Психологія у клініці інфекційних захворювань

У відповідності з концепцією К.Бонгеффера (1910), психічні розлади при інфекційних захворюваннях прийнято розглядати у рамках неспецифічної реакції організму на екстрацеребральну катастрофу.

Характерними для екзогенного типу реакцій є порушення свідомості (делірій, присмеркове затьмарення свідомості, епілептоформне збудження, аменція) і галюциноз.

Аментивний синдром – переважає незв’язні мовлення і моторика, розгубленість. Мовлення складається з окремих слів, складів, нечленороздільних звуків. Настрій мінливий. Рухове збудження зазвичай в межах ліжка; вичерпується окремими рухами, що не складають завершеного акту. Інколи змінюється ступором. Мислення нескладне. Вираз обличчя здивований. Розгублені і безпорадні. Вночі аменція може змінюватися делірієм. У денний час при ускладненнях виникає оглушливість. Тривалість – декілька тижнів. Вихід - через важку і тривалу астенію.

Деякі психіатри відзначають більшу частоту виникнення при інфекційних хворобах в останні роки галюцинаторно-маячних порушень, ніж станів зміненої свідомості, тобто констатують зсув у бік ендогенізації цих порушень. Також частіше стали зустрічатися психічні розлади з неврозоподібною афективно-іпохондричною симптоматикою.

У продромальному періоді і на початковій стадії захворювання психічні розлади, як правило, відсутні. На даному етапі можна говорити лише про реакції особистості на можливо наявну хворобу. Констатація інфекційного захворювання для пацієнта стає психотравмою. У зв’язку з цим можна спостерігати або гіпернозогнозію, або диснозогнозію (як результат дії механізму заперечення) і дисимуляцію. У зв’язку з цим великого значення набуває просвітницька робота медперсоналу з хворим та його родичами.

У дітей як психологічна реакція на інфекційну хворобу частіше виникають стани зміненої свідомості за типом оглушеності, делірію та аменції.

У людей похилого віку – стани туги, тривоги, підозрілості, страху.

Поява психічних порушень при інфекційних захворюваннх залежить значною мірою від стадії розвитку інфекції:

- в інкубаційному періоді порушень немає;

- у продромальному - загальносоматичні порушення – загальне нездужання, слабкість; інколи - підвищена збудливість, балакучість, піднесений настрій;

- у період розгорнутої картини и хвороби – лихоманкова (на тлі високої температури) маячня, інфекційна маячня (частіше розвивається після зниження температури пов’язаний з виснаженням, обмінники та судинними порушеннями);

- у період одужання – постінфекційна астенія, вираженість якої залежить від важкості перенесеної інфекції.

Дата добавления: 2015-08-20