Така важка дорога до весни

Така важка дорога до весни, Терпка зима фарбована в багряне... Чи згасне, врешті, полум'я війни І чи світанок в ніч твою загляне, Народе мій? Під вибухи й дими Твоїх синів, загорнутих у стяги, Запеленали янголи крильми. Гірка ціна народної звитяги... І прапори, умочені у кров, Вітри холодні шарпають, мов круки. Голосять дзвони храмів і церков, У відчаї здіймає в небо руки Твоя Вітчизна: Боже, зупини Оті криваво-варварські розправи!.. Така важка дорога до весни, Такий оскал голодний і лукавий Страшного звіра!.. Скільки ще життів Тобі поставлять на жертовні плити, Щоб ти, потворо, пив і сатанів, Розсмакувавши кров синів убитих? Гряде твій час: у кузнях душ людських Кують мечі від Заходу до Сходу І не врятують ниці байстрюки Тебе від помсти нашого народу!  

Ольга Качмар |

Стіна що між нами

Прислухайся любий мій паростку хочеться ніжності Без неї у затінку згину я Тінь стіни істини Дискусії, диспути, розпач і наступи-відступи Запилений паросток вмитий сльозою розбіжностей Ти слухаєш з віддалі відголос мудрої старості Воскресне у серці любов Та нестача в ній зрошення І все ж не суди Ця стіна що між нами - пророщена У снах каяттям наяву полином соку паростка

Маріанна Задорожна |

Cвіча

Ти стоїш зі свічею в руках І ховаєш зізнання у прах, Залишається згусток імен, Тихий відгук розбитий ущент.   Полонили клепсидри старі, Що горіло – лиш спогад згори. Терен – сторож забутих стежок, На яких не здійснити і крок.   Забрели в невідомі гаї. Збутий спадок чиєї сім’ї? І роса на стопі як сльоза. Чи достатньо холодна вона?

Лілія Ніколаєнко

Вогонь холодний і гарячий лід...

На вістрі порожнечі гусне ніч. На відстані солодкої ненависті, Не визнані, загублені, не названі, Ми пишемо листи у прірву снів.   Як весни осипались листям сліз, Оркестри наших мрій звучали порізно. Заморені, журбою заговорені, Вмирали зорі у сухій ріллі.   Слова без літер тонуть у пітьмі. Сполохано спокуси мчать непрохані. У вітер… я усоте вже закохуюсь На вічність, що триває рівно мить.   Гірких полуд розсиплеться стіна, Не буде ні вини, ні суду грішників. Вогонь холодний, викуваний тишами, Гарячий лід остудить поміж нас…

Олексій 21.03.2014   Поезії небесну насолоду Не кожному пізнати до снаги. У ній живуть і вічність, і свобода, Цей Божий дар занадто дорогий, Щоб не прийняти. І тобі, поете, Відкриті у майбутнє всі шляхи. Лиш сили пробуди свої для злету, Не оскверни сліди свої лихим. Пегас крилатий хай несе за хмари Твої думки – у дивовижний світ. Не витрачай, поете, душу марно, Даремністю не сповнюй свій політ. І не шукай в земнім болоті правди, І мрію ти із рук не відпускай. Вона одна повік тебе не зрадить, Лиш збережи її, не проміняй!

Олексій 21.03.2014   На крилах пам’яті й любові у дні веселі і сумні лечу туди, де в кожнім слові без перешкод і метушні звучать мелодій дивні ноти, слова стоять не просто в ряд. Фантазій дух, душі польоти і чистих дум легкий заряд. У світ поезії на крилах, що підіймають до зірок, де я тону в рожевих хвилях. Емоцій пік лише за крок. Лечу туди, де на папері у крапках, комах і словах оази рай серед пустелі, солодкий присмак на вустах.

Дата добавления: 2015-08-17