Третій етап характеризується припиненням спортивної діяльності (фініш, кінець гри, закінчення поєдинку і т.д.). Рухова діяльність характеризується виснаженням енергетичних ресурсів, накопиченням продуктів метаболізму й супроводжується тимчасовим зниженням працездатності. Із закінченням роботи починається процес нормалізації внутрішнього середовища організму, накопичення енергетичних ресурсів, тобто в цей період відбувається відновлення всіх фізіологічних функцій. Вивчення процесів відновлення має велике теоретичне й практичне значення. Вивчення закономірностей проходження відновлення, визначення часу, який потрібен для відновлення змінених при роботі фізіологічних функцій для встановлення допустимих й оптимальних інтервалів між повторними навантаженнями, – це ті основні питання, якими повинен володіти тренер у практичній діяльності.
Відновлення. Процес відновлення необхідно розуміти як перехід до нового стану, що відрізняється від робочого. Якщо цей процес розуміти як відновлення до попереднього рівня, то зрозуміти сенс підвищення тренованості, розвитку фізичних якостей, підвищення рівня функціональних систем неможливо. Природа відновлення з погляду фізіологічних механізмів полягає в наслідкових явищах, що виникають у тканинах і ЦНС під впливом навантажень.
Ще І.М.Сєченов надавав великого значення наслідковим явищам як могутньому чиннику розвитку організму. На основі уявлення про наслідкові процеси М.Є.Введенський створив теорію тетанусу, оптимуму й песимуму. Фізіологічними (М.В.Зимкін, 1969) й біохімічними (М.М.Яковлєв, 1974) дослідженнями встановлено, що перебіг відновних процесів після фізичних та емоційних навантажень в одних випадках викликає зростання, а в інших – падіння працездатності. Отже, розвивається тренованість або перевтома.
Знання фізіологічних закономірностей перебігу відновних процесів створює передумови для управління тренувальними навантаженнями. Доведено, що коли тренувальні навантаження проходитимуть на фоні неповного відновлення, то розвиватимуться функціональні можливості організму. Разом з тим, якщо ритм відновлення випереджає ритм дії навантажень, функціонального розвитку не відбувається.
Після фізичних навантажень нормалізується внутрішнє середовище, відновлюються енергетичні ресурси не тільки до початкового рівня, а дещо вище за нього. Цим самим створюються передумови для розвитку функціональних можливостей і фізичних якостей.
У процесі тренування працездатність залежить не тільки від обсягу и інтенсивності навантажень, але й від величини пауз відпочинку між ними. Це призводить до часткового відновлення.
Часткове відновлення спостерігається і під час змагання (зупинка гри, перехід на ходьбу після прискорення, в спортивних іграх і т.д.), Проте, повне відновлення спостерігається після припинення рухової діяльності.
У відновному періоді переважають процеси асиміляції, що забезпечує поповнення енергетичних ресурсів. На першому етапі відновлення йде до початкового рівня, потім якийсь час стає вищим за нього (суперкомпенсація) і потім хвилеподібно знижується, але не до початкового рівня, а дещо вище. Саме в цьому сенс тренування – із збільшенням фізичних навантажень підвищується і рівень відновних процесів (рис. 3).
Рис. 3. Схеми процесів витрати і відновлення енергетичних запасів організму.
Характер процесів відновлення визначається специфікою м'язової роботи. Процеси відновлення відбуваються як під час, так і після м'язової роботи. Сучасне уявлення про механізми відновлення вказує, що ці процеси викликаються ще сигналами про майбутню роботу. Тому виділяють, крім поточних, ще й передробочі сигнали (Н.Д.Граєвська, А.А.Йоффе, 1975).
Відновлення функцій після м'язової діяльності характеризується рядом закономірностей, які визначають не тільки процес відновлення, але і взаємозв'язок з попередньою і подальшою м'язовою діяльністю, ступіні готовності до подальшої роботи.
Розрізняють такі закономірності відновних процесів:
1) нерівномірність;
2) гетерохронність;
3) фазність.
Нерівномірність відновних процесів можна простежити на прикладі відновлення кисневого боргу. Як стверджує А.Хілл, відновлення йде швидко, а потім повільно. Після важкої роботи спостерігається двофазний період відновлення: перша – алактатна фаза, пов'язана з ресинтезом фосфорвмістких сполук (АТФ і КРФ); друга фаза, лактатна – з окисленням лактату.
Розміри алактатного боргу в спортсменів – 3-5л, а в неспортсменів – 1,5-25л. Величина лактатного боргу в спортсменів – 8-15л. Ліквідація лактатного періоду проходить у 40-50 разівповільніше, ніж ліквідація алактатного кисневого боргу.
Після вправ максимальної інтенсивності в перші п'ять хвилин ліквідація кисневого боргу відбувається в 5 разів швидше, ніж за ті, що залишилися 13 хвилин.
Таким чином, процес відновлення характеризується нерівномірністю, яку треба враховувати при подальших навантаженнях. Найбільший ефект збільшення часу відпочинку відбувається на різних фазах. Так, після бігу на 200м на 12-й хвилині відновлення становить 95%, а повне відновлення наступає через 15 хвилин.
Гетерохронність відновних процесів полягає в тому, що не всі фізіологічні функції відновлюються одночасно. Раніше за часом відновлюються функції нервово-м'язового апарату, ЧСС, АТ і значно пізніше за часом – функція дихання і формені елементи крові. Визначена залежність: чим коротший час між відновленням показників кровообігу й дихання, тим більш активно проходять відновні процеси в цілому.
Фазність залежить від обсягу й інтенсивності фізичних навантажень. Розрізняють ранні й пізні фази відновлення. Раннє відновлення спостерігається після легкої роботи протягом декількох хвилин. Після важкої роботи спостерігається пізніше відновлення, яке затягується від кількох годин до кількох діб.
За рівнем працездатності організму в процесі відновлення спостерігається фаза підвищеної і зниженої працездатності. Фаза зниженої працездатності спостерігається відразу після закінчення фізичного навантаження. Потім настає фаза підвищеної працездатності, або суперкомпенсації. Через деякий час працездатність знову знижується.
У практиці накопичено великий матеріал за визначенням фаз працездатності. Так, відновлення після вправи із штангою повністю настає через 7-12хв., а фаза суперкомпенсації – через 13-20 хвилин. При повторному бігу на 200-400м відновлення триває 15 хвилин, а через 16-20 хвилин настає фаза надвідновлення.
При багаторазовому виконанні вправ відновлення має певну специфіку. Основною особливістю є те, що після другого й подальших повторень відновлення відбуваєтеся тільки до рівня 90-100% від початкового. Ці явища спостерігалися у важкій атлетиці, спринтерському бігу. Мабуть, для виникнення фази суперкомпенсації необхідний оптимальний стан нервово-м'язового апарату.
Адаптація до фізичних навантажень є складним процесом знаходження оптимальних співвідношень між фізіологічними функціями.
Великі за обсягом одноразові навантаження (великі енерговитрати, емоційна насиченість і т.д.) порушують баланс макроергічних джерел енергії пригнічуюють ресинтез АТФ. Тому доцільні дво-три-чотириразові тренування. При такому варіанті розподілу навантажень відновні процеси завершуються в основному через 6-8 годин. Такі роздрібнені навантаження супроводжуються і інтенсивнішим накопиченням глікогену в печінці та м'язах.
Вивчаючи цей матеріал, необхідно приділити увагу й засобам відновлення. Одним із основних засобів відновлення є активний відпочинок тобто перехід на інший вид діяльності. Значущість активного відпочинку вперше встановлена І.М.Сєченовим. У підборі засобів активного відпочинку слід враховувати й специфіку спортивної діяльності. У деяких випадках відновлення можна прискорити тією ж роботою, знявши тільки інтенсивність. Так, у проміжках між швидкою пробіжкою відрізків застосовується біг підтюпцем.
До біологічних засобів відновлення належать вітаміни – біологічно активні речовини. Потужним енергетичним джерелом для м'язової роботи єглюкоза. Проте надмірне її споживання призводить до патологічних явищ. Анаболічну дію має елеутерокок. Він знижує витрату Крф і глікогену. Велику роль відіграє і повноцінне харчування. Воно повинне бути калорійним і містити всі необхідні органічні та неорганічні речовини.
Фізіотерапевтичні процедури, масаж, водні процедури – природні сили природи, що сприяють прискоренню відновних процесів.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 85 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Фізіологічна характеристика і механізми періоду впрацьовування | | | Умовно-рефлекторні механізми як основа формування рухових навичок |