Вивчення проблеми розвитку зв’язного мовлення у дошкільників із ЗПР в історичному аспекті.

Мовні порушення, що зустрічаються у дітей шкільного віку, є серйозною перешкодою в оволодінні ними різними лексичними і граматичними конструкціями рідної мови. Нерідкі випадки, коли унаслідок мовних порушень дитина практично не засвоює програму шкільної установи, у важчих випадках встає питання про можливість його навчання і виховання в масових освітніх закладах.

Зв'язне мовлення є складною формою мовної діяльності. Від неї залежить і повнота пізнання навколишнього світу, і успішність навчання в школі, і розвиток особи в цілому. Даному питанню присвячені дослідження таких вчених, як С.Л.Рубінштейна, Н.А.Головань, Т.А.Власової, Л.С.Виготського, В.П.Глухова, Н.І.Жінкина, А.Г.Зікєєва, Н.В.Серебрякової, Е.С.Слеповіч і багато інших. Вивченням особливостей формування зв'язного мовлення і розробкою методик навчання займалися такі учені як В.П.Глухов, Т.А.Ткаченко, Н.С.Жукова, Е.М.Мастюкова. Т.Б.Філічева та інші. Автори підкреслюють необхідність спеціального навчання зв'язного описово-оповідного мовлення дітей із затримкою психічного розвитку, що необхідне для успішного шкільного навчання.[5, c.58]

Особливо актуальною стає проблема побудови зв'язних висловлювань по відношенню до дітей із затримкою психічного розвитку, оскільки становлення зв'язного мовлення у таких дітей здійснюється сповільненими темпами і характеризується певними якісними особливостями. Діти із затримкою психічного розвитку досить тривалий час затримуються на етапі питально-відповідній формі мовлення. Перехід же до самостійного зв'язного висловлювання дуже важкий для цих дітей і у багатьох випадках затягується аж до старших класів. У зв'язку з цим у дітей із ЗПР в письмових роботах поряд з помилками, що відображають несформованість звукової сторони мовлення, наголошуються помилки, пов'язані з несформованістю лексико-граматичних засобів мовлення, а саме різні деформації структури пропозиції: порушення порядку слів, пропуск одного або декількох слів (у тому числі головних членів речення); злите написання 2-3-х слів; неправильне визначення меж речення і так далі.[12, c.134]

Актуальність проблеми побудови висловлювань дітьми очевидна, оскільки лише за допомогою зв'язного мовного вислову дитина може адекватно спілкуватися з навколишнім світом, і оцінка діяльності дитини на перших етапах його навчання залежить від того, наскільки він зможе донести свої думки до тих, хто його оточує. У більшості дітей із ЗПР є порушення як імпресивного, так і експресивного мовлення, порушення як усного, так і писемного мовлення, неповноцінність не тільки спонтанного, але і відбитого мовлення.

В даний час психологія має деякі данні про мовленнєву діяльнісь дітей із ЗПР молодшого шкільного віку. Дослідження В.І.Лубовського (1978), Р.Д.Тригер (1972, 1981), Л.В.Ясаман (1976) та інші показали, що діти цієї категорії відчувають труднощі у вербалізації своїх дій. У них відзначається неточність словникового запасу, мовленнєва інактивність, труднощі в розумінні та оперування рядом складних логіко-граматичних структур, труднощі вживанні деяких частин мови, динамічні порушення [1, c.59].

На найтісніший взаємозв'язок мовленнєвого та пізнавального розвитку вказують російські (Л.С.Виготський, Н.І.Жинкін, С.Л.Рубінштейн, О.Р.Лурія, А.К.Маркова, Ф.А.Сохин, Г.Н.Ушакова та ін) і зарубіжні психологи (Дж.Брунер, У.Беллуджі, Р.Браун, М.Д.Брейн) [2, c.84].

Оскільки пізнавальна діяльність молодших школярів із ЗПР характеризується відставанням у розвитку, несформованістю операції аналізу та синтезу, абстрагуванні узагальнення, нерозвиненістю словесно-логічного мислення, несформованістю саморегуляції (У.В.Ульенкова, Т.А.Стрекалова, І.Н.Брокане) це відставання не може не робити гальмуючого впливу на мовленнєвий розвиток дитини.

Характерною основною рисою словника дітей із ЗПР є його бідність і неточність (С.Г.Шевченко, Є.В. Мальцева) [3, c.92]. Особливості лексики дітей із ЗПР виявляються і в недостатній сформованості антонімічних і синонімічних засобів мови. За даними Є.В.Мальцевої, дітей із ЗПР в більшій мірі ускладнює підбір синонімів, ніж антонімів.

Дослідження граматичної будови мови дітей із ЗПР (Н.Ю.Борякова, Г.Н.Рахмакова, Е.Ф.Соботович, А.І.Симонова, Л.В.Яссман) виявило у великої кількості дітей значний недорозвиток словозміни, словотворення, синтаксичної структури речення [18, c.164].

Дослідження Н.Ю.Борякової, Е.В.Мальцевої, Г.Н.Рахмакової, Е.С.Слєпович, Е.Ф.Соботович виявили у дітей із ЗПР порушення поверхневої структури речення, порушення граматичного оформлення речень, які проявляються як на рівні словосполучення (зміни узгодження та управління), так і на рівні речення [16, c.73].

У порівнянні з нормою діти із ЗПР роблять набагато більше помилок при відтворенні меншого мовленнєвого висловлювання. Ці діти використовують обмежений набір синтаксичних конструкцій, переважно простих тричленних конструкцій (прості поширені речення з доповненням або обставиною місця).

Частими помилками є порушення порядку слів у реченні: постановка присудка в кінець речення (дівчинка книгу прибрала), постановка прикметника в кінець речення (дівчинка сукню одягає червоне).

Граматичне оформлення речень характеризується і великою кількістю аграматизмів морфологічного характеру.У зв'язку з цим вивчення особливостей формування монологічного мовлення у молодших школярів із ЗПР та їх можливостей у побудові розгорнутих мовленнєвих висловлювань представляє велику можливість і актуальність. Відставання молодших школярів із ЗПР в оволодінні монологічним мовленням пов'язано з низьким рівнем мовленнєвої активності, уповільненим темпом становлення планувальної функції мовлення, несформованістю основних етапів породження розгорнутого мовленнєвого висловлювання: задуму, внутрішнього програмування та граматичного структурування.[11, c.195].

Труднощі в побудові висловлювань у дітей із ЗПР багато в чому обумовлені недорозвиненням у них пізнавальної діяльності, незрілістю розумових операцій, низьким рівнем саморегуляції розумової діяльності, а також несформованістю довільних процесів.

Також у них спостерігається відставання у формуванні функції мовлення, основних етапах породження висловлювання. Про це свідчить наявність труднощів у кодуванні і декодуванні мовленнєвих повідомлень.

Молодші школярі із ЗПР мають певні можливості в плані побудови своїх висловлювань. В умовах спеціальної корекційної роботи вони можуть наблизитися до рівня володіння монологічним мовленням, притаманним для їх однолітків з типовим розвитком. Успішність просування залежить від індивідуально-типових особливостей [13, c.92].

Дата добавления: 2015-08-17