Ми - не боги.

Як жаль, що ми з тобою не боги, Лише актори на підмостках слова! Ні листям лавру, ні жалем терновим Взаємні не окупляться борги.   Ніколи не втамується земним Жага причастя словом і нектаром. О вічносте, – невидимий олтарю! Солодший меду твій жертовний дим…   Проходять дні – фантоми без імен. Кохання, мов руїни Колізею, – Ні мертве, ні живе. Струну Орфея В душі рубає невблаганний меч.   І стигне біль у серці янтарем, Фальшує вітер піднебесні ноти. Ми, як боги, пізнаємо висОти, Не спивши тілом із хмільних джерел…

|

Шевченко і Майдан

"...Століття - зморшка на чолі Землі. Всесвітні війни, революцій грози... Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. Далеч степова, І хмарочоси, й гори - ним залиті. Бунтують хвилі - думи і слова, І сонце генія над ним стоїть в зеніті..." Іван Драч "Смерть Шевченка" Давно затих Шевченка віщий голос, Хоч волею відлунює в серцях. Змінився час, та все іде по колу – Немов проклятий України шлях. Свавілля, беззаконня і зневіра… Сусіди розривають на шматки. Свої пани від влади озвіріли, Кидають людям, наче псам, кістки. Для України ж – всі кохані діти, Її душа за кожного болить. Священними слідами «Заповіту» Ідуть сини… Виходять із імли! І знову кров’ю хреститься свобода, Але назад немає вже шляху! Ні – ворогам! Ні – підлим ляльководам! Ми долю переможемо лиху! Ми візьмемо життя у власні руки Неначе волі синьо-жовтий стяг, Могутня сила щирості та злуки Най приведе в щасливе майбуття!

  Олексій Тичко Молитва, хрести і ризи, Пливе на руках труна. Емоції, хвилі, криза - Дороги назад нема. Іде не війна – а розстріл, Режим демонструє суть. Жалоба покрила простір, А нас убивають, б’ють…

Адель Станіславська

Пам'ять

Капає віск свічі,   капають сльози гірко,   чорна жура ячить:   згасла чергова зірка   сяйва життя в очах -   любляча жертва сина...   Пам'ять - в живих серцях   Матері України!

Материнські голосіння

Материнські голосіння Забіліли сніги… Б. Олійник забіліли сніги забіліли сніги заболіли… на замерзлім асфальті- сліди закривавлених лиць... в душах наших дітей розривались гранати не в тілі бо тіла чорна сила збивала і кидала ниць… ой синочки мої ой синочки чиїсь лебедята… ця кривава свобода гірка і така непроста... вас матусі нікого нікого не вчили вбивати... лиш тримати хреста… лиш тримати хреста бо навколо іуди…іуди… для яких не вартує копійки геройство святе... сохранімо синів наших чуєте чуєте люди помолімось за те… помолімось покаймось не даймо себе обдурити різні ігрища сильних – то зрада і єресь і гріх... на холоднім асфальті лежать неприкаяні діти... не вдаваймо чужих... *** ой людоньки ой людоньки ой лю… гаряча кров нікого ж не зігріє… і як скажіть я світ цей полюблю в якому вже сплюндровано надії...

Світлана Костюк

Совість

Мені заткнули рота, Мені вуха закрили. Мені зв'язали руки І обрубали крила Мені стріляли в груди І відпустили душу, А я дивлюся в очі... Дивитися я мушу У серце, у свідомість, У печінки, у розум, Щоб вас у невідомість Не вкинули, в чорнОзем Дивитись землетрусом, Дивитися без збруї... Нахмурюся я Стусом, Шевченком затужу я

Таїсія Цибульська

Дата добавления: 2015-08-17