Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Дозування α1-адреноблокаторів

Симптоми і синдроми при основних захворюваннях серцево-судинної системи | Захворювання серцево-судинної системи, які потребують обов’язкового нагляду лікаря | Нестабільна стенокардія | Стратифікація серцево-судинного ризику | Клініка симптоматичних АГ, які зустічаються найчастіше | Парентеральна терапія при ускладнених гіпертензивних кризах | Проведення в ретроградному напрямку | Основні показники фармакокінетики венозних вазодилятаторів | Клінічна фармакологія бета-адреноблокаторів | Класифікація β-адреноблокаторів |


Читайте также:
  1. Дозування ангіопротекторів
  2. Дозування та форми випуску препаратів
  3. ЛП, які можуть негативно впливати на стан нирок. Вплив функціонального стану нирок на клінічну ефективність ЛП, особливості корекції дозування та прийому.
  4. СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗУВАННЯ
Міжнародна назва Дози Кратність прийому
Фентоламін Празозин Доксазозин Тамсулозин Альфузозин Теразозин 50-100 мг/добу 1-20 мг/добу 1-16 мг/добу 400 мг/добу 5-10 мг/добу 1-20 мг/добу 3-4 2-3

Побічні дії див. розділ 1.10.

Протипокази: тяжке ураження нирок (фентоламін), печінки (доксазозин), вади серця, систолічна дисфункція лівого шлуночка. α1-адреноблокатори не призначають хворим зі стенокардією навантаження без одночасного призначення β-адреноблокаторів з метою попередження виникнення рефлекторної тахікардії. Вагітність і період лактації – відносні протипоказання для призначення α-адреноблокаторів.

Взаємодія. α-адреноблокатори комбінують з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, серцевими глікозидами, блокаторами рецепторів до ангіотензину ІІ, діуретиками і бета-адреноблокаторами. Не показане поєднання α-адреноблокаторів з адреноміметиками (пригнічується гіпотензивний ефект, збільшується небезпека виникнення кардіальних побічних реакцій).

 

Клінічна фармакологія гіпотензивних лікарських препаратів центральної дії

Сюди відносяться α2-агоністи центральної дії й агоністи α1-імідазолових рецепторів.

α2-агоністи центральної дії – це клонідин (клофелін), гуанфацин (естулік), метилдопа (допегіт).

Механізм дії: стимулюють α1-адренорецептори у вазомоторному центрі довгастого мозку, що веде до гальмування симпатичної імпульсації із головного мозку і зниження АТ, ЧСС і серцевого викиду, зменшення клубочкової фільтрації, затримки Nа+ і води в організмі, зменшення розмірів лівого шлуночка при тривалому лікуванні, седативна дія, сухість у роті, зниження внутрішньоочного тиску. Клонідин має властивості й агоніста α1-імідазолових рецепторів.

Фармакокінетика. Агоністи центральних α2-адренергічних рецепторів швидко і повністю всмоктуються в ШКТ. Володіють високою біодоступністю. Підлягають метаболізму в печінці, виводяться нирками.

Побічна дія - див.розділ 1.10.

Протипокази: артеріальна гіпертензія, брадикардія, виражений атеросклероз судин мозку, тяжкі захворювання печінки і нирок, хвороба Паркінсона, феохромоцитома (для метилдопи), порушення провідності, депресивні стани, необхідність швидкої фізичної та психічної реакції, вагітність (гуанфацин).

Взаємодія. α2-агоністи центральної дії посилюють гіпотензивний ефект діуретиків, бета-адреноблокаторів. Не призначають їх з трициклічними антидепресантами (знижують антигіпертензивний ефект), хінідином (посилюють брадикардію), дигоксином (зменшують екскрецію останнього нирками), резерпіном (посилюють сонливість, депресію).

Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Добові дози і фармакокінетичні параметри β-адреноблокаторів| Агоністи α1-імідазолових рецепторів
mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)