|
Читайте также: |
За таких обставин i творилося те, що в УНР називалося зов- нiшньою «полiтикою». У цiй царинi панував повний безлад, про будь-якi осмислені та цiлеспрямованi дiї годi й говорити. Упро- довж сiчня 1918 — квiтня 1920 р. лiдери націонал-соцiалiстичної УНР уклали базові стратегiчні зовнiшньополiтичні угоди з Нi- меччиною, Австро-Угорщиною, Румунiєю, Радянською Росiєю, Польщею. Це дало одному з дослiдникiв повне право зауважити:
«полiтика УНР була весь час полiтикою хитання»; «складання договорiв стало нашою хворобою»; дипломати УНР «складали [договори] з ким попало i як попало»; «нi один з договорiв не скла дено до пуття»; творцi української зовнiшньої полiтики «хворi ли на повстанську філософію», «чотири рази продавали своє пов стання» i взагалi всю «полiтику провадили подитячому» 2.
Опікувалася цією «політикою», провадила її в життя так зва- на «Закордонна колегія» РНМ під керівництвом Лiвицького. До її складу включили по три представники обох частин «соборної» держави. Головна мета діяльності «колегії», згідно зі спільною ухвалою Директорії та уряду (тобто спільною ухвалою Петлюри і Петлюри), — добитися визнання «недійсності» польсько-ук- раїнських угод, що існували на той момент3. Українці повинні були розпочати переговори лише після обіцянки поляків під- тримати УНР у боротьбі проти Денікіна. «В найтяжчій ситуації» українській делегації наказано «йти на втрату Холмщини та
Підляшшя й то умовно, до скликання українського парламенту, який має остаточно вирішити цю справу», а також «не погоджу ватися на віддання полякам Галичини, оскільки це питання по
1 Удовиченко О. Україна у війні за державність. — С. 153.
2 Солуха П. Договiр з Москвою проти Гетьмана Павла Скоропадського. — С. 176—177.
3 Шаповал М. Занепад У.Н.Р. — Прага, 1928. — С. 13; Доценко О. Літопис ук- раїнської революції. — Т. 2. — Кн. 4. — С. 43—64, 73—76.
винна вирішити Паризька мирна конференція»1. Очевидно, така позиція для польської сторони була абсолютно неприйнятною, переговори були приречені ще до початку.
Приречені вони були ще й тому, що 2 грудня 1919 р. Лівиць- кий офіційно погодився на встановлення нового міждержавно- го кордону по р. Збруч. Це означало ліквідацію ЗУНР/ЗОУНР. Її представники, ясна річ, заявили рішучий протест і вийшли зі складу місії. 12 березня УНР та Річ Посполита домовилися уклас- ти угоди про статус адміністрації на галицьких теренах, спільні кордони, а також про визнання Польщею УНР2.
Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Фронти громадянської війни | | | Варшавська угода |