Оподаткування та орендні платежі на земельних ділянках визначеного функціонального використання.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю відповідно до Податкового кодексу України прийнятого від 02.12.2010 [15], який визначає розміри та порядок плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку.

Відповідно до законодавства України, використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні чи фізичні особи, яким землю передано у власність або надано в користування, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Документація земельного кадастру включає, зокрема, дані про реєстрацію права власності на землю, право користування земельними ділянками та договори оренди землі, облік кількості та якості земель.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з Податкового кодексу України [15].

Можна назвати основні значення земельного податку:

1.) Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком деяких земельних ділянок, зазначених у Податковому кодексі України, справляється з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

2.) Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, справляється у розмірі 0,02 % від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств.

3.) Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

4.) Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

5.) Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а також за земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та громадян) і нарахування земельного податку проводиться щорічно за станом на 1 травня, інших суб'єктів - платників податку - за станом на 1 лютого.

Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, використовуються виключно для таких цілей:

· фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;

· ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель;

· створення земельного інноваційного фонду;

· відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості;

· економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду;

· надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини;

· проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів.

Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовуються на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.

За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України.

Слід зазначити, земельний податок становить 2-5% від загальної суми надходжень до Держбюджету. Ці коливання пов'язані зі змінами законодавства. До 2001 року надходження від земельного податку розподілялись: 80% направлялись до Держбюджету, 20% залишались у місцевих бюджетах. На даний час усі 100% залишаються у місцевих радах. На 1 лютого кожного року подається статистична звітність про земельний податок.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності [6].

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України [2], Цивільним кодексом України [13], Господарським кодексом України, та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою [45].

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається. Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах [45].

Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.

Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

У разі оренди порядок розрахунку орендної плати є найпринциповішим питанням як для орендаря, так і для орендодавця. Держава чимало зробила для того, щоб захистити майнові інтереси орендодавців, створивши велику кількість нормативно-правових актів, які встановлюють порядок розрахунку розміру орендної плати, що знаходиться в державній чи комунальній власності. Натомість орендарі мають самостійно докладати зусиль, спрямованих на захист своїх інтересів.

У Законі «Про оренду землі» [45] зазначено, що «методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України – для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, – для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування – для об’єктів, що перебувають у комунальній власності».

Таким чином, орендареві при укладенні договору оренди слід з’ясувати, хто є орендодавцем і, виходячи з отриманих даних, перевірити повноваження орендодавця надавати в оренду та правильність розрахунку орендної плати

Базою для розрахунку орендної плати, згідно з методиками, є вартість об’єкта оренди.

Відповідно до методик, орендна плата розраховується у такій послідовності:

· визначається розмір річної орендної плати, яка розрахована згідно з методиками;

· на основі річної орендної плати розраховується розмір орендної плати за перший місяць оренди.

· розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Порядок індексації орендної плати є істотною умовою договору оренди.

Встановлення розміру орендної плати може базуватись на нормативних або ринкових основах. Нормативною базою передбачається, що в основу визначення орендної плати приймається орендна ставка, яка затверджується нормативно – правовими актами на державному та місцевих рівнях. Ставки орендної плати можуть бути визначенні як кратні ставки земельного податку, встановлені на земельну ділянку, що надається в оренду.

Види орендних ставок:

1.фіксована - платіж сплачується одноразово на весь період оренди;

2.процентна - встановлюється постійний процент вартості або прибутку від орендованої земельної ділянки;

3.ступінчата - розмір платежів може змінюватися протягом терміну оренди.

На розмір земельної плати впливають чинники:

· фізичні – місце розташування, конфігурація;

· економічні – рівень цін, прибутків, ризиків;

· адміністративні – умови використання земельної ділянки та встановленні обмеження чи обтяження.

За типами орендна плата виступає, як вагова (брутто), при якій витрати, щодо використання земельної ділянки сплачуються орендодавцем та чиста (нетто) – всі витрати, які пов'язані з використанням земельної ділянки сплачуються орендарем.

Всі відносини, які пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Приклад розрахунку розміру земельного податку для земель сільськогосподарського призначення, показано в таблиці 6.1.

Розмір земельного податку визначається відповідно до Податкового кодексу України. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими

сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визначеними пунктом статті 272.1 (0,1%) [15]. Відповідно до цього для розрахунку розміру земельного податку на ріллі, сіножатях та пасовищам застосовуємо ставку податку 0,1%, а для багаторічних насаджень – 0,03% (табл. 6.1). Наприклад, для ріллі розмір земельного податку становитиме: 15273,60 х (0,10/100) х 2946,97 = 45010,84 грн. аналогічно розраховується розмір податку для інших угідь.

Розмір орендної плати регулюється Податковим кодексом [15], ЗУ «Про оренду землі» [45] та Указом Президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» [46]. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України [46].

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу річна сума платежу:

· не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПКУ;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПКУ;

· не може перевищувати:

- для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Може бути більшою граничного розміру орендної плати у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Указ президента «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визначає одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря [46].

Таблиця 6.1

Дата добавления: 2015-08-17