. З ст. 368 КК.

25. Розмір хабара, одержаного групою службових осіб, визначається за­гальною вартістю отриманих матеріальних цінностей чи послуг. Тому, як­що групою осіб одержано хабар, що у 200 (500) разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, то кожний з учасників цієї групи не­се відповідальність за одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі за умови, якщо ці кваліфікуючі ознаки охоплювалися умислом співучасників і незалежно від розміру тієї частини (долі) хабара, яка була одержана кожним з них особисто (п. 16 вищезазначеної Постанови ПВСУ).

26. Якщо службова особа одержала хабар без попередньої змови з іншою службовою особою, а потім передала їй цей хабар або його частину, то вона не­се відповідальність за сукупністю злочинів — за одержання та давання хабара.

27. Одержання хабара повторно повинно відповідати ознакам повторності злочинів, які закріплені у ст. 32 КК (див. коментар до ст. 32 КК), і має місце у тих випадках, коли згідно з п. З примітки до ст. 368 КК службовою осо­бою раніше було вчинене або одержання (ст. 368 КК), або давання (ст. 369 КК) хабара.

28. Ознакою повторності злочинів (ч. 2 ст. 368 КК) охоплюються як пер­ший, так і всі наступні злочини. Проте в одних випадках до повторності вхо­дять декілька злочинів, передбачених тільки ст. 368 КК, а в інших — вона включає у себе як одержання (ст. 368 КК), так і давання (ст. 369 КК) хаба­ра. Тому при вирішенні питання про кваліфікацію одержання хабара за оз­накою повторності необхідно враховувати таке: а) якщо до повторності вхо­дять тільки тотожні злочини (одержання хабара), то усе вчинене охоп­люється ознаками ч. 2 ст. 368 КК і додаткової кваліфікації не потребує;

б) якщо повторність складається з однорідних злочинів і включає в себе як давання, так і одержання хабара, то вчинене являє собою повторність-су­купність і з урахуванням цього раніше вчинений злочин кваліфікується за відповідною частиною ст. 369 КК, а знову вчинений з урахуванням ознаки повторності — за ч. 2 ст. 368 КК; в) якщо один із злочинів був закінченим, а інший — незакінченим, або в одному з них винний брав участь як вико­навець, а в іншому — як організатор, підбурювач чи пособник, то вчинене слід кваліфікувати і за ознакою повторності, і за сукупністю, незалежно від того, які злочини утворюють собою повторність — тільки одержання хабара або і давання, і одержання (див. коментар до статей 32, 33 та 70 КК); г) як­що за раніше вчинений злочин особу було засуджено (за ст. 368 чи ст. 369 КК), але судимість не знята (не погашена), то діяння кваліфікується лише за ч. 2 ст. 368 КК як повторне одержання хабара.

29. Одержання у декілька прийомів одного хабара за виконання (невико­нання) дій, обумовлених з хабародавцем, не утворює повторності за умови, якщо вчинене містить ознаки продовжуваного злочину (див. коментар до ч. 2 ст. 32 КК), при вчиненні якого кожний окремий епізод охоплювався єдиним (загальним) умислом винного. У той же час повторним повинне визнавати­ся одержання декількох хабарів від того ж самого хабародавця, якщо кож­ний випадок передавання (прийняття) хабара обумовлювався виконанням (невиконанням) яких-небудь дій у його інтересах або інтересах третіх осіб.

Не є повторним і одночасне одержання хабара від декількох осіб за умови, якщо хабар передавався в спільних інтересах всіх хабародавців (наприклад, відсутня повторність у діянні представника військово-лікарської комісії, який одержує хабар одночасно від кількох родичів особи, які намагаються таким чином звільнити її від призову до армії). Однак повторним слід виз­навати одночасне одержання хабара від декількох осіб, якщо такий хабар пе­редавався за вчинення (невчинення) дій в інтересах кожного окремого хаба-родавця і винний усвідомлював цю обставину (наприклад, повторним по­винне визнаватися одночасне одержання хабара представником будівельної організації від кількох осіб з метою виділення кожному з них техніки для будівництва на їх дачних ділянках).

30. Поняття вимагання хабара визначається у п. 4 примітки до ст. 368 КК, з якого випливає, що ця кваліфікуюча ознака має місце в тих випадках, ко­ли: 1) ініціатором давання-одержання хабара є службова особа — хабаро-одержувач; 2) пропозиція про давання хабара має характер вимоги (приму­су), яка підкріплюється: а) відкритою погрозою або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця у наявності реальної небезпеки (прихо­вана погроза) його інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хаба-роодержувача; 3) дії (бездіяльність), якими погрожує вимагач: а) обумовлені його службовим становищем, б) мають протиправний характер, оскільки спрямовані на заподіяння шкоди лише в) правам та законним інтересам ха­бародавця.

31. Вимагання хабара є не тільки кваліфікуючою ознакою одержання ха­бара, але й служить підставою звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності (див. коментар до ч. З ст. 369 КК). Тому вимога хабара за вчинення (невчинення) з використанням службового становища таких дій, які спрямовані на задоволення незаконних (протиправних) інтересів хабаро­давця, не може розглядатися як вимагання хабара (Рішення... — 1997. — С. 132-133; ВВСУ. - 1998. - № 1. - С. 28-29). Вимагання хабара має місце, наприклад, у випадку коли інспектор ДАІ вимагає хабар, погрожую­чи скласти протокол про порушення правил дорожнього руху щодо водія, який цих правил насправді не порушував. Проте склад вимагання хабара відсутній, якщо той же інспектор ДАІ вимагає хабар за знищення протоко­лу, погрожуючи у противному випадку притягнути водія до відповідальності за порушення, яке той насправді вчинив.

32. При вимаганні хабара службова особа може реалізувати погрозу, яка висловлена на адресу хабародавця, і вчинити з використанням свого служ­бового становища дії, що фактично заподіюють шкоду його законним інте­ресам. Якщо при цьому вчинені нею дії містять ознаки самостійного складу злочину (наприклад, службове зловживання, перевищення влади, незаконні затримання, привід або арешт, притягнення завідомо невинного до криміна­льної відповідальності), то вони підлягать додатковій кваліфікації за відповідними статтями Кримінального кодексу.

33. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, визнається закінче­ним злочином не з моменту пред'явлення самої вимоги про його давання, а за фактичним одержанням вимагачем хоча б частини хабара. Тому у випад­ках, коли особа, у якої вимагали хабар, не передає його з причин, які не за­лежать від волі вимагача, дії останнього залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вима­гання або як замах на вчинення цього злочину (п. 17 вищезазначеної Поста­нови ПВСУ). При цьому пред'явлення самої вимоги хабара, яка підкріплюється погрозою заподіяння шкоди законним інтересам хабародав-ця, слід кваліфікувати за ст. 14 та ч. 2 ст. 368 КК як готування до одержан­ня хабара, поєднаного з вимаганням.

34. Якщо у діях службової особи, яка одержала хабар, є декілька кваліфікуючих ознак, передбачених і в ч. 2, і в ч. З ст. 368 КК, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. З ст. 368 КК, а в обвинувальному висновку та мо­тивувальній частині вироку необхідно вказувати всі кваліфікуючі ознаки злочину (див. також п. 19 коментарю до ст. 368 КК).

35. При вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 КК, у співучасті така кваліфікуюча ознака одержання хабара, як повторність, впливає на відпові­дальність тільки тих співучасників, на боці яких є ця ознака. Інші кваліфіку­ючі ознаки одержання хабара (відповідальне або особливо відповідальне становище службової особи, великий чи особливо великий розмір хабара та його вимагання) впливають на відповідальність будь-якого із співучасників, але за умови, якщо співучасник усвідомлював наявність цих ознак (див. ко­ментар до ч. З ст. 29 КК).

Дата добавления: 2015-10-02