Психологічні проблеми пульмонологічних хворих

З древніх часів захворювання органів дихання вважалися одними з "двох воріт смерті" поряд із захворюваннями серця. Сьогодні виділяють 2 варіанти гострих психотичнихх розладів при пневмонії:

- деліріозне потьмарення свідомості – у перші дні захворювання як правило спостерігається в осіб, які зловживають алкоголем; ознаками ризику виникнення даного стану є тривожний сон, страхи, скарги на зовнішні подразники, гіпнагогічні галюцинації;

- гострий психотичний стан в осіб, які не зловживають алкоголем, може виникнути при виході із крупозної пневмонії, коли температура вже знизилася і йде активне розсмоктування осередків запалення; спровокувати цей стан може додаткове навантаження й відмова від постільного режиму.

У багатьох хворих після крупозної пневмонії спостерігаються астенічні розлади. На тлі астенії можуть виникати тривожні острахи, які стосуються здоров’я, думки про невиліковність захворювання, приреченість. Інколи ці переживання відображають депресивний стан.

Депресії частіше мають характер дистимії: хворі всім незадоволені, сваряться, докоряють оточуючим за відсутність уваги.

У хворих на хронічні захворювання легень – бронхіти, бронхопневмонії – частіше зустрічається іпохондричні розлади з фіксацією уваги на своєму самопочутті. Однак у деяких хворих, насамперед у тих, хто зловживає алкоголем, може постерігатися гіпонозогнозія і навіть анозогнозія.

При туберкульозі легень – сухотах – хворі частіше сприймають повідомлення цього діагнозу як катастрофу. Багато хто з них боїться опинитися в ізоляції. Хворі бояться туберкульозу і, разом з цим, прагнуть вилікуватися. Поряд з такою реакцією зустрічається витіснення чи заперечення хвороби. Такі хворі, особливо при доброму самопочутті "не приймають хворобу". Вони продовжують безпечно провадити звичний спосіб життя, не дотримуються санітарно-гігієнічних вимог, відмовляються від лікування та обстеження. Інколи цьому сприяють й їхні родичі через почуття хибного сорому.

Анозогнозія найбільш властива хворим на туберкульоз алкоголікам.

Найбільш типовим порушенням при туберкульозі є астенічні прояви з переважанням фізичної астенії. На її тлі можуть виникати іпохондрія та істеричні реакції. Можуть спостерігатися афективні розлади. Для хворих на фіброзно-кавернозний туберкульоз властиві астено-ейфоричні й астено-апатичні синдроми.

З плином хвороби можуть наростати зміни характеру і форм поведінки, типові й для інших важких хронічних захворювань: пасивність, байдужість, звуження кола інтересів і контактів тощо. У деяких хворих на дистимічної реакції на захворювання може сформуватися мотив помсти і відповідна поведінка: зумисне зараження оточуючих.

У художній літературі (напр., "Дама з камеліями"), а також в окремих наукових працях відзначаються такі особистісні особливості цих хворих як чутливість, еротичність, сентиментальність, виснажуваність, емоційна лабільність.

Виникнення психотичних розладів, частіше деліріозного характеру, у хворих на туберкульоз може бути пов’язане і з токсичною дією медикаментозних засобів.

Бронхіальна астма. Специфіка ВКХ при даній патології полягає в тому, що вона складається з 2-х реакцій: реакції на хворобу і реакції на напад задухи. Вираженість психічних розладів у більшості випадків зумовлена гостротою та раптовістю нападу. При раптовому гострому нападі хворі переживають страх смерті від задухи чи зупинки серця, страх некупірованого нападу. Більш сильні реакції страху породжують рідкісні але важкі напади задухи.

Розвиток хвороби і необхідність нерідко стаціонарного лікування провокують тривожно-фобічні та депресивні реакції, поруч з якими нерідко виникають іпохондричні страхи (напр., "страх за серце").

Серед психотерапевтичних методів, які використовують для лікування бронхіальної астми, найбільш ефективнитми являються когнітивна та поведінкова психотерапія, аутогенне тренування та біологічний зворотній зв’язок.

Дата добавления: 2015-08-20