Дія лікарських препаратів здійснюється різними механізмами

Вплив ліків на специфічні рецептори. Рецепторами є функціональні макромолекулярні структури, вибірково чутливі до певних хімічних сполук: природних медіаторів або екзогенних речовин.

ЛР, що збуджують рецептори, називають агоністами, а речовини, що перешкоджають дії специфічних агоністів, – антагоністами. Антагонізм може бути конкурентним і неконкурентним. При конкурентному антагонізмі ЛР вступає у конкурентні відносини з природним медіатором або іншим агоністом за місця зв’язування в специфічних рецепторах. Блокада рецептора, викликана конкурентним антагоністом, може бути знята великими дозами агоніста.

До теперішнього часу ідентифікована безліч різних типів рецепторів. Їх класифікують за чутливістю до природних медіаторів або ендогенних метаболітів. Наприклад, рецептори, чутливі до ацетилхоліну, називають холінорецепторами, чутливі до норадреналіну – адренорецепторами, чутливі до гістаміну – рецепторами гістаміну. Визначені дофамінові, серотонінові, опіоїдні рецептори тощо. Відомі різні підтипи рецепторів. Наприклад, М-холінорецептори, Н-холінорецептори; α₁, α₂, β₁, β₂-адренорецептори; Н₁-,

Н₂-, Н₃ -гістамінові рецептори тощо.

Унаслідок розвитку рецепторної теорії на основі вивчення ролі циклічних нуклеотидів (АМФ, ГМФ тощо) останнім часом виникло уявлення про вторинні передавачі (медіатори). Доведено, що у дії багатьох медіаторів, гормонів і ЛР беруть участь циклічні нуклеотиди. Наприклад, адреналін стимулює фермент аденілатциклазу, яка збільшує синтез цАМФ, а остання активує фосфорилазу.

Вплив ЛР на активність ферментів. Дія деяких ЛР базується на активації (індукції) або пригніченні (інгібуванні) активності певних ферментів. Наприклад, барбітурати, особливо фенобарбітал, викликають індукцію мікросомних ферментів печінки, що веде до прискорення їх метаболізму і розвитку звикання до них. Крім того, це відображається і на швидкості біотрансформації сполук з інших хімічних груп.

Серед ЛР нерідко зустрічаються специфічні інгібітори ферментів. Наприклад, фізостигмін, прозерин й інші антихолінестеразні засоби пригнічують активність ацетилхолінестерази, яка руйнує ацетилхолін, і тим самим підвищують збудливість холінергічної системи. Інгібітори моноамінооксидази (ніаламід) перешкоджають руйнуванню катехоламінів (адреналіну, норадреналіну), що веде до збудження адренергічної системи.

Фізико-хімічний вплив ЛР на мембрани клітин лежить в основі змін транспорту різних іонів через клітинні мембрани. Наприклад, верапаміл, ніфедипін – «антагоністи іонів кальцію» - гальмують проходження іонів кальцію через «повільні» канали клітинних мембран. Це істотно відбивається на функції серцево-судинної системи.

Пряма хімічна взаємодія ЛР з молекулами або іонами організму (або що потрапили в організм) лежить в основі корекції явищ ацидозу або алкалозу, нейтралізації соляної кислоти антацидними засобами, утворення хелатних сполук з антидотами при отруєнні деякими хімічними речовинами.

Повторне вживання ЛЗ може приводити до посилення або ослаблення їх дії, а також до розвитку явищ медикаментозної залежності.

Посилення ефектів може бути наслідком кумуляції (накопичення) самої речовини в організмі (матеріальна кумуляція) чи кумуляції його ефектів. Матеріальна кумуляція виникає при повторному введенні ЛР, що повільно виводяться з організму (броміди, дигітоксин тощо). Накопичення ЛР в організмі може привести до токсичних явищ. Для попередження отруєння дозування таких препаратів і режим їх застосування повинні проводитися з урахуванням кумулятивних властивостей. При захворюваннях печінки і нирок явища кумуляції можуть посилюватися.

Ослаблення ефектів ЛР при повторному їх застосуванні називається звиканням або толерантністю. Гостра форма звикання (в межах декількох годин) носить назву тахіфілаксія. Яскравим прикладом тахіфілаксії може служити значне зменшення гіпертензивної дії ефедрину при повторних введеннях протягом декількох годин. Причиною цього є те, що ефедрин – адреноміметик непрямого типу дії.

Медикаментозна залежність (пристрасть) виникає при повторному введенні деяких ЛЗ й інших речовин, що викликають ейфорію. Медикаментозна залежність може бути психічною або фізичною, або їх поєднанням. Речовини, що викликають залежність, часто називають наркотиками, а саме явище – наркоманією. При психічній залежності утримання від приймання наркотика супроводжується неприємними відчуттями душевного дискомфорту. При фізичній залежності дискомфорт посилюється фізичними розладами (синдром абстиненції). Чергова порція наркотика тимчасово усуває явище абстиненції.

Сенсибілізація (sensibilis лат. чутливий) – це підвищення чутливості при повторному введенні. У механізмі цього явища – утворення міцних зв’язків з білками (гаптен - антиген) з наступним розвитком медикаментозної алергії – через 7-12 днів або при повторному лікуванні на перше введення. Можливий розвиток перехресної алергії до речовин з подібною хімічною будовою (новокаїн – сульфаніламіди, дикаїн, анестезин; бензилпеніцилін – пеніциліновий ряд і цефалоспорини, карбапенеми, монобактами).

Ідіосинкразія (idios - інший) – це спотворена чутливість організму до ЛР, зумовлена генетичними порушеннями, дефіцитом ферментів.

При застосуванні більшої частини антибактеріальних засобів, як і при вживанні імунодепресантів, глюкокортикостероїдів можливі пригнічення імунітету, д исбактеріоз – порушення природного складу шкіри і слизових, розвиток суперінфекції і х іміорезистентності мікроорганізмів, тобто появляються штами мікроорганізмів, нечутливі до антибіотиків.

При повторних введеннях можливі прояви специфічних побічних ефектів як от від тетрацикліну – гепатотоксичність, від клонідину – сухість слизових.

Віддалені шкідливі наслідки: У перші дні – тижні вагітності для ембріона шкідливі багато препаратів, особливо гормони, цитостатики, сульфаніламіди, нікотин, аспірин, тетрациклін (ембріотоксичність). Тератогенність можлива у 5 тиж - 3-4 міс вагітності, коли фармакологічні агенти порушують процеси ембріогенезу й органогенезу, тому характерна аномаліями розвитку плода від багатьох препаратів, у т.ч. гіпоглікемічних засобів, етилового спирту, індометацину, фенобарбіталу. Фетотоксичність може розвинутися під впливом ЛЗ від 4 місяців вагітності до її завершення. Це порушення життєдіяльності органів плода в результаті дії ліків на нього (передчасне зарощення артеріальної протоки під впливом нестероїдних протизапальних ЛЗ, пригнічення дихання від дії резерпіну).

Мутагенністю називають вплив ЛЗ (найчастіше цитостатиків) на статеві клітини в процесі життя людини і навіть у період розвитку ембріона, що може привести до аномалій розвитку у дітей і в наступних поколіннях, боуспадковується. Канцерогенними називають лікарські речовини, які через певний відрізок часу можуть викликати ріст злоякісних пухлин.

На клінічну ефективність лікарських препаратів впливають властивості самої лікарської речовини, стан організму і зовнішнє середовище.

Мають значення фізичні властивості ЛР: їїагрегатний стан, молекулярна маса, ступінь дисоціації (від цього залежить характер та швидкість дії), шлях введення, лікарська форма. Відіграє роль розчинність ЛР в різних середовищах (неполярні сполуки добре розчиняються в ефірі, етанолі й мало у воді, полярні – розчинні у воді; недостатньо йонізовані, не проникають у кров, через бар’єри). Клінічна ефективність найбільше залежить від дози препарату й концентрації, в якій його вводять.

Має значення при визначенні фармакодинамічної ефективності ЛЗ стан організму – вид тварин (для визначення ефективності серцевих глікозидів використовують серця жаб і голубів) і раса людини (чорношкірі люди мають іншу чутливість до певних речовин – гіпотензивний ефект у сечогінних засобів недостатній); маса тіла і стать; вік і спадкові чинники (знижена активність або повна відсутність ферментів, які приймають участь у біотрансформації ЛЗ; індивідуальна чутливість (алергічні реакції) і хворобливість організму (при патології печінки і нирок активність і токсичність ЛР підвищується).

З факторів зовнішнього середовища на клінічну ефективність ЛЗ впливають чинники, які змінюють стан нервової системи хворого, температура оточуючого середовища, гіпоксія (підвищення токсичності серцевих глікозидів, снодійних), іонізуюче випромінювання і фотосенсибілізація. Важливу роль відіграють добові (циркадні ритми), які можуть підвищувати ефективність ліків в менших дозах. Режим харчування і вживання ліків у залежності від прийому їжі можуть знижувати ефективність ліків, як і водне навантаження, яке сприяє швидшому виведенню ліків.

Дата добавления: 2015-10-24