Наслідки монетарної політики

Центральний банк може змінювати (варіювати) пропозицію грошей за допомогою використання інструментів грошово-кредитної політики. Вибір варіантів грошово-кредитної політики залежить від причин зміни попиту на гроші. Якщо зростання попиту на гроші пов'язане насамперед з інфляційним зростанням цін, то найкращою буде жорстка грошово-кредитна політика, яка стримує зростання грошової маси. Якщо зміна попиту на гроші спричинена нестабільною швидкістю обігу грошей, то для стабілізації грошового ринку пропозиція грошей повинна змінюватися обернено до змін швидкості обігу грошей. У цьому випадку найкращий тип політики — гнучка грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна політика має певний зовнішній лаг – час від прийняття рішення про зміну агрегатів грошово-кредитної політики до отримання результату від його здійснення, оскільки вплив її на розмір ВВП пов'язаний зі змінами процентної ставки та інвестиційної активності в економіці. Щоб зробити грошово-кредитну політику послідовною та елімінувати її можливу невідповідність конкретному стану економіки, економісти пропонують дотримуватися певних правил грошово-кредитної політики.

1. Прихильники монетаризму вважають, що грошово-кредитна політика мусить бути підпорядкована так званому монетарному правилу, згідно з яким в економіці має підтримуватися постійність темпів зростання пропозиції грошей відповідно до темпів зростання реального ВВП. Але монетарне правило не враховує, що грошово-кредитна політика, що спрямована на підтримку сталого зростання грошової маси, малоефективна, коли швидкість обігу грошей мінлива або попит на гроші високочутливий до зміни процентної ставки.

Обмежити вплив змін швидкості обігу грошей на сукупний попит дозволяє грошово-кредитна політика, яка спрямована на постійний темп зростання номінального ВВП. Згідно з відповідним правилом, відхилення фактичних темпів зростання номінального ВВП від запланованого рівня коригується за допомогою зміни пропозиції грошей. Якщо фактичний темп зростання перевищує запланований, то здійснюється стримуюча грошово-кредитна політика, в іншому випадку – проводиться стимулююча політика. Основна проблема, що виникає при проведенні політики стабілізації темпів зростання номінального ВВП, – нестійкість темпів зростання природного рівня випуску.

2. Альтернативним правилом грошово-кредитної політики є підтримка стабільного рівня цін. Згідно з цим правилом, для стабілізації рівня цін використовується регулювання кількості грошей в обігу. Пропозиція грошей повинна зростати, коли рівень цін знижується, і навпаки, пропозиція грошей має зменшуватись, коли ціни починають підвищуватися. Але така політика супроводжується значним падінням реального випуску в економіці, якщо ціни зростають внаслідок шоків пропозиції.

Отже, хоча запропоновані правила дають змогу проводити послідовну грошово-кредитну політику, жодне з них не є досконалим і пов'язане з певними витратами для розвитку економічної системи.

Важливе значення У проведення грошово-кредитної політики має механізм грошової трансмісії. В кейнсіанській моделі він діє через зростання пропозиції грошей, що зменшує відсоткові ставки, знижуючи тим самим вартість капіталу і впливаючи таким чином на підвищення рівня інвестиційних видатків. Оскільки економіка не перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів, зростає реальний обсяг виробництва при незмінних цінах.

Монетаристський передатний механізм кредитно-грошової трансмісії містить інші засоби впливу грошово-кредитної політики на зміну рівня економічної активності. Згідно з цим підходом, зростання пропозиції грошей безпосередньо підвищує сукупний попит і таким чином впливає на зростання номінального обсягу виробництва. Оскільки економіка перебуває в умовах повної зайнятості ресурсів, зростання номінального обсягу виробництва відбувається за рахунок підвищення рівня цін.

Сучасне розуміння механізму грошової трансмісії містить широкий діапазон каналів впливу грошово-кредитної політики на економічну систему. Найважливіші з них: ефект відсоткових ставок, ефект валютного курсу, ефект багатства.

1. Ефект процентних ставок. Зміна процентних ставок впливає на всі планові компоненти витрат: як інвестиційні (планові інвестиції фірм, інвестиції в житлове будівництво), так і неінвестиційні (купівля в кредит споживчих товарів довготривалого користування, капітальні вкладення держави — державні закупки). Збільшення цих витрат приводить до підвищення інвестиційного та споживчого попиту і, отже, до зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції в економіці. Схематично цей ефект збігається з кейнсіанським передатним механізмом.

2. Ефект валютного курсу. Зміна пропозиції грошей і короткострокових процентних ставок впливають на динаміку обмінного курсу національної валюти: зростання пропозиції грошей і відповідне падіння процентних ставок зменшують попит на національні гроші з боку нерезидентів. В результаті цього відбувається падіння валютного курсу національних грошей. Зниження валютного курсу сприяє зростанню експорту і зменшенню імпорту, що збільшує попит з боку чистого експорту і стимулює зростання реального обсягу виробництва.

3. Ефект багатства. Цей ефект пов'язаний з впливом процентної ставки на ціну таких фінансових активів, як акції та облігації. Зменшення ставки процента збільшує курсову вартість цінних паперів. Наслідком цього є: а) зростання багатства власників цінних паперів, що підвищує автономне споживання; б) зростання курсової вартості акцій полегшує фірмам фінансування інвестиційних проектів, оскільки збільшується співвідношення вартості фірми на фондовому ринку порівняно з вартістю купівлі її капіталу на ринку продукції. Це підвищує інвестиційні витрати. В кінцевому підсумку зростання споживчого та інвестиційного попиту приводить до зростання реального обсягу виробництва.

Таким чином, грошово-кредитна, або монетарна, політика – це сукупність форм і інструментів державного впливу на пропозицію грошей з метою попередження або подолання спаду виробництва, а також досягнення макроекономічної рівноваги.

Монетарна політика проводиться в життя насамперед центральним банком країни (в Україні НБУ).

Основними завданнями центрального банку є:

- забезпечення стабільності національної валюти;

- забезпечення безперебійності грошового обігу;

- забезпечення ліквідності комерційних банків і банківської системи в цілому.

Класифікуємо інструменти грошово-кредитної політики за критеріями:

1. За характером використання:

- кількісні, пов'язані з впливом на кредитні можливості комерційних банків;

- якісні інструменти, тобто пряме регулювання процесу кредитування.

2. За формою впливу:

- адміністративні, що прямо обмежують сферу діяльності комерційних організацій (дозвіл або заборона на ведення діяльності, реєстрація або ліквідація суб'єктів грошового ринку, ліцензування діяльності суб'єктів, кількісні обмеження в обсягах, термінах, документообігу і т.д., регламентація розмірів статутного фонду кредитно-фінансових організацій та ін..);

- непрямі, тобто засоби впливу на грошову пропозицію шляхом формування певних умов на грошовому ринку і ринку капіталів, зокрема:

а) маніпулювання обліковою ставкою;

б) маніпулювання нормативом обов'язкових резервів комерційних банків;

в) маніпулювання обігом державних цінних паперів, або операції на відкритому ринку.

3. За тривалістю:

- короткострокові, що дозволяють вирішити поточні (проміжні) проблеми;

- довгострокові, що дозволяють забезпечити фінансову стабілізацію і довгострокове економічне зростання.

4. За об'єктами впливу:

- стимулювання грошової пропозиції, або кредитна експансія, з метою підвищення сукупного попиту, збільшення зайнятості, але в умовах інфляції;

- скорочення грошової пропозиції, або кредитна рестрикція, з метою зниження темпів інфляції.

Стимулююча грошово-кредитна політика включає:

1) зниження облікової ставки;

2) зниження нормативів обов'язкових резервів;

3) викуп державних цінних паперів у суб'єктів господарювання.

Таким чином, стимулювання пов'язане із збільшенням сукупного попиту шляхом надання суб'єктам більших грошових ресурсів.

Стримуюча грошово-кредитна політика включає:

1) підвищення облікової ставки;

2) підвищення нормативів обов'язкових резервів;

3) розміщення державних цінних паперів, тобто зв'язування високоліквідних грошових ресурсів.

Стримуюча грошово-кредитна політика призводить до зменшення грошових ресурсів у суб'єктів господарювання, тобто знижує сукупний попит.

Альтернативні макроекономічні концепції по-різному оцінюють ефективність грошово-кредитної політики.

Кейнсіанство вважає грошово-кредитну політику менш ефективної, ніж фіскальна, у силу складного передавального механізму впливу на товарну пропозицію.

Схема впливу грошово-кредитної політики на економічний зростання у кейнсіанській концепції виглядає так:

зміна величини грошової пропозиції → зміна процентної ставки → зміна обсягів інвестицій → зміна сукупного попиту → зміна сукупної товарної пропозиції

При незмінному попиті зростання грошової пропозиції визначає зростання цін на товари, тобто інфляцію. Висновок: помірна інфляція, збільшуючи сукупний попит, стимулює зростання сукупної пропозиції.

Монетаризм вважає грошово-кредитну політику, насамперед, контроль за обсягом грошової маси, найефективнішим важелем регулювання, причому кількість ланок у ланцюзі подій набагато менше за кейнсіанською версією.

Розглянемо схему монетарної концепцій грошово-кредитної політики:

зміна грошової пропозиції → зміна товарних цін за формулою Фішера → суперечливий вплив на товарну пропозицію у різних галузях.

За монетарною концепцією, інфляція неприпустима, особливо в довгостроковому періоді, тобто помилкове маніпулювання грошовою пропозицією має руйнівний характер для економіки країни.

Теорія раціональних очікувань заперечує ефективність грошово-кредитної політики й у короткостроковому, і довгостроковому періодах.

Теорія економіки пропозиції вважає ефективними заходи грошово-кредитної політики у випадку стимулювання підприємницької діяльності, тобто сукупної пропозиції. Якщо динаміка облікової і ломбардної ставок, валютного регулювання або захисту національного грошового ринку відповідають інтересам бізнесу, то ці заходи корисні суб'єктам господарювання і державним органам.

Контрольні запитання:

1. Прокоментуйте основні методи грошово-кредитної політики держави.

2. Проаналізуйте механізм функціонування моделі IS-LM.

3. Чому центральний банк як основний інструмент грошово-кредитної політики застосовує операції на відкритому ринку, а не зміну резервних вимог або облікової ставки?

4. Чим відрізняється вплив кожного з цих інструментів на окремий комерційний банк; на систему комерційних банків в цілому; на пропозицію грошей?

5. В чому полягають відмінності між кейнсіанською та монетаристською трактовками передатного механізму?

6. Яку роль відіграють процентні ставки в передатному механізмі грошово-кредитної політики?

Дата добавления: 2015-09-02