|
Читайте также: |
Психопатологічні зміни, які відзначаються при ендокринних захворюваннях, М.Блейлер об’єднав у рамки ендокринного психосиндрому (він включає тільки ті психічні порушення, які спричинені ендокринною патологією): розлади настрою, порушення спонук і психічної активності, змінені інстинкти і потяги.
У ендокринологічній клініці на формування ВКХ значно впливають зміна соціального статусу хворого, необхідність тривалого (інколи пожиттєвого) лікування, тривалі госпіталізації, зміна зовнішності і тіло- будови.
Цукровий діабет. Зміна поведінки, настрою та ставлення до оточуючого. Підвищена дратівливість і швидка стомлюваність, підвищена емоційність. Типовими є сексуальні проблеми (психогенна імпотенція, імпотенція, пов’язана з судинними та ендокринологічними чинниками); тривожність і депресивні переживання; астено-іпохондричні, обсесивні та істеріоформні розлади.
При гіпоглікемії частіше відзначаються тривога, занепокоєння, агресивність стосовно оточуючих. Гіпоглікемією також зумовлені когнітивні розлади: послаблення пам’яті, недостатня критичність до свого захворювання, відсутність ініціативи.
Серед психотерапевтичних заходів найбільш ефективною виявляється поведінкова психотерапія, яка спрямована на покращення самоконтролю над захворюванням.
Тиреотоксикоз (базедова хвороба). Для хворих властива тривожність, розлади сну, вдавана веселість, метушливість. Основні психічні порушення носять неврозопідбний характер: непосидючість, дратівливість, недостатня здатність до концентрації, поспішність, швидка втомлюваність, лякливість, відсутність наполегливості к досягненні цілей, схильність до коливання настрою. Хворі погано переносять очікування, відзначається підвищена потреба у русі, погано переносять спеку.
При акромегалії багато дослідників відзначають апатію і астенію. У хворих часто відзначаються сонливість, в’ялість, відсутні реакції на зміну своєї зовнішності, що, на думку Б.А.Целібеєва, пов’язано з емоційним потьмянінням, котре, при цьому не призводить до байдужості за долю своїх близьких, щодо своєї роботи. Періодично у цих хворих можуть спостерігатися стани дисфорії. У багатьох спостерігаються розлади пам’яті близькі до аменстичного синдрому. Мають місце психросенсорні порушення за типом порушення "схеми тіла".
3.2.
Психіка хворого може травмуватися на всіх етапах хірургічного лікування. Тому доцільно розглядати динаміку переживань відповідно до етапів лікування.
Діагностичний етап.
Повідомлення пацієнту про необхідність операції може викликати розгубленість і навіть шок. Особливо часто це відбувається тоді, коли пацієнту, який має відносно хороше соматичне самопочуття, раптово повідомляють максимум негативної інформації про його діагноз, щоб одразу схилити його до прийняття рішення про операцію.
Найчастіше зустрічаються такі реакції на повідомлення про необхідність операції:
- тривожні стани з ажитацією,
- депресивні реакції (інколи з ризиком суїциду),
- недовіра і гнів,
- заперечення хвороби.
Тут потрібно враховувати преморбідні особливості особистості:
§ тривожних і чутливих пацієнтів треба заспокоїти і вселити їм надію на благополучний результат;
§ ригідних і впертих, які відмовляються – переконати, використовуючи аргументовані докази, при цьому не залякуючи.
Інформація про діагноз повинна поступати до хворого у доступній формі, без надмірної медичної термінології; вона також має нести прогностичний характер, вказуючи на можливі несприятливі і, обов’язково!, позитивні можливі варіанти перебігу хвороби відповідно до обраних засобів лікування.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 137 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Психічні порушення у неврології | | | Передопераційний період |