Теорії циклічних коливань та антициклічна політика держави

Першим, хто довів безумовну періодичність промислових коливань в Англії, Франції і Сполучених Штатах був Л. Жюглар. Вивчивши звіти Англійського, Французького і провідних американських банків, Жюглар дійшов наступного висновку: без жодної упередженої теорії або гіпотези, тільки спостерігаючи факти, можна встановити закон, що управляє кризами і їх періодичністю (рис. 8.4).

Рис. 8.4. – Фази економічного (ділового) циклу

Епохи пожвавлення, процвітання і високих цін завжди закінчуються кризами, а за кризами слідує декілька років пригноблюваного стану економіки і низьких цін.

Теорія промислових криз і шляхів їхнього подолання за рахунок бюджетно-податкової й кредитно-грошової політик, які безпосередньо впливають на структурно-інвестиційну й соціально-економічну політики, спрямовані на забезпечення стабілізації, ріст виробничої й невиробничої сфер і поліпшення життя народу, уперше у світі була запропонована ще наприкінці ХІХ сторіччя видатним українським ученим Михайлом Івановичем Туган - Барановським.

М.І. Туган-Барановській був одним з перших, хто зумів створити повноцінну концепцію сучасного циклу. Глибокого вивчивши промислові кризи в Англії в XIX в., осмисливши погляди вчених різних шкіл на природу і причини криз, М.І. Туган-Барановській висунув оригінальну концепцію криз, засновану на теорії кругообігу суспільного капіталу і нездатності капіталізму і ринку забезпечити пропорційність відтворення, що веде до періодичного переповнювання каналів товарного обігу (загальному перевиробництву), різкого коливання цін, та безробіття.

Кейнсіанські теорії циклу неозривно пов’язані з ім’ям Дж. М. Кейнса та його фундаментальною працею „Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей”. Проте Кейнс не створив власної теорії циклу. Його внесок полягає в розробці особливої системи аналізу та короткострокової моделі економіки, яка зробила можливим подальший розвиток його ідей іншими вченими.

У деяких ранніх дослідженнях коливань ділової активності перевага віддавалася детерміністським теоріям, згідно яким економічні цикли з'являються регулярно, причому для всіх циклів характерні ті самі властивості.

Однак пізніше з'ясувалося, що бізнес-цикли не демонструють потрібної регулярності, що й послужило причиною розвитку „імпульсних теорій” бізнесу-циклу. Згідно із цими теоріями, через вплив випадкових імпульсів на економічну систему відбувається циклічний відгук, що згасає згодом. Однак бізнес-цикли виникають знову, як наслідок появи нових імпульсів, що порушують економічну рівновагу. Таким чином, циклічність розвитку, спостережувана в економіці, є результатом впливу на економіку серії послідовно виникаючих незалежних імпульсів. Кожний з такого роду імпульсів, або шоків, потім поширюється в економіці, причому спосіб поширення залежить від структури економічної системи.

Економічні коливання можуть викликатися шоками трьох типів:

1) шоки пропозиції (технологічні зрушення, кліматичні зміни, поява нових джерел сировини, або, навпаки, їхнє зникнення)

2) політичні шоки (коливання обмінного курсу, коливання пропозиції грошей, зміни у фіскальній політиці)

3) шоки попиту (зміни інвестиційних або споживчих витрат)

Ще один видатний економіст Й. Шумпетер затверджував, що ми повинні очікувати нескінченну кількість циклів. Однак для аналітичної зручності у своєму історичному нарисі він заснував трициклічну схему: цикл Кітчина (3-4 року), Жюгляра (7-11 років), Кондратьева (48-60 років). Шумпетер приймає без доказів, що кожний цикл Кондратьева повинен містити ціле число циклів Жюгляра, що містить ціле число циклів Кітчина. І в цій апріорній схемі він вгадав фрактали Бенуа Мандельброта, відкриті через 30 років. Всі цикли генеруються інноваціями,

Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями.

За думкою різних вчених, слід зазначити наступні причин довгих економічних циклів, зокрема:

– У. Джевонс пов’язував довгі хвилі з періодичністю змін плям на Сонці, що спочатку впливало на аграрне виробництво, а далі на чергування фаз підприємницької діяльності;

– М. Кондратьєв брав за основу революційні технологічні зміни;

– Й. Шумпетер віддавав перевагу змінам інноваційної активності, що було близько до поглядів М. Кондратьєва.

Визначають такі довгі хвилі розвитку підприємницької системи товарного виробництва:

· домонополістичне підприємництво;

· монополістичне підприємництво;

· державно-монополістичне підприємництво;

· транснаціональне підприємництво;

· глобальне підприємництво.

Треба зазначити існування криз нециклічного характеру:

Ø структурні кризи у вигляді криз відносного перевиробництва і відносного недовиробництва;

Ø системні кризи з глибокою трансформацією усіх сторін суспільного життя, що припускає необхідність переходу до нової економічної системи.

Дата добавления: 2015-09-02