ВИСНОВКИ. У даній курсовій роботі було досліджено розвиток ремесла і торгівлі у Київській Русі

У даній курсовій роботі було досліджено розвиток ремесла і торгівлі у Київській Русі. Проаналізовано види ремесл, які застосовувались у містах та селах. Детальніше розглянуто кожне із них. Проведено аналіз торгівлі у Київській Русі.

У першому розділі було розглянуто загальні ремесла у Русі та сільські ремесла. До найдавніших відносяться: гірничобудівельне, ткацтво,бондарництво, шкіряне і полотняне ремесло. Особливе значення мали ковалі і зброярі. Ремісники виготовляли: рала, плуги, серпи, сокири, мечі, стріли, щити, кольчуги, замки, ключі, браслети і персні з золота і срібла.

Існувало три категорії ремісників — сільські, вотчинні, міські. Ремесло у вотчині було засновано на праці залежних селян. Свої вироби вотчинні ремісники віддавали феодалу в формі натуральної ренти. Частина з них працювала у дворі феодала. Однак більшість виробів ремесла селяни виготовляли у своїх дворах.

Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у поселеннях, розвиток торгівлі призвели до утворення на Русі міст. У селі переважало землеробство, проте існували також і ремісничі спеціальності. Здебільшого це були: гончарство, ковальська справа, металообробні ремесла, деревообробне ремесло, ткацтво. Були й інші, але у меншій кількості.

У другому розділі ми розглянули міські ремесла та торгівлю. Міські ремісники поділялися на дві групи — залежних від феодала та вільних. У містах Київської Русі ремісники селилися за професійним принципом, утворювали спілки, що називалися дружинами. Кожна дружина, як і цехи у Західній Європі, виробляла свій статут, виконувала військові повинності перед князем. Це були зародки майбутніх цехів. Побут ремісників мало чим відрізнявся від сільського.

Славилися ювелірні майстерні. Руськими майстрами була освоєна складна техніка зерні, скані, фігурного литва і, нарешті, найскладніша з усіх - техніка перегородчастої емалі.

У руських містах X-XIII ст. гончарство було розвинене досить широко. Загальновідомо, що один з кінців Великого Новгорода називався гончарської. Вироби міських гончарів відрізнялися від сільських більшою ретельністю обробки і великою різноманітністю форм.

Торгівлю у Київській русі можемо розділити на внутрішньодержавну та зовнішньодержавну. Здебільшого, це був обмін одного товару на інший. Русини активно торгували із своїми сусідами: на східному напрямку – Перси, на південному – Візантія, на західному – Німеччина. Найтісніше торгові зв’язки були із Візантією. Сам Київ також був великим торговим центром, оскільки зв’язував торгівельні шляхи Сходу та Заходу. Купці із Київської Русі пропонували, здебільшого такі товари своїм сусідам: хутра, віск, мед, льон, прядиво, канати, полотнину, хміль, сало, яловичий жир, шкіри та інші. Із Півдня завозили, в основому, прянощі. Із Заходу та Півдня – готові та оброблені вироби та прянощі.

Дата добавления: 2015-08-17