Характеристика ускладнень цукрового діабету

1. Гіпоглікемічна кома – це реакція організму на швидке зниження засвоєння глюкози тканиною мозку. Це стан, який розвивається раптово, і всі лікувальні заходи повинні здійснюватися негайно, оскільки їхній успіх зумовлюється своєчасністю. Гіпоглікемічна кома розвивається у хворих на ЦД при введенні надмірної дози інсуліну на фоні недостатнього споживання вуглеводів з їжею. Гіпоглікемічні стани частіше виникають у хворих з важкими формами діабету І типу. Коматозний стан у частини хворих виникає раптово, без провісників, із втратою свідомості. У більшості хворих комі передує продромальний період, який характеризується неврологічними проявами (слабість, тремор пальців рук, парестезії, оніміння язика, підборіддя, запаморочення, зміни поведінки, рухове збудження, судоми, пітливість). Якщо хворий в цей час прийме їжу, стан його покращиться, в іншому випадку – настане кома. При комі відмічаються підвищений тонус м’язів, виражена пітливість, піна в кутиках рота, звичайне дихання, нормальні пульс і АТ. Рівень глюкози в крові понижений або нормальний.

2. Гіперглікемічна кома є найтяжчим ускладненням цукрового діабету. Вона може розвинутися при несвоєчасному розпізнаванні початкових симптомів захворювання. У цьому випадку через кілька тижнів або місяців, а при супровідних інфекціях навіть через кілька днів розвивається важкий ацидоз і кома. У дитячому віці діабетична кома буває частіше і настає швидше. Збільшення діурезу, швидке зниження маси тіла і зневоднення, запах ацетону у повітрі, що видихається, погане самопочуття, блювання, спрага, в'ялість і сонливість - симптоми катастрофи обміну речовини. При діабетичній (гіперглікемічній) комі свідомість згасає не зразу: спочатку розвивається в'ялість, що. поступово посилюється, наростає сонливість і хворий непритомніє. Кома є загрозливим для життя станом, якому можна запобігти своєчасно початим лікуванням.

3. Діабетична полінейропатія – це ускладнення ЦД, що характеризується порушенням структурно-функціонального і метаболічного стану в периферичних нервах. Характеризується різноманітними вегетативними дисфункціями: порушенням терморегуляції чи потовиділення, дисфункцією сечового міхура, імпотенцією, шлунково-кишковими порушеннями, атиповими гіпоглікеміями та вираженими больовими відчуттями за ходом периферичних нервів, особливо гомілок і стоп.

4. Діабетична нефропатія (діабетичний нефросклероз) – це ураження судин нирок при ЦД, що веде до протеїнурії, підвищеного АТ, розвитку хронічної ниркової недостатності.

5. Діабетична ангіопатія – це генералізоване ураження артеріол і капілярів (мікроангіопатія – специфічна для ЦД) та судин середнього і великого калібру (макроангіопатія – ранній і генералізований атеросклероз). Діабетична ангіопатія уражає дрібні судини (артеріоли) цілого організму, але максимальних змін зазнають клубочки нирок (нефропатія), сітківки (ретинопатія), що закінчується різким зниженням зору, аж до його втрати, і стоп (діабетична стопа).

6. Синдром діабетичної стопи – це комплекс анатомо-функціональних змін, зумовлених діабетичними мікро- та макроангіопатіями, нейропатією, що призводить до виразково-некротичного ураження тканин нижніх кінцівок, спричинює інвалідизацію пацієнтів. Найефективнішим засобом профілактики цього синдрому є навчання хворого правильному догляду за ногами, що дозволяє значно знизити ризик ускладнення.

Дата добавления: 2015-10-24