Побічна дія лікарських препаратів, що використовуються в гематології

При прийомі препаратів заліза per os можуть виникати біль в животі, нудота, блювання, діарея, що зумовлено властивістю йонізованих солей заліза подразнювати слизову оболонку шлунка і кишечника. Сполучаючись із сірководнем у кишках, препарати заліза можуть спричиняти закрепи. Сульфід заліза, що утворюється в ротовій порожнині і осідає на емалі зубів, забарвлює її в чорний колір.

Після парентерального введення препаратів заліза (внутрішньовенно, або внутрішньом'язово) залізо швидко потрапляє у кров, де зв'язується з сидерофіліном. При недостатній кількості останнього виникає небезпека збільшення у крові вільного заліза, яке є капілярною отрутою. При цьому зростає проникність судин, знижується тонус артеріол і венул. Ступінь проявів побічних реакцій може бути різним — від транзиторних форм до шоку, навіть до смерті внаслідок проникнення еритроцитів у тканини мозку, серця, легенів. Можливі також алергічні реакції, флеботромбози, абсцеси, гемосидероз.

При внутрішньом’язевому введенні препаратів заліза можливе утворення болючих інфільтратів у місці ін'єкції, які повільно розсмоктуються.

При довенному введенні препаратів заліза спостерігається почервоніння обличчя, шиї, серцебиття, стискаючий біль у грудній клітці, в попереку, різко знижується артеріальний тиск.

Для профілактики побічних ефектів одночасно з парентеральним введенням заліза рекомендується вводити вітамін Е (альфа-токоферол), який попереджує активізацію вільнорадикальних реакцій, ушкодження клітинних мембран, гемоліз еритроцитів.

При гострій інтоксикації препаратами заліза необхідно призначати антидот десферал (60—80 мг/кг на добу внутрішньом'язово або внутрішньовенно), а також унітіол (відновлює функцію сульфгідрильних ферментів), тетацин кальцію.

При фармакотерапії вітаміном В₁₂ можливий гіпервітаміноз (набряк легенів, застійна серцева недостатність, тромбоз периферійних судин, кропивниця, рідко анафілактичний шок). Побічними ефектами вітаміну В₁₂ є алергічні реакції, підвищена збудливість, тахікардія, біль у ділянці серця, ліпоїдна інфільтрація печінки.

Фолієва кислота дає алергійні реакції, у високих дозах спричиняє диспепсію у дітей, підвищення збудливості центральної нервової системи.

Побічні ефекти всіх протипухлинних засобів можна передбачувати. Це вплив на кістковий мозок і клітини ретикулоендотеліальної системи (панцитопенія й імунодепрсія), на слизові оболонки (нудота, втрата апетиту, діарея, стоматит, виразки в ротовій порожнині й ШКТ), нейропатії, ураження волосяних фолікулів (алопеція, через 2-6 місяців відновлюється волосяний покрив), сповільнення заживлення ран, вплив на статеві клітини (стерильність, тератогенез, мутагенез), токсичне пошкодження органів (серце, печінка, нирки). Для L-аспарагінази характерні, наприклад, нефротоксичність, гепатотоксичність, негативний вплив на підшлункову залозу, центральну нервову систему, диспепсичні явища.

Тошнота і блювання серед побічних ефектів хіміотерапії дуже виражені і ведуть до припинення лікування. Для зменшення їх інтенсивності використовують селективні антагоністи 5-НТ₃ (гідрокситриптамінових) рецепторів, які відіграють роль в патагенезі блювання при лікуванні цитостатичними препаратами. Ондасетрон (зофран), тропісентроп (новобан) – після внутрішньовенного введення в дозі 8-23 мг безпосередньо перед початком хіміотерапії припиняє це ускладнення. Паталогічні зміни з боку крові при хіміотерапії попереджують препарати еритропоетину і колонієстимулюючі фактори росту.

Дата добавления: 2015-10-24