Читайте также:
|
Своєрідність психічних порушень у неврологічних хворих пов’язана з механізмами їх виникнення: органічним і психогенним.
Ще у 1911 році Е.Блейлер згрупував психопатологічні розлади, властиві для органічного ураження мозку незалежно від нозології у вигляді психоорганігчного синдрому:
- церебростенічні прояви: головний біль, запаморочення, погана переносимість різких змін клімату (температури) і транспорту, надмірна виснажливість; підвищена розгубленість, зниження інтелектуальних здібностей; афективна лабільність, психомоторна загальмованість або, навпаки (частіше у дітей) рухове розгальмування;
- у випадку більш серйозних уражень мозку спостерігається тріада Вальтер-Бюеля: порушення пам’яті, ослаблення розуміння, неутримання афекту – енцефалопатична форма захворювання; при цьому порушується критика хворих до свого стану внаслідок розвитку різних форм деменції аж до глибокого слабоумства.
При кліщовому енцефаліті частіше, ніж при інших видах енцефаліту спостерігаються порушення у вигляді дереалізації та деперсоналізації.
При хронічному перебігові енцефаліту і виражених органічних змінах травматичного ґенезу можуть виникати стійкі афективні та галюцинаторно-маячні розлади.
У дітей та підлітків після перенесеного масивного ураження головного мозку може проявлятися психопатоподібна поведінка.
У дорослих частіше спостерігаються астенічні розлади.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Особливо небезпечні інфекції | | | Клінічна психологія в ендокринології |