Ольга Богомолець

«Медиків у нас вистачає. Величезна кількість волонтерів, буквально щохвилини прибувають люди, ліки. Є багато донорів, котрі здають кров для потерпілих. Люди моментально відгукуються на будь-які прохання медиків», – зазначила Ольга Богомолець.

Серед півтори тисячі поранених протестувальників 300 перебувають зараз у київських лікарнях. Із них 50 – у критичному стані. Міліція намагається іноді вивозити поранених активістів із київських лікарень, щоб доправити їх до слідчих ізоляторів, де правоохоронці хочуть утримувати людей як підозрюваних у масових заворушеннях. Про це теж розповіла Ольга Богомолець. І тих поранених опозиціонерів, госпіталізація яких не є обов’язковою, намагаються убезпечити.

«Їх лікують або у польових шпиталях, розгорнутих у Києві та за Києвом. Або їх перевозять в інші міста України, там, де вони можуть бути в безпеці. Або вони перебувають у деяких волонтерів вдома, де їм надають необхідний медичний догляд», – зауважила Ольга Богомолець.

«Кульові поранення легенів, серця, повне знищення ока, тяжкі опіки…»

Серед пошкоджень, яких зазнали жертви сутичок у Києві – кульові поранення легенів, кульові поранення серця, повне знищення ока, тяжкі опіки та інші пошкодження. Особливо дошкульними для протестувальників були світло-шумові гранати, які кидали силовики. Мешканцю Київщини Анатолію, котрий теж брав участь у протиборстві на Майдані, така граната поранила обидві ноги. Через це він також опинився в одній із київських клінік.

«Навіть будучи в стані шоку після поранення, я відбіг і з розірваними ногами біг ще 5 чи 6 метрів. Тоді я побачив лікарів із цього місця. Далі пересувався босоніж, бо взуття залишилося на Майдані», – згадував Анатолій.

Натомість в українському Міністерстві внутрішніх справ заявляють про сотні поранених правоохоронців внаслідок дій, як їх називають, «екстремістів». Про відповідальність саме радикалів в опозиції заявив і виконувач обов’язків прем’єр-міністра України Сергій Арбузов.

«Суспільство обурене. Воно чекало на цивілізоване вирішення наболілих питань у стінах парламенту, а не на вулицях із застосуванням сили», – сказав Сергій Арбузов.

Тим часом кількість жертв протистояння між силовиками і протестувальниками у Києві продовжує зростати. До Михайлівського собору медики принесли обгоріле тіло активіста опозиції. Як передає кореспондент Радіо Свобода, воно було у Будинку профспілок. Тіло обгоріло так, що навіть не можна визначити стать людини.

ПОЛІТИКАНОВИНИ

Вже дві групи поранених з Майдану відправились на лікування до Польщі та Литви, - Богомолець

Потрібна також допомога від тих, хто може допомогти фінансово

Керівник Центру координації реабілітації поранених на Майданах України Ольга Богомолець звітує, що цього тижня на лікування за кордон вже відправились дві групи поранених активістів.

"Центр координації реабілітації поранених на Майданах Украіни звітує - на цьому тижні ми опрацювали та подали дві групи поранених на реабілітацію до Польщі та Литви. Четверо потерпілих вже прибули за місцем призначення. Ми продовжуємо допрацьовувати і поповнювати реєстр", - написала вона.

Ольга Богомолець також закликала усіх небайдужих надавати інформацію про тих, кому потрібна медична допомога.

"Ми чекаємо ваших дзвінків і інформацію про тих, кому з поранених ще потрібна допомога, або якщо ви маєте можливість когось підтримати фінансово - дзвоніть або пишіть.

Нагадую номер нашої гарячої лінії 063 233 0303, мейл[e-mail]", - додала вона.

Як повідомляв iPress.ua, у п'ятницю, 6 лютого, четверо активістів Євромайдану, які постраждали під час акцій протесту на вулицях Києві відправились на лікування до Польщі, а троє постраждалих вже лікуються у Литві.

Серед них один із лідерів Автомайдану Дмитро Булатов.

Тут надають допомогу постраждалим у боях та рятують життя важко поранених активістів. Притулок у Михайлівському знайшли декілька сотень поранених. Священики Української православної церкви Київського патріархату зуміли вмовити бійців “Бекрута” відступити та звільнити Михайлівську вулицю, що дає змогу доставляти поранених до собору. Раніше польовий шпиталь був розміщений у Будинку профспілок, однак внаслідок боїв він загорівся — звідти всіх евакуювали. Андрій, лікар: “Було дуже багато поранених. Переважно це — осколкові поранення, опіки та вогнепальні поранення. Ми надали постраждали першу медичну допомогу, яку була можлива у таких умовах. Потім ми шпиталізували тих, хто цього потребував.” Ірина, волонтер: “Я допомагала робити перев‘язки та сортувати ліки. Ми були змушені тричі переміщувати наш польовий шпиталь. Доводилося збирати все та переходити на нове місце.”

Михайлівський собор надає допомогу постраждалим у Києві не вперше. Саме тут знайшли безпечний притулок активісти під час жорстокого розгону Євромайдану силами “Беркуту” 30 листопада минулого року.

Віряни вважають, що це — символічно, оскільки архангел Михаїл здавна вважається захисником і покровителем Києва. Собор на його честь збудовано ще за часів Київської Русі, а у 1930-их його зруйнували більшовики. Михайлівський собор відбудували 1999 року.

Отець Омелян, священик Української православної церкви Київського патріархату: “Кожна церква повинна служити людям перед Богом. Це святий обов‘язок — допомагати людям, які цього потребують, тим, кого переслідують. Особливо, коли їх переслідують за правду.”

Українська православна церква Київського патріархату та Українська Греко-католицька церква упродовж акцій протесту невпинно закликали до миру та засуджували насильство. Їхні священики були присутні на Майдані і ставали між “Беркутом” та активістами, щоб запобігти сутичкам та кровопролиттю

Майдан

Лариса Омельченко. Моє Я була на Майдані на Різдвяна свята – 6-7 січня. На вокзалі квитків у плацкартний вагон не було, довелося брати купейні – в обидва кінці... Дорога обійшлася в півтисячі, та це не спинило (благо кредитка була з собою). Їхала одна, трохи збентежена попередньою відсутністю компанії. В Києві живе землячка, чудова, добросердечна людина, яка чекала на мене і брала до себе на ночівлю. Після вокзалу я поїхала одразу до неї: район неблизький, десь між Русанівкою і Позняками... На Майдан потрапила 6-го, опівдні. Спершу побачила барикади, потім намети... Ось хлопці рубають дрова, відчутний запах диму... Я ще не роззирнулася, була спиною до Майдану, бо вибралася з підземки на протилежний від Майдану вихід. Раптом побачила Ялинку... найкращу в світі Ялинку!.. І заплакала... Телефонувала додому, в сльозах повторюючи: «Все правда!..». Йшла поміж людей і наметів, читала написи... Наметів багато, і стоять вони тісно. Поміж них – охорона. Питаю, чи можна пройти, і чую доброзичливу відповідь: «Так, будь ласка!». Мені підказали, де знаходиться намет «Дніпропетровськ». Скоро я знайшла його - на 4-й лінії Хрещатика. Там розташувалися мої земляки. Намет стоїть зовсім близько до Козацької Залоги, де несе вахту козачий загін самооборони. Це - четверта сотня Війська Запорізького Низового з м.Січеслава (Дніпропетровська). Вона охороняє барикади з боку Бесарабської площі. З-поміж земляків зустріла добрих знайомих: бачилися на мистецьких акціях - презентаціях книжок, літературних фестивалях, на святкуванні шевченківських днів... Приємно було познайомитись і з новими друзями – мешканцями Дніпропетровщини. Тут я знайшла близьких по духу людей. 6 січня йшов дощ, навіть намокли скельця моїх окулярів... Козаки позичили землякам плащі, це полегшило пересування Майданом. А ще в нашому наметі відбулася «поетична година»: я читала свої вірші, дарувала друзям, на згадку, свої книжки... Всі два дні відчувала тільки добро, на всьому Майдані - ніяких прирікань, претензій чи чогось подібного. Всі дуже чемно одне до одного ставляться. Але неприємно вразили дівчата, по-новорічному вдягнені в костюми казкових персонажів. Спочатку вони охоче з вами фотографуються, а опісля повідомляють, що їм за це... треба платити: вони-бо студенти... Витягаю деякі гроші: купюрою не задоволені. Витягаю ще... Надалі на фотографування з подібними «мікі-маусами» ми вже не погоджувалися, хоча вони й пропонували... Епізод другий: літня дамочка, певно, киянка: під пахвою тримає котика, і - не просить, а просто вимагає – подати йому... на харчування (?!). На нашу відмову прозвучала несподівана фраза: «Шли бы лучше работать!». Одразу й не придумаєш, як реагувати на таке хамство!.. Друзі показали мені Майдан. Звісно, ходили до ялинки; бачили Кия, Щека, Хорива і сестру їхню Либідь, прикрашених прапорами... Ось працює пункт прийому і видачі - під назвою «Теплі речі». Люди грають у напільні шахи... Є капличка – такий же брезентовий намет, як і інші; біля неї, на асфальті – запалені свічі. Поруч – лялькова панорама Різдвяного вертепу... Найбільше вразили барикади, за якими є урядовий квартал, дорога на Банкову. Вони найвищі з усіх барикад. Поруч табличка, яка, певно, нагадує, звідки родом будівничі барикад: «Косів». Там лежать захисні саморобні щити, які швидше нагадують двері з двома ручками. Спитала дозволу сфотографуватися. Хлопці-охоронці дозволили і навчили, як правильно тримати такий щит. Хіба залишить кого байдужим імпровізована стіна, складена з багатьох-багатьох дерев’яних дощечок! На кожній – назва населеного пункту, а то й окремого прізвища учасника спротиву. Я теж залишила свою дощечку: «м.Підгороднє, Дніпропетровська область, 2014». Поставила поруч з такою: «Осло, Норвегія». Надвечір норвезька табличка кудись перемістилася, а над моєю з’явилася іменна, й не менш цікава: «Микола (прізвище), Борщагівка, Київ». Надвечір познайомилися з новими друзями – киянами, які зробили нам пішу екскурсію містом. Ходили на Михайлівську площу. Бачили ту страшну дорогу вверх: саме нею бігли люди, які 11 грудня знайшли захист у стінах Михайлівського собору... Знайшлося багато бажаючих зайти до церкви на святкову різдвяну службу. Було дивно, що 6 січня, близько восьмої вечора, всі навколишні собори стояли в тиші... Натомість, відбулася служба Божа – прямо на сцені Майдану. Взяли слово представники чотирьох релігійних конфесій. Були цікаві дорослі вертепи, гарно колядували та співали діти, і «географія» юних співаків була така: Кіровоград, Київ, Львів... Дуже сподобалося лазерне шоу. Окрім трьох головних опозиціонерів, звісно ж, запам’яталися Руслана, ведучий Євромайдану Євген Нищук, казкар Сашко Лірник... На Майдані роздавали смачну кутю та узвар, і настрій був святковий!.. Ночувала я не в київській квартирі, а таки на Майдані. Бо коли прийшла пора їхати в дальній район, до подруги, то на святковому Майдані все тільки починалося! Як же можна було це прогавити?! Наступного дня ми ходили в урядовий квартал, бачили міліцію (але не беркут), які перекрили підхід до урядових установ... Ввечері 7 січня я одна, без супроводу, походила Майданом. Натрапила на дійство, яке чомусь не анонсувалося зі сцени. Приїхала вантажівка, з неї спустили на землю скульптурну композицію. Це був арт-подарунок із Франції, під назвою «Україна відроджується». На білому мармурі – кола по воді (для більшого ефекту їх залили справжньою водою), і видно лице жінки, і здійняті до неба долоні... Встановлення скульптури відбувалося під звуки народних пісень. У натовпі, який скупчився навколо, особливо відчувалася єдність. Підійшовши впритул, постоявши і подивившись, ти обов’язково поступаєшся місцем сусідові (сусідці), що стоять за тобою... Тільки не забудь подати людині руку – так легше видертись на парапет (звідти краще видно). А та людина – неодмінно! - допоможе комусь іншому...  

Маріанна Задорожна

Дата добавления: 2015-08-17