Никогда мы не будем братьями.

Никогда мы не будем братьями.

Ни по Родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
Нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими» -
Нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.

А вы жмёте… вы всё маетесь,
Своей завистью вы подавитесь.
Воля — слово вам незнакомое,
Вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье – золото»,
А у нас жгут коктейли Молотова.
Да, у нас в сердце кровь горячая,
Что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
Без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
Все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
Мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
Они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания,
А у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас — Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

ВолодимирВіхляєв

ВКРАЇНЦІ НАВІКИ-ВІКОВІ

Пам’яті «Небесної сотні»

…Коли ви навчали мене

камінним вогником бути,

я прагнув стати вогнем

пожежі народного бунту.

В мені нуртували бої:

вже час! та робота ж… не треба!

І плуга тягнули воли,

у цьому так схожі на мене…

- «Не ремствуй», – казали мені:

«у тебе ж батьки і дружина…»

Чому ж по вкраїнській землі

я йшов як по власній могилі..?

В мені революції дух

та духу не стало на вчинок…

Небесної сотні рух –

ти волі народної вчитель!

Їх згинула сотня, аби

назавтра повстали мільйони!

Ми всі гайдамаків сини!

Вкраїнці навіки-вікові.

Укладає мати
своїх діток спати:
Ой синочечки,
Мої дочечки,
В вишиваночках...
У трунах лежать.

Проводжає мати
В небесні палати:
- любий Боженька,
Зцілуй вавочку,
Зціли раночку
В діток ув очах.

Чи ж думала діти
Я вас хоронити!
В росах купаних,
Вітром люблених,
Молоком з грудей
Воленька текла.

Душами й тілами
Росли коло мами,
Цілувала я
Бочі п"яточки,
Босі душеньки
Знов не зберегла.

Знову вибирати
Кому помирати...
Маму спинами
Затулили ви
Крівці крапельки
я всі зібрала.

Замовкли зозулі,
Кладуть діток в люлі
Я периночки
І простиночки
Стелю чорнії,
Буде м"яко спать.

Біда згине, вірю,
Вернетеся з вирію
Вродить діточок
як мачиночок,
Збережу я вас,
Смерті не віддам!

Ти спиш? Гріхи не заважають?
А душі тих, кого згубив?
Вогнем пекельним не палають
Думки про те, що ти любив?

Не спиш!.. На Янголів чатуєш—
Із сотні неба вояків.
Це ти для них все так гвалтуєш,
Що ще живий, із будяків?

Боїшся, заберуть з собою?
Не бійся, різні в вас шляхи!
Обуреною знищений юрбою
Ти йдеш під чортові міхи.

Тремтиш від втраченої влади?
Від людських сліз і гірких слів?
Від партії своєї “зради”?
Чи від пророчо страшних снів?

Не спи! Тремти! Чатуй!
Розплата буде!
І “брата” більше не цитуй—
Він все одно тебе забуде.

Матерям, сини яких були вбиті за волю України, присвячено

Пам’яті «Небесної сотні»

Матінко наша єдина,
Діво Маріє Свята!
Назву «Небесная сотня»
Вклала ти в наші уста.

Ти, споглядаючи з неба,
Вибрала кращих синів,
І попросила у Сина,
Щоб свій вінець їм одів.

Взявши у Бога терновий вінець,
Клятву народу дав кожен боєць-
Щиро Вкраїну любити
І весь народ її боронити.

Душу й тіло положили
Вони за свободу,
Всьому світу показали
Незламність народу.

Низько вклоняємось матері сина,
Що народила нам світлу дитину-
Вона відірвала серця частину,
Щоб врятувати цілу країну.

Бог взяв до неба сотню народу,
Щоб синам вашим дать нагороду!
Цій нагороді немає ціни-
Вічне життя заслужили вони.

Олесь Бабій Прага 1929

Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум’я вогнів,

Плекав нас біль по втраті України,

Підняв нас гніт та гнів на ворогів.

І ось йдемо у бою життьовому

Тверді, міцні, незламні, мов граніт,

Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець – той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні зарплати,

Зарплата нам – це розкіш Боротьби,

Солодше нам у бою помирати,

Чим жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди –

Не сміє брат на брата йти у бій,

Під синьо-жовтим прапором свободи

З’єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду, для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе:

Вітчизні будь ти вірний до загину,

Нам Україна вища над усе!

Веде нас в бій борців полеглих слава,

Для нас закон найвищий і наказ:

Соборна Українськая Держава –

Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ!

НЕБЕСНА СОТНЯ

Вірш загиблим Героям Майдану

Жахна була Майданна бійня,
Земля стогнала вся від ран,
Як снайпери людей прицільно,
Вже мертвих клали на Майдан,

Як обрій в синьому світанні
Тоді весь шинами димів…
А душі вбитих на Майдані
Перетворились в голубів.

Приспів:
Небесна сотня в битві не здалася
Рожевим ранком обрій голубів…
Небесна сотня в небо піднялася,
Небесна сотня білих голубів.

За честь людську, проти корупції,
Під грізним гаслом: “Банду геть!”,
Грудьми прикривши революцію,
Хоробрі хлопці йшли на смерть.

Небесна сотня України
Лягла в серця в повічний час…
Запам’ятаєм до загину –
Вони загинули за нас.

Володимир Москвич,
26.02.14

Володимир Москвич о четвер, березня 06, 2014

	Памяти Небесной сотни У открытого гроба я молча стою на коленях, Незаметные слёзы смывает февральским дождём, Небо капли роняет, и плачет молитвой священник, А внутри- пустота, будто выжгло мне душу огнём. Воск свечи застывает, стекая в пустые ладони, Этих рук я касался, казалось бы, только вчера, Помню крепость объятий, и пальцы красивые помню, Что ловили тепло от остатков чужого костра. Среди тысяч других, я пришёл проводить их в дорогу, Я иду за спиной их отцов, матерей и друзей, И хотел бы сказать бесконечно далёкому Богу, Что, коснувшись их рук, я и сам теперь стану сильней. На дороге следы, будто шрамы вчерашнего боя, Чьи- то смотрят глаза на меня из бесформенных луж, Тихий шелест полотнищ, склонившихся к лицам героев, Будто шорох от крыльев недавно загубленных душ. Пусть сегодня та боль, что приносят конфликты и войны Наполняет сердца, вытесняя остатки вражды, Чтобы те, кто остался, потом оказались достойны Этой Ангелов сотни, что нас сберегла от беды.

Віхляєв Володимир

ВКРАЇНЦІ НАВІКИ-ВІКОВІ

Пам’яті «Небесної сотні»

… Коли ви навчали мене
камінним вогником бути,
я прагнув стати вогнем
пожежі народного бунту.

В мені нуртували бої:
вже час! та робота ж… не треба!
І плуга тягнули воли,
у цьому так схожі на мене…

- «Не ремствуй», – казали мені:
«у тебе ж батьки і дружина…»
Чому ж по вкраїнській землі
я йшов як по власній могилі..?

В мені революції дух
та духу не стало на вчинок…
Небесної сотні рух –
ти волі народної вчитель!

Їх згинула сотня, аби
назавтра повстали мільйони!
Ми всі гайдамаків сини!
Вкраїнці навіки-вікові.

Оксана Чумак.

присвята героям Небесної сотні

Як голосно стогне від болю земля,
Болять душі неньок, печаль в їх очах.
Сини України віддали життя
Сумує країна, в родинах біда.
Всі люди в жалобі, адже їм шкода,
Що ця перемога скрізь цвинтар пройшла.
У кожного пана є правда своя,
Проте це є зрада-украсти життя.
Вічная память синам України,
Що стали героями в наших очах.
Хай ангели поряд із ними радіють,
Що ця перемога зняла палача.
Хай ваші родини тепло зігріває,
Що в душах породить Марія Свята.
І вся Україна вам співчуває,
Це втрата велика-початок життя

Та, мені б не багато,
Тільки спокою в тишині;
Трошки радості в пригоршні взяти
Й при ласкаючім сонці чути ніжні пташині пісні.
Аромат весняного ранку хочу на повні груди вдихати
Та не бути сестрою і братом сльозі;
Хочу знайти й не шукати
Те, що не вкраде усмішку на моїм лиці.
А ще хочу умилінням згадати
Події у моїм житті
Та щасливо, на зустріч, чекати
На свій перший день у Воскреслім Христі.

Анатолій ЩУР

с.Літвиця Дубровицького району на Рівненщині.

НЕБЕСНА СОТНЯ

Їм амуніції не треба,
Хоч не закінчилась зима.
Сьогодні Сотня йде на небо –
Без командира йде, сама.

На небі хмари – розійдіться,
Весна іще не почалась.
Всі на Майдані – розступіться,
Щоб Сотня в небо піднялась.

Земну покинувши родину,
Вони ідуть в останню путь.
За честь, за волю, за Вкраїну
Ідуть, щоб Богу присягнуть!

Вірші про "Небесну сотню"

Веде їх всіх незламна віра
І торжество великих діл.
Тепер їм там за командира
Буде Архангел Михаїл.

Не плач і не ридай, родино,
Хоч біль ніколи не пройде.
Пишайся, ненько Україно –
Найкраща Сотня в небо йде!

Гадзало Ігор Богданович Вшануймо Небесну Сотню
Й Шевченка Тараса
Ми як патріоти
Це наша мета

Перед цими я людьми
Голову схилю
Як буде ще потреба
За Україну й сам умру...

Гадзало Ігор Богданович

А давайте вернемся с войны?
Привыкать, что всё стало другим.
Понимать - дальше жить с этим чувством вины
Судьба выпала нам, а не им.
Они, сотней на небо махнув,
Дали нам право брать и лепить
Из развалин совка ту страну,
Где до одури здорово жить.
Мы обязаны спрыгнуть с иглы.
Задолбал уже адреналин....
Баррикады нужны для борьбы.
Хватит, время заняться другим.
Мы хотели построить свой дом,
Что бы каждый кирпич по уму?
Ну тогда отложи на потом
Пацанячьи игрушки в войну.
Хочешь грудь колесом - бойся враг?
Не вопрос - камуфляж, военком...
На границе тебе будет рад
Командир... Что, готов быть бойцом?
Если да, то вперед. Нет? Слезай.
После долгой и страшной зимы
Для начала ты должен признать -
Нам пора бы вернуться с войны.

Це моя і твоя війна
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щаслива одна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає

1. Вшануймо Небесну Сотню
Й Шевченка Тараса
Ми як патріоти
Це наша мета

Перед цими я людьми
Голову схилю
Як буде ще потреба
За Україну й сам умру...

Гадзало Ігор Богданович Вшануймо Небесну Сотню
Й Шевченка Тараса
Ми як патріоти
Це наша мета

Перед цими я людьми
Голову схилю
Як буде ще потреба
За Україну й сам умру...

Гадзало Ігор Богданович

Дата добавления: 2015-08-17