Та результати функціональних проб

Лабораторні методи дослідження широко використовують як для діагностики захворювань, так і для визначення критеріїв ефективності і безпечності лікарської терапії.

Лікарські препарати здатні змінити вірогідність результатів лабораторних тестів. Здатність змінювати біохімічні й клінічні дослідження під впливом ліків сьогодні лікарі й фармацевти вважають однією з найважливіших проблем медицини.

Більшість медичних працівників недостатньо знають про вплив ЛП на клініко-лабораторні тести. Ці відомості слабо висвітлені в літературі. Але ними не можна нехтувати при інтерпретації результатів аналізів.

Особливо чутливі до високоактивних речовин кровотворні органи, ендокринна система й ферменти. Здатність ЛП впливати на обмінні, метаболічні процеси, витісняти із зв’язку з білками ендогенні та екзогенні речовини є однією з причин неочікуваних відхилень тих чи інших лабораторних показників, хибнопозитивних чи хибнонегативних результатів.

Тоді прямим вкрай небажаним кроком після хибного тлумачення результатів лабораторних досліджень є призначення необґрунтованої фармакотерапії з метою корекції виявлених змін, що приводить не до поліпшення, а до погіршення перебігу захворювання і стану хворого в результаті небажаних наслідків поліпрагмазії.

Ще загрозливішим є встановлення неправильного діагнозу того чи іншого захворювання або невиправдана зміна правильно встановленого діагнозу.

Вплив ліків на лабораторні показника відбувається двома можливими шляхами:

1. Хімічний або фізико-хімічний („аналітична інтерференція”). Ліки або їх метаболіти втручаються у специфічну реакцію визначення тієї чи іншої речовини – перекручення результатів спектрофотометрії при аналізі 5-оксиіндолової кислоти в сечі, що здійснюється в кислому середовищі після вживання фенотіазинових препаратів. Хінін, тетрациклін, флуоресціюючи, заважають флуорометрії катехоламінів у сечі. Рибофлавін і каротин підвищують показники оптичної щільності розчинів при визначенні білірубіну. Ліки можуть суттєво змінювати результати аналізу в якомусь одному методі, не змінюючи їх в іншому специфічному методі тестування цієї ж речовини.

2. Фармакологічний (“фармакологічна інтерференція”). Це зміна патологічного процесу під впливом ліків або побічна дія ЛП на різноманітні функції органів і систем, чи токсичні ефекти ЛП при їх передозуванні.

Так, терапевтичні дози морфіну й інших наркотичних анальгетиків викликають спазм сфінктера Одді з порушенням виходу травних соків (підшлункової залози), що веде до підвищення вмісту сироваткових трансаміназ (АлАТ, АсАТ), дегідрогеназ – типових ознак інфаркту міокарда, гострого гепатиту й гострого панкреатиту.

Терапія АКТГ, стимулюючи секрецію гормонів кори наднирників, змінює більшість показників азотистого балансу внаслідок антианаболічного впливу глюкокортикостероїдів. Використання великих доз саліцилатів, кофеїну, цефалоспоринів можуть підвищити рівень концентрації цукру в крові і дати хибнопозитивну реакцію на цукор у сечі.

Зовнішнє використання мексаформу та йоду збільшує вміст йоду, зв’язаного з білками сироватки крові. Лікування аміназином, хлозепідом, ацетилсаліциловою кислотою зумовлює хибнопозитивну реакцію при визначенні вагітності. Оральні контрацептиви підвищують рівень деяких білків сироватки, ліпідів та цукру, що помилково діагностуються як діабет у 15% жінок.

Рифампіцин, спазмолітики справляють негативний вплив на Rtg – контрастне дослідження жовчовивідних шляхів. Зображення виходить нечітке, нетривале або взагалі відсутнє. Призначаючи Rtg-обстеження й інтерпретуючи його результати, треба брати до уваги фармакологічний фон.

Вплив ЛР на лабораторні показники може проявитися згодом, коли мине тривалий час після припинення лікування. Рівень пролактину у деяких хворих, що слабо інактивували флюфеназин, перевищував норму через 4-11 місяців після відміни цього препарата. Низький рівень поглинання I¹³¹ спостерігається через 1,5-2 місяці після відміни препаратів йоду, брому, резерпіну. Зміна лабораторних показників тим значніша, чим вища концентрація і більша тривалість циркуляції ЛП та їх активних метаболітів.

Характер, інтенсивність інтерференції залежить перед усім від дози, схеми і тривалості прийому ліків хворими, генетичних фенотипічних, фармакокінетичних факторів. Поява аномальних біохімічних реакцій може істотно варіювати залежно від виду лікарських форм. Так, після призначення нозепаму в таблетках по 10 мг в крові може значно підвищуватися рівень глюкози, а після введення такої ж дози у вигляді суспензії цей показник не змінюється.

Найскладніші й важко прогнозовані інтерференції виникають при поліпрагмазії, досить шкідливій і поширеній.

За даними ВООЗ, рівень помилково діагностованих захворювань у різних країнах в середньому складає 60 %. Оскільки цілий ряд захворювань виявляється лише або здебільшого лабораторним тестуванням, проблема впливу на результати тестів ЛР набуває великого соціального значення.

Щоб максимально уникнути небажаних наслідків впливу ЛП на результати діагностичних клініко-лабораторних аналізів, слід дотримуватися таких правил:

1. За тиждень до обстеження скасувати призначення будь-яких ЛП.

2. Ретельно збирати лікарський анамнез.

3. Якщо хворий вживає препарати, вказати це у направленні.

4. При виявленні відхилень від нормальних показників перед інтерпретацією результатів на підставі анамнезу виключити можливість виникнення їх під впливом ЛП.

5. Якщо виключити вплив не можливо, слід відмінити ЛП і повторити дослідження.

Дата добавления: 2015-10-24