Антианемічних ЛП

Препарати заліза. За міжнародною класифікаційною системою (АТС) препарати заліза поділяють на такі групи:

1. Препарати двовалентного заліза для перорального застосування: заліза глюконат (феронал), заліза хлорид (гемофер), заліза сульфат (гемофер пролонгатум).

2. Препарати тривалентного заліза для перорального застосування: оксиду заліза сахарат (глобірон, розчин сахарату окисного заліза), комплекс заліза з карбоксиметилцелюлозою (феростат), комплекс заліза з полімальтозою (ферум лек, мальтофер).

3. Препарати тривалентного заліза для парентерального застосування: заліза гідроксид сахарат (венофер), комплекс гідроксиду заліза з полімальтозою (ферум лек, мальтофер), оксиду заліза декстрановий комплекс (феролек-плюс для інєкцій).

4. Препарати заліза в комбінації з різними речовинами: вітаміном В₁₂ і фолієвою кислотою (гемоферон, ранферон), полівітамінами і фолієвою кислотою (ферамін-віта), полівітамінами (вітафер, фонотек, фенюльс), полівітамінами і мінералами (актиферин, ранферон-12, фероплект, ферумаксин).

Фармакодинаміка. Залізо бере участь у функціонуванні гемінових (гемоглобін, міоглобін, каталаза, пероксидаза, цитохром Р₄₅₀ тощо) ферментів, які транспортують кисень у дихальному ланцюзі та знешкоджують пероксиди і негемінові ферменти (ацетил-КоА-дегідрогеназа, НАДН-дегідрогеназа, сукцинатдегідрогеназа тощо), які регулюють окисно-відновні процеси, утворюють АТФ та інших речовини у мітохондріях. Також залізо відіграє важливу роль у функціонуванні імунної системи і неспецифічного захисту організму.

Фармакокінетика. Препарати заліза слід приймати за 1 годину до або через 2 години після їжі. Хлористоводнева кислота йонізує залізо з утворенням FeCL₂. У шлунку абсорбується 1-2% заліза, решта - в 12-палій кишці шляхом активного транспорту, утворюючи з білком-переносником – апоферетином в клітинах епітелію слизової комплекс за назвою феритин, що в свою чергу в крові сполучається з білком трансферином і у вигляді феротрансферину надходить до депо (кістковий мозок, печінка, селезінка), де і зберігається у вигляді феритину і гемосидерину.

Вітамін В₁₂ або ціанокобаламін в організмі людини й тварин синтезується мікрофлорою кишок і надходить до організму також з продуктами тваринного походження.

Фармакокінетика. У шлунку В₁₂ сполучається з гастромукопротеїном (внутрішній фактор Кастла) і абсорбується у тонкій кишці. У крові ціанокобаламін знаходиться у вільному стані і до 93% його з'єднується з глобуліном. Із крові В₁₂ надходить у печінку, де перетворюється на активну форму – кобамамід. Резерв ціанокобаламіну і його коферменту в печінці є достатнім для того, щоб задовольнити потребу в ньому протягом 2-3 років. Після перорального прийому нирками виділяється 1-2% В₁₂, тоді як більша частина виявляється в калі, при парентеральному введенні нирками виділяється 50% препарата, кишками – 6-7%.

Фармакодинаміка. Стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Вітамін В₁₂ разом з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пурино- й піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активує синтез білка, метіоніну – донатора метильних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїдів, а також у вуглеводному обміні.

Показання. Злоякісна та інші форми анемії, променева хвороба, трофічні й запальні захворювання центральної й периферичної нервової системи, реконвалесценція після травм, захворювань.

Побічна дія: див. розділ 8.6.

Фолієва кислота (В_с) міститьсяв листках рослин. Молекулу складають птеридин, пара-амінобензойна й глютамінова кислоти.

Фармакокінетика. Швидко і повністю абсорбується у 12-палій кишці. У крові виявляється 92-98% через 36 годин. Майже 87% міститься в еритроцитах, решта – у плазмі крові, депонується в печінці. Близько 50% препарату виводиться нирками, решта – кишечником.

Фармакодинаміка. В організмі кислота фолієва перетворюється на тетрагідрофолієву (активна форма), яка бере участь у синтезі пуринових основ, необхідних для утворення РНК і ДНК, метіоніну, має ліпотропні властивості, знижуючи вміст жиру в печінці, регулює обмін холіну в плазмі й печінці.

Показання. Мегалобластна анемія, спру, макроцитарна анемія аліментарного походження, лейкопенія, хронічний гепатит.

Для фармакотерапії анемій різного походження використовують вітогепат (препарат свіжої печінки великої рогатої худоби) - містить ціанокобаламін, кислоту фолієву та інші біологічно активні речовини.

При анемії, спричиненій цитотоксичними речовинами та при ХНН призначають еритропоетини людини (,  і ), що стимулюють проліферацію еритроїдного ростка (Рекормон, Епомакс – 1, 2, 5 тис. МО).

При анеміях з дефіцитом магнію ефективний магнію сульфат (підтримка еластич­ності мембран еритроцитів).

Недоношеним дітям з метою профілактикирозвитку анемій призначають міді сульфат (мідь­вмісні ферменти транспортують залізо через слизову кишечника, стимулюють дозрівання ретикулоцитів).

При анеміях внаслідок ХНН рекомендують коамід (сприяє переводу фолієвої кислоти в тетрагідрофолієву кислоту, підсилює поділ клітин).

У комплексному лікуванні анемій також застосовують кислоти аскорбінову, нікотинову, тіамін, рибофлавін, піридоксин, фітотерапію (плоди чорної смородини, лісової суниці, шипшини ).

Дата добавления: 2015-10-24