Сутність, типи, джерела і види економічного зростання

Довгострокове економічне зростання є однією з цілей макроекономічної політики держави.

Економічне зростання – стійке розширення масштабів діяльності господарської системи в цілому з такими основними факторами:

· народонаселення;

· природні (кліматичні, геологічні, екологічні та інші умови);

· нагромадження, тобто використання частини додаткового продукту на поширення виробництва;

· науково-технічний прогрес.

Розрізняють три типи економічного зростання:

– екстенсивний з розширенням виробництва при кількісному збільшенні наявних ресурсів і при незмінності ефективності їх використання;

– інтенсивний з розширенням виробництва при якісному поліпшенні використання ресурсів, тобто при їх більш ефективному застосуванні;

– змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи.

На практиці не існують чисто екстенсивний або інтенсивний шляхи зростання. Більш коректними є терміни «переважно екстенсивний» або «переважно інтенсивний» типи зростання.

Умовно всі фактори економічного зростання поділяють на три групи:

1) чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

2) чинники пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну структуру, яка включає: природні ресурси у їх якісному та кількісному вираженні; обсяг і якість капіталу; чисельність і якість трудових ресурсів; технологічний рівень; інституційні чинники; інформаційне забезпечення; організаційні чинники тощо;

3) чинники розподілу, які стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Джерелами економічного зростання є:

· економічні ресурси, що пропонуються їх власниками;

· зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП.

На макроекономічному рівні провідними показниками кількісної динаміки економічного зростання є:

Ø річний приріст об'єму валового внутрішнього продукту;

Ø річні темпи зростання ВВП з розрахунку на душу населення;

Ø річні темпи зростання виробництва основних галузей економіки.

У економічній статистиці для вивчення динаміки економічного зростання використовуються коефіцієнти зростання, темпи зростання і темпи приросту. Коефіцієнт зростання X обчислюється по формулі:

Х = У₁: У_о, (8.1)

де У₁ і У_о – показники відповідно в періодах, що вивчається і базовому.

Різне ставлення до перспектив і наслідків економічного зростання відобразилось у таких концепціях:

· нульового економічного зростання;

· сталого економічного розвитку;

· ноосферного розвитку;

· інноваційного економічного зростання.

Розглянемо коротко зміст кожної з них.

Концепція нульового економічного зростання. Невпинне зростання потреб населення, ідеологічне та рекламне заохочення до швидкого оновлення асортименту споживчих та інвестиційних товарів, з одного боку, а також усвідомлення обмеженості аж до вичерпності ресурсів і стрімкого зростання шкоди, завданої довкіллю виробничими системами, – з іншого, стали приводом для переосмислення оцінки економічного зростання.

Економічне зростання, на думку деяких вчених, погіршує якість життя, загрожує глобальною катастрофою. Автори пропонують нульове економічне зростання як підтримання високого рівня життя та, власне, продовження існування самого життя.

Важливо підкреслити, що позитивним у теорії нульового економічного зростання є зосередження уваги на необхідності підсумувати негативний вплив на довкілля економічної системи та здатності екологічної системи асимілювати і нейтралізувати цей вплив.

Недоліком цієї концепції вважають те, що її автори не побачили шляхів вирішення суперечностей між потребами, які зростають, й обмеженими економічними ресурсами в самому економічному зростанні (застосування безвідходних ресурсозберігаючих технологій тощо).

Концепція сталого економічного розвитку. Під сталим економічним розвитком розуміють особливий тип економічної динаміки, спрямований на якомога повніше задоволення потреб сьогодення; при цьому нічого не загрожує задоволенню потреб майбутніх поколінь.

Концепція сталого економічного розвитку ґрунтується на врахуванні трьох аспектів: економічного, соціального та е кологічного.

В економічному аспекті сталий розвиток має забезпечити ефективність та стійкість зростання.

У соціальному аспекті сталий економічний розвиток має спрямовуватись на зменшення розриву між доходами найбагатших і найбідніших верств населення; збереження надбань матеріальної та духовної культури; забезпечення демократичних прав щодо участі різних верств населення у прийнятті управлінських рішень та ін.

В екологічному аспекті завдання сталого економічного розвитку полягає в забезпеченні всім поколінням доступу до природних ресурсів і довкілля, не сплюндрованого економічною діяльністю.

Концепція ноосферного розвитку. Ця концепція ґрунтуєть­ся на розумінні того, наскільки раціональним є життя суспільства. Започаткував теорію ноосфери наш співвітчизник академік В. Вернадський. Головна думка цієї концепції, що економіка і людство мають розвиватися в гармонії з при­родою. Еколого-економічна гармонія є запорукою суспільного прогресу.

Концепція інноваційного економічного зростання. Інноваційне зростання – це зростання, що ґрунтується на підприємницькій ініціативі в галузі ринкової, науково-технічної й організаційно-економічної діяльності.

Ця концепція узгоджується з інтенсивним типом економічного зростання. Особливістю інноваційного типу зростання є те, що інновації дають змогу усувати (або ж суттєво зменшувати) бар'єри, утворені чинниками попиту і розподілу, у зв'язку з суперечністю між ефективністю та соціальною спрямованістю економічного зростання.

Економічний розвиток виражається в зміні міри економічного руху як єдність його кількісних і якісних характеристик. Наприклад, за рахунок вдосконалення якісних параметрів виробленої продукції можливо і зменшення виробництва.

Розвиток національної економіки, економічне майбутнє країни перш за все забезпечується високими темпами економічного зростання, що є однією з найголовніших проблем макроекономічного аналізу.

Економічне зростання – це довгострокове збільшення обсягів виробництва за рахунок підвищення потенційного ВВП і на умовах адекватного зростання сукупного попиту.

Економічне зростання можна представити у вигляді двох графічних моделей: кривої виробничих можливостей і моделі «сукупний попит-сукупна пропозиція» (AD-AS). За першою моделлю ілюстрацією економічного зростання є правобічний зсув кривої виробничих можливостей. Це потребує збільшення інвестицій і залежить від норми нагромадження, тобто співвідношення між споживчими та інвестиційними товарами в сумі ВВП. У короткостроковому періоді зростання норми нагромадження зменшує частку особистого споживання, але у майбутньому здатне прискорити зростання економіки. За другою моделлю зростання ілюструється правобічним зсувом довгострокової кривої сукупної пропозиції.

Економічне зростання вимірюється абсолютними й відносними показниками. Особливо треба відзначити темпи змін реального ВВП і реального ВВП на душу населення. Наприклад, за наявністю показників базисного (t–1) і поточного (t) років, використовують наступні формули:

1) темп зростання ВВП (Т_з):

Т_з = (8.2)

2) темп приросту ВВП (Т_пр):

Т_пр = Т_з – 100% = (8.3)

3) темп зростання ВВП на душу населення (Т ):

Т = (8.4)

4) темп приросту ВВП на душу населення (Т ):

Т = Т – 100 % (8.5)

Економічне зростання не слід ототожнювати з економічним розвитком. Категорія економічного розвитку країни є змістовнішою, ніж категорія економічного зростання. Економічний розвиток відображає не лише збільшення обсягів виробництва, а й здатність економіки за рахунок цього підвищувати якість життя більшості населення, сприяти розвитку економічної свободи, зокрема підприємницької діяльності, а також підвищення екологічних стандартів життєдіяльності. Це означає, що економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Дата добавления: 2015-09-02