Уже весна не за горами,

І перемога швидко йде.

А ті кати біжать лісами –

Не заховатись їм ніде!

Т.М.Ісопеску

Реваківці, Кіцманського району

Кобзареві

Гомоніла Україна двісті років тому.

Нема правди, любі браття, для нас в світі цьому.

Розпинали рідну землю, кров лилася всюди.

Що ж ми бачимо Кобзарю, знову гинуть люди!!!

То не ворог нападає, а брати по крові,

Їх же ненька, рідна мати, зростила в любові.

Не в ярмі ми, не в кайданах, та не має волі…

Чи ж такої для Вкраїни вимолив ти долі?!

Встань, Тарасе, із могили, глянь на Київ рідний:

Збудували скрізь палаци, а народ наш бідний.

Заревів Дніпро широкий широкий, здригнулась Вкраїна,

Відпустила в небо Сотню наша Батьківщина.

Ось Майданівці – Герої, молоденькі квіти,

За свободу і за волю покинули діти.

Зустрічай же їхз Кобзарю, і гордися ними,

Заповіт твій пам’ятали і по ньому жили.

Гомонить знов Україна з заходу до Сходу:

Нема правди, нема волі вкраїнському народу

Юлія Туркевич

Вашківецька ЗОШ I-III ст.

Герої не вмирають

Герої не вмирають… Це я знаю,

Читала це в і сторії не разх,

Та думала, що лиш в далекім краї

Є люди, що дають життя для мас.

Герої вічні в памяті народній…

Тепер я розумію ці слова,

Бо бачила, як юнаки беззбройні

Йшли боронити волю і права.

Герої будуть кликати до правди,

До справедливості і кращого життя.

Небесна сотня полетіла в небо,

Щоб мали ми щасливе майбуття.

Анастасія Руссу

Учениця 11 класу гімназії №5 м.Чернівці
Молитва серця

Я помолюсь за тебе, Україно,
За життя твоїх дітей, за щасливе майбуття,
За кожну краплину крові твого сина,
Що пішов туди, звідки немає вороття.

Я втрачаю слова - замість мене молиться серце.
Україна жива, але рветься на клаптики, рветься!..
Припаду до землі, що просякнута чорною кров'ю...
Я молюся, повір!.. Та не доста самої любові.

Братовбивча війна спустошує Всесвіт,
І щомиті згаса іще одна зоря.
Чи відпустять нам ці гріхи на останній мессі,
Чи згорим у вогні, так, як нині країна згора?

Я втрачаю слова - замість мене молиться серце.
Україна жива, але рветься на клаптики, рветься!..
Припаду до землі, яка просто хотіла любові...
Українці-брати! Я вас прошу: вже вистачить крові...

Анастасія Руссу

Учениця 11 класу гімназії №5 м.Чернівці

Війна 21

Набухли від болю повіки,
А серце хтось щипцями стис.
Щоками - солонії ріки.
Душа вже не виплаче сліз.
Я більше сміятись не можу -
Зачинено завтрашній світ.
Хто знає, прокинемось вранці
Чи хтось прочита заповіт...
Стискають обценьками скроні,
Гаряче залізо - в лице.
Ховаєте погляд в долонях.
А ви сподівались на це?

Хрести на церквах та могилах
Співають майбутнім світам.
На небі - я вірю щосили -
Вже місце вготоване нам.
Бо я б не зуміла стояти
У вирі бунтівних подій,
Якби в голові не лунало
Однісіньке слово лиш: "Дій!"
"Сьогодні" відкриє нам "завтра"
Чи, може, стане кінцем.
Затягнуто хмарами правду.
А ви сподівались на це?

Я більше не можу вже. Годі!
Кричатиму я при народі,
На край, на державу, планету!
Хай чують митці та естети,
Міністри та президенти,
Міщанство, селянство, студенти:
Для чого живете ви, люди?!
Чому не боїтесь облуди?
Чому ви не прагнете миру?
Мовчіть. Лиш собі скажіть щиро...

Ця крапка не стане кінцем.
А ви сподівались на це?

01.03.2014

17 травня родичі героїв "Небесної сотні" зібрались у Києві і вимагали від влади розслідування

У центрі Києва сьогодні відбулась поминальна служба. Родичі загиблих героїв "Небесної сотні" відвідали місце загибелі активістів Майдану. Сьогодні ж у центрі Києва відбулась поминальна служба в пам'ять про загиблих героїв. Батьки, дружини та діти загиблих майданівців з різних регіонів України вперше побачилися в Києві. Читайте також: 1+1 показав фільм про те, як убивали "Небесну сотню" Нагадаємо, що нещодавно "Небесна сотня" поповнилась ще одним бійцем – всього загинуло 106 людей.
Більше читайте: http://tsn.ua/foto/rodichi-geroyiv-nebesnoyi-sotni-priyihali-z-riznih-regioniv-ukrayini-na-maydan-350085.html

фото YouTube

На Майдані Незалежності у Києві зібралися родини загиблих героїв "Небесної сотні". Багато хто уперше відвідав місця загибелі рідних. Батьки, дружини та діти майданівців також нагадали владі, що країна чекає на розслідування цього масового убивства та покарання винних.

Микола Котляр розповідає про розстріляного на Інститутській сина. Таких, як Євген, тут полягла сотня. Сьогодні на Майдані зібралися сім’ї загиблих героїв.

До Києва приїхали більше 70 родин, хто зміг, захотів і знайшов у собі сили. Тут вони шукають свідків тих страшних подій, аби відтворити останні миті життя рідних.

Наталя – на Майдані з донькою. 15-річний син відмовився, сказавши, що ніколи у житті не захоче сюди приїхати. Він тяжко переживає втрату батька, мама заспокоює і вірить, що його смерть не стала марною

Марія Ткачук після убивства чоловіка залишилася сама з трьома дітьми. Найменшому – лише рік. Випадково в інтернеті жінка знайшла фотографію, де тіло Ігоря лежить на Інститутській. Сьогодні з дочкою за світлиною упізнали те

місце.

Ганна Іванівна на Майдані уперше. Тут загинув її син, Роман Верениця. Останні хвилини його життя жінка бачила на відео. Там від обстрілу його намагається вкрити щитом інший патріот. Але марно. То був Роман Точин. Сьогодні Ганна Іванівна познайомилася з його родиною і подякувала.

За допомогу та підтримку люди дякують благодійним фондам. Держава ще не заплатила ані копійки обіцяних компенсацій. Та найбільше родичі чекають не грошей. Вони хочуть побачити бодай якісь зрушення у розслідуванні кримінального провадження.

Вимагати пояснень родини "Небесної сотні" пішли до Кабінету міністрів. Перший віце-прем’єр Віталій Ярема намагався заспокоїти людей нагадуванням про допомогу від держави, але виявилось, що ніхто нічого не отримав.

Однак люди запевнили: допомога від держави - це справа другорядна, а в першу чергу їх цікавить розслідування.

Тож тепер домовилися уже у травні провести спеціальну зустріч з Генеральним прокурором і Міністром фінансів.

Дата добавления: 2015-08-17