Березня 2014 року

Живу тобою,Україно!

Чи можна виразити жаль словами?

Або ж любові визначить вагу?

Чи, може, можна кинуть на терези

Всі ті життя, що залишили ми в бою?

Не можу я любить свою Вкраїну

Лише за щось, немов простую річ,

Лиш за багатство чи рясну калину,

Чуттям своїм глибинним даючи відсіч....

Люблю її за все,за що тільки можливо:

За рідну землю і ясну блакить

За сонце і тепло його проміння,

Що вогнищем палким в мені горить

За світлий дім, за рідних, за батьків

Яких плекала віддано і вірно

За чарівну красу рясних її полів

За мить весняну буйного цвітіння.

За віру, за любов,за щиру правду

За задоволення від того,що роблю.

За той момент, коли лиш стоячи на старті

Свого життя, я усвідомила: «Живу!»

Люблю, люблю,люблю тебе, Вкраїно рідна.

За все, і навіть за складні роки,

За миті смутку, горя і страхіття.

За те,що сили нам дала перемогти.

За мужність, за відвагу, за терпіння.

Ось так люблю, можливо, слів і мало

Зате їх шлях з глибин мого єства

Адже не можна вимірять любов лиш в футах або грамах

Шкалою прагматичності на шальках-терезах.

Я дякую тобі, моя Вкраїно

За те, що ти існуєш, що живеш.

Тебе люблю й любов моя – нетлінна.

Вона - частина вічності без меж.

НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!

…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Дата добавления: 2015-08-17