Вище неба

Зовсім вільна Вище неба, Подих вітру, Погляд в себе. Влада в тебе, Сили треба, Синє небо Кличе Гебу. Під вітрилом, Сняться крила, Зникло тіло, Пута - стріли.

Юрій Федик

Із слів натешу стріли

  Із слів натешу стріли, Скерую в ворогів, Хай вцілить в них уміло, Мій справедливий гнів. Нас розділяють вміло, Вказівкою згори, Народу ділять тіло, На різні табори. Політикам забава, Кричати із трибун, Пославши на розправу, Людей за правий бунт Політикам ж все рівно, Їм гроші над усе, Народ вірить наївно, І їх на трон несе. Народ не розуміє, Що ворог – крикуни, Що звуть себе – місії, І прагнуть лиш війни. Щоб брат пішов на брата, За лозунги чужі, Порадував цим ката, Що точить вже ножі. Одні хочуть в Європу, А інші до Москви, Тріщать чуби холопів, Бо так народ наш звик. Політики наш ворог, Бо ділять хитро нас, Наводять вміло морок, Продовжують свій час. Із слів натешу стріли, Скерую в ворогів, Хай вцілить в них уміло, Мій справедливий гнів.

Юрій Федик

Я не вірю політикам – знову

Я не вірю політикам – знову, Відшукають смішний компроміс, Їхні дії – суцільні розмови, Задля звучних овацій «на біс». Опозиція й влада – артисти, У брудній та замовній грі, Олігархів на руки нечистих, Що країну вкладають у гріб. Не бояться народу зухвалі, В прикоритнній палкій боротьбі, Бо народ, сліпо вірить їм далі, І за них вирушає у бій. Я не вірю політикам – знову, Жар людськими руками згребуть, За кулісами вступлять у змову, За пусту обіцянку любу.

Юрій Федик

Сплелись в єдине біле й чорне

Сплелись в єдине біле й чорне, Не знаю де добро, де зло, Б’ють барабани,кличуть горни, У поетичне ремесло. Стою в думках на роздоріжжі, Майбутнє сховано в туман, Журба натхненно серце ріже, І хоче об’явити мат. Клекоче вітер, б’ється в очі, Осінній дощ,мов хижий птах, І лиш душа мені шепоче, «Чого бажаєш? Буде так!»

Лілія Ніколаєнко Василю Стусу   Найкращі помирають молодими, До слави йдуть дорогою страждань. Величний-бо – не той, хто раб гордині, А хто життя за істину віддасть…   Великими стають не ті, хто ситі, Хто в золоті смакує рай земний, А ті, хто спромоглись для інших жити, У долі не питаючи ціни.   В Сибірських тюрмах, у засланнях лютих, Калічилися, заживо гнили. Словами тяли чорні крила смути, Щоб свій народ звільнити від імли.   Герої України – в казематах Нащадкам прокладали світлу путь. За правду не боялись помирати. Хай вічно у серцях вони живуть!   Хай подвиг Василя дає нам сили Пітьму здолати, вийти із біди, І довести, що маємо ми крила, Що недарма помер він молодим!

Маріанна Задорожна

Зрада

Дата добавления: 2015-08-17