Деякі аспекти державної аграрної політики в Україні в умовах світової фінансової кризи.

Світова фінансова й безпосередньо пов’язана з нею економічна криза, за висновками ряду аналітиків, має глобальний, системний і затяжний характер. Ще на початку 2008 року рецесія, депресія, про які попереджали експерти, здавалися бізнесу, і політикуму чимось екзотичним, а сьогодні – історично миттєва трансформація – стали суворою реальністю для багатьох найбільш розвинутих країн світу.

На поверхні – проблеми іпотеки, ліквідності банківських структур, протиріч між «довгими» кредитами та «короткими» депозитами, дещо глибше – спотворені спекуляціями фондові ринки, довільне трактування показників обсягів реального ВВП і грошей, що його обслуговують, демонетизація золота – ще глибше – віковічна проблема «первинності курки чи яйця», що в перекладі на економічні реалії означає нескінченні суперечки між апологетами примату державного регулювання та фундаторами «невидимої руки» ринку яка сама все врегулює.

На наш погляд, найближче до істини ті, поки що нечисленні автори досліджень, які вважають, що не тільки і не стільки повинні й досі бути в глибокій пошані Адам Сміт, Мільтон Фрідман чи Алан Грінспен, а ретельніше й глибше треба прислухатись до тих, хто вже давно закликав і закликає сьогодні, якщо говорити спрощено та узагальнено, до раціонального ставлення до природних ресурсів і їх розумного споживання.

Нині небезпечно швидке поглиблення світової кризи, що неминуче тягне за собою економічну рецесію та бюджетні (соціальні) проблеми, гостро поставило перед владою, бізнесом, менеджментом, наукою питання мінімалізації її наслідків для поки що надзвичайно вразливої вітчизняної економіки, передусім шляхом запровадження невідкладних адміністративних, нормативно-правових і економічних важелів насамперед в основних галузях, до яких, безумовно, належить й АПК.

Це тим більш актуально, що Україну у світі позиціонують у перспективі як потужного експортера аграрної продукції та сировини, а в сучасній економіці – як стабільне джерело валютних надходжень, що в умовах загрозливого затяжного балансу має велике значення.

Цілком очевидно, що в умовах відсутності грошей кризові явища на світових ринках продовольства посилюватимуться, в тому числі й в силу доброго враю в більшості зернових країн. Підтвердженням цього є аналіз динаміки світового виробництва та споживання зерна. (рис. 1).

На тривалість кризових явищ у цьому сегменті світової економіки вказує й те, що розвинуті країни світу намагаються насамперед відтворити систему та направляють усі свої зусилля на підтримку банківського і фондового секторів. Отже, депресія світових продовольчих ринків може набути системного характеру й стали одним із додаткових чинників економічних проблем, особливо в країнах, що розвиваються.

Для України це особливо актуально, адже аграрний сектор є однією із стратегічних складових економіки держави: в агропромисловому секторі та споріднених із ним галузях формується до 20% ВВП. Тому стабілізація в найкоротші терміни й розвиток саме аграрного сектору економіки країни стане одним із головних чинників вітчизняної економіки в умовах світової фінансової кризи та галуззю, що визначить її майбутнє на тривалу перспективу, потіснивши в силу різних факторів металургію, хімію й деякі інші.

Слід також зазначити, що для АПК країни негативний вплив фінансової кризи вже відчутно проявляється уповільненням інвестиційних процесів, у тому числі й через проблеми у вітчизняній банківській системі, яка є основною кредитування галузі. Вирішивши питання міжнародної фінансової допомоги (кредит МВФ у розмірі 16,5 млрд. дол.), треба негайно відновити активне кредитування АПК, особливо експорту зерна, соняшнику, ріпаку, олії.

Особливо слід зауважити, що в нинішній критичний для цього бізнесу період необхідно дуже виважено підходити до питання зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Адже цього прискорення може призвести не тільки до «імпорту» в Україні певних негативних явищ, пов’язаних із кризою зарубіжних іпотечних систем а й до очевидного руйнівного обвалу цін на земельні ділянки аграрного профілю та непередбачуваних соціальних конфліктів. Не кажучи вже про відсутність необхідної нормативної бази та єдності по цих питаннях влад, політикуму й суспільства.

З іншого боку, слід активно напрацьовувати законодавчо-нормативну базу для запровадження у найближчому майбутньому іпотеки в Україні з урахуванням повнішого, на першому етапі цієї роботи, використання можливостей застави права оренди на землю сільськогосподарського призначення

Серед невідкладних заходів державної політики цього періоду має бути передбачений максимально можливий рівень підтримки сільськогосподарського виробництва та переробної промисловості, особливо в частині збільшення обсягів інвестування в основний капітал. Мова, передусім, про збереження й гарантування дії на тривалий період пільгового та спрощеного режиму оподаткування сільгосппідприємств через фіксований податок, спеціальний порядок нарахування й використання ПДВ, пролонгацію до кінця наступного року кредитів комерційних банків, часткову або повну сплату наперед їх відсотків за рахунок Державного бюджету України тощо

Зважаючи на критичність ситуації, доцільним вважається також повернення до рівня минулих років тарифів на імпорт окремих видів продовольства, особливо м’ясної групи, заборона на певний період переробки м’яса за давальницькими схемами, скасування експортного мита на соняшник та ін.

Запровадження таких заходів, що передбачені відповідним законопроектом, навіть в умовах загострення фінансової кризи матиме результатом пожвавлення ділової активності в галузі, збільшення обсягів виробництва продовольства, активізацію інтенсивних процесів в аграрному секторі. Цьому підтвердження – аналіз динаміки державної бюджетної підтримки галузі, збільшення якої протягом останніх років сприяло, з одного боку, зростанню обсягів інвестицій в основний капітал, а з іншого – стало суттєвим фактором збільшення іноземних вкладень у галузь.

Посилення економічно обгрунтуваного державного регулювання аграрним виробництвом в Україні – річ неминуча. Маючи і в перспективі величезні обсяги перевиробництва продовольчих ресурсів та сировини, держава приречена повернутись до системи науко розрахованих балансів на внутрішньому ринку споживання та гарантованого на тривалу перспективу збуту надлишкової агропродукції на світових ринках.

Заради в тому чеслі не лише економічної вигоди, а й раціонального використання людських і природних ресурсів та розумного споживання.

Дата добавления: 2015-09-01