Варшавська угода

22 квітня 1920 р. Лівицький та міністр закордонних справ Польщі Ян Домбський підписали полiтичну, а 24 квітня — вій- ськову угоду. Суть таємних домовленостей така:

1) «<...> Річ Посполита Польська визнає Директорію неза­ лежної Української Народної Республіки на чолі з Головним ота­ маном п. Симоном Петлюрою за верховну владу Української На­ родної Республіки...»,

2) кордон між УНР та Польщею встановлювався по лінії

«на північ від ріки Дністра, а далі вздовж бувшого кордону між Австро­Угорщиною до Вишегрудка..., на північ через Узгір’я— Крем’янецькі, а далі по лінії на схід від Здолбунова, потім вздовж східного адміністраційного кордону Рівенського повіту, далі на північ вздовж кордону адміністраційного бувшої губернії Мін­ ської до схрещення його з р. Прип’яттю, а потім Прип’яттю до її устя»,

3) «уряд польський признає Україні територію на схід від кор­ дону, зазначеного в арт. 2 цієї умови, до кордонів Польщі 1772 р. (передзборових), які Польща вже посідає або набуде від Росії шля­ хом збройним чи дипломатичним».

Сторони зобов’язалися не укладати міжнародних угод один проти одного, взаємно забезпечити національно-культурні права українців і поляків в обох державах. Обидві країни виз-

1 Варгатюк С. Варшавські переговори дипломатичної місії УНР 1920 р. // Нова політика. — 1996. — № 2. — С. 53.

2 Про місію А. Лівицького див.: Доценко О. Літопис української революції. — Т. 2. — Кн. 4. — С. 81—84.

навалися військовими союзниками, загальне керівництво зб- ройними силами покладалося на «начальну команду польських військ». Важливо відзначити, що польський текст політичної та військової угод мав перевагу над українським, документ набу- вав чинності негайно по його підписанні. Усі його положення, окрім пункту про визнання Польщею УНР, вважалися таємними, і, отже, на ратифікацію до польського сейму вони не вносилися, а українського законодавчого органу, якщо не вважати таким ко- місію Трудового Конгресу, в природі не існувало. Як вважалося, обидва документи були утаємнені навіть від Швеця, Макаренка та Петрушевича, не кажучи вже про Голову Ради Міністрів Ма- зепу або, тим бiльше, членів уряду1.

Того самого дня Петлюра роз’яснив суть угод у зверненні до народу. Його роз’яснення такі. Перше: «спільною боротьбою заприязнених армій — української і польської — ми виправимо помилки минулого, а кров, пролита в купі в боях проти давньо­ го історичного ворога — Московщини <...> освятить нову добу заприязнених відносин українського та польського народів». Роз’яснення друге: уряд Мазепи «відновив свою роботу по заве­ денню ладу та порядку на Україні та по організації державної влади на місцях» 2.

Дата добавления: 2015-08-17